Апробація та впровадження результатів дослідження.

Основні положення дисертації викладені у матеріалах міжнародних науково-методичних семінарах “Безперервна географічна освіта: інноваційні методи і технології” (Харків 1994, 1996, 1998, 2000, 2003), міжнародних науково-практичних конференціях “Шкільна географічна освіта: проблеми, пошуки та перспективи” (Могилів 1998),"Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища" (Полтава 2004);всеукраїнських науково-практичних конференціях "Актуальні проблеми викладання природничих дисциплін" (Херсон 2003),(Камянець- Подільський 2004), доповідях і виступах на серпневих нарадах учителів, засіданнях методичних об’єднань, секціях керівників шкіл та в процесі курсової підготовки педагогічних працівників.

За результатами дослідження надруковано десять наукових праць, в тому числі регіональний підручник “Рідний край – Вінниччина”, зошит для виконання самостійних робіт для учнів, географічний атлас "Моя мала Батьківщина – Вінниччина" та посібник для вчителів загальним обсягом 15 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (260 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить… сторінок, основний зміст викладено на … сторінках. Робота ілюстрована таблицями та рисунками, що містяться на … сторінках.

РОЗДІЛ І

Проблема організації пошукової діяльності учнів у теорії і практиці навчання.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства перед школою стоїть складне і відповідальне завдання – підготувати підростаюче покоління до активного творчого життя і діяльності. Тому, перед озброєнням учнів певною сумою знань, умінь і навичок, важливого значення набуває озброєння учнів методами творчої розумової і практичної діяльності. Серед цих методів особливе місце належить методам пізнання, оскільки в наш час сфера інтелектуальної пізнавальної діяльності людини незмірно зросла.

Школа – це найважливіша ланка безперервної географічної освіти, де повинні закладатися основи для самоосвіти та формування особистості. Традиційна школа подає знання як суму готових алгоритмів, які учні повинні засвоїти для подальшого використання. З точки зору безперервної географічної освіти зміст навчання передбачає творче одержання знань та безпосереднє їх застосування на практиці. Щоб перетворити це завдання в життя, потрібно ширше використовувати в шкільній практиці нові активні методи і форми навчання, які розвивають самостійність міркування учня починаючи з молодшої і середньої ланки шкільної географічної освіти.

Процес навчання (лат. Слово "processus" означає рух уперед) – складне і багатогранне явище. Поняття "навчання", "навчальна діяльність" сучасною дидактикою трактується як упорядкована взаємодія учителя та учнів, спрямована на досягнення завдань освіти.

У сучасних умовах, коли школа повинна давати знання, вчити мислити, всебічно виховувати і розвивати учнів, поняття складових процесу навчання уточнюється.

Під поняттям викладання сьогодні розуміють упорядковану діяльність педагога, спрямовану на реалізацію цілей навчання (освітніх завдань); забезпечення навчально-пізнавальною діяльністю учнів, їх виховання і розвиток.

Під поняттям навчання - процес (а точніше, співпроцес), у ході якого на основі пізнання та набутого досвіду виникають нові форми поведінки і діяльності, змінюються набуті раніше.

Зрозуміло, що протікання процесу навчання неможливе без взаємодії, співробітництва між педагогами і учнями їх діяльностями. Взаємодія передбачає безпосередні контакти учителя й учня, співробітництво, що сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, її організації.

Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів складає центральну ланку цього процесу. Поняття організації деякі автори розглядають як сукупність процесів чи дій, які призводять до утворення і вдосконалення взаємозв'язку між частинами цілого (процесу навчання).

У такому випадку будемо вважати що процес навчання – це динамічна взаємодія (співробітництво, партнерство) учителя та учнів, у ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку і всебічної вихованості.

1.1. Пошукова діяльність учнів як дидактична проблема.

Педагогіка та психологія розглядають процес навчання як пізнавальний процес, а діяльність – провідний фактор формування особистості, форма активного ставлення людини до навколишнього світу, що визначається усвідомленою метою і пов'язана з перетворенням дійсності.

Для учнів, що вивчають курси рідного краю /1-5 класи/, основним видом діяльності вважається пізнавальна діяльність, мета якої – формування засад наукового світогляду, готовності до праці, відповідального ставлення до навчання, розвитку самостійної праці, культури розумової праці.

Пошукова діяльність – це компонент пізнавальної діяльності, змістовну сторону якої складає засвоєння певного об'єму навчального матеріалу, що збагачує знання учнів, їх досвід, способи творчої діяльності.

Гносеологічні засади діяльності розкривають діалектику пізнання, протиріччя процесу навчання і його рушійні сили, закономірності становлення школяра як суб'єкта діяльності.

У галузі гносеологічних засад діяльності багато вже досліджено, але можливості подальших розробок пов'язано з аналізом прогностичних проблем. Серед них є визначення і розв'язання пізнавальних завдань, розвитку самостійності, пізнавальних інтересів, виявлення протиріч у навчальному процесі і ін.

У нашому дослідженні діяльність виступає як основа розвитку пошукової діяльності. Як говорять дослідники [165] цієї проблеми, діяльність – це форма активного ставлення людини до оточуючої дійсності. З точки зору психології – це динамічна система взаємодій суб'єкта з світом, у процесі яких відбувається виникнення і втілення в об'єкті психологічного образа і реалізації опосередкованих їм відношень суб'єкта в проблемній дійсності [178].

А пошукова діяльність – це включення вихованців /учнів/ в самостійне добування, збір і дослідження наукової, краєзнавчої і іншої інформації. Це і є активне ставлення дитини до дійсності, що її оточує.

Отже, діяльність людини в цілому і пошукова діяльність людини зокрема інтерактивні /взаємні/.

Дослідниками встановлено /Г.С. Костюк, В.О Онищук, Коротов М.Ф., Щукіна Г.І./, що ефективність процесу навчання значно підвищується при умові включення в нього різних видів діяльності і реалізації взаємозв'язків між ними. Це відкриває перед учнями багатоаспектність цінностей предметного світу, а також виявляє і реалізує їх потенціальні можливості, сприяє інтенсивному формуванню пізнавальної активності до пошукової діяльності. При цьому збагачення пізнавальної діяльності відбувається в усіх основних показниках: мотивації, змісті і способах, кожній навчальній дії, процесу діяльності і її результатів.

Експериментально доведено, що ефективність навчання підвищується в процесі зміни характеру діяльності /від репродуктивного – до творчо-діяльного пошукового/, що сприяє становленню суб'єктивної позиції учнів, змінює характер зв'язків учителя і учня. Характер відношень, що складається в навчальному процесі, впливає на інтелектуально-емоційний тонус діяльності, на її процес і продуктивність. Ось чому будь-яка діяльність людини здійснюється в системі "об'єктивно-суб'єктивних" відношень, тобто соціальних зв'язків і взаємозв'язків, які утворюють людину як суспільну сутність – особистість, суб'єкта і об'єкта історичного процесу.

Діяльність стає джерелом прилучення учнів до пошуків і творчості в навчальному процесі, залучаючи їх у різноманітну діяльність. [216]

Пошук /науковий/ - це система прийомів і соціальних заходів, спрямованих людством на здобуття нових знань, відкриття об'єктивної істини. Пошук зумовлений специфікою евристичної функції науки; він полягає у глибокому знанні сучасного стану науки, її внутрішньої логіки і засад тенденцій розвитку, загальних принципів і законів, врахуванні специфіки досліджуваного явища, вмінні розумно користуватися досвідними і теоретичними засобами пізнання.

Гносеологічний шлях наукового пошуку включає такі етапи /ступені/: виявлення ще невідомих фактів або факторів, які не можуть бути пояснені на основі існуючої теорії, постановка проблеми, висунення робочої гіпотези, перехід до наукової теорії.[178, 180]

Поняття "пошук" за В.М. Коротовим [119] означає провідний метод переконання, що забезпечує включення вихованців в самостійне добування, збір і дослідження наукової, ідейно-моральної і іншої інформації і формування в них на цій основі міцних знань і багатьох умінь і навичок дослідницької роботи.

