Жовтня 1949 на площі Тяньаньмень Мао Дзедун проголошує Китайську Народну республіку. 5 страница

«Культурна революція», що спалахнула в КНР в 1966 р, завела в цілковитий хаос і внутрішнє життя, і зовнішню політику країни. На зовнішньому фронті Пекін здійснив спроби нав'язати ба­гатьом країнам, що розвиваються, досвід «культурної революції», китайську модель соціально-економічної та політичної організації суспільства. Це викликало різку відсіч, цілком порушило відносини КНР з десятками країн Азії, Африки та Латинської Америки. Китай пос­варився фактично з усіма країнами «соціалістичного та­бору» (за винятком Албанії та Румунії), включаючи ті, з якими мав дружні взаємини — ДРВ та КНДР. За­гострилися також відносини КНР із цілим рядом держав Заходу, в тому числі Великобританією та Японією. Згуб­но відбилася «культурна революція» й на відносинах з Радянським Союзом Стала широко вживаною теза про «загрозу з Півночі», підкреслювалося, що радянські раке­ти можуть долетіти з Москви до Пекіна. Представники китайського керівництва заявляли: «Прикордонна війна між Китаєм та СРСР розпочнеться раніше, ніж війна зі США».

«Культурна революція», що спалахнула в КНР в 1966 р, завела в цілковитий хаос і внутрішнє життя, і зовнішню політику країни. Тотальним репресіям піддавалися партійні та господарські кадри Усім, хто був не згоден з лівим курсом (або мав сумніви в його правильності), навішувалися ярлики «бандитів», «ворогів» тощо. На зовнішньому фронті Пекін здійснив спроби нав'язати ба­гатьом країнам, що розвиваються, досвід «культурної революції», китайську модель соціально-економічної та політичної організації суспільства. Це викликало різку відсіч, цілком порушило відносини КНР з десятками країн Азії, Африки та Латинської Америки. Китай пос­варився фактично з усіма країнами «соціалістичного та­бору» (за винятком Албанії та Румунії), включаючи ті, з якими мав дружні взаємини — ДРВ та КНДР. За­гострилися також відносини КНР із цілим рядом держав Заходу, в тому числі Великобританією та Японією. Згуб­но відбилася «культурна революція» й на відносинах з Радянським Союзом Стала широко вживаною теза про «загрозу з Півночі», підкреслювалося, що радянські раке­ти можуть долетіти з Москви до Пекіна. Представники китайського керівництва заявляли: «Прикордонна війна між Китаєм та СРСР розпочнеться раніше, ніж війна зі США».

Навесні 1969 р. на прикордонній річці Уссурі в районі острова Данайський сталися великі сутички збройних сил двох країн. Радянсько-китайські відносини дійшли до дуже небезпечної межі, і з цього моменту почалося зближення Пекіна й Вашингтона. Прискорювалося воно також і під впливом жорстких заходів з боку СРСР:

збільшення угруповань радянських військ на кордоні, натяки про можливість вживання заходів до КНР та ін

Квітень 1969 – 9 з’їзд КПК: “Світова війна призведе до революції, або революція запобіжить війні” IX з'їзд КПК, що відбувся у квітні 1969 р, закріпив курс на протидію Радянському Союзові, по суті назвав СРСР ворогом № 1 Підготовка до війни була оголошена «го­ловною метою економічного будівництва в КНР».

Після 9-го з’їзду КПК китайська преса стверджує, що не можна обійтися без війни.

Збільшився військовий бюджет – 40% всього бюджету Китаю. Змінили тактику на міжнародній арені. Починають маневрувати. Збереження антирадянської спрямованості ЗП Китаю.

“Теорія 3х світів” – 2 наддержави, розвинуті країни. Країни Азії, Африки, Латинської америки, малі і середні держави борються проти двох наддержав.

