Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Альтернативні концепції розвитку. Основи філософського вчення про розвиток

Читайте также:
  1. Альтернативні види палива та електроенергії
  2. Альтернативні концепції розвитку.
  3. Взаємозв’язок концепції управління ланцюгами постачань і логістики
  4. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРОЛОГІЇ:КОНЦЕПЦІЇ ТА ТЕОРІЇ, НАПРЯМИ АНАЛІЗУ ТА ШКОЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУР
  5. Основні культурологічні концепції

Основи філософського вчення про розвиток

План:

Діалектика – вчення про загальні зв’язки і розвиток. Філософські і конкретно-наукові концепції розвитку.

Основні принципи філософської методології.

Основні закони діалектики.

Особливості існування системи філософсько-методологічних категорій.

Альтернативні концепції розвитку.

 

Основні поняття: діалектика, закон, категорія, принцип, принципи діалектики, детермінізм, закони діалектики, категорії діалектики, якість, кількість, міра, стрибок, діалектичне протиріччя, протилежність, протиріччя, суперечності, тотожність, джерело розвитку, спадковість, діалектичне заперечення, одиничне і загальне, явище та сутність, зміст і форма, причина і наслідок, необхідність і випадковість, можливість і дійсність.

 

  1. Діалектика – вчення про загальні зв’язки та розвиток. Філософські та конкретно-наукові концепції розвитку.

Філософію завжди цікавили не тільки проблеми теорії, тобто тлумачення, пояснення світу, але і проблеми методу, тобто шляхів, заходів і прийомів наукового пізнання і перетворення світу. Філософською теорією, методом і методологією наукового пізнання і творчості взагалі є діалектика, що в перекладі з грецької мови означає мистецтво вести бесіду, суперечку.

 

Сам термін “діалектика” вперше застосував Сократ, маючи на увазі діалог, спрямований на взаємозацікавлене обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом протиборства думок, поглядів, Платон теж тлумачив діалектику як логічну операцію розчленування і пов’язування понять завдяки питанням і відповідям. У розумінні, близькому до сучасного, поняття діалектики застосовував і Гегель, що трактував її як вміння відшукувати протилежності у самій дійсності.

 

Діалектика виникла й історично розвивалась у боротьбі з метафізичним методом мислення, характерною особливістю якого є однобічність, абстрактність, абсолютизація того чи іншого моменту у складі цілого. Сутність метафізики полягає в тому, що вона ігнорує багатий конкретний зміст реальних життєвих процесів і розглядає розвиток тільки як просте кількісне зростання одного і того ж самого, тільки як зменшення або збільшення, як повторення одних і тих же етапів; вона не визнає розвитку як процесу виникнення нового і зникнення старого, що віджило свій вік, тобто вона заперечує якісні зміни, якісні стрибки і взаємопереходи в явищах об’єктивного світу. Метафізична концепція розглядає явища та предмети матеріального світу як ізольовані і не пов’язані між собою, як випадкове накопичення явищ і предметів.

 

Діалектична концепція розвитку полягає у тому, що розвиток тлумачиться як боротьба протилежностей, стрибкоподібний перехід кількості у якість і навпаки та як рух за спіраллю.



 

Отже, діалектика – це один зі способів опису світу як єдиного цілого, що розвивається. І тому такий опис можна розглядати як детерміністський; тобто діалектика – різновид детермінізму.

 

Історично діалектика виникла як філософське вчення про зв’язки у всьому різноманітті їхніх проявів, тобто в природі, у суспільстві й у духовній сфері.

 

Однак діалектику цікавлять не просто зв’язки, нехай і в загальності їхніх проявів, а особливі зв’язки, що обумовлюють розвиток.

 

Світ зв’язків, як відзначалося, винятково різноманітний (див. попередню тему). Великий клас двосторонніх зв’язків називають взаємодіями. Взаємодію можна розглядати як причину руху (наприклад, причину руху Землі навколо Сонця – як їхню гравітаційну взаємодію).

 

Але головна орієнтація діалектики – на осмислення особливого руху, тобто розвитку.

 

Діалектичне вчення про розвиток є підсумком багатовікового досвіду осмислення цього феномену у філософії, науці і духовній культурі взагалі.

 

Розвиток розглядається в діалектиці як загальна властивість буття (і тому “розвиток” – це філософська категорія) у тому смислі, що такий особливий рух можна знайти в природі (наприклад, біологічна еволюція), у суспільстві (соціальний прогрес, хоча поняття “розвиток” і “прогрес” не однакові за змістом (див. нижче) і в духовній сфері (зростання наукового знання: нові гіпотези, теорії та ін.). Тлумачення розвитку як загальної властивості буття є однією з важливих особливостей, що відрізняють діалектику як філософську концепцію розвитку від конкретно-наукових концепцій розвитку.

Загрузка...

 

Що ж таке розвиток? Як це поняття трактується у філософії? Розвиток – це незворотна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів. У результаті розвитку виникає нова якість, що є наслідком руху суперечностей, їх розв’язання. Розвиток – загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.

 

Саморух у таких організованих і цілісних системах, як суспільство, організм, біосфера тощо здійснюється як саморозвиток, тобто як самоперехід до вищого рівня організації. Саморух і саморозвиток – важливі моменти діалектики як теорії розвитку. Саморозвиток “генетично” виростає з саморуху як невід’ємного атрибута матерії. Саморух відображає зміну явища, речі під дією внутрішніх суперечностей, їм притаманних. Зовнішні фактори не детермінують рух, а лише його модифікують.

 

Що ж таке рух, зміна? Рух, зміна – це внутрішньо пов’язані єдність буття й небуття, тотожності й відмінності, стабільності й плинності того, що зникає, з тим, що з’являється. Рух, зміну можна осягнути лише в тому випадку, коли розглядати його суперечливі сторони в єдності та взаємодії. Варто взяти до уваги лише одну його сторону і проігнорувати іншу, як рух, зміна стануть незрозумілими. Такий самий результат буде тоді, коли ми станемо розглядати їх не у взаємодії, а відокремлено, бо рух – це суперечність, свідчення того, що тіло може рухатись лише тоді, коли воно перебуває в даному місці і одночасно в ньому не перебуває. Це єдність протилежностей, котрі взаємно передбачають одна одну.

 


Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 813 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: КАЧЕСТВО ТОВАРА | ЦЕНА И ОБЩАЯ СТОИМОСТЬ КОНТРАКТА | ПОРЯДОК РАСЧЕТОВ | ФОРС-МАЖОР | САНКЦИИ И РЕКЛАМАЦИИ | ПРОЧИЕ УСЛОВИЯ | Внешнеторговый контракт купли-продажи (ПРИМЕР) | Вікова динаміка природного розвитку гнучкості та контроль за її розвитком | Фактори, від яких залежить прояв гнучкості | Основні закони діалектики. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Вікова динаміка природного розвитку гнучкості та контроль за її розвитком| Основні принципи філософської методології.

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.008 сек.)