Дослідницька робота – це дослідницький принцип у навчанні – передбачає таку організацію навчального процесу, при якій учні знайомляться з основними методами дослідження, що застосовуються в науках, які вивчаються, засвоюють доступні їм елементи дослідницької методики і оволодівають уміннями самостійно добувати нові знання шляхом дослідження природи і суспільних явищ. Застосування дослідницького принципу сприяє розвитку пізнавальних здібностей, активності і самостійності учнів, підвищує інтерес до оволодіння науковими знаннями і методами науково-пізнавальної діяльності.[166]

Отже, пошукова і дослідницька діяльність мають спільні риси, тотожності і в кінцевому рахунку така діяльність створює найбільш сприятливі умови для формування потреб і інтересів, нахилів і здібностей, розумових, моральних і трудових якостей підростаючої особистості. [ 166 ]

Проблема діяльності досліджувалась багатьма вченими. Серед них Г.С. Костюк, А.С. Макаренко, І.О. Синиця, В.О. Сухомлинський, Г.І. Щукіна, С.Т.Шацький і ін.

Однак, багато дослідників звертають увагу на діяльність у руслі своєї концепції.

Для учнів основним видом діяльності вважається навчальна, пізнавальна. Мета такої діяльності – формування відповідального ставлення до навчання, виявлення інтересів, розвиток пізнавальної самостійності і культури розумової праці. Змістовний бік такої культури складає засвоєння певного об'єму навчального матеріалу. Це збагачує знання учнів, їх досвід і способи творчої діяльності.

Розглядаючи пізнавальну діяльність з точки зору організації пошукової діяльності ми ставили мету дослідити не тільки процеси пізнання і засвоєння знань, але й види спілкування /колеги, вчителі, батьки, товариші, друзі/, характер взаємовідносин, здійснюваних у пізнавальній діяльності, які впливають на організацію пошукової діяльності на уроках і в позакласній роботі.

Нами з'ясовано, що найбільше впливають на організацію пошукової діяльності учнів самостійна робота з підручником, посібниками; спілкування з учителями, батьками, старшими товаришами /відповідно 68 і 71%/; важливе значення в пошуковій роботі має робота з газетами, журналами, навчальними кіно - відеофільмами і діафільмами. На це також вказали учні в своїх відповідях.

Ставлення дітей до окремих видів діяльності вважається визначальним у їх пізнавальній діяльності.

Така позиція учнів визначається:

а/ ставленням дітей до навчання як соціальної цінності;

б/ установками і мотивами, якими керується учень, тобто тим, що спонукає його до пошукової діяльності;

в/ ставлення учня до процесу навчання в цілому, змісту навчальних предметів;

г/ характером взаємостосунків з учителями, батьками, колективом.

Було виявлено, що кількість учнів, які позитивно відносяться до навчання, перевищувала кількість учнів, які не виявляли інтересу до пошукової діяльності.

У відповідях учні висловили бажання набути спеціальність зоорієнтовану на певну галузь знань і потребу в них. Таке диференційоване ставлення до навчання вважається соціально більш цінним і може свідчити про визначення певних видів професіональної діяльності, що пов'язано також з пошуком.

Позитивне ставлення до навчання підтверджують показники успішності учнів: більша частина з них добре навчається з усіх предметів, більшість учнів орієнтується на вивчення фізичної географії і менше – економічної. Наші характеристики про ставлення учнів в цілому до пізнавальної діяльності, і зокрема до пошукової, говорять про позитивне ставлення до навчання, що підтверджується багатьма дослідженнями / Г.С. Костюк, В.М. Коротов, В.С. Цетлін в психології і педагогіці та Л.І. Круглик, Б.О. Чернов, Є.Й.Шипович, Є.В. Шухова, М.І. Янко в географії й біології/.

Обґрунтовуючи особистий інтерес до пошукової діяльності в навчанні, учні висували найрізноманітніше мотивування, яке у загальному вигляді характеризує їх оціночні судження. Серед них ми виділили такі:

1. Зміст навчання /одержання знань, поширення світогляду, прагнення до пізнання нового, інтерес до пошукової роботи.

2. Способи діяльності /учення/, виконання практичних і самостійних робіт, розв'язання географічних задач, пізнавальних завдань, що вимагає пошукової роботи учня.

3. Способи навчання /форми, методи і прийоми пошукової діяльності вчителя/.

4. Умови, що сприяють організації пошукової діяльності учня.

З віком кількість мотивувань, що обґрунтовує наявність або відсутність інтересу до пошукової діяльності, зростає, дякуючи збільшенню об'єму знань, поширення і поглиблення життєвого досвіду та ін. І знову тут на перше місце виходить пошукова діяльність: чим вона більш творча, пізнавальна, активна, тим і знання в дітей ширші, глибші і стійкіші, що одержують у результаті цього.

Для виявлення причин, про згасання інтересів до навчання і пізнавальної діяльності, ми проаналізували ставлення учнів до різних сторін процесу навчання. У багатьох випадках відсутня пошукова діяльність учнів /зміст знань, пропонований учителем учням для засвоєння не цікавий – багато зайвих знань, а щоб вчити те, що цікаво – не вистачає часу; навчальні матеріали в підручниках перевантажені сухим матеріалом і засвоювати те, що нецікаво – не засвоюється, а те, що вважається обов'язковим – не завжди є цікаве/. Як результат цього: зникає інтерес до пошукової діяльності.

Аналізуючи мотивування учнів, що обґрунтовує наявність пошукової діяльності учнів у навчанні географії і її відсутність, нам уявляється можливим виділити причини дидактичного і соціального характеру.

Першу групу учнів характеризують фактори, що відображають особливості їх пізнавальної діяльності /ставлення до навчання, змісту географічних курсів і способам діяльності з питань засвоєння цього змісту, прагнення до одержання нових знань, інтерес до окремих тем при вивченні географії, процесу осмислення знань, форм і методів, які використовуються в діяльності вчителя.

Другу групу /соціальний характер/ складають різні форми спілкування, що стимулюють позитивне ставлення до навчання або гальмують його виникнення, а також соціально цінні інтереси; що стосуються вибору професії, свого місця в житті, спілкування з колегами, друзями, вчителями, оцінка навчальної діяльності з цього питання батьками.

Ми вже відмітили, що організація пошукової діяльності учнів відбувається, головним чином, у навчально-виховному процесі, під час засвоєння знань, умінь та навичок, здійсненні різних способів діяльності. У той же час характер пошукової діяльності дає можливість судити про ступінь сформованості глибоких знань учнів. Яка діяльність – такий і результат у навчанні.

Значне місце в організації пошукової діяльності на уроках географії рідного краю посідає самостійна пізнавальна діяльність учнів. Тому ті учні, які самостійно здобувають знання /С.У.Гончаренко, О.Я. Савченко, В.О. Коринська, В.П. Корнеєв/ більш успішно орієнтуються в тій чи іншій інформації, сягають вершин теоретичного інтересу. Для досягнення цього учням необхідно оволодіти активними формами засвоєння знань. Тут може бути творче їх засвоєння. Воно сприяє формуванню таких особистих якостей як активність, пізнавальна самостійність, глибина мислення і ін.

З метою виявлення способів навчальної роботи, які зустрічаються у навчальному процесі, учням було запропоновано оцінити види навчальної роботи, які сприяють організації пошукової роботи. Цей локальний експеримент показав, що пояснення вчителя, евристична бесіда, самостійна діяльність з різними джерелами, практична робота, проведення дослідів прямо і опосередковано сприяють організації пошуку. Значне місце посідають у цьому питанні спостереження за погодою на географічному майданчику, екскурсії і походи в природу. Особливості віку учнів /10-11 років/ вимагають особливого підходу організації пошукової діяльності дітей як на уроках, так і в позакласній роботі. В цілому ж види навчальної роботи, що мають пізнавальний потенціал /самостійні, лабораторні і навчально-практичні заняття, екскурсії/ користуються особливою перевагою і сприяють організації і проведенню пошукової діяльності учнів.