Отже, на рубежі 60—70-х років у зовнішній політиці КНР стався крутий поворот — Радянський Союз почав розглядатися як головний зовнішній ворог Китай стрім­ко пішов на зближення зі Сполученими Штатами По­ставивши завдання створення «широкого фронту проти СРСР», Пекін підвів під нього відповідну теоретичну базу. У виступі представника КНР на спеціальній сесії 00Н у 1974 р всі минулі тези було зведено в загальну теорію «трьох світів». Спочатку ця теорія виглядала та­ким чином: «перший світ» — СРСР та США — дві «су­пердержави»; йому протидіють «другий світ» — розвинуті держави та «третій» — країни, що розвиваються. Вихо­дячи з такого поділу, Мао Цзедун зробив висновок про необхідність спільної боротьби «другого» та «третього» світів проти «першого» Однак означені настанови було швидко змінено: СРСР став вважатися «більш небез­печним, ніж США, вогнищем світової війни», а США, таким чином, — державою, що мало не потерпіла від радянської агресії. З цієї теорії випливало, що всім краї­нам потрібно створити «широкий міжнародний фронт боротьби» проти СРСР. Теза про те, що СРСР — го­ловний ворог, була внесена до Конституції КНР 1978 р

18. Зовнішньополітичні концепції КНР кінця 1970-х років ХХ-го століття.

Доктрина „трьох світів”

Отже, на рубежі 60-70-х років у зовнішній політиці КНР стався крутий поворот - Радянський Союз почав розглядатися як головний зовнішній ворог. Китай стрімко пішов на зближення зі Сполученими Штатами. Поставивши завдання створення «широкого фронту проти СРСР», Пекін підвів під нього відповідну теоретичну базу. У виступі представника КНР на спеціальній сесії 00Н у 1974 р. всі минулі тези було зведено в загальну теорію «трьох світів». Спочатку ця теорія виглядала таким чином: «перший світ» - СРСР та США - дві «супердержави»; йому протидіють «другий світ» - розвинуті держави та «третій» - країни, що розвиваються. Виходячи з такого поділу, Мао Дзедун зробив висновок про необхідність спільної боротьби «другого» та «третього» світів проти «першого». Однак означені настанови було швидко змінено: СРСР став вважатися «більш небезпечним, ніж США, вогнищем світової війни», а США, таким чином, - державою, що мало не потерпіла від радянської агресії. З цієї теорії випливало, що всім країнам потрібно створити «широкий міжнародний фронт боротьби» проти СРСР. Теза про те, що СРСР - головний ворог, була внесена до Конституції КНР 1978 р.

Основними чинниками цього суттєвого повороту в китайській стратегії можна вважати такі:

- головний фактор, безсумнівно, - загострення радянсько-китайських відносин. СРСР та КНР по суті стали військовими супротивниками;

- розрядка у відносинах Захід-Схід, що значно зміцнювала позиції СРСР на світовій арені, спонукала китайське керівництво приєднатися до менш небезпечного супротивника (Вашингтон) проти більш небезпечного -і Москви;

- на думку Пекіна, в умовах, що склалися. Білий дім мав бути більш схильний до діалогу з КНР, зокрема для того, щоб з «честю» виплутатися з в'єтнамської війни. На Вашингтон вплинуло те, що напруженість у відносинах між Москвою та Пекіном суттєво загострилася;

- уживалися заходи для подальшої його ізоляції в міжнародному комуністичному русі, «соціалістичному таборі». У своїй азіатській політиці СРСР не рахувався з інтересами КНР.

2 пол.70-х баланс сил в Індокитаї:

в 1975 р. після падіння Сайгону виникли всі передумови об’єднання В’єтнаму, який орієнтувався на СРСР; навесні 1975 в Лаосі постав новий режим, що знаходився під сильним впливом комуніст. В’єтнаму; одночасно в Камбоджі до влади прийшов прокитайський режим – перед КНР виникає загроза оточення з півдня прорадянським блоком.(на фоні загострення протиріч між СРСР та КНР

