Бібліографічне видання як вид інформаційного видання

Бібліографічне видання (БВ) – це в идання, яке містить упорядковану сукупність бібліографічних записів. Завданням БВ є: сигналізувати про наявність документноїінф-ції, вказувати на первинний док-т, звідки можуть бути отримані необхідні відомості. В БВ основний текст складається з упорядкованих бібліографічних записів (БЗ) визначеного набору відомостей про первинні док-ти, об’єднаних по будь-якій ознаці. БЗ складається із визначених елементів: бібліографічний опис, анотації або реферату, предметної рубрики, індексу, класифікації. Обов'язковим елементом БЗ є БО сукупність бібл відомостей про док-т, приведених по зазначених правилах та призначених для його ідентифікації. Бібл.відомості – це конкретні відомості про док-т, які допомагають розпізнати док-т по його опису. Способи групування БЗ в БВ: формальні або змістовні. В якості найбільш загальних ділень класифікації БВ виступають слідуючи ознаки: призначення БВ; об'єкт бібліографування; метод бібліографування; час видання віддзеркалених в БВ док-тів; форма організації бібліографічної інф-ції в посібнику. За призначенням БВ ділять на 4 види: державне, науково-допоміжне, рекомендаційне та професійно-виробниче. Державне БВ інформує про видані в державі док-ти на основі їх державного обліку. Цільовим призначенням є повний облік док-тів, виданих на території України. За читацьким призначенням БВ є: для робітників книжної справи, бібліотек, інф-них центрів. Науково-допоміжне БВ призначене для допомоги науково-дослідницької діяльності. Читацьке призначення: вченим, спеціалістам різних галузей знань та виробництв. Рекомендаційне БВ призначене в допомогу загальній і професійній освіті, самоосвіті та пропаганді знання. Професійно-виробниче БВ призначене для допомоги практичної професійно-впробничої діяльності. Читацьке призначення: спеціалістам різного рівня, підготовки всіх сфер практичної діяльності.

За особливостями об'єктів бібліографування виділяють: універсальні, багатогалузеві, які відображають док- ти з кількох галузей знань, галузев - бібліографують док-ти з певної галузі знання; тематичні, бібліографують первинні док-ти, що стосуються певної теми; персональні, бібліографують твори одного автора і літ-ру про нього; краєзнавчі, бібліографують док-ти за змістом, пов'язані з певною місцевістю; країнознавчі, бібліографують док-ти, пов'язані з певною країною. За методами бібліографування виділяють: вибіркове бібліографічне видання, реєстраційне бібліографічне видання - це видання, що максимально відображає док-ти в зазначених межах; сигнальне видання поточне, що виходить оперативно і містить бібл.записи, які не анотовані в більшості випадків; анотоване бібл. видання; реферативне бібл.видання. За часом виходу в світ док-тів, що бібліографуються виділяють: поточне бібл.видання, в якому бібліографуються нові док-ти; ретроспективне бібл.видання; кумулятивне бібл. видання; перспективне бібл.видання, в якому бібліографуються док-ти заплановані до випуску. За ознакою приналежності відображених док-тів поділяють: видавииче бібл. видання, відображає друковану продукцію випущену або заплановану до випуску одним або кількома видавництвами; книготоргівельне, відображає док-ти, що складають асортимент однієї або кількох книготоргівельних організацій з метою сприяння їх збуту; бібліотечно-бібліографічне видання, розкриває фонди або частину фондів однієї чи кількох бібліотек. За формою організації бібл. інф-ції розрізняють: бібл. Список - бібл. видання з простою структурою; бібі огляд – це бібл.видання, що являє собою зв'язну розповідь про док-ти. Бібл. Вказівник – бібліографічний посібник із складною структурою, що пропонує наявність допоміжних вказівників, передмов, змісту, списку скорочень і т.д.

Бібліографічне видання відноситься до друкованого виду бібліографічного посібника. Воно може бути випущене в формі неперіодичного (книга, плакат), серійного, періодичного чи продовжувального видання. Реквізити БВ включають всі елементи, необхідні для ідентифікації і пошуку неперіодичного чи серійного видання.