В організації пошукової діяльності учнів при вивченні курсів рідного краю (2-3 кл.) і географії рідного краю (5 кл.) сприяє сам процес навчання, зміст природничо-географічного матеріалу, методи виконання, сукупність мотивів і способів пізнавальної діяльності.

Використання пошукової діяльності базується на підготовці застосування висхідного метода переконання – інформаційного. Набуття учнями певних знань, стимульований учителем інтерес до нової проблеми і оволодіння навичками самостійної роботи з джерелами інформації – все це разом сприйняте, дозволяє вчителеві на новому етапі навчально-виховного процесу, тим паче в педагогічній ситуації, яка змінилася, залучити своїх вихованців у пошукову діяльність, в активне самостійне добування знань.

Пошукова діяльність має окремі види. Основні з них такі: на першому місці – бібліографічний пошук, тобто самостійна робота учнів у підборі і вивченні літератури, пов'язаної з певною темою. Наприклад, під час вивчення теми в 5 класі "Географічне положення своєї місцевості" з учнями проводиться бесіда про джерела знань про рідний край. Бесіду проводять учитель і бібліотекар, які знайомлять учнів з відповідною літературою про свій край / якщо такі є в бібліотеці/ - книжками, газетами /місцевими/, туристичними схемами і атласами.

Інший вид пошукової діяльності – збір краєзнавчого матеріалу: природничого, історико-літературного, етнографічного і ін. Одержав широке розповсюдження в школі і в зв'язку з розширенням масштабів експедиційної, екскурсійної і краєзнавчої роботи та створенням шкільних краєзнавчих музеїв.

Цей напрямок має багато різноманітних видів роботи: відновлення забутих і маловідомих фактів історії, збір фольклорних і різноманітних природничих матеріалів, записів розповідей цікавих подій. Вищого ступеня розвитку ця суспільно-корисна діяльність дітей досягає в творчих клубних об'єднаннях: наукових товариствах старшокласників, експедиційних загонах учнів, де вона, не гублячи свого значення навчальної діяльності, межує з науковими дослідженнями.

Своєрідним і дуже важливим видом пошукової діяльності вважаються дослідно-практичні роботи учнів на уроках, на дослідній пришкільній ділянці, в географічних гуртках, секціях і товариствах. Такий пошук носить творчий характер.

Всі види пошукової діяльності в географії надзвичайно важливі. Знаючи їх, учні вчаться переконаності і всебічно розвивають свою самостійну творчу діяльність, спрямовану на оволодіння науковими знаннями, принципами людської моралі, інакше – багатствами географічної культури.

Пошукова діяльність – ця самодіяльність не виростає з нічого. Дітей треба навчити творити, даючи їм для цього необхідні знання і досвід. Пошукова діяльність учнів повинна бути підготовлена учителем географії і початкових класів.

З цього приводу В.М.Терський пише так: " ініціатива дітей не може виникнути з нічого. Їх треба вчити творити, озброївши їх знаннями…

Продовжуючи вчити, треба створити можливості для творчості, інакше і засвоєння не буде надійним, і процес буде формальним, скучним, а одержані нав'язані знання будуть легко забуватись, вивітрюватись, не закріплені повсякденними цілеспрямованими вправами. Треба, щоб діти завжди хотіли вчитися, щоб у них була постійна добра жадоба до пізнання. Це можливо, коли дитяче життя побудоване так, що знання ці потрібні дітям для успішного виконання самостійних дій для власної творчості, а воно, в свою чергу, робить учення напруженим, радісним і дуже обґрунтованим.

Таким чином, самодіяльність учнів – це єдність навчання і творчості.[233]

Ці слова розкривають діалектику підготовки і організації пошукової діяльності учнів.

Добре підготовлена і правильно організована пошукова діяльність дітей має, як мінімум, два результати. Перший полягає у тому, що учні оволодівають новими знаннями, уміннями, навичками і моральними якостями. Ці здобуті ними в процесі самостійної роботи знання, уміння і навички міцніші, глибші і багатодіючі. Другий результат полягає в тому, що вчитель у своїй учительській роботі набуває велику кількість учнів-помічників, які набуваючи нові знання і вміння, діляться ними з своїми колегами і розповсюджують, таким чином, зміст пошукової діяльності на учнівський колектив.

Важливою умовою виховного потенціалу пошукової діяльності учнів є її суспільно-корисний характер. Пошукова робота не повинна замикатися, слугувати вузькій освітній меті. Правильно організована пошукова діяльність переростає в суспільно-корисні справи учнівського колективу. Наприклад, учні під час вивчення теми "Населення, освіта, наука, культура" /курс "Географія рідного краю" 5 клас/ у своєму селі місті вивчили народні звичаї і календарні обряди, організували пошукову роботу у відшуканні речей побуту, культури і мови. Зібрали багатий краєзнавчий матеріал, а потім передали в місцевий краєзнавчий музей /якщо такий є/, або почали створювати шкільний краєзнавчий куток. Така пошукова діяльність учнів виходить за межі освітніх вимог і приносить користь суспільству, в даному випадку жителям села /міста/.

Для того, щоб організувати пошукову діяльність правильно, необхідно її організувати за етапами. Перший з них – визначення мети і об'єкту пошуку, розшифровка і конкретизація його завдань. Це один з найбільш відповідальних моментів цієї роботи, що передбачає успіх справи і його виховні результати. Мета пошуку /пошукової діяльності/ повинна захопити дітей перш за все своєю суспільною значимістю, звичайно корисною для школи і інших об'єктів, з якими учні вступають у контакт.

Другий етап – основний – збір матеріалів. Якщо він проводиться з використанням технічних засобів – кінозйомки, фотографування, магнітофонних записів – і всі знахідки правильно оформляються в щоденниках, схемах маршрутів, замальовках, учасники пошукової роботи в кінцевому рахунку мають великий пізнавальний матеріал.

Третій етап – обробка, систематизація і вивчення зібраних матеріалів. Цей етап визначає ефективність використання зібраної суспільно-політичної, наукової, моральної і іншої географічної інформації.

Четвертий етап – це оформлення зібраного матеріалу для його практичного використання. Тут особливе значення має естетичне оформлення. Наприклад, стенд "Наша природа", фотомонтаж "Люди нашого села /міста/ тощо.

І нарешті, останній п'ятий етап дослідницької діяльності – це максимально ефективне використання зібраного матеріалу для освітньої, навчальної роботи з учнями, можливо з батьками і населенням. Тут на перший план виступає використання методів навчання і переконання.

Розглядаючи складні форми пошукової діяльності, неважко передбачити, що їх компонентами вважаються найпростіші форми. Сюди відноситься екскурсійна і експедиційна форми роботи, а також туристичні походи. Все це вимагає навичок і вмінь працювати з фотоапаратом, олівцем, умінням колекціонувати, спостерігати за живою природою, робити певні висновки.

У силу цих обставин використання простих форм пошуку готує застосування більш складних форм. І загальна тенденція розвитку пошукової діяльності полягає в ускладненні її змісту і організаційних форм.

Пошук – один з основних методів переконання і тим саме вважається одним із основних методів навчально-виховного процесу при вивченні географії рідного краю. На уроці, при організації самостійних робіт, виконанні творчих завдань, у роботі географічного чи туристичного гуртків, у туристичному поході – пошукова діяльність, підготовлена правильним використанням інформаційного методу і спеціальним навчанням, яке залучає в пошукову роботу учнів у процесі навчання, праці, суспільно-корисної роботи учнівського колективу.

