Жовтня 1949 на площі Тяньаньмень Мао Дзедун проголошує Китайську Народну республіку. 6 страница

23. Тайванська проблема в зовнішній політиці КНР у 1980-і – 2000-і рр.

Головне завдання КНР-об*єднання, доктрина єдиного Китаю. Осн. ЗП завдання:1) блокувати прийняття Т-ю до міжуряд організацій – СОТ(Т. подав заявку в якості «митної терит-ї Тайвань.Пенху, Цзинмень, Матцу»)КНР наполягала на її першочерговому вступі, хоча острівна ек-ка відповідала більше вимогам СОТ. – ООН- КР заявляє в 93 про прагнення вступу., Китай блокує (і з доп-ю дипл.тиску на країни) В 93- в Білій книзі КНР «неможливість доблення національного суверенітету,що витікає з членства Т. в міжуряд орг-ях» 2)спроба блокув відносин Т. з іншими країнами, хоча Т. використовує модель «неофіційних відносин», візити лідерів КР відбуваються як приватні («відпускна» дипломатія- Лі Денхуей-през-т КР і в Індонез-ю,Таїланд, Філіппіни, Україну(96),віце-през-т Лянь Чжань- Австрію,Ісландію,Чехію, Угорщину..), однак формально нічого не порушується, у КНР немає приводу. 3) відносини США-КНР-КР. Візит Лі Денхуея в 95 в США (в Корнуельський ун-т,де навчався, на юбілей). КНР у 96 висилає посла США, США у вдповідь висилає кит посла. В 96 під час виборів на Т-і (деякі політичні сили КР говорили про оголошення незал-і в разі їх перемоги, що КНР вважала умовою введення військ на Т) КНР випробування високоточних ракет(засіб головного устрашения для Т) в Східно-Китайському морі, хоча на відстані в 150 км від Т., напруга зростала. США направляють до Т. кораблі ВМФ США до зони маневрів НОАК, що знаходились в готовності допомоги. Вибори відбулися, кит ракети на Т. не впали. (през-т Лі Денхуей). США формально підтримувалися політики трьох ні: ні підтримці політики «двох Китаїв», ні незалежності Т, ні Т. в організаціях (хоча США готували проект зміни в Хартію МВФ,щоб КР стала членом). Однак США вимагали від КНР відмови від застосування сили проти Т.+ гарантії США щодо безпеки й оборони Т. залишались. В 2000 перед виборами в Т. напруга знову підвищилась, США активно постачають Т. зброю, «гонка озброєнь» з материковим Китаєм.

Тайванська проблема — визначення між­нар.-прав. статусу Тайваню та принципів орг-ції його відносин із КНР. За Сімоносекським мирним договором 1895о. Тайвань було передано Японії в «довічне володіння»; управління здійснював япон. військ, губернатор, що був наділений дик­таторськими повноваженнями. Відповідно до рішень Каїрської американсько-англійсько-китай-ської конференції 1943, Тайвань по закінченні Другої світової війни мав бути повернений Китаю. Це рішення було підтверджене Ялтинською (Крим­ською) і Потсдамською (Берлінською) конференці­ями 1945. Із капітуляцією в жовтні 1945 розташо­ваних на Тайвані япон. військ управління остро­вом перейшло до представників гомінданівського режиму Китаю. Після поразки в громадян, війні та утворення 1.10.1949 Китайської Народної Республіки (КНР) гомінданівський уряд на чолі з Чан Кайші евакуювався на Тайвань, де формально було збережене попереднє держ. утворення — Ки­тайська Республіка. Було оголошено про пере­ведення в Тайбей центр, уряду, який офіційно продовжував представляти Китай на міжнар. арені, у т. ч. як постійного члена Ради Безпеки ООН. Більшість д-ав світу не визнали КНР і під­тримували відносини з Китайською Республікою на Тайвані. Водночас КНР розглядала Тайвань як невід'ємну частину території Китаю, а будь-які спроби проголошення його незалежності — за­зіханням на її територ. цілісність. У період Корей­ської війни 1950-53 США взяли Тайвань під свій захист (указ Президента США від 27.06.1950), і на острів почала надходити значна амер. допомога. У грудні 1954 США підписали з урядом Китай­ської Республіки Договір про взаємодопомогу, який передбачав пряме воєнне втручання США на боці тайваньського режиму в разі дій збройних сил КНР із метою приєднання острова, а також давав США право розміщувати свої збройні сили на Тайвані та прилеглих до нього островах.

Поступове зміцнення міжнар. позицій КНР сприяло її дип. визнанню: 1963-75 кількість д-ав, що офіційно визнавали Тайвань як представ­ника Китаю, зменшилась із 66 до 26, а тих, які встановили дипломатичні відносини з КНР, зросла з 50 до 112.