7. Сутність книги як основного виду видання. Книга – це документ вербально-письмовий, зміст якого пов'язаний системою. Буквені знаки є найбільш інформативним і точним засобом документної комінікаії. Письмові знаки наносяться за допомогою шрифта. Набірний шрифт типографським.За типами друкованих форм розрізняють: -спосіб плоского друку, друковані елементи знаходяться на одному рівні; - спосіб високого друку; - спосіб трафаретного друку. Книга складається із зовнішніх і внутрішніх елементів. Внутрішні – ілюстрації, декоративний прикрас. Зовнішні – книжний блок, обкладенка, суперобкладинка, футляр і манжетка. Апарат книги – це допоміжний текст, який щоб створити читачу сприятливі умови для користування нею і для кращого розуміння. Книга являється продуктом книжкової справи – сукупність галузей виробництва, пов’язаних з створенням і виготовленням книги, її розповсюдження, зберігання, опис і вивчення. Відбір для поліграфічного виробництві розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, їх професійна оцінка, підготовка до друку – це функції видавничої справи. Множинне виробництво книг здійснюється поліграфічною промисловістю. Розповсюдження і пропаганда книги являється функцією торгівлі. Збір, обробка, зберігання книг, їх пропаганда і суспільне використання здійснюється в рамках бібліотечної справи. Книгу і книжкову справу в історичному, сучасному і прогнозному аспектах вивчає комплексна наукова дисципліна – книгознавство. Книга – важливе джерело інформації, канал соціальних комунікацій, різновидність документа в складі фондів бібліотек. Книга найбільш важливе місце зберігання словесної і графічної інформації, що призначена для багаторазового використання і передачі в часі та просторі. Книга є продуктом книжкової справи – сукупність галузей культури, пов’язаних зі створенням і виготовленням книги, її розповсюдження, зберіганням, описанням і вивченням. Розповсюдження і пропаганда книг займається книжкова торгівля. Вагомий внесок в розвиток книговедення, вивчення історії книги зробили – Баренбаум, Запаско, Лісовський. Родоначальником російського книговидання – Федоров.

8.Основні види магнітних документів: загальна характеристика. Магнітний документ – це документ, інформація на який записується шляхом зміни запису окремих ділянок магнітного шару носія. До магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку, магнітну карту, магнітний диск. Магнітна стручка – носій інформації у вигляді стрічки з гнучким і прозорим покриттям. МС несе звукову або цифрову інформацію, нанесену електромагнітним способом. По рівню узагальненя інформації стрічково-магнітні дані діляться на 2 види: 1) МС що містять первинну інформацію (тези доповідей, лекції, повідомлення, фактографічні дані). 2) МС, що містять вторинну інформацію у вигляді: а) результатів центрелізованої каталогізації; б) покажчики імен, назв, скорочень, колективних авторів, видавців, цитованої літератури; в) результатів бібліографічної обробки. Останніми роками широко використовуються цифрова аудіо стрічка – магнітна стрічка з записом аудіо інформації в цифровій формі. Магнітна карта – носій інформації у вигляді гнучкої пластини з магнітним покриттям. МК є невеликою пластмасовою трьохшаровою картою на поліефірній основі товщиною 12 мм., на яку у вигляді окремих вузьких смуг наносять робочий магнітний шар товщиною 12-17 мм., що покривається потім захисним шаром з поліефірної плівки товщиною 10-12 мм. Ємкість пам’яті однієї магнітної карти в 10 разів перевищує ємкість звичайної перфокарти. Магнітний диск – носій інформації у вигляді диска з феромагнітним покриттям для запису. МД діляться на жорсткі і гнучкі (дискети). Гнучкий диск або дискета – це диск, виготовлений з платика, покритий феромагнітним шаром. Гнучкий МД широко застосовується в ОКМ і є носієм інформації або програмного забезпечення. По діаметру носія дискети поділяють на стандартні, міні-диски (діаметр 133 мм), мікродиски (діаметр 89; 82,5; 76,2 мм). Магніти розрізняються по конструкції і технічним характеристикам. По конструкції поділяються на 2 види – 3,5 і 5,25. Основне значення для користувача має ємкість диска, тобто об’єм інформації який можна на ньому зберігати. Ємкість дискет залежить від двох параметрів: площі використовуваної поверхні і дані для конкретної конструкції дискети щільності запису. Інформація записується і зберігається на концентричних доріжках, які діляться на секції розміром 89 мм, і ємкістю 0,72 і 1,41 Мбайта. Ці дискети поміщені в пластмасовий коверт, що значно підвищує їх довговічність і надійність. Крім гнучних існують і жорсткі магнітні диски, які називають вінчестерами. МД – це кругла плоска пластинка, виготовлена з твердого матеріалу. Вони призначені для постійного зберігання інформації, використовуваної при роботі з ПК і встановлюється всередині нього. Основою вінчестера є алюміневий диск товщиною близько 1,9 мм, на який наносять феромагнітний робочий шар завтовшки 0,6-1,2 мм. Розрізняють 2 види жорстких магнітних дисків. Твердий диск – вбудований в накопичувач на твердому магнітному диску закріплених один над іншим магнітним диском, витягання яких в процесі експлуатації є неможливим. Змінний твердий диск – пакет магнітних дисків, поміщених в захисну оболонку, які в процесі експлуатації ЕОМ можуть вийматися з дисковода на змінному жорсткому диску і замінюватись. Використання цих дисків забезпечує практично необмежений об’єм зовнішньої пам’яті.