Пізнавальна діяльність – це провідний фактор пошукової роботи учнів. Діяльність – провідний фактор формування особистості, форма активного ставлення людини до навколишнього світу, що визначається усвідомленою метою і пов'язана з перетворенням дійсності.

Вагоме місце в організації пошукової діяльності займає визначення взаємозв'язку навчальної і позанавчальної діяльності учнів. У своєму дослідженні ми не змогли не обійти цей зв'язок, оскільки – це торує шлях до організації пошуку в здобутті глибоких знань, розвитку інтересів учнів до навчання.

Навчальна діяльність охоплює проведення уроків, консультацій, додаткових занять, екскурсій, домашню навчальну роботу. Позанавчальна діяльність пов'язана з навчальною, але вона виходить за її рамки. Це заняття у вільний від навчання час. Вона контролюється школою /позакласні заходи/, позашкільними закладами, сім'єю /позашкільна робота/ і реалізується у відповідності з особливим вибором, нахилами і інтересами дітей. Позанавчальна діяльність учнів – це також навчальна діяльність, але для виділення видів діяльності її поділяють на навчальну і позанавчальну. Ці види – урочні і позаурочні сприяють всебічному розвиткові особистості дітей. Задоволення дитячих інтересів в позанавчальній діяльності визначені А.С.Макаренко, Т.І.Сущенко, Г.П. Пустовіт.

Під час вивчення позаурочної діяльності нами застосовувались взаємозв'язані і взаємоконтролюючі методи: опитування учнів за спеціальною програмою, вивчення інтересів учнів, вивчення вибору учнями характеру діяльності, аналіз відповідей учнів тощо. Були виділені види позанавчальної роботи, що відповідає вибору учнів /дозвілля, спілкування в групах, коло читання науково-популярної літератури, перегляд кінофільмів географічної тематики, групові заняття, робота на місцевості/.

Знання, одержані учнями в позакласній діяльності можна використовувати в навчальній, бо вони поширюють природничий світогляд, географічну культуру, зміцнюють фундамент урочних знань і націлюють учня на пошуки нових знань.

Результати дослідно-експериментальної роботи з даного питання показують, що для цього бажано використовувати такі види завдань:

1. Завдання, побудовані на відомих учням знаннях, які вони одержали в позанавчальній діяльності і дають нові невідомі їм відомості про предмет, який їх цікавить.

2. Завдання, що побудовані на змісті навчального предмета /рідний край, географія рідного краю/, які дають відомості про спрямованість організації пошукової діяльності учнів і переконаність в істинності наукових знань.

Крім такого характеру завдань, що виконуються на уроці, можна використовувати і інші форми роботи: відшукування окремих понять у тексті підручника, посібника, читання тексту і його переказ, аналіз малюнків у підручнику, практичні роботи і лабораторні заняття, при виконанні яких застосовуються наукові знання, використання вчителем прикладів з різних галузей позанавчальної діяльності під час пояснення нового або узагальнені раніше вивченого матеріалу.

Реалізація взаємозв'язку навчальної і позанавчальної діяльності учнів вимагає розв'язання проблеми взаємного переносу способів і умінь. Для цього треба більш чітко визначити систему загальних умінь, потім організувати їх систематичний розвиток у рамках шкільної програми. Наприклад, реалізація дослідницького методу в навчальному процесі з природничих дисциплін або як узагальнення на уроці результатів метеорологічних чи фенологічних спостережень, що проводять діти в школі в позаурочний час, або як постановка пошукових запитань на уроці для подальших пошуків учнями, які можна виконати поза уроками.

Єдність навчальної і позанавчальної діяльності неможливо без поєднання зусиль вчителів, батьків і громадськості. У наших експериментах ми доводили це на прикладах: там, де це здійснювались, в учнів проявлялися здібності, інтерес і захоплення. Це створювало умови для більш повної реалізації пошукової діяльності учнів у процесі навчання.

У нашому дослідженні велике значення надавалось практичній діяльності учнів, що вважається необхідною умовою організації пошукової діяльності учнів. Практика виступає важливим засобом всебічного розвитку дитини і має істотне значення для зміцнення в учнів єдності свідомості і поведінки учнів, накопичення особистого досвіду моральної поведінки, формування стійких переконань.

Відомо, що знання і вміння, що застосовуються учнями на уроках, повністю закріплюються тільки в їх практичній діяльності, наприклад, – в роботі на географічному майданчику.

Практика – матеріально-предметна діяльність людей – складає основу пізнання, включається в нього, слугує зв'язуючою ланкою між суб'єктом і об'єктивним світом. Практика має перетворюючий характер і спрямована на зміну природи і суспільства. Участь у цих перетвореннях збагачує і саму людину. Соціальне становлення людини відбувається в ході його практики, яка формує і особливості її пізнавальної /В.С. Цетлін/ і пошукової /В.М. Коротов/ діяльності.

У процесі цілеспрямованого і організованого формування людини повинен бути забезпечений взаємозв'язок пізнавальної і практичної діяльності дітей. Втілення в життя цього положення можливе при такій побудові навчально-виховного процесу, при якому учні свідомо використовують результати пізнання в своїй практичній діяльності.

У нашому дослідженні в практичній діяльності представлені основні її види: пізнавальна, навчальна, позанавчальна, трудова, пошукова. Тому вона є джерелом пізнання, основою розвитку мислення. Практична діяльність виступає як мета пізнання і стає критерієм істинності що учень пізнає основу виникнення потреб у навчанні. Дослідниками /С.У. Гончаренко, М.П. Откаленко, І.П. Підласим і ін./ встановлено, що міцність, оперативність знань і умінь учнів, переконаність у їх істинності і цінності формується в основному в практичній діяльності. У практиці виникають різні проблеми, завдання, запитання, необхідність розв'язання яких породжує пізнавальний інтерес до навчання слугує стимулом пошукової діяльності.

У аналізованій нами літературі /В.С. Цетлін, Т.М. Ярошевський, Н.М. Буринська/ у визначенні шляхів реалізації пошукової і практичної діяльності учнів уточнюється зміст поняття "практика". З цим терміном дослідники пов'язують можливості застосування знань у ході виконання учнями вправ, розв'язання завдань і дають нове означення /поняття/ "навчальна практика" і "життєва практика" /участь учнів у виробничій праці, громадсько-політичній роботі, пошукова діяльність тощо/.

Практика в навчанні – елемент пізнавальної діяльності, в якій штучно конструюється, імітується ситуація використання результатів пізнання в житті. Життєва ж практика дозволяє в природних умовах використати результати навчально-виховної діяльності і тим саме перевірити готовність учнів до праці /В.М. Модзігон/, навчити застосовувати одержані знання, уміння і навички.

З метою організації пошукової діяльності учнів єдність пізнавальної і практичної діяльності в процесі навчання має актуальне значення і тут необхідно виділити три етапи. Вони спрямовують роботу вчителя на виявлення і розвиток інтересів до навчання і пошукової діяльності в здобутті знань з географії. Серед них важливий етап знайомства учнів з навчальним матеріалом нової теми, учні усвідомлюють життєву необхідність цієї теми; вчитель пропонує новий матеріал, а учні його засвоюють, одержують відомості важливі для їх життя. Джерелом виховання ставлення до природи, суспільства, людини стає зміст навчального матеріалу і його новизна, а новизна розкриває і формує пізнавальний тонус. На наступному етапі навчальний матеріал засвоюється на такому рівні, який необхідний для його використання в життєвій практиці. Після вивчення нового навчального географічного матеріалу необхідна кропітка робота, щоб осмислити і застосувати одержані знання використовуються тренувальні вправи /Н.М. Буринська/, розв'язуються пізнавальні завдання /В.П. Корнеєв, А.М. Кравчук, Н.С. Коваль, Л.К. Нарочна, Є.В.Шухова/.