В самому Китаї в 76 р. Помирає Джоу Енлай та Мао Дзедун, розгортається боротьба за владу; врешті до влади приходить Ден Сяопін. Відбувається зміна пріорітетів в ЗП Китаю- економічні інтереси сприяють активізації діалогу із зх.державами. Починається пошук місця в американській стратегічній системі в Пд.Азії., вибір падає на Японію, як партера США в регіоні (дип. Відносини Японії та КНР встановлені ще в 1972р.) Окрім стратегічних інтересів, були й економічні, оскільки в грудні 1978 р. в КНР затвердено господарську реформу, здійснення якої було неможливе без зх. підтримки. КНР вдається зацікавити яп.ділові кола в співробітництві у сфері торгівлі, інвестицій та експлуатації кит.нафтових та сировинних ресурсів. В 78 р. в Японії виникає „кит.бум”, кульмінація – влітку 1978 р. підписано японо-кит. Договір про мир та дружбу: в преамбулі, а не в рсновному тексті докуенту, на чому наполягала Японія, містилася теза про протидію гегемоністичним прагненням третіх держав в Пд.Азії. Договір засвідчив перемогу китайської дипломатії, Кит. переконав Яп. та США у перевагах співробітництва з КНР на противагу СРСР.

Протягом 78 р. Вашингтон ліквідував всі перепони для встановлення повномасштабних

Дипл. Відносин з КНР: з Тайваню виведені американські війська,передбачалася денонсація амер-тайв. договору 1954р., недивлячись на це, Конгрес США приймає навесні 79 р. закон про відносини з Тайванем – переводить іх у неофіційні контакти, не розриваючи В, що викликає певне роздратування з боку Китаю, який, відмовляючись продовжити термін дії радян.-кит. договору 1950р., паралельно виказує прагнення для нормалізації відносин із СРСР; Картер заявив, що не проти продажу зброї до КНР з боку зх.держ., що дозволило КНР закупати її у Британії та Франції; в 1979 р. в Синьцзяні створено створено спільні центри з електронного слідкування за ядерними полігонами в КНР та МНР;січень 1979 офіційний візит Ден Сяопіна до США – формально встановлено дип.віднос. Цей візит здійснено на фоні загострення протиріч між В’єтнамом та КНР - на 77р. збільшилася кількість прикордонних сутичок між камбоджійськими та в’єтнамськими силами, в 77р. між ними розірвано диплом. Віднос.КНР намагалася переконати сторони в необхідності переговорів, вони відмовилися; 78р. загострення ситуації, бо СРСР збільшує військові поставки до В’єтнаму, а КНР- Камбоджі; 78 р. Півн.В. прийнято до РЕВ, а в листопаді 78 р. підписано радян.-в’єтнам. Договір про мир та дружбу.

В січні 1979 р в’єтнамські війська вторглися в Камбоджу та ліквідували режим Пол Пота, проголошено Народну Республіку Кампучія, пров’єтнамський режим- загроза інтересам КНР- зміна балансу сил на користь СРСР; в ході візиту Сяопіна до США американці дали зрозуміти, що неофіц. підтримують вторгнення кит., якщо воно матиме оборонний характер;

після повернення Сяопіна Китай 17 лютого 79 р. здійснив військову акцію проти В’єтнаму; кит-в’єтнам. війна тривала 1 місяць, В’єтнам подав до ООН скаргу на Кит.,звинувативши його в агресії: офіційно США не підтримали Китай, виступали за виведення в’єтн. Військ з Камбоджі, а кит – з В’єтнаму, направили авіаносець до Тонкійської затоки, аби слідкувати за розвитком ситуації. Існувала реальна загроза втручанню СРСР, що могло призвести до втягненню в конфлікт США з СРСР. У Вашингтоні республіканці критикують кит.політ.Картера. На цьому фоні відбувається похолодання в кит-амер відносинах. Але СРСР не вдається використати ситуацію для налагодження діалогу з КНР – після вторгнення в Афганістан розпочинається знову зближення по лінії Вашингтон-Пекін. Особливо активно розвивається співробітництво у військ.сфері.- у січні 1980 Кит відвідує мін.оборони США, а у травні до США- його кит.колега.в результаті переговорів США поч.постачати до КНР технологію подвійного призначення та допоміжне військ. устаткування(засоби зв’язку, транспортні літаки). Тобто протягом 74-79 рр. Кит та США виступають консолідованим блоком, практично на доктринальному рівні, проти СРСР, який, тим не менш, мав ситуативний характер.

