Світовий досвід проведення муніципальних запозичень

Зарубіжна практика місцевих запозичень демонструє широке їх використання, а також значний попит потенційних інвесторів на подібне розміщення коштів. Найбільш розповсюдженими їх формами є випуск облігацій місцевої позики та комунальний банківський кредит. До інших видів муніципальних позик належать також угоди оренди, лізингу обладнання та майна, по­даткові позики тощо.

Найбільш розвинена практика муніципальних облігацій у США. Не в останню чергу це зумовлено численними податкови­ми пільгами: процентні платежі по муніципальних облігаціях не обкладаються прибутковим податком; облігації звільняють­ся від обкладення податками штатів і місцевих органів влади у випадку, якщо їх держатель проживає у штаті, де здійснювала­ся емісія. Муніципальні облігації США складаються з цінних паперів, випущених містами, округами, маленькими містеч­ками, шкільними районами і органами управління платними автодорогами. Більшість органів влади продають облігації для фінансування своїх проектів - будівництва шкіл та інших гро­мадських будівель, інфраструктури, житла. Склалося два ос­новних типи облігацій місцевого самоврядування залежно від ступеня забезпеченості: облігації загального боргу (general obligation bonds), які користуються повною довірою, повністю забезпечуються податками, що стягуються на відповідній території; доходні (revenue) облігації, забезпечені майбутніми пла­тежами за послуги, що будуть надаватися завдяки реалі­зації проекту, або доходом від певного об'єкта, що профінансований випуском облігаційної позики, наприклад, зі зборів, що стягуються на платних автошляхах. Можливість муніципалітету емітувати облігації у США пря­мо пропорційна його ієрархічному місцю та обсягу його повно­важень. Наприклад, облігації загального боргу муніципалітетів держав-мегаполісів розповсюджені ширше, ніж цінні папери муніципалітетів невеликих містечок. У такий спосіб розмір місцевої позики (обсяг емітованих облігацій) фактично не зале­жить від обсягу потреб фінансування в регіоні.

Муніципальні запозичення Канади ґрунтуються на законах провінцій. У більшості випадків конкретна позика має бути санкціонована провінцією. Винятком є короткострокові позички, що призначені для покриття поточних витрат; однак у такому випадку обмежується сума, що може бути узята в борг. Муні­ципальні боргові зобов'язання випускаються за узгодженням із провінцією або (для великих міст) через фінансового агента. В окремих провінціях виплата суми боргу та відсотка по борго­вих зобов'язаннях муніципалітету може гарантуватися провін­ційним урядом. Влада провінції може навіть викупити боргові зобов'язання у місцевої влади або надати кошти для кредитів, яке місто може брати для визначених цілей.

В Європі ринок муніципальних облігацій широко розвинений у Німеччині та Франції. Вважається, що німецькі міста епохи середньовіччя стали родоначальниками муніципальних цінних паперів у світі. У цій країні, так само як і у Франції, муніци­палітети мають право на здійснення запозичень без поперед­нього узгодження з центральним урядом, але при цьому мають бути дотримані певні правила. Наприклад, у Конституції Ні­меччини міститься вказівка на те, що напрями муніципальних запозичень мають носити виключно інвестиційний характер. Муніципальні облігації Німеччини (Kommunalobligationen): за­лізничні (Bundesbahn), поштові (Bundespost) та інші облігації складають квазіпублічний сектор німецького фондового ринку. У Франції облігації муніципальних позик емітуються у складі неурядових цінних паперів, до кола яких, окрім цінних папе­рів фінансових інститутів, входять: цінні папери регіональних та муніципальних фінансових агентств, в основному компанії Crftdit Local та її дочірньої фірми FLORAL; державні комуналь­ні облігації (облігації «громадського користування») - в основ­ному залізничної компанії SNCF (Socmtfi Nationale des Chemins de Fer), ELSctricitfi de France Carbonnade de France.

Ринок публічних комунальних (або муніципальних) обліга­цій Польщі - середньо- і довгострокових цінних боргових паперів, які випускаються органами місцевого самоврядування, - становить значну частку ринку капіталу. Зазначене джерело доходів на польському ринку з'явилося приблизно у XIX ст., коли великі міста випускали власні облігації з метою отриман­ня ресурсів на розбудову міської інфраструктури. Нині метою емісії публічних комунальних облігацій є отримання грошових ресурсів га фінансування інвестицій у таких сферах: 1) будів­ництво, модернізація та ремонт доріг; 2) публічний транспорт і комунікаційні інфраструктури; 3) житлове господарство; 4) комунальне господарство та охорона довкілля, зокрема розбу­дова санітарної каналізації (ці сфери фінансуються, як прави­ло, разом із коштами з фондів Євросоюзу); 5) освіта; 6) охорона здоров'я; 7) культура та мистецтво, фізична культура, туризм і спорт; 8) громадська безпека та протипожежна охорона²⁰⁵.