З метою більш глибокого оволодіння навчальним матеріалом учні все більше проявляють самостійність і включаються в процес творчості /О.Я.Савченко, М.К. Ковалевська, В.О. Коринська/. Посилюється і виховний впив навчання, збагачується мотивація його /В.О. Онищук, В.Ф. Паламарчук/, пов'язана як з інтересом до самого предмета вивчення, так і з усвідомленням і емоційним переживанням його значення для себе. Третій етап виходить за межі структури класно-урочних занять у позаурочну сферу навчально-виховного процесу. Навчальний матеріал, який вивчається і використовується в життєвій практиці учнів, закріплюється уміння і навички, розвивається творчі здібності, дякуючи організації пошукової діяльності.

Таке виділення етапів процесу навчання, забезпечуючи реалізацію єдності пізнавальної і практичної діяльності учнів у педагогічному процесі з метою організації пошукової діяльності учнів, сприяє досягненню цілісності цього процесу. Важливо розрізняти діяльність, пов'язану з суспільною практикою, перетворенням оточуючого світу, боротьбою за його покращення і діяльність, спрямовану на пізнання оточуючого середовища.

Для поглиблення організації пошукової діяльності у єдності пізнавальної і практичної діяльності вимагається подальше удосконалення методик роботи учнів на уроці. Тому у дослідженні ми проводимо думку про те, що вчитель може і повинен частіше пропонувати пошукові завдання, які вимагають моделювання життєвих ситуацій, а разом з цим організацію пошукової діяльності учнів.

1.2 Стан дослідження проблеми в психолого-педагогічній і методичній літературі.

Психологи, педагоги і методисти розглядають проблему пошукової діяльності як вибіркову спрямованість особистості, звернену до галузі пізнання, як психічний стан людини до вільного вибору включати в свою діяльність об'єкт або процес з метою духовного привласнення, в основі якого, як правило, лежить його емоційна привабливість, як емоційну реакцію на явища дійсності, що сприяє духовному збагаченню людини, здоровій інтелектуалізації будь-якої діяльності, зокрема навчальної /Г.І. Щукіна, Г.С. Костюк/, як складну динамічну систему, що є сплавом волі, емоцій та інтелекту, як процес "підходів", "підкопів" до сутності природи речей і їх причинно-наслідкових зв'язків /В.О. Сухомлинський/, як дійовий засіб підвищення якості знань /В.О.Онищук/, як уміння вчителя включати кожного учня в пошукову роботу, розкрити перед ним зміст кожного шкільного завдання, допомогти зрозуміти його, пережити радість успіху, поступово йти вперед в оволодінні основами наук. Пошукова діяльність учнів формується в процесі самого навчання і під керівним впливом учителя /В.М. Коротов/.

Уміння вчителя включити кожного учня в пошукову діяльність, розкрити перед ним зміст пізнавального завдання, допомогти зрозуміти його, пережити радість успіху, поступово йти вперед в оволодінні основами наук /Г.С. Костюк/.

У працях педагогів і методистів спостерігається думка про те, що організація пошукової діяльності учнів в одержанні знань підвищує можливості розумового розвитку учнів. Це пояснюється тим безперервним самостійним поповненням знань, а їх застосування при наявності пошуку безперечно сприяє розвитку розумової діяльності /В.Ф. Паламарчук/.

Як складна психологічна якість особистості, що виражає її соціально-психологічну спрямованість на певний вид діяльності, пізнавальний інтерес вважається одним з головних стимулів здобування учнями глибоких і міцних знань. Розуміється, що організація пошукової діяльності пов'язана з подоланням учнями посильних утруднень, які є в процесі навчання. Тому управління пізнавальною діяльністю учнів вимагає розробки системи і методики організації і втілення пошукової діяльності.

Досліджуючи проблему організації пошукової діяльності, психологи і педагоги мають загальну точку зору в тому, що пояснення загальних закономірностей викликає глибокий теоретичний інтерес з боку учнів. Воно спонукає їх до творчого мислення, розвиває їх творчу індивідуальність. У результаті створюються можливості для управління процесом пізнання і навчання, всебічного вивчення індивідуальних особливостей учнів.

Поява у школярів нових мотивів і потреб у знаннях примушує вчителя шукати засоби педагогічного впливу на учнів, стимулює пошукову діяльність.

Так з числа мотивів навчальної діяльності М.І. Алєксєєва виділяє такі мотиви, які за своїм походженням безпосередньо пов'язані з процесом здобування знань /прагнення розширити власні пізнавальні можливості, задоволення від напруженої і продуктивної розумової роботи переживання різноманітних інтелектуальних почуттів тощо/. Багато дослідників на перше місце ставлять мотив, в основі якого лежить організація пошукової діяльності, спрямована на оволодіння знаннями, які представлені в шкільних навчальних предметах. Саме завдяки цим мотивам в учнів формується стійке позитивне ставлення до навчання, яке в педагогічному досвіді визначається як жадоба до знань, бажання вчитися.

У своїх працях психологи і педагоги М.І.Алєксєєва, Л.І.Божович, Н.Н.Бібік, Л.А.Гордон, В.П.Корнєєв, М.Ф.Морозов, В.Н.Мясищев, Г.І. Щукіна і ін. пошукову діяльність ототожнюють з пізнавальним інтересом і розглядають це як важливий мотив навчальної діяльності. Але мотивом може бути і оцінка, похвала, слова подяки вчителя і батьків, підготовка до трудової діяльності, перспектива вступу до вищого учбового закладу, словом та життєва позиція, яку формує в учнів школа.

У результаті створюються можливості для управління процесом пізнавальної діяльності учнів. Одним із засобів управління цим процесом Г.І.Щукіна вважає спонукання до діяльності. Якщо учня спонукає сама діяльність, спрямована на оволодіння знаннями або практичними навичками, тоді можна говорити про пошук як систему прийомів і соціальних заходів, спрямованих людством на здобуття нових знань.[274]

Відсутність організації пошукової діяльності в навчальному процесі до навчання в цілому негативно позначається на їх особистості. Пошук є не лише дійовою спонукою до діяльності, а й важливою умовою розвитку особистості і її самовдосконалення.

Психологічна природа пошукової діяльності досить складна. Сам пошук – це не конкретний психічний процес, якими, наприклад, вважається мислення, пам'ять, сприйняття. Тут взаємодіють інтелектуальні і вольові процеси.

У розв'язанні проблеми пошукової діяльності, що привертає увагу багатьох психологів, педагогів, методистів і вчителів, намітилися такі напрямки, де робиться особливий акцент на необхідності:

- підвищення рівня утруднень для учнів у процесі засвоєння і застосування знань;

- розробки системи і методики організації пошукової діяльності у процесі засвоєння знань;

- навчання прийомам розумової діяльності;

- посилення значення пошукової діяльності в житті учнів.

У педагогічній літературі можна зустріти вислови про те, що вчитель повинен виховати в учнів осмислене ставлення до учення, вчити їх розуміти, шукати і знаходити, бо самостійний пошук породжує інтерес до здобування знань.

Результатом навчання вважаються знання, уміння і навички учнів, рівень їх загального розвитку, їх пізнавальних сил. Для того, щоб активно засвоювались нові знання, необхідно ставити перед учнями пізнавальні завдання, запитання, пробуджувати у них бажання пізнавати те, що їм потрібно вивчити. Тому пізнавальна активність стає надійним стимулом розвитку пошукової діяльності /Т.Г. Шамова, В.О. Оніщук/ [269,168].

Пошукова діяльність учнів знаходить своє місце в процесі трудової діяльності. Це показано в дослідженнях В.О. Сухомлинського, В.М. Мадзігона, М.М. Скаткіна і ін. дослідників. Це проблема тією чи іншою мірою висвітлена в працях методистів географії В.О. Коринської, І.С. Матрусова, М.П. Откаленка і ін. Як педагоги, так і методисти у своїх працях вказують на важливість організації пошукової діяльності учнів у процесі трудової діяльності. Головне тут виховання працьовитості, вплив слова на свідомість учнів, особистий приклад наставника /вчителя чи вихователя/, професійна орієнтація учнів і формування професійних інтересів. За допомогою цих компонентів у дитини, як вказують дослідники, виховується любов до праці, до пізнання, до розуміння себе як частини природи.