Прийшовши до влади, Рейган заявляє про готовність заключити разові контракти на постачання КНР озброєння. Але в цілому за адміністрації Рейгана з її антикомуністичною риторикою, що певним чином стосувалася й Китаю, та збереження преференційних контактів з Тайванем призупинили розвиток амер-кит відносин, що сприяло коректуванню керівництвом Китаю свого ЗП курсу.

19. Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на зовнішню політику КНР у другій половині 1980-х – 1990-і рр.

Недивлячись на тривалий період протиріс між СРСР та КНР, з поч. 80-х в КНР приймається рішення переглянути В із США та трохо повернутися в сторону СРСР.

Прийшовши до влади, Рейган заявляє про готовність заключити разові контракти на постачання КНР озброєння. Але в цілому за адміністрації Рейгана з її антикомуністичною риторикою, що певним чином стосувалася й Китаю, та збереження преференційних контактів з Тайванем призупинили розвиток амер-кит відносин, що сприяло коректуванню керівництвом Китаю свого ЗП курсу. Крім того, у травні 82 р Брєжнєв в Ташкенті виголошує промову- ідея заходів довіри на кит-рад кордоні. Повторює пропозиції в Баку у вересні 82 р.зрештою, вз 82 р. розпоч.переговори між Кнр та СРСР. На рівні заступників мін.зак.справ.

Це знаменувало поворот у політ. Китаю, що одержав назву курсу на "рівновіддаленість ", під якою розумівся відхід від ідеї єдиного фронту проти гегемонії на користь мирного співіснування з обома наддержавами. Дана лінія була закріплена в документах XІІ з'їзду КПК у 1982 р. Цей курс будувався на новій оцінці погрози з боку СРСР. Незважаючи на ворожість і силову перевагу, Радянський Союз протягом 20 років не намагався завдати удару по Китаю. Це підвело китайських керівників до думки про те, що хоча СРСР являє собою загрозу, вона менш реальна, чим було прийнято вважати. При цьому в Пекіні виникло відчуття, що США маніпулюють Китаєм у своїх інтересах.

Тоді ж було вироблено концепцію „мирної дипломатії ”, що була закріплена у Конституції:

- КНР не визначав головного супротивника для протистояння

- проголошено протидію гегмонізму (імперіалізм, колоніалізм та неоколоніалізм)

- позиція щодо Тайваню лишається незмінною

- визначається необхідність укріплення КНР як незалежної держави, що розуміється як неучасть у військ.союзах

- закріплення принципу економізації ЗП, що передбачав встановлення нормальних відносин з усіма державами світу

- проголошено провідну роль Кит у третьому світі

- до Конституції повернено принцип мирного співіснування

- визначено необхідність якомога швидшого вирішення прикордонних проблем.

Прийшовши до влади, Рейган заявляє про готовність заключити разові контракти на постачання КНР озброєння. Але в цілому за адміністрації Рейгана з її антикомуністичною риторикою, що певним чином стосувалася й Китаю, та збереження преференційних контактів з Тайванем призупинили розвиток амер-кит відносин, що сприяло коректуванню керівництвом Китаю свого ЗП курсу- Ден Сяопін у 1986 р. уточнює ЗП концепцію:

теза про гегемонізм знімається

-вперше говориться про те, що світову війну можна уникнути

підтверджено, що Китай є частиною третього світу, але він не претендує на лідерство

основою ЗП проголошено відкритість Китаю

(але,недивлячись на охолодження кит-амер В, співробітництво в економ.сфері продовжує бути надзвичайно активним.).

розпочинається реалізація ЗП концепції: липень 1986 р подано заявку до ГАТТ з питання поновлення членства, відбувається диверсифікація у прийнятті ЗП рішень, контакти з КНДР, переговори з Індією, з 1987 р переговори з Монголією.

У 1988 р констатується реалізація завдань „мирної дипломатії”.

