Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поліграф, історія розвитку та сучасне застосування. Принципи роботи з поліграфом у юридичній психології

Читайте также:
  1. I. Мета роботи
  2. II.Мета роботи.
  3. Альтернативні концепції розвитку.
  4. Альтернативні концепції розвитку.
  5. Анкета розвитку ораторських вмінь
  6. Аспекти роботи над зв'язним мовленням
  7. Бойко Ю.М. Українська та зарубіжна культура: історія становлення і розвитку культури стародавнього світу (курс лекцій). – Вінниця, 2001.

Поліграф (polygraph, від грец. πολύ — багато и γράφω — писати, синонім: детектор брехні, лай—детектор) є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред’явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів. Аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.

Перший поліграф, придатний для розслідування злочинів, був створений американцем Джоном Ларсоном (John Larson) 1921 року. Цей прилад реєстрував на паперовій стрічці, що рухалася,- пульс, тиск крові та дихання. Незважаючи на свою прогресивність, цей прилад значно відрізнявся від сучасних поліграфів.

Введення 1926 року американцем Леонардом Кілером (Leonard Keeler) каналу реєстрації опору (провідності) шкіри значно підвищило точність результатів поліграфних обстежень. Поліграф Кілера використовувався в створеній ним Чиказькій лабораторії розслідувань злочинів. До 1935 року Кілер обстежив близько 2000 підозрюваних у скоєнні злочинів. Ним також уперше була запроваджена 5-канальна реєстрація тремору. Якщо Ломброзо вважається засновником першого поліграфа, то Кілер - засновником сучасного поліграфа.

У Радянському Союзі початок досліджень із застосуванню інструментальних методів психофізіології при розкритті злочинів датується 1920-ми роками. Ініціатором досліджень був психолог, згодом – академік АПН СРСР, Олександр Романович Лурія (1902-1977). Лурія удосконалив розповсюджений в ті часи в експериментальній психології асоціативний метод і застосував його для виявлення приховуваної інформації за допомогою реєстрації паралельно активних фізіологічних процесів дихання, кров’яного тиску, біострумів (мозку, серця, скелетних м’язів).

На початку 1970-х років досвід застосування поліграфа на Заході був проаналізований в КДБ СРСР. Поштовхом для цього стала велика кількість провалів однієї із найсильніших розвідок соцтабору – східнонімецької "Штазі". Навіть добре підготовлені агенти викривалися за допомогою детекторів брехні. Про це відразу стало відомо КДБ, і в одному з науково-дослідних інститутів була створена група для досліджень психофізіологічних процесів.

Использование полиграфа в деятельности юридического психолога:

1. Оперативно-розыскная деятельность. В данном направлении проверка на полиграфе позволяет не только определять наиболее перспективные направления расследования, выявлять преступников, но и получать доказательства их виновности.

2. Профессиональный отбор и кадровые проверки в различных государственных ведомствах.

3.Судебно экспертная деятельность.

4. Профессиональный отбор и служебные проверки в коммерческих организациях

 

27. Поняття віктимності. Евентульна та децидівна віктимність

 

Виктимология или Ψ потерпевшего явл. многоаспектным и самостоят. разделом юр. Ψ. Основ. задача виктимологии состоит в построении модели взаимодействия в диаде "преступник - жертва", в описании пути нормализации негатив. соц., психолог. и морал. воздействий на чел. со стороны преступного половины сообщества. Ψ потерпевшего связана с уголовным правом, криминологии, уголовным процессом, возрастной и педагог. Ψ, социальной Ψ ией, Ψ ей личности. Виктимность как отклонение от норм безопасного поведения реализуется в социальных (статусные харак-ки жертв и поведенческие отклонения от норм безопасности), психических (патолог. виктимность, страх перед преступностью и др. аномалиями) и моральных (неусвоенного виктимогенных норм, правил поведения в сложной соц. или криминал. ситуации).

По степени связи с преступным поведением виктимность может проявляться в двух формах:

1-эвентуальная виктимность( потенциальная) означает возможность при определенных обстоятельствах или ситуации стать жертвой преступления;

2-децидивная виктимность (виктимность в действии) вкл. искаженное поведение, целеполагания и девиации, которые служат катализатором преступления.