Організація пошукової діяльності учнів характеризується тими чи іншими критеріями. Основним показником виявлення пошукової діяльності учнів в першу чергу вважаються:

1. запитання учнів до вчителя;

2. інтонаційний вираз;

3. здивування;

4. бажання дізнатись що-небудь;

5. дослідити;

6. відшукати.

Проблеми пошукової діяльності учнів природничо-географічна література з методики приділяла належну увагу. Стан цієї проблеми досить відображено в статтях, надрукованих в журналі "География в школе" /Москва/ і збірниках, що випускались у Києві, "Методика викладання географії", Методика викладання біології, хімії, географії", " Географія в школі", "Краєзнавство в школі", "Географія і краєзнавство в школі", "Вивчення географії за новими програмами і підручниками".

В основному автори статей приділяють увагу таким питанням як метод спостережень і його застосування в навчальному процесі географії. Це пояснюється тим, що вивчення географії міцно спирається на спостереження, оскільки саме в процесі спостережень знання учнів збагачуються, конкретизуються, стають більш повними і достовірними. Метод спостережень допомагає учням бачити явища природи і географічні об'єкти в натурі, а уявлення розвивають допитливість, спрямовують учня до пошуку.

Пошукова діяльність учнів сприяє засвоєнню змісту навчального матеріалу, але засвоєння певного об'єму знань – ще не досягнення необхідного рівня розумового розвитку. Розумовий розвиток – не просто результат засвоєння природничо-наукових знань. Він вимагає відбору змісту навчального матеріалу і спеціальної роботи, спрямованої на активізацію, творчий підхід до вивчення матеріалу.

У навчальному процесі вивчення географії рідного краю є багато можливостей для організації пошукової діяльності. Самі по собі курси рідний край (2-4кл), географія рідного краю (5кл) – цікаві предмети. Щоб учень зацікавився цими предметами, потрібно вміти організувати пошук окремих відомостей з географії, а пошук розвиває інтерес до географії. Жодна з шкільних дисциплін не має для цього таких необмежених можливостей.

На кожному етапі життя перед школою постає завдання: так перебудувати навчання, щоб учні одержували систематичні і міцні знання основ наук. У зв'язку з цим В.М. Баранський писав, що вчителю потрібно не тільки дати учневі знання, але й навчати його тому, як здобути ці знання, а вчителя слід озброїти знанням не тільки про те, чому вчити, але і як вчити, як розвивати у них творчу самостійність, уяву, організувати пошукову діяльність.

Значне місце в активізації навчального процесу в природничій літературі відводилось зацікавленості, як одному з факторів стимулюванню до навчання. А.Левін писав, що зацікавленість викликає або загострює пошукову діяльність учня і пошук стає більш дійовим. Але не будь-який прийом можна віднести до числа прийомів метода зацікавленості. Пошукова діяльність повинна бути цілеспрямована, а зацікавленість в географії розуміється як метод стимулювання навчання, що створює в учнів бажання шукати і знаходити наукові істини.

Досвід показує, що розважальність викликає тимчасовий, але швидко згасаючий інтерес до пошуку. Розважальність потрібна для розрядки, відпочинку, після чого учень з більшою енергією здобуває знання самостійно. Зацікавленість же пробуджує інтерес до теми, яка вивчається і спонукає учнів поглиблювати свої знання.

В організації пошукової діяльності передові вчителі значне місце відводять пізнавальним завданням. В географії вони відомі давно, але першість належить методисту М.М. Студнєнцову, який підкреслював, що в учителя є різноманітні засоби для живої конкретної подачі навчального матеріалу, але розв'язування пізнавальних завдань, пошук відповідей сприяє більш міцному засвоєнню знань.[229]

Для організації пошукової діяльності неабияке значення мають пізнавальні завдання для перевірки обов'язкового рівня засвоєння знань і вмінь з географії. На це вказують Л.А. Мельніков, І.І. Баринова, С.Є. Аксакалова, які показали важливість цих завдань для організації пошукової діяльності. У цих завданнях виділено найважливіші і необхідні з позиції вимог загальної і географічної культури учнів школи знання і вміння шукати відповідь.

У цьому плані важливе місце займають тестові завдання як засіб активізації в пошуковій діяльності учня. Перевага тестових завдань перед традиційними полягає в тому, що вони, дозволяють скоротити час, відведений на перевірку знань, дякуючи можливості одержати відповідь у компактній формі і швидко його оцінити. Як вказує В.І. Сиротін, тестові завдання дають можливість виявити не тільки фактичні знання, а й організувати пошукову роботу, щоб досягти ці знання, здобути їх. Вони сприяють оволодінню прийомами практичних робіт. Тестові завдання примушують учня працювати з картою, використовуючи необхідні прийоми з нею, шукати на карті відповідні кліматичні показники, характеризувати їх і аналізувати.

В організації пошукової діяльності значну роль відіграють проблемні завдання, виконання яких вимагає від учнів більш високого рівня самостійності, так як для розв'язання поставленого пізнавального завдання вони повинні не тільки здобути знання з різних відомих їм джерел, але й знайти шляхи нової необхідної інформації, а потім одержаний матеріал проаналізувати і узагальнити його. Це торує шлях до творчого пошуку, розвитку мислення учнів, допомагає оволодіти тими методами наукового пізнання, які підводять до принципово нового рівня навчання – дослідницького методу.

Важливо пам’ятати, що організація пошукової діяльності учнів залежить від складності завдань, ці завдання повинні відповідати рівню підготовки учнів. При цьому завдання необхідно ускладнювати поступово і застосовувати їх систематично. Адекватно у школярів не з’явиться інтерес до пошукової діяльності, що сприяє високій активності їх розумового розвитку /Д.С.Авербах/.[3]

Вчені – педагоги і методисти М.М.Баранський, І.В.Душина, М.П. Откаленко, О.О.Половінкін, Є.Й.Шипович, Є.В.Шухова, М.Т.Янко і ін. стверджують, що організація пошукової роботи учнів може бути втілена в навчальному процесі лише тоді, коли перед учнями вчителі будуть ставити такі завдання, в процесі виконання яких виникали б суперечності між знаннями, навичками і вміннями, які є в учнів з новими питаннями. Постановка пізнавальних завдань привчає школярів працювати цілеспрямовано і стимулює прагнення до пізнання нового.

В організації пошукової діяльності учнів допомагає наочність у вивченні програмного матеріалу. Так у своїх працях М.М.Баранський рекомендував застосовувати на уроках географії порівняння географічних об’єктів, використання картин, фотоілюстрацій, наочних посібників, що сприяє розвитку мовлення і організації пошукової діяльності дітей.

Дослідник В.П.Голов [28] загострює увагу на тому, що наочність є одним з найважливіших джерел в організації пошукової роботи. Аналізуючи зміст навчальних засобів, спостерігаючи їх у процесі демонстрації, учні розвивають свої пізнавальні здібності, мислення, мову, оволодівають методами наукових досліджень, проявляють інтерес до пошукової діяльності.

Навчальне обладнання має великий вплив на удосконалення форм і методів навчання. Воно сприяє введенню в навчальний процес різноманітних прийомів, підвищує ефективність викладання, сприяє розвитку творчості і пошуку.

Опосередкованих матеріалів про організацію пошукової діяльності учнів у журналі “Географія в школі” і збірниках Інституту педагогіки АПН України досить багато, а конкретно про пошукову діяльність надзвичайно мало або взагалі вони /статті/ відсутні.