Після подій на пл. Тяньаньмень (подавлено виступи молоді, що вимагала лібералізації політичної системи в країні), реакція на яку з боку міжн.спільноти була досить жорсткою- введено економ.санкції, в КНР у 1989 р розроблено концепцію „пасивної дипломатії”, яку було зведено до таких принципів у ЗП, проголошених у 1990 р Ден Сяопіном перед КПК:

КНР має діяти обережно, не вибігати наперед

Повинен обмежитися тими напрямками, що забезпечують економ.інтереси Кит- закріпити існуючі позиції

КНР не претендує на лідерство серед країн третього світу, бо не готовий взяти на себе відповідальність за інших

Всі ці принципи зведено до документу під назвою „26 ієрогліфів” (обережність, оюмеженість, накопичення потужності, закріпл.досягнутих позицій, перевага пасивній дипломатії, не бути лідером, економіка попереду політики).

Сер. 1990-х р виникає необхідність докорінного перегляду ЗП- ухвалено концепцію „багатополярного світу”:

було введено вперше окремі регіональні комплекси у ЗП

АСЕАН – завдання – встановлення активного партнерства (співробітництво з метою створеня ЗВТ; співроб.у безпековй сфері; створення системи запобугання конфліктів лише в рамках держав регіону)

Центральна Азія – забезпечення багатополярності на основі кит-російського союзу з метою недопущення будь-якої нерегіональної держави до втручання у регіон та для розвитку регіону

АТР – завдання забезпечити безпеку через вирішення прикордонних питань, але на лінії двосторонніх відносин; сюди ж відносяться й відносини з Японією та В’єтнамом, оскільки КНР намагалася виділити Азію як регіон виключно дружніх відносин; крім того тут Відносини з Тайванем.

(Остання ЗП концепція прийнята у 2003 р „перехід від пасивної до активної дипломатії”)

20. Зовнішньополітичні доктрини КНР у 1980-і – 1990-і рр.

Недивлячись на тривалий період протиріс між СРСР та КНР, з поч. 80-х в КНР приймається рішення переглянути В із США та трохо повернутися в сторону СРСР.

Прийшовши до влади, Рейган заявляє про готовність заключити разові контракти на постачання КНР озброєння. Але в цілому за адміністрації Рейгана з її антикомуністичною риторикою, що певним чином стосувалася й Китаю, та збереження преференційних контактів з Тайванем призупинили розвиток амер-кит відносин, що сприяло коректуванню керівництвом Китаю свого ЗП курсу. Крім того, у травні 82 р Брєжнєв в Ташкенті виголошує промову- ідея заходів довіри на кит-рад кордоні. Повторює пропозиції в Баку у вересні 82 р.зрештою, вз 82 р. розпоч.переговори між Кнр та СРСР. На рівні заступників мін.зак.справ.

Це знаменувало поворот у політ. Китаю, що одержав назву курсу на "рівновіддаленість ", під якою розумівся відхід від ідеї єдиного фронту проти гегемонії на користь мирного співіснування з обома наддержавами. Дана лінія була закріплена в документах XІІ з'їзду КПК у 1982 р. Цей курс будувався на новій оцінці погрози з боку СРСР. Незважаючи на ворожість і силову перевагу, Радянський Союз протягом 20 років не намагався завдати удару по Китаю. Це підвело китайських керівників до думки про те, що хоча СРСР являє собою загрозу, вона менш реальна, чим було прийнято вважати. При цьому в Пекіні виникло відчуття, що США маніпулюють Китаєм у своїх інтересах.

Тоді ж було вироблено концепцію „мирної дипломатії ”, що була закріплена у Конституції:

- КНР не визначав головного супротивника для протистояння

- проголошено протидію гегмонізму (імперіалізм, колоніалізм та неоколоніалізм)

- позиція щодо Тайваню лишається незмінною

- визначається необхідність укріплення КНР як незалежної держави, що розуміється як неучасть у військ.союзах

- закріплення принципу економізації ЗП, що передбачав встановлення нормальних відносин з усіма державами світу

- проголошено провідну роль Кит у третьому світі

- до Конституції повернено принцип мирного співіснування

- визначено необхідність якомога швидшого вирішення прикордонних проблем.