По мнению психологов, люди, которые выбирают соц. роль жертвы, (сознательно или бессознательно) втягиваются в различные криминогенные ситуации с подсознательной целью получить как можно больше сочувствия и поддержки со стороны. При этом позиция жертвы оправдывается установкой на беспомощность, нежеланием менять собственное положение без вмешательства извне, низкой самооценкой, запуганностью, повышенной внушаемости, готовностью к обучению виктимного поведения, усвоению виктимных стереотипов со стороны общества. Многие отечественные и зарубежные уголовные психологи рассматривают виктимность как психическую и социально-психологическую девиации (патологическая виктимность, страх перед преступностью и аномалиями). По степени склонности к виктимологические поведения, повторяемости криминогенных ситуаций, в которые попадает субъект, можно выделить: гипервиктимность (стремление к бездумному риска, достижения эйфории от преодоления слишком опасных препятствий, провоцирование критических и конфликтных ситуаций); гиповиктимность (обеспечение повышенной безопасности, закомплексованность, ограниченность общения и социальных контактов, уход от трудностей и реалий современной жизни). Следует отметить, что виктимность - это специфическое поведение и индивидуально-психологические качества потерпевшего, детерминирующих преступное поведение, совершенное в отношении потерпевшего, который явл. одной из центральных фигур преступления.

 

  1. Поняття групових занять з робітниками юридичної сфери

 

Групповые занятия явл. эффективной формой психолог. работы заключ. в целенаправ. использ. взаимодействия участников и взаимоотношений в психологической группе, которые возникают между участниками

В соврем. юр. Ψ довольно широко использ. RAP-группы как метод груп. психотерапии ф-в травмир. опыта работников юр. Сферы. RAP-группы позволяют: преодолеть ощущ. изолиров-ти благ-ря общности с др. членами группы, эмоц. комфорту и поддержке; структурировать травмат. опыт среди людей (коллег), способных его понять; преодолеть ощущ. неполноценности и восстанов. ощущ. собственного достоинства; эмоц. раскрытся.

Уровни RAP-группы, ее цели и задачи:

I ур. - вводные группы — Ц: пошаговое подведение клиентов к дискуссии о их психолог. П,роблемах, информиров. о возможных последствиях проф. стресса. З: помощь в преодолении навязчивых воспоминаний про травм. сит-ю, преодолении фобий, эмоц. и соц. отчужденности; помощь в осмыслении травм. опыта.

II ур. - группы побудительные и работающие — Ц: создание условий для анализа прошедшего психотравм.опыта и соотнош. его с реальностью. З: углубление доверия к др.; помощь в осмыслении «фальшивого-я» и его проявлений в общении; переход к эффект. формам общения.

III ур. - группы для работы на длительный период — Ц: отыграть роль психотерапевта друг для друга. З: достижение глубоких личностных изменений, эффективная проработка личных проблем, обуслов. психотравмой.

Чаще тренинги в RAP-группе проводит спец. Обученный тренер-психолог, который помогает членам группы и группе в целом выполнить поставленные в начале тренинга цели и задачи.

Так же часто для работы в групповых занятиях с представит. юр. сферы использ. дефрифинг стресса критических инцидентов — проводится чаще как вид помощи в кризисных сит-х или после трагических и стрес. событий. Тренер работает с группой людей, при этом это м.б. Люди подобранные по проф. признаком или признаком общей пережитой психотравмы. Целью дефрифинг а явл. минимализация нежелательных психолог. переживаний и последствий психотравм, профилактика развития синдрома посттравмат. стрессовых нарушений.


Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 328 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Дослідження індивідуально - особистісних якостей юриста | Предмет и задачи исправительно-трудовой психологии. | Історія розвитку юридичної психології | Класифікація методів О.Р.Лурія та Б.Г Ананьєва | Колективи осуджених і їх психологічна характеристика | Методи дослідження особистості юриста | Класифікація методів психологічного вивчення особи, а також різних психологічних явищ,що виникають у процесі правозастосовної діяльності | Основні теорії юридичної психології. | Особистість та соціальна група у юридичній психології | Особистість юриста і професійний аспект його діяльності: психологія слідчої діяльності, психологія прокурорської, нотаріальної та адвокатської діяльності. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Подросток и преступление: социальные, психологические, биологические детерминаты| Совокупность представлений и чувств, выражающих отношение людей к праву, называетсяправосознанием.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)