У роботах з досвіду роботи вчителі ставили питання активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках. Багато авторів у питаннях організації пошукової діяльності відводили краєзнавчому принципу у навчанні. Для використання його можливостей рекомендувалась організація екскурсій у природу, робота з підручником, з контурними картами і інші види самостійних і практичних робіт, проведення тематичних вечорів тощо.

У той же час зверталась увага на конкретизацію програмного матеріалу, виявлення і розкриття взаємозв’язків і взаємообумовленості природних явищ, використання емоційної розповіді, самостійних робіт, правильно поставлених запитань і пізнавальних завдань. При цьому особлива увага зверталась на знання вчителем свого предмету, глибоку підготовку до уроку, творче ставлення до справи. Досвід показує, наприклад, що розповідь близька до тексту підручника, як правило, викликає в учнів роздратування і зникає інтерес до пошукової діяльності. Турбуючись про високу якість викладання, передові вчителі, як показало дослідження, удосконалюють структуру уроку, окремі методичні прийоми: формування запитань до учнів, використання прийомів порівняння, елементів зацікавленості, самостійне опрацювання науково-популярної літератури з географії, виявлення міжпредметних зв’язків.

Теоретичні засади організації пошукової діяльності учнів на уроках мали місце в дослідженнях українських педагогів, психологів, методистів. Український вчений Л.А. Гордон, який ще в 40-х роках цього століття займався вивченням ролі інтересу і пошукової діяльності учнів у навчально-виховному процесі, вважав, що інтерес і пошукова діяльність інтерактивні /взаємні/. Без пошуку нема інтересу, і без інтересу не можна організувати пошукову роботу. Пізнавальний інтерес, підкреслює автор, стимулює і активізує психічні процеси і пошукову діяльність людини, яка робиться більш енергійнішою, перспективною, повнокровною і стабільною. Автор підкреслює, що там, де є інтерес, там зникає байдужість до життя, до пошукової діяльності, до всього того, що оточує людину [87]. Для того, щоб реалізувати свій інтерес, людина переборює всі перешкоди на своєму шляху, всі труднощі, які можуть виникнути. Так само і учень, коли в нього розвинули інтерес до того чи іншого предмета, чи проблеми, теми в навчальній програмі, він намагається подолати всі перепони і досягає за допомогою пошукової діяльності високих показників у навчанні.

Український дидакт В.О. Онищук [ 168] теоретично обґрунтував роль пошукової діяльності. У своїх працях він показав значення мотивів пошукової діяльності, виділив дійові мотиви засвоєння матеріалу, який вивчається, велику увагу приділяв характеристиці пізнавальної діяльності учнів в засвоєнні знань.

Дослідник і відомий методист М.П. Откаленко [173] у своїх працях зазначав, що “позитивним у навчанні географічних питань є те, що учень щодо виучуваних об’єктів і явищ ставився в активне становище, а прийоми і методи такого навчання слід вивчати і все корисне використовувати в пошуковій і практичній діяльності”

В організації пошукової діяльності він писав:” привчати учнів самостійно набувати нових знань з книги, карти, а також шляхом спостережень, досліджень і виконання практичних робіт”[173].

На організацію пошукової діяльності на уроці мають методи дослідження. Так, професор О.І. Бугайов з цією метою пише “Як учні вчаться?” І тут же відповідає: “Найновіші дослідження показують, що ефективність засвоєння залежить від організації пізнавальної діяльності учнів; завдання полягає в пошуках найбільш ефективної організації такої /пошукової/ діяльності, нових організаційних форм навчання”[55].

Джерелом пошукової діяльності вважається навчальний процес. З цього приводу О.Р. Мазуревич вказує, що “ми беремо все те, що становить основу нашої науки. Ми маємо у своєму розпорядженні вкрай мале число робіт, у яких висвітлюється дана проблема.

Л.Г. Попова вважає найбільш ефективне поетапне включення в пошукову діяльність: на першому етапі діти засвоюють зразок рішення проблеми (метод проблемного викладу); на другому – прилучаються до самостійного рішення на окремих етапах (метод евристичної бесіди), на третьому – вирішують проблему цілком самостійно (дослідницький метод).

У своїй роботі Моро М.И., Пишкало А.М. у розділі про методи навчання математики в 1-3 кл. відзначають, що для формування пізнавальної активності і самостійності поряд з евристичними, самостійними і практичними роботами "цілком можливим є використання вже в молодших класах елементів дослідницької роботи.

Нарочна Л.К. ґрунтуючись на експериментальных даних і вивченні педагогічного досвіду, пише, що пошукова робота (дослідницька робота) це необхідний, дидактичний засіб активізації процесу пізнання, підвищення інтересу учнів, формування їхніх пізнавальних умінь. Вона відзначає, що найчастіше пошукова робота проводиться при вивченні взаємозв'язків і закономірностей природи, окремих понять та їхніх ознак. Дослідницькі завдання, передбачувані автором, розраховані на виконання в процесі спостережень, в проведенні дослідів.

Для нашої роботи важливими є результати психолого-дидактичних досліджень, у яких розкриваються вікові особливості структури і динаміки розумового розвитку учнів початкових класів і підлітків (5-6 кл), можливості і шляхи їхнього включення в пошукову діяльність у процесі перетворення засвоєних знань і самостійного "відкриття" нових.

У молодшому шкільному віці відбувається перехід до більш високих структур інтелекту і повноцінному їх формуванню: від наочно-діючих, словесно-образних, дооператорних форм інтелектуальної діяльності до конкретного понятійного мислення. Більш складні структури в розвитку мислення не можуть передувати простим, але в процесі спеціально організованого навчання цей перехід можна прискорити (Г.С. Костюк)

Спираючись на праці Виготського про випереджальний характер навчання, орієнтуванню на "зону найближчого розвитку" дитини, психологи і дидакти внесли значний вклад у розробку теоретичних основ розвиваючого навчання (Б.Г. Афанасьєв, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Л.В. Занков, Г.С. Костюк, А.Н. Леонтьєв, А.А. Люблинська, Н.А. Менчинська, Н.Ф. Тализіна, Д.Б. Эльконін і ін.)

Широку популярність придбала концепція загального розвитку молодших школярів, розроблена Л.В. Занковим. Під його керівництвом об’єктивний взаємозв'язок між побудовою навчання, тобто його змістом, методами і ходом загального розвитку учнів. Доведено, що навчання, що забезпечує розвиток дітей, повинне будуватися на принципах високої питомої ваги теоретичних знань, швидкого темпу проходження матеріалу, усвідомленості процесу оволодіння знаннями, повноцінного розвитку всіх учнів. Велике значення надається в ній спостереженню, що активізує пошукові дії учнів.

У концепції Д.Б. Эльконіна і В.В. Давидова формування конкретних понять відбувається на основі переходу від загального до часного, тобто шляхом сходження від абстрактних до конкретних знань. При цьому успіх засвоєння навчального матеріалу залежить від оволодіння учнями узагальнених прийомів і способів пізнання, їхньої пізнавальної самостійності [248, 94].

П.Я. Гальперін і Н.Ф. Тализіна розробили теорію поетапного формування розумових дій [236]. Відповідно до цієї теорії засвоєння знань розглядається як процес виконання визначеної системи дій. Вихідним виступає практична дія, яка поступово "звертається" і переходить у внутрішній, розумовий план.

Навчання насамперед розвиває учнів своїм змістом. Але воно "по різному" засвоюється школярами і впливає на їхній розвиток у залежності від методу навчання, що визначає спосіб і характер їхніх дій з навчальним матеріалом. Від нього, - вказував Г.С. Костюк у значній мірі залежить реалізація і розвиток можливостей засвоєння знань молодшими школярами. [190]

Отже, для удосконалювання методів навчання в початковій і середній школі підвищення активності учнів, велике значення має вирішення питання про співвідношення їхньої репродуктивної і пошукової дії. З цього приводу А.А. Люблинська відзначає, що навчання може бути повноцінним і розвиваючим тільки при доцільному сполученні виконання дій та рішення проблемних задач, одержання інтруітивних рішень, що вимагають самостійного пошуку і творчого застосування.[с.87-88]

Питання про включення молодших школярів у процес рішення проблем і проблемних задач успішно застосовував на різному навчальному матеріалі (М.Н. Скаткін, С.Ф. Жуйков, А.М. Липкіна, С.Н. Алієв, Н.О. Воскресенська, А.В. Смагіна). Результати цих досліджень показують, що учні мають великі можливості в засвоєнні знань шляхом вирішення проблем, виявляють здатність до самостійного мислення.

