Дослідження ефективності способів регуляції емоційних станів робітника юридичної сфери.

Сразу говорю: вопрос очень странно поставлен и очень узкий. В чистом виде ответа не нашел. Скомпелировал с разных источников.

Для начала определимся со всем главным, че касает эмоц. регул. (ЭР)

СТРУКТУРА ЭР (по Гоулману). ЭР определяет то, насколько хорошо мы умеем регулировать отношения. Она включает:

1. