І. Історичний контекст написання роману

1.1. Історичне підґрунтя виникнення «Німецької літератури об'єднання»

Даючи в 1999 р. інтерв'ю кореспонденту журналу «Шпігель», Т. Бруссіг здивовано вигукнув: «Існують Інтернет, цифрова революція, дрібні спекулянти на біржі, рейтинги, німецькі солдати, які знову беруть участь у війні. Однак на Сході продовжують говорити тільки про Схід, ніби час тут зупинився»[1]. Це означає лише одне: східнонімецьке минуле притягує до себе погляди й дотепер, перетворюючись в одну з найбільш популярних і затребуваних проблем не лише сучасної німецької літератури 1990-х рр., але і початку XXI ст.

Літературознавець Ф. Хаге [2] в одній зі статей вказав на обставину, виключно важливу для розуміння тенденцій сучасного літературного процесу в Німеччині: «У 1990-ті роки це було неодноразово описано - у Німеччині зруйнувалися багато політичних і деяких культурних уявлень, за які чіплялися, зокрема, інтелектуали та письменники. Об'єднання двох німецьких держав змінило пріоритети життя, зумовивши для громадян нової Німеччини наполегливі пошуки власної національної ідентичності. Свого осмислення зажадало в силу цього і минуле НДР, причому не тільки в питаннях судового переслідування зрадників «штазі», а й в тому, що зачіпало проблеми культурної пам'яті і значення східнонімецького досвіду для сьогодення. Цю обставину можна назвати «новим етапом історії пам’яті, що знайшли своє відображення в новітній німецькій літературі. Більшою мірою ця рефлексія, звичайно ж, проявилася в літературі сходу Німеччини, однак і багато хто з народжених в західних землях також звернувся до осмислення історичного і культурного феномена НДР».

Про НДР пишуть молоді та народжені на сході Німеччини близько 1970 А. Кубічек, Я. Хензель, Ю. Шох, Я. Хайн, Т. Бруссіґ та інші. Безсумнівно, порушують цю тему і письменники старших поколінь: К. Вольф, Й. Шпаршу, К. Хайн, Ф. Браун та інші. В їхніх творох минуле проектується на сьогодення, народжуючи роздуми про причини і наслідки тих чи інших подій, про можливості системного осягнення того, що відбувається в сучасній Німеччині [4].

Звертаючись до теми східнонімецького минулого, сучасні письменники найчастіше не вдаються в соціологічні та політологічні тонкощі проблеми, їх цікавить в першу чергу духовна атмосфера минулого часу, вони відкривають читачеві нюанси малих, особистих історій громадян НДР, без чого ніякі офіційні історичні конструкти не можуть набути необхідної повноти і переконливості. При цьому різниця відношення до східнонімецької історії, що відчувається в оцінках письменників різних поколінь, сама по собі є показовою для розуміння складності, що виникає при художньому освоєнні теми зниклої держави.

На думку М. Хільшера, в сучасній німецькій прозі можна виділити три основні групи молодих авторів:

По-перше, це представники так званої "Поп-літератури" - Б. фон Штукрад-Барре, К. Крахт, Е. Наттерс. Погляд Хільшера збігається з судженням Баслера: "Всіх їх дуже цікавить повсякденність і поп-культура: сучасна музика, мода, телебачення, тобто поверхню нашого буття» [14].

По-друге, це "нові оповідачі": Ю. Херманн, Ю. Франк, М. Вецель, Г.-М. Освальд, Ш. Бойз. "Вони пишуть про любов і байдужість, про життєві плани і світовідчутті молодих. Мова завжди йде про міжлюдські стосунки. Дія відбувається в основному у великих містах [14].

По-третє, це представники історичного спрямування:

Т. Бруссіґ, І. Шульце, К. Шмідт, М. Кумпфмюллер. Часто їхні твори - це спроба представити загальну німецьку передісторію після того, як протистоянню настав кінець. Інтерпретація історії молодими авторами - найцікавіше в сучасній німецькій прозі. В нашій роботі ми розглянемотворчість представника третьої групи, за класифікацією М. Хільшера, Томаса Бруссіга.

Належачи до письменників іншої вікової та ідейної формації, цей автор, звертаючись до теми життя в НДР, вирішує цю проблему зовсім в іншій манері. В своєму романі «Сонячна алея» де, тональність розповіді серйозна, часом - лірична, дозволяє припустити наявність легкої ностальгії за втраченим, а також вказує на багатоаспектність проблеми. «Пам'ять людська здатна творити чудеса і примиряти людину з минулим, виганяючи з його душі весь колишньої жах і вкриваючи м'якою пеленою ностальгії все, що спочатку нестерпно різало вухо й око, розум і душу, - пише Бруссіґ. - так що у щасливих людей погана пам'ять і хороші спогади» [5,c. 63].

Можна констатувати, що дослідження проблеми тоталітаризму на прикладі суспільного устрою НДР розширює і поглиблює нашу здатність до дискусії не тільки навколо минулого, але і взагалі щодо тих тоталітарних (ультраправих і расистських) небезпек, що підстерігають сучасне індустріальне суспільство і сучасну демократію.

Попри всю незаангажованість твору, не можна не провести паралель «Сонячної алеї» з Україною, яку Томас Бруссіг відвідав перший раз під час „помаранчевої” революції. За його висловом, він вирушив туди для занурення в атмосферу, дуже схожу на ту, яка панувала в Берліні під час падіння „стіни”. Бруссіга приваблювало те, що українці вірять у власну здатність щось змінити. На його думку, революція чітко продемонструвала те, що Україна не потребує імпорту демократії, а сама є її джерелом. Проте письменника гнівить те, що демократичні досягнення українців не були гідно винагородженні Європою: «Покарання бандитів і корупціонерів було можливе лише за умов підтримки ззовні. Я вважаю, що певною мірою досягнення «помаранчевої» команди звелися нанівець через те, що Європа відвернулася від них, сказавши: «Ви нам не потрібні». Орієнтир було втрачено, і політика зазнала поразки. За відсутності підтримки боротьба з противником, який ще донедавна був дуже могутнім, значно ускладнюється, якщо взагалі не стає неможливою [11].

Підводячи підсумок, відзначимо, що 1990-і рр. в значній частині пройшли під знаком викриття колишньої політики НДР. Це не могло не відобразитися і на літературному житті, викликавши, зокрема, серйозний ідейну, світоглядну кризу у свідомості багатьох східнонімецьких авторів старшого покоління, яка спричинила за собою роки творчого мовчання або еміграцію з країни.

Проте на думку молодих авторів, увага суспільства тепер має бути спрямовано не до колоритних «лиходіїв» з минулого, а до простих людей, які через тверезе дослідження особистої біографії могли б знайти свою свободу.

Дата добавления: 2015-08-18