9. Поняття про основні види неопублікованих документів. Неопублікований документ – нерозрахований на широке розповсюдження, створений в ході роботи установи підприємства, окремих осіб, відображає результати їх діяльності. Неопубліковані документи залишаються у рукописному вигляді або тиражуються в невеликій кількості екземплярів. До них відносяться звіти з науково-дослідної роботи і дослідно-конструкторських розробок, описи алгоритмів і програм, проекти, раціоналізаторські пропозиції, неопубліковані заявки на винаходи, депоновані рукописи, рукописи перекладів. Опублікований документ – це документ призначений для широкого і багаторазового використання, як правило, такий що пройшов редакційно-видавничу обробку, має тираж і вихідні дані. Документ що не публікується – призначений для одноразового використання, необхідний для прийняття чи виконання безпосередніх управлінських рішень, містить вихідні відомості, показники, параметри і т.д.. Звіти про науково-досліджувані роботи і дослідно-конустукторські розробки – це документи, що містять опис ходу і результатів дослідження. Звіти про НДР і ДКР підлягають інформуванню про основні аспекти змісту завершеної роботи у виданнях інформаційних органів. Звіт, що НДР – документ, містить систематизовані відомості про науково-дослідні роботи, описує процес і результати дослідження. Звіти НДР і ДКР відрізняють оригінальність, оперативність, достовірність, наявність повних відомостей про результати роботи. Депонований рукопис – вид неопублікованого документа, закінчена робота яка представляє інтерес для вузького кола спеціалістів. В якості депонованої рукописі можуть виступати статті наукових докладів, збірники статей і монографії. Дисертація – кваліфікована наукова робота в певній області науки, що пройшла попередню експертизу і представлена до захисту на отримання вченої ступені. Існує 2 види дисертацій: на отримання вченої ступені доктора наук (докторська) і кандидата наук (кандидатська). Автореферат дисертації – документ, у виді брошури, містить складений автором реферат проведеного ним дослідження, представленого на отримання вченої степені. В авторефераті викладаються основні ідеї і висновки дисертації, розкривається особистий вклад автора в розробку проблеми, ступінь новизни. Система депонування виникла в результаті постійного збільшення диспропорцій між зростанням рукописів наукових статей і монографій і можливостями видавництв публікувати більшість із них. З іншої сторони значна частина таких рукописів має вузько тематичний характер, орієнтований на мінімальну кількість спеціалістів, тому їх публікація не цілеспрямована. Однак це не знижує інформацій цінність даних робіт, і система депонування забезпечує можливість ознайомлення з їх змістом. Депонування – це спосіб пришвидшення доведення інформації до користувача. Вимого, що висуваються до дисертації сформульовані в «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань». Встановлені наступні об’єми рукописів дисертації 250-300 ст., (для гуманітарних наук 350-400), кандидатської 100-150 ст., (для гуманітарних наук 140-180), дисертація друкується або на друкарській машинці або на комп’ютері в 5 екземплярах і включає текст, малюнки, таблиці, список літератури. Після захисту кандидатської і докторської дисертації в обов’язковому порядку напрявляються для реєстрації в УкрІНТЕІ. Захищені роботи зберігаються і бібліотеці ім. Вернадського, а 2-ий екземпляр в закладі де відбувся захист. Об’єм автореферата не повинен перевищувати 1 або 2 умовних друкованих аркушів відповідно для дисертації на отримання вченого звання кандидата і доктора наук. Крім тексту, автореферат складається із списку публікацій автора по темі, анотації на російській та англійській мові, автореферати розмножені тиражем 100-150 екземплярів, розсилаються в зацікавлені організації для отримання відгуків на дисертаційне положення. До основних реквізитів дисертації: назва міністерства, індекс УДК, відомості про автора, назва дисертації її вид і наукова ступінь, спеціальність, відомості про наукового керівника або про наукового консультанта. Основними реквізитами автореферата є: назва закладу, де відбувся захист, індекс УДК. Крім того, повинні бути вказані відомості: заклад, в якому вийшла дисертація, прізвище наукового керівника чи консультанта, дата і спеціалізована ічена рада, де відбудеться публічний захист дисертації. Препринт – документ, що містить матеріали попереднього характеру, опублікований до виходу в світ виданням в якому вони можуть бути поміщені. Препринт розсилається обмеженому колу осіб для попередньої оцінки. Переклад іноземних і державних наукових документів – важливий засіб обміну наукової і технічної інформації. Розрізняють неопубліковані переклади двох видів – 1) переклад документів з іноземної мови на українську 2) переклад документів з української мови на іноземну. Оглядово-аналітичний документ відрізняється від попередніх тим, що являється результатом аналітико-синтетичної обробки одного чи декількох первинних документів, і на цій підставі відноситься до вторинних документів. Оглядово-аналітичні документи містять систематизовані відомості про результат аналізу і узагальнення відомостей, представлених в первинних документах.

Дата добавления: 2015-08-21