Особистість та соціальна група у юридичній психології

Будучи прикладною галуззю психологічної науки, юридична психологія вивчає не якусь абстрактну людину, а саме особистість в конкретних умовах навчальної, виробничої, військової, правоохоронної, комунікативної та інших видів діяльності з точки зору їх відповідності правовим нормам.

Однією з головних категорій ю.психології є категорія особистості - суб'єкта свідомої цілеспрямованої діяльності. Основним об'єктом вивчення в юридичній психології є саме особистість як у общепсіхіческом розумінні, так і в специфічних, регульованих правом формах поведінки. У ній вивчається особистість професіонала в конкретних видах юридичної практики (слідчого, прокурора, адвоката, судді) з притаманними їм функціями, відображаються у психограма фахівця. При цьому вивчається особистість правопорушника і злочинця з притаманною їй мотивацією і деформованим правосвідомістю, а також особу потерпілого та свідка. Вивчення особистості в усіх зазначених аспектах - необхідна умова виявлення істини у цивільних і кримінальних справах.

Юридична психологія має своїм об'єктом насамперед особистість як суб'єкта правопослушное або антиправовій діяльності, тобто особа, що виражає певне ставлення до норм права. Тому важливо дослідити, як об'єктивні фактори зовнішнього соціального і природного середовища впливають і переломлюються через свідомість конкретної особистості, яка має певними інтелектуальними і характерологічними особливостями, а також переживає певні психічні стани, що опосередковують формування асоціальних форм поведінки.

Так як предметом юридичної психології є вивчення закономірностей поведінки людей в системі правових відносин, то ю.п. також вивчає людину у її груповій та суспільній діяльності. Головним поняттям тут є поняття злочинної групи.

19:26:31

Юридична психологія вивчає процеси утворення злочинних груп, їх різновиди, структуру, психологічну специфіку групової злочинної діяльності. У практичній діяльності працівників правоохоронних органів усі зазначені аспекти поєднуються.

З позицій психології, злочинна група - це неформальне антисуспільне об'єднання осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим суб'єктом діяльності. Саме спільність вчинення злочинів певного виду (корисливих, корисливо-насильницьких, насильницьких)-головне, заради чого існує злочинна група.

У цьому визначенні наявні такі кваліфікаційні ознаки:

1) мала неформальна група - нечисленна за складом спільність людей, стосунки у якій нормативно, офіційно не регулюються, підтримується безпосередній особистий контакт між учасниками:

2) об'єднання учасників відбувається завдяки спільній злочинній діяльності:

3) взаємодія учасників групи певним чином організована[від ситуативних груп, де групові структури ледве визначені, до складно структурованих, де існують багатоманітні та багатопланові функціональні та психологічні взаємозв'язки);

4) група є єдиним особливим суб'єктом діяльності, тобто кожен учасник робить свій внесок відповідно до координації та розподілу ролей - з одного боку, до кожного пред'являються певні вимоги-з іншого. Такі вимоги можна умовно поділити на загальні й часткові. Загальними є вимоги здійснювати протизаконні дії, беззастережно дотримуватись норм, що склалися в групі, та внутрігрупової субординації; частковими-обачливість у поведінці, здібності та досвід вчинення злочинів, наявність певних особистісних властивостей (рішучість, сміливість, відсутність жалю до потерпілих та Ін.).

19:26:01

Причини об'єднання декількох осіб у злочинну групу:

а) неможливість вчинити злочин самому чи складність його одноосібної реалізації;

б) особисті неформальні зв'язки і стосунки учасників у минулому за наявності антисуспільної спрямованості одного чи декількох із них;

в) спільність інтересів та соціальних установок учасників групи;

г) цілеспрямований вплив осіб, які мають анти суспільну спрямованість та/чи злочинний досвід.

Загалом можна стверджувати, що в кожній злочинній групі наявні два різноспрямовані вектори групової динаміки: доцентровий - прагнення до підвищення рівня організованості й згуртованості; відцентровий - породжуваний внутрішньогруповими конфліктами та конкуруючими стосунками між її учасниками.

Дата добавления: 2015-07-20