24. Китайсько-американське зближення на початку 1970-х рр. Китайсько-американські комюніке.

Передумови:1)9-й з*їзд компартії КНР-СРСР-ворог №1 (необхідність нових партнерів)2) необх-сть в економічному та науково-технічному потенціалі Заходу (+в рамках модернізації)4) для США – ринок КНР, В*єтнамська війна. КНР –потужний партнер в Азії.1971 Адміністрація Ніксона курс на нормалізацію, тактика «малих кроків»(зняття ембарго на торгівлю з КНР).71 «таємний» візит Кіссінджера до КНР-узгодження майбутньої нормалізації. 71-адм-я НІксона заявляє про підтримку вступу КНР в ООН, але без виключення КР, резолюція США, Яп, Австралії про «подвійне предст-во» (КР сама залишила ООН). 72-прийняття КНР до ООН. 72 – офіційний візит Ніксона до КНР (вперше Америка през-т до КНР). Шанхайське комюніке. 73 – 2-га Конст-я КНР-закріплено анти рад курс+курс на зближення з Заходом. 74 доктрина «єдиного міжнародного фронту» - бор-ба проти СРСР (модифікована версія маоцзедунівської теорії трьох світів-СРСР,США-1, розвинені країни-2 країни, що розв-3-й світ,- 2+3 повинні об*єн проти 1-го, в новій доктрині США –«менше зло», ніж СРСР. 74-відміна Формозької резол-ї 79-встановлення дипвідносин США-КНР. Оновна проблема – Тайвань. США погодились розірвати дипвідносини з КР, денонсувати америк-тайв Дог-р про взаємну оборону (1955-го), вивести з о-ва американські контингенті. США визнали юрисдикцію КНР над Т. США зберігали право підтримувати з КР неофіційні торг, кльт, наук зв*язки. (в 769 Конгрес прийняв Акт про взаємовідносини з Т-м, в рамках якого був створений «Американський інститут з Тайваню», наділений фактично повноваженнями посольства США в Т-і)79-Держ візит До США заступника прем*єра Держ.Ради КНР Деня Сяопіна – закладено основи міжн консультацій та політичної координації сторні на основі тези про «протистояння гегемонії» (СРСР).

Шанхайське комюніке 72: 1)Умови нормал-ї амер-кит відносин; 2) відмова д-в від спроб встановлення гегемонії в Східній Азії; 3) готовність протистояти встановленню такої гегемонії будь-кого іншого; 4) принцип мирного вирішення спорів (між КНР та КР), відмова США втручатися у мирне вирішення, хоча Дог-р з Т. про взаємну оборону залишався

Спільне комюніке 78:визн-я, що Тайвань- частина КНР. База для встановлення дипвідносин (право на неоф контакти, ренонс-я ам-тайв дог-ру…)

Спільне комюніке 82/Друге Шанхайське комюніке: про позицію обох країн щодо Т. То же самое+ Зброя може продаватися Т-ю оборонного хар-ру; «неофіційні» гарантії безпеки (проти будь-якої форми агресії) проти Тайваню – попередження для КНР.

Загострення китайсько-рад, конфронтації в 11-й пол. 1960-х (див. Китайсько-радянський прикордонний конфлікт 1969) та посилення впливу КНР у країнах «третього світу» призвели до знач­них структурних змін в азіатсько-тихоокеан­ській регіональній системі й фактичного руйну­вання регіональної біполярності. Пошук керів­ництвом КНР зовн. підтримки для реформ у д-ві, а також зміни, яких зазнав стратегічний курс США у світовому протистоянні з СРСР (див. Ніксона доктрина), створили сприятливі умови для нормалізації амер.-китайських від­носин. У липні 1971 помічник Президента США з питань нац. безпеки Г. Кіссінджер здій­снив таємний візит до Пекіна з метою узгод­ження з китайським керівництвом умов норма­лізації амер.-китайських відносин. У серпні 1971 США виступили з ініціативою передати КНР місце постійного члена Ради Безпеки ООН, яке належало Тайваню (див. Тайванська проблема), за умови збереження за останнім статусу члена Організації Об'єднаних Націй. Ця пропозиція не була схвалена Пекіном, і в жовтні 1971, коли КНР було прийнято до ООН, Тайвань добро­вільно вийшов із цієї орг-ції, щоб уникнути виклю­чення.