Прийшовши до влади, Рейган заявляє про готовність заключити разові контракти на постачання КНР озброєння. Але в цілому за адміністрації Рейгана з її антикомуністичною риторикою, що певним чином стосувалася й Китаю, та збереження преференційних контактів з Тайванем призупинили розвиток амер-кит відносин, що сприяло коректуванню керівництвом Китаю свого ЗП курсу- Ден Сяопін у 1986 р. уточнює ЗП концепцію:

- теза про гегемонізм знімається

- -вперше говориться про те, що світову війну можна уникнути

- підтверджено, що Китай є частиною третього світу, але він не претендує на лідерство

- основою ЗП проголошено відкритість Китаю

(але,недивлячись на охолодження кит-амер В, співробітництво в економ.сфері продовжує бути надзвичайно активним.).

розпочинається реалізація ЗП концепції: липень 1986 р подано заявку до ГАТТ з питання поновлення членства, відбувається диверсифікація у прийнятті ЗП рішень, контакти з КНДР, переговори з Індією, з 1987 р переговори з Монголією.

У 1988 р констатується реалізація завдань „мирної дипломатії”.

Після подій на пл. Тяньаньмень (подавлено виступи молоді, що вимагала лібералізації політичної системи в країні), реакція на яку з боку міжн.спільноти була досить жорсткою- введено економ.санкції, в КНР у 1989 р розроблено концепцію „пасивної дипломатії”, яку було зведено до таких принципів у ЗП, проголошених у 1990 р Ден Сяопіном перед КПК:

- КНР має діяти обережно, не вибігати наперед

- Повинен обмежитися тими напрямками, що забезпечують економ.інтереси Кит- закріпити існуючі позиції

- КНР не претендує на лідерство серед країн третього світу, бо не готовий взяти на себе відповідальність за інших

Всі ці принципи зведено до документу під назвою „26 ієрогліфів” (обережність, оюмеженість, накопичення потужності, закріпл.досягнутих позицій, перевага пасивній дипломатії, не бути лідером, економіка попереду політики).

Сер. 1990-х р виникає необхідність докорінного перегляду ЗП- ухвалено концепцію „багатополярного світу”:

- було введено вперше окремі регіональні комплекси у ЗП

1) АСЕАН – завдання – встановлення активного партнерства (співробітництво з метою створеня ЗВТ; співроб.у безпековй сфері; створення системи запобугання конфліктів лише в рамках держав регіону)

2) Центральна Азія – забезпечення багатополярності на основі кит-російського союзу з метою недопущення будь-якої нерегіональної держави до втручання у регіон та для розвитку регіону

3) АТР – завдання забезпечити безпеку через вирішення прикордонних питань, але на лінії двосторонніх відносин; сюди ж відносяться й відносини з Японією та В’єтнамом, оскільки КНР намагалася виділити Азію як регіон виключно дружніх відносин; крім того тут Відносини з Тайванем.

(Остання ЗП концепція прийнята у 2003 р „перехід від пасивної до активної дипломатії”)

21. Доктрина зовнішньої політики КНР на початку ХХІ століття.

