Аналітично-психологічна концепція фантазій

Оскільки художній твір є продуктом психології фантастичних уявлень, важливо те, як Юнг інтерпретував фантазію з позиції універсальної психоенерґетичної теорії.

Фантазія (лат. рhапtаsіа — уява) — сукупність образів та ідей, пов'язаних зі сферою психічного несвідомого, що становлять ос нову творчої діяльності.

Фантазія викликана цілеспрямованим потоком психічної енергії, спрямованим на утворення уявлення.

Юнг вирізняв два аспекти у процесі створення фан­тазії: фантазми і фантазування.

Фантазми — комплекси уявлень, які відрізняються від інших тим, що їх змісти не мають відповідників у зовнішній реальній, об'єк­тивній даності.

Цінність фантазмів — винятково психологічна і пе­редбачає відповідну інтерпретацію. Недаремно образи чарівних казок, міфів стали для Юнга важливим мате­ріалом у пізнанні колективного неусвідомлеяого.

Фантазування — безпосереднє вираження психічної життєдіяль­ності, тобто плину психічної енергії, що.являється свідомості у фор­мі образів та уявлень.

Фантазування як репродуктивна (відтворювалвна) діяльність здійснюється в усіх основних формах психіч­ного життя (мисленні, почутті, відчутті та інтуїції). По­ява фантазії може бути викликана напруженою інтуї­тивною установкою (у процесі творчості) або спонтан­ним вторгненням неусвідомлених сил у свідомість (під час сновидіння).

У юнгівській інтерпретації фантазій важливим є їх поділ на активні й пасивні.

Активні фантазії — фантазії, викликані інтуїтивно-свідомою уста­новкою психіки, спрямованою на сприймання її неусвідомлених змістів.

Активна фантазія є головною ознакою художньої ді­яльності. Згідно з аналітичною психологією неусвідом-лені елементи випливають до поверхні свідомості, де лі­бідо оточує їх і наділяє видимістю. Шляхом асоціюван-ня допоміжних матеріалів їх невидима і неясна сутність доводиться до ясної і наочної форми — через так звану асоціацію оформляються неусвідомлені змісти. Отже, активна фантазія є продуктом свідомої установки, яка не протистоїть неусвідомленому.

Пасивні фантазії— фантазії, викликані посиленою діяльністю неусвідомленого при пасивній ролі свідомості.

Виникають пасивні фантазії за відносної роз'єдна­ності психічних процесів (свідомого і неусвідомленого), через що суттєва частина енергії уникає свідомого ос­мислення. На відміну від активних пасивні фантазії з'являються відразу в наочній формі і є результатом психічного «автоматизму». Оскільки пасивна фантазій виникає з процесу в неусвідомленому, що протистоїть свідомості, вона є однобічною. Активна фантазія не є однобічною, оскільки зобов'язана своїм походженням не лише інтенсивному неусвідомленому процесу, а й свідомій установці, здатній сприймати натяки або фрагменти відносно слабких неусвідомлених зв'язків. Отже, фантазія є активною завдяки участі свідомості у пізнанні неусвідомленого. Юнг розрізняв естетично-психологічну цінність пасивної і активної фантазії. Пасивна фантазія дуже час­то може бути хворобливою, активна — може стати вищим виявом людського духу, оскільки в ній свідома і неусвідомлена особистість творчого суб'єкта зливають­ся в один об'єднуючий процес. Живий символ не зміг би народитися в інертній і нерозвиненій свідомості. Активне фантазування прямує до символічного вираження аналогічного створенню єдиної індивідуальності за допомогою досконалого вираження її цілісності. Оскільки, на відміну від активної фантазії, пасивна, як правіло, є вираженням розщепленої індивідуальності (її причиною є розщеплення між свідомістю і неусвідомленості у психіці), то пасивна фантазія і є переважно вираженням неусвідомленої особистості. Тому Юнг розрізняв напрям інтерпретації активної та пасивної фантазії: пасивна фантазія потребує свідомої критики, щоб не дати дороги однобічній тенденції неусвідомленої протилеж­ності, активна фантазія як продукт цілісний потребує не критики, а осягнення.

Отже, аналітична психологія ієрархію творчих досягнень розглядає через різне поєднання в них Его-сві». домості і несвідомого. Коли Его-свідомість залишається винятково пасивною, йдеться про низьку психологічну цінність естетичного, яка зростає із збільшенням нап­руги між двома психічними сферами, що має своїм нас­лідком появу твору як цілісного феномену, тобто об'єд­нуючого символу.

Аналітично-психологічна інтерпретація розрізняє у фантазії явний і прихований смисли. Явний смисл вис­тупає з безпосереднього споглядання фантастичного об­разу і тісно пов'язаний з прихованим: лише крізь явний смисл виявляється приховане. Юнг акцентував цей психологічний факт, повертаючи тлумача до значущос­ті явного. Щоб неусвідомлена протилежність дійшла до свідомості, вона повинна бути дуже важливою. Якби ця протилежність містила лише неясні натяки і фрагмен­ти, вона б ніколи не заволоділа свідомим лібідо (ува­гою), тобто ніколи не могла б прорвати зв'язок свідомих змістів. Очевидно, неусвідомленим змістам властивий міцний внутрішній зв'язок, який і виявляється в явно­му смислі фантазії.

Як відомо, на пасивні фантазії було зорієнтоване сюрреалістичне мистецтво з його психічним автоматиз­мом, за ним шляхом позбавлення привілею свідомості пішло авангардне мистецтво, внутрішня дисгармонія якого виявилася через розщеплення предметності, руй­націю образу, культ чистого естетизму тощо. Юнг, пе­редбачаючи і спостерігаючи такий однобічний напрям сучасного йому мистецтва, спонукав митців через пси­хоаналіз відчути екзистенційну небезпеку того процесу для самого митця й епохи в цілому. Очевидно, як наслі­док цих зусиль, у середині XX ст. у модернізмі знову ак­тивізувалося «предметне» мистецтво. Цю нову проб­лемність мистецтва влучно охарактеризував французь­кий художник Альфред Манесьє, кажучи, що необхідно знову відновити цінності втраченої реальності, в якій іс­тинність художника полягала не в абстракції, чи в реа­лізмі, а в набутті людської значущості. Він зауважував, що «... тепер саме предметне мистецтво дає художнику можливість наблизитися до своєї внутрішньої реальнос­ті і усвідомити не лише свою власну сутність, але і суть свого буття»¹. Аналогічні процеси згодом відбулися в авангардній за духом постмодерністській літературі, де йшлося про зняття опозиції реалізму (естетики епохи свідомості) до модернізму (естетики епохи несвідомого).

Дата добавления: 2015-08-18