В наступні роки виконаний ряд дисертаційних досліджень, присвячених різним аспектам розвитку пізнавальної активності і самостійності учнів початкових класів. (А.Я. Савченко, Н.Г. Канівська, В.Б. Качалко, Н.С. Коваль, Э.С. Сильнова, Е.С. Шилова й ін.)

Їхні результати збагачують наші уявлення про можливості дітей молодшого шкільного віку (8-11років) у пошуковій діяльності і мають велике значення для розробки методики застосування творчих методів і активних форм у школі.

Концепція формування пізнавальної самостійності в умовах початкового навчання розроблена А.Я. Савченко.[209, 212] Відповідно до якої воно повинно бути націлене на досягнення загальної готовності учнів до пошукової діяльності, що включає мотиваційний, змістовний і операційний компоненти. Одночасне оволодіння цими компонентами забезпечується системою роботи учителя відповідно до змісту пошукової діяльності, що включає наступні елементи: пізнавальні завдання, евристичні бесіди, самостійні роботи, творчі завдання.

У дисертації Н.Г. Канівської розкриті сутність і дидактичні умови застосування в початкових класах евристичної бесіди. Автор доводить, що її розвиваюче значення може бути реалізавано повною мірою тільки при відповідній підготовці учнів і включенні їх у діяльність, спрямовану вчителем, що спонукає до прояву активності.[]

Н.С. Коваль, вивчаючи способи керівництва пошуковою діяльністю молодших школярів, визначає істотні ознаки самостійної роботи пошукового характеру: метою її завжди є засвоєння нових знань; спосіб постановки завдань сприяє розвитку потреби самостійного рішення, формуванню позитивних мотивів навчання; у процесі пошукової діяльності діти засвоюють не тільки знання, але й опановують прийомами розумової діяльності. Отже, керівництво процесом самостійної роботипошукового характеру можливо через зміст поступово ускладнюються пізнавальних завдань і шляхом спеціального формування дій складових структуру уміння вирішувати пізнавальні завдання визначеного типу.

У дослідженні Э.С. Сильнової розглядалася проблема розвитку пізнавальної самостійності в процесі узагальнення. Результати роботи показують, що підвищення эфективності та розвиток самостійності учнів можливо при включенні в процес узагальнення знань системи пізнавальних завдань такої послідовності, що забезпечує оволодіння прийомами часткового, локального і міжтематичного узагальнення при поступовому переході поетапного керівництва в співробітництві з учителем.[]

Досліджуючи організаційно-педагогічну структуру навчального процесу в початкових класах Л.М. Зеленіна показує, що здатність і готовність школярів до самостійного пізнання, потреба і бажання здійснювати відкриття нового, формується тільки в процесі самостійної діяльності на всіх етапах і рівнях (від відтворення до творчості).[]

Як одне з умов эфективного формування пізнавальної самостійності на уроках математики В. П. Качалко розглядає формування в учнів початкових класів допоміжних, евристичних і контрольних прийомів. За допомогою допоміжних прийомів рорпізнаються, актуалізуються і перетворюються відомі знання; евристичні – служать висуванню припущень про способи рішення задачі, а контрольні дають можливість попереджати помилки, перевіряти проміжні і кінцеві результати, оцінювати способи рішення задачі в цілому. Зазначені прийоми стали основою моделювання методів пошукової діяльності на уроках математики.[]

Отже в останні роки в дидактиці і методиці навчання особливо активно розробляється проблема використання пізнавальних завдань як найбільш доступного засобу формування активності і самостійності молодших школярів.

Науково обґрунтована система таких завдань, як свідчать спеціальні дослідження, сприяють удосконалюванню пізнавальних, у тому числі розумових здібностей дитини. Ми дійшли висновку, що проблема пошукової діяльності в початкових і середніх класах є слаборозробленою як у дидактичному, так і методичному аспектах. Не знайшли відображення питання підготовки учнів до роботи з творчими методами, способи педагогічного керівництва, сполучуваність творчих методів і активних форм навчання в пошуковій діяльності.

Передусім засоби активізації навчального процесу, орієнтування на творчу ініціативу вчителя і цілеспрямовану самодіяльність учнів”[148].

У цьому питанні він звертає увагу на дослідницький характер методів, на найбільшій їх дійовості, активізації педагогічного процесу, ефективній праці.

В організації пошукової діяльності в навчальному процесі позитивну роль відіграють форми навчання, що сприяють організації пошуку і дослідництва на уроці. Серед них такі як урок, навчальна лекція, семінарське заняття, диспут, навчально-практичне заняття, дидактична гра тощо. Всі ці форми описуються через призму організації пошукової діяльності /див. Стор.103/.Без активізації пізнавальної діяльності неможлива організація пошукової діяльності учнів. Вона буде просто штучною і нецікавою для школярів, надуманим прийомом і не слугуватиме розвитку особистості. Цю прогалину заповнили посібники для вчителів “Активізація навчальної діяльності учнів[270]” і “Активізація навчання старшокласників[168]”.

В.Ф.Шморгун у своїй праці ставить удосконалення організаційних форм процесу навчання і активізацію навчальної діяльності, чим саме він підводить читача до головного – організацію пошукової діяльності учнів. За основу тут він вважає передумови забезпечення активної розумової діяльності учнів на уроках, постановку і розкриття змісту теми, підготовку учнів до активного сприймання і засвоєння нового матеріалу, засоби впливу на емоції та почуття учнів, зв’язок навчання з життям і урізноманітнення навчальної роботи учнів на уроках. Активізацію навчальної діяльності він пропагує через внутрішні стимули, у зв’язку з цим він пише: ”пізнавальна діяльність учнів у навчальному процесі зумовлюється не тільки різноманітними педагогічними засобами і прийомами вчителя, а й внутрішніми стимулами, інтересами, почуттями, бажаннями, прагненнями до знань. Ці фактори взаємообумовлені і взаємозв’язані між собою і становлять нерозривну єдність навчальної діяльності вчителя та пізнавальної діяльності учня” /там же/.

В.О. Онищук у книзі “Активізація навчання старшокласників” вважає що основою в навчанні є діяльність учнів, а діяльність – розвиває особистість.

Інші, розглянуті нами посібники, торкаються тільки цієї проблеми, а не розкривають тієї великої ролі у навчанні, яка належить пошуковій діяльності учнів.

Проблема організації пошукової діяльності активно розроблялася вченими-педагогами країн близького і далекого зарубіжжя.

Так американський педагог Джон Дьюї у своїх працях “Школа і суспільство”, “Вступ до філософії і виховання”, “Школа майбутнього”, “Психологія і педагогіка мислення”, “Школа і дитина” обґрунтував найважливіші положення “нової педагогіки”, серед яких найголовнішими є організація процесу навчання, навколо трудових завдань і трудової діяльності дитини, творчість, активність, використання практичного досвіду дитини, зв’язок навчання з життям, навчання в процесі самого життя.

Він проголосив важливим засобом пошукової діяльності трудову діяльність, трудові процеси, практичний життєвий інтерес і допитливість, самостійні дослідження і спостереження. Але в той же час Дьюї недооцінював роль систематичних теоретичних знань і применшував роль вчителя в організації пізнавальної діяльності учнів.

В кінці ХІХ і початку ХХ століття з’явилось багато педагогічних

Дата добавления: 2015-08-05