Умови нормалізації амер.-китайських відно­син було закріплено в Спільному комюніке (Шан­хайське комюніке), підписаному 27.02.1972 у Шанхаї під час візиту Президента США Р. Ніксона до КНР (21-28.02.1972). Сторони по­годились, що основою для розвитку відносин між ними мають стати принципи взаємної по­ваги суверенітету й територ. цілісності, невтру­чання в справи інших д-ав, мирне співісну­вання та взаємовигідне співробітництво. КНР і США підтвердили необхідність нормалізації двосторонніх відносин. Водночас встановлення дипломатичних відносин між двома д-вами не від­булось. У Спільному комюніке 1972 наголошу­валось на відмові сторін від спроб запровадити свою гегемонію в АТР, а також на недопущенні встановлення такої гегемонії будь-якою тре­тьою д-вою. Фактично США відмовились від по-літики подвійного стримування СРСР та КНР у регіоні на користь стримування лише СРСР, у т. ч. й завдяки узгодженим із КНР діям. Але в док-ті не було вирішене центр, протиріччя, що залишалось між США та КНР — питання щодо амер. підтримки Тайваню. КНР підкрес­лила, що дотримується принципу «одного Ки­таю», вважає Тайвань невід'ємною частиною власної території та наполягає на негайному виведенні амер. військ. США зобов'язались евакуювати з острова свої військ, об'єкти, розір­вати в майбутньому дип. відносини з Тайванем та денонсувати амер.-тайванський договір 1954.

Під час візиту до КНР помічника Президен­та США з питань нац. безпеки Г. Кіссінджера (15-19.02.1973) сторони домовились про обмін місіями зв'язку, на які до встановлення дип. відносин покладалось завдання здійснення офіц. амер.-китайських контактів. Із приходом у КНР до влади Ден Сяопіна та проголошенням у грудні 1978 курсу на інтенсифікацію госп. реформ було закріплено зовн.-політ, орієнтацію країни на співробітництво зі США та Японією (12.08.1978 підписано китайсько-япон. Договір про мир та дружбу), які могли надати необхідну КНР екон. допомогу. У свою чергу, протягом 1978 США усунули всі формальні перешкоди для встанов­лення дип. відносин із КНР: із Тайваню було ви­ведено амер. війська, офіц. відносини з Тайбеєм перетворено на неофіційні, денонсовано амер.-тайванський Договір про спільну оборону 1954. У травні 1978 Президент США Дж. Картер зая­вив, що США не заперечуватимуть проти про­дажу КНР зах.-європ. д-вами озброєнь. 1.01.1979 у Вашингтоні під час візиту Ден Сяопіна до США було підписано Спільне комюніке (його текст оприлюднений у КНР та США 15.12.1978), яким сторони проголошували встановлення дип. відносин між КНР та США, підтверджували принципи, закладені в Шанхайському комюніке, а також погоджувались укласти двосторонні угоди про співробітництво в торг., пром., наук, та інших сферах (перша така угода — про торг, відно­сини — була підписана 7.07.1979 в Пекіні).Але навіть після встановлення дип. Відносин між КНР та США й формального розриву останніми дип. відносин із Тайванем питання про амер. підтримку Тайваню залишалось най гост­рішим у стосунках між двома країнами. На тлі їх погіршення, через застосування КНР зброй­них сил проти В'єтнаму в лютому-березні 1979, яке США засудили, а також у зв'язку приходом до влади адміністрації Президента США Р. Рей-гана (1980), яка не поділяла прокитайської полі­тики своїх попередників, віддаючи перевагу посиленню існуючих в АТР військ, союзів, передусім із Японією, Вашингтон відмовлявся повністю розірвати відносини з Тайбеєм. У 1979 конгресом США було прийнято закон про від­носини з Тайванем, який дозволяв зберегти їх фактично в попередньому обсязі й продовжу­вати продаж Тайбею зброї. Збереженню актив­ності амер.-китайських відносин певною мірою сприяла міжнар. обстановка, що склалася внас­лідок введення рад. військ в Афганістан. Щоб послабити негативні наслідки амер.-тайвансь­кого співробітництва для відносин США з КНР, Вашингтон пішов на прийняття нового Спіль­ного комюніке (підписане 17.08.1982) під час візиту держсекретаря СШАДж. Шульцажо КНР. США зобов'язались утримувати обсяги поста­чання зброї на Тайвань на рівні, що склався в попередні роки, та поступово скорочувати ці обсяги. Однак, погоджуючись із дотриманням принципу «одного Китаю», США не відмови­лись від політики підтримки фактичної неза­лежності Тайваню. Водночас КНР підтвердила намір вирішувати тайваньську проблему мир­ним шляхом. Підписанням трьох китайсько-амер. комюніке було оформлено взаємне ви­знання д-ав та закріплено нормалізацію їхніх відносин, створено підґрунтя для розвитку екон. співробітництва та стабілізації міжнар. ситуації в АТР. Водночас протиріччя, що виникли між д-вами після проголошення КНР, залишались невирішеними та продовжували значною мірою визначати характер амер.-китайських відносин.

25. Проблеми китайсько-американських відносин у другій половині 1990-х – 2000-і рр.

Дата добавления: 2015-08-05