Боргові зобов'язання муніципальних утворень у Російській Федерації існують у формах: кредитних угод та договорів, укла­дених муніципальним утворенням; позик муніципального ут­ворення, здійснених шляхом випуску цінних паперів від імені муніципального утворення; договорів про надання муніципаль­них гарантій, договорів поруки муніципального утворення по забезпеченню виконання зобов'язань третіми особами; боргових зобов'язань юридичних осіб, переоформлених у муніципальний борг на підставі правових актів органів місцевого самоврядуван­ня. Найпоширенішими облігаційними запозиченнями місце­вих бюджетів у РФ є муніципальні земельні облігації: земельні безвідсоткові облігації, земельні відсоткові облігації, земельні іпотечні облігації, житлові іпотечні облігації. їх застосування спрямовано не тільки на залучення місцевими бюджетами кош­тів для освоєння територій та реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних із благоустроєм земель, а й на розвиток російського земельного ринку, а також розширення фінансового обігу за рахунок майнових права, що виступають забезпеченням таких облігацій. У законодавстві Російської Федерації не передбачена можливість здійснювати зовнішні запозичення для місцевих бюджетів, а існує класифікація джерел зовнішнього фінансу­вання лише для федерального та регіональних бюджетів.

У зарубіжних країнах сформувалося кілька форм комуналь­ного банківського кредиту: кредити комунальних банків, де­ржавних комунальних банків, комунальні кредити комерцій­них банків, взаємний комунальний кредит, а також жирообіг і кредити жиробанків. Особливо розповсюдженими у зарубіжній практиці є муніципальні банки взаємного кредиту (Швеція, Німеччина, Франція) та жиробанки (жироцентралі). Останні, зокрема, опосередковують безготівкові взаємні розрахунки міс­цевих громад. Передумовою появи жиробанків було те, що кому­ни, общини, громади виступали контрагентами, користувалися послугами та продукцією одна одної і відповідно, оплачували ці послуги та продукцію. Якщо ці комуни, общини та громади бу­дуть тримати свої рахунки в одному жиробанку, то з'являється можливість покриття взаємних зобов'язань без грошей, у фор­мі взаємозаліків на спеціальних поточних рахунках. Завдяки такій системі розрахунків у жироцентралі можуть виявитися вільні кошти і на кредитування цих комун, общин та громад²⁰⁷. В Європейському регіоні також розповсюджена практика існу­вання комерційних банків, що спеціалізуються виключно на кредитуванні органів місцевого самоврядування, а також ство­рення муніципальних фінансових установ, заснованих органа­ми місцевого самоврядування (Австрія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швейцарія, Польща). Натомість в окремих розвинених країна, наприклад США, взагалі немає комунальних банків. Така ситуація пояснюється історичним переважним розвитком у країнах англо-американської системи фондового ринку, тоді як в Європі здебільшого поширене бан­ківське кредитування всіх економічних процесів.

Таким чином, муніципальний кредит є додатковим способом залучення коштів місцевими бюджетами, але, на відміну від інших доходних джерел, обов'язково передбачає дотримання визначених процедурних умов, а також має цільовий характер. Здійснення таких місцевих запозичень у різних формах приз­водить до виникнення муніципального боргу; останній у свою чергу як публічна категорія, крім власне погашення, передба­чає можливість існування різноманітних способів управління (обслуговування, трансформації, скорочення тощо). Вітчизня­ний ринок місцевих запозичень, порівняно із зарубіжною прак­тикою, практично не розвинений: випуск запозичень орієнтова­ний, передусім, на потреби місцевих бюджетів, а не на попит, очікування інвесторів; доступ місцевих органів влади на ринок запозичень є суттєво обмеженими (в обсязі, строках тощо). Пок­ращанню ситуації сприятиме підвищення довіри до форм муні­ципального кредиту та їх емітентів, розширення можливостей місцевого самоврядування на фінансовому (в тому числі фон­довому) ринку, а також проектне та інвестиційне зацікавлення споживачів.

Дата добавления: 2015-08-21