Основні принципи філософської методології.

Третє питання потрібно розпочати з пояснення терміна “принцип”. Принцип (від лат. рrinciple) – начало, основа, підвалина або внутрішнє переконання людини, ті практичні засади, котрими вона користується у своєму житті.

Принципи – це загальні та універсальні, основоположні ідеї, настанови, критерії, які визначають зміст, роль, участь усіх інших понять. Вони становлять фундамент діалектики, на них ґрунтуються будь-які філософські роздуми.

Для діалектики як філософської теорії розвитку такими фундаментальними началами є принципи загального зв’язку, розвитку, суперечності, заперечення, стрибкоподібності.

Ідея загального зв’язку виявляє істотну, універсальну рису будь-якого діалектичного процесу, без якого неможливе з’ясування сутності законів і категорій матеріалістичної діалектики. З виявлення стійких необхідних зв’язків починається наукове пізнання. Загальний зв’язок предметів та явищ матеріального світу означає, що все існуюче у світі є ланкою єдиної матеріальної субстанції, різноманітних її станів та форм існування.

Вивчати принцип розвитку необхідно в органічній єдності з принципами загального зв’язку, тому що саме внаслідок постійних взаємозв’язків і взаємодій між явищами в них відбуваються певні зміни, які врешті-решт призводять до розвитку цих явищ.

Розглядаючи цей принцип, потрібно пригадати те, що ідея розвитку навколишнього світу має давню історію. Вона виникла у Стародавній Греції і найвищої досконалості досягла в німецькій класичній філософії, продовжує розвиватися на сучасному етапі.

Розглянувши основні характеристики розвитку, слід підкреслити, що не всякий рух і не всякі зміни можуть зумовлювати розвиток. Для цього вони повинні відповідати певним вимогам, які є специфічними рисами процесу розвитку. По-перше, зміни мають незворотний характер; по-друге, змінам повинен бути властивий певний напрямок, щоб вони могли цілеспрямовано накопичуватися; по-третє, розвиток зумовлюють не випадкові, а закономірні зміни; по-четверте, головним критерієм розвитку вважається виникнення нової якості як певного наслідку цілого комплексу попередніх змін.

Таким чином, розвиток слід визначити як незворотні, спрямовані закономірні зміни матеріальних і духовних явищ, що зумовлюють виникнення нової якості.

Отже, діалектика є вченням, яке осягає рух і розвиток речей, є універсальною характеристикою буття. Тому діалектику визначають як науку про універсальні закони руху й розвитку. Розвиток і зв’язок – протилежні поняття, але у своїй протилежності вони невіддільні і утворюють суперечність – сутність діалектичного способу розгляду.

Дата добавления: 2015-07-26