Китай всегда придерживается независимых и самостоятельных принципов. Исходя из коренных интересов китайского народа и народов мира и реальных событий, Китай вырабатывает свою позицию и политический курс по всем международным вопросам; он не подчиняется никакому внешнему давлению извне, не устанавливает никаких стратегических отношений с крупными державами или блоками стран, не участвует в гонке вооружений, не проводит военную экспансию.
2, Китай выступает против гегемонизма и защищает мир во всем мире. Китай считает, что государства, не крупные и малые, не сильные и слабые, не богатые и бедные, являются равноправными членами международного сообщества. Разрешение конфликтов между странами осуществляется мирным путем; не надо прибегать к оружию и угрожать друг друга силой, нельзя ни под какими предлогами вмешиваться в внутренние дела других стран. Китай никогда не навязывает другим странам свой социальный порядок и идеологию, и не позволяет другим странам навязывать их социальный строй и их идеологию Китаю.
3, Китай активно содействует созданию справедливого и рационального нового международного политического и экономического порядка. Китай считает, что новый порядок должен отражать требования развития истории и векового прогресса, должен выражать общие пожелания и интересы народов всего мира. Пять принципов мирного сосуществования и другие общепринятые правила международных отношений должны стать основой для создания нового международного политического и экономического порядка.
4, Китай желает создать и развивать дружественное сотрудничество со всеми странами на основе пяти принципов мирного сосуществования, а именно: взаимного уважения суверенитета и территориальной целостности, взаимного ненападения, невмешательства во внутренние дела друг друга, равенства и взаимной выгоды, мирного сосуществования.
Развитие дружественного сотрудничества с соседними странами является важной составной частью китайской внешней политики. Китай разрешил оставленные историей проблемы, связанные с большинством соседних стран, и проводит бурное развитие взаимовыгодного сотрудничества с этими странами.
Укрепление сплоченности и сотрудничества с развивающимся странами рассматривается как основная предпосылка китайской внешней политики. Китай и развивающиеся страны находятся в общем историческом процессе, перед ними стоят общие цели, а именно: защита независимости страны и осуществление экономического развития. Сотрудничество между ними широко и перспективно.
Китай уделяет внимание улучшению и развитию отношений с развитыми странами, выступает за уважение стран друг к другу, поиск общих решений при наличии разногласий, расширение взаимовыгодного сотрудничества вне социальных режимов и идеологий. Надо вести диалог на основе равенства и взаимного уважения, не проявлять сопротивления, как можно лучше разрешать разногласии между сторонами.
5, Китай осуществляет всестороннюю политику расширения связей с внешним миром, он желает на основе равенства и взаимной выгоды заниматься со всеми странами и регионами мира торговлей, осуществлять технико-экономическое сотрудничество и культурный обмен с целью содействии совместному процветанию. Вплоть до 2001 года в Китае созданы 390 тыс. предприятий с участием иностранного капитала, договорная сумма которых составила 745 млрд. 900 млн. ам. долларов, сумма реализации? 395 млрд. 500 млн. ам. долларов. В 2001 году импортно-экспортный торговый оборот Китая составил 509 млрд. 800 млн. долларов США, заняв шестое место в мире.
Спустя 15 лет, 11 декабря 2001 года, Китай вступил во Всемирную Торговую организацию. Помимо соответствующих прав Китай уже приступил к выполнению своих обязательств в системе ВТО, играет активную роль в деле содействия всемирному процветанию и прогрессу.
Мировая экономика представляет собой единое целое. Экономическая интеграция привносит в экономику всех стран мира не только шансы но и большой риск. Защита финансовой стабильности, преодоление финансового кризиса и обеспечение экономической безопасности являются общим вызовом, перед которым поставлены правительства всех стран мира.
6, Китай принимает активное участие в многосторонних дипломатических мероприятиях, являясь надежной силой в деле защиты мира во всем мире и стабильности в регионах мира.
Китай является постоянным членом Совета Безопасности ООН, активно участвует в мероприятиях по разрешению горячих вопросов в регионах мира политическим путем. Китай направляет персонал для участия в миротворческой деятельности ООН. Он выступает за реформу ООН, поддерживает курс на осуществление ООН и другими многосторонними организациями их важной роли в международных делах. Китай неуклонно выступает против терроризма в любой его форме и вносит свой вклад в дело борьбы с ним.
Китай прилагает активные усилия для продвижения процесса контроля над вооружениями, разоружением войск и нераспространением оружия. Ныне Китай уже входит во все международные Договоры о контроле над вооружением и о нераспространении оружия. В деле нераспространения оружия Китай всегда строго выполняет свои обязательства и совершенствует правовую систему в этой сфере. В Китае создана была комплексная система по контролю за увеличением экспорта оружия.
Китайское правительство всегда придает важное значение правам человека и прилагает неустанные усилия в этом направлении. Китай уже вступил в 18 конвенций по правам человеке, в том числе в?Международную конвенцию по экономическим, социальным и культурным правам?, и заключил?Международную конвенцию по правам граждан и политическим правам?.

22. Виникнення тайванської проблеми та підходи КНР до її вирішення у 1950-і – 1960-і рр.

