з переміною персонажів

Васса. Освічені діти – чума. Жодної поваги до батька свого не виявляють… Ніколи не говорять з ним привітно, не діляться думками. Що робити збираєтесь?

Іван. Я перепрошую, це чоловіча роль.

Васса. Не заважайте. Ви від своєї ролі давно вже відступили. Тож, дітки, батьки вам не чужі. Вони люблять вас! По-своєму, але люблять! Розумієте ви, дітки? Ось тебе вигнали з роботи – йому це болить. Ось дочка в дівках сохне, їй це прикро, й навіть, сором перед людьми, чим вона гірше за багатьох інших. Йому хочеться бачити Петра людиною, а не вічним студентом… Ось у його компаньйона син закінчив навчання, одружився, узяв зі значним посагом, а тепер вони його щей в урядовці пропхнуть.

Олександр. Одружитися? Хоч узавтра.

Васса. Я бачу! Ти - готовий. Та лишень на кому? На анархістці, на гультяйці та ще й удові? Хіба що!

Олександр. Ви не маєте права так її називати.

Васса. Як – так? Гультяйкою, удовою чи анархісткою?

Іван. Оце новина! Батьки й не мають права вирішувати за дітей?!

Надія. Татко! Не галасуй, милий. Прошу тебе! Ми давно вже не діти. А Вас, Вассо Борисівно, я прошу не втручатися. Тобі, Олександре, дуже рекомендую заспокоїтися… Нам, я бачу необхідно спокійно роз’яснити нашу складну ситуацію.

Петро. Ситуація доволі ясна - померла людина. Або я знову не розумію про що йдеться, або …

Олександр. Або - не розумієш. Треба звільнити дім.

Іван. Як це звільнити? Який дім?

Надія. Татко, сядь он там, поруч няні.

Віра. (відводить батька до няні). Ех,тато! Коли ви говорите, повірте, я відчуваю – ви говорите правду. Але треба щось робити, тож не заважайте й нам, ми вже виросли. Надю, я все зрозуміла, я на все згодна.

Петро. Ось і Вірка вже знайшла свою правду.

Марія Львівна. У кожного в цьому світі своя правда! І дуже важливо її знайти.

Надія. Дійсно, кожному – своє. От тільки вам я раджу не турбуйтеся, а почекати й заспокоїтися. І кожному подасться по його заслугах.

Соня. А ми не чекатимемо, ми візьмемо своє.

Іван. Наді-на, ти, ти.. це ж…

Васса. Брешете! Правда одна! Наша правда! Яка ваша правда, і в чому ж вона?

Надія. Узнаєте, а зараз звільніть територію.

Олександр. Не треба гасел! Ви праві для себе, у своїй правді, от там й залишайтеся. Тільки ваша правда - завузька нам, ми виросли з неї.

Віра. Як виростають із одягу.

Васса. Ви так швидко виросли, що без штанів залишилися.

Олександр. Не бійтеся голими не довго ходитимемо.

Соня. Як ви не розумієте, нам затісно, нас тисне ваш порядок життя - він уже не годиться нам…

Лящ. Якщо ви всі закінчили, я хотів-би з’ясувати, яким коштом будете проводити похорон та хто з вас візьме на себе його організацію?

Усі відступають у нерішучості

О л е к с а н д р. Особливо бажаючих нести й тягнути не спостерігається.

Н а д і я. То ж ми змушені узяти весь тягар відповідальності на себе.

Л ю б о в. Ні, я не дозволю. Це мій тато, моє життя й мені вирішувати. А ви – посуньтеся.

Л я щ. Любове Яківно, все не так легко як вам може здатися. Дозвольте вже фахівцям.

Л ю б о в. Знаємо ми ваш фах. Досить.

Марія Львівна. Була б чесна та розумна людина, а дрібниці вона освоїть.

Соня. А ми допоможимо.

Наступним повинно бути висловлювання кожного артиста-персонажа з оголошеного приводу

Артисти розділені на два табори в готовності до бійки

Ведуча. Тут саме час з’явитися поетові тавиголосити палку промову. Може є бажаючі? … Немає, на жаль серед нас такого немає. Тоді це все! Усе! Гру закінчено, розбіглися.

[1] Любий дядечко (франц.) — Ред.

Дата добавления: 2015-08-18