Каїрська деклар-я 1943 (США,ВБ, Китай) – після капітул-ї Яп-ї – Тайвань поверн Китаю. Підтв. на Потсдамській конф-ї. В Китаї -проблема створ. коаліції націон-партіотичних сил-Гоміньдан і КПК (в 1927 поч. бор-ба) громад війна+війна на різних фронтах.Чан Кайші в 1946 починає наступ проти комуністів, комуністи контрнаступ із допомогою СРСР(трофейна япон зброя), КПК -перемога. 1.10.49-Мао Цзедун проголошує КНР, залишки гомін. Армії на Тайвань. 1.03.50 –Проголошення Кит республіки на о-ві Т., Ч. Кайші – президент КР. Гасло «очистити Китай від комуністів». КНР з поч. 50-х намаг. повернути о-в. Корейська війна в 50-і - Сх.. Азія для США «зона свободи», входить Тайвань:1) В Тайв протоку 7 флот амер армії 2) статус Т. невизначений до стабілін-ї положення в Аз-Тихоокеан регіоні 3)програма ам доп-и Чан Кайші. 51 – дог-р з Яп-ї, але лише відмова Яп-ї від о-вів, без конкретизації на чию користь. 53- СНБ США 146\2 –Т.включ в «оборонний периметр» (в лінію Ачесона). 54 КНР публікація резолюцій з метою «визволення Китаю».54-55 – перша тайванська криза –обстріл комуністами Цзиньменю – загинуло в т.ч. 2 амер офіцери. Можливе втруч США, СРСР – можл. широкомасшт війна. Нова Зеландія (керована Нью-Йорком та Лондоном) запропонув в ГА ООН проект резол-ї про припин-я вогню. СРСР-свій проект про засудження США та виведення військ Ч.Кайші. Резол-ї не були прийняті. СРСР пропонує скликати конфер-ю, КНР відмовляється – «внутрішня справа». 55 «Формозька резол-я» США – надання презид-ту необмежених повноважень для виріш-я проблеми оборони Т. і Пескадорських о-в. 57-на о-х амер ракети «Матадор». 58 Заява КНР – вимога передачі прилеглиг о-в у Т.протоці-Заяви США про оборону Т-ю в разі нападу.(КНР зупинилась) – 2 тайв криза.62 – спроба агресії Чан Кайші проти материка. Але Кеннеді по «Варшавському переговорному каналу» повідомляє КНР, що не підтримає Ч.Кайші. (КР зупинилась). 60-і: 1)В*єтнамська війна,2)загострення відносин КНР-СРСР. КНР не здійснює спроб загострити сит-ю в Т.протоці, що склало б для США додаткові проблеми, і для КНР- Т. міг би стати потенційним «2 фронтом» для КНР. В 60-і – дипломатична боротьба за представництво ООН. В 45 гомінданівська делегація серед 50-ти засновниць в Сан-Франциско. КНР в 49 заявляє про прагнення зайняти місце в ООН (з 50-х- місце КР)Підтрим – СРСР,Польща, Чехословач. США вносять «резол-ю про мораторій» (заборона вносити питання КНР навіть в порядок денний). В 60-х в ООН виросла кількість незалежних держав, лідерство США не таке беззаперечне. КНР та КР почала боротьбу за залучення на свій бік країн 3-го світу – з допомогою грошей, техн. допомоги, продажу зброї. КР-виграє. З 37 нових членів – 21 встановили дипвідносини з КР і визнали тайв режим як єдино законний. США змінюють резол-ю про мораторій на резол-ю про важливе питання – обговорювати пит КНР можна, але лише за підтримки 2/3 голосів. В 65 КНР майже набрала 2/3, не вистачило декількох голосів. КНР – відносини з Зах. Д-ми- в 64 з Францією дипвідносини. Італія – головний «провідник» в ООН (серед зах-х) – ініціатива комітету вивчення пит-я про предст-во КНР. Але культ революція КНР зіпсувала репутацію, питання про представництво КНР в ООН на дек. років втратило актуальність.

Дата добавления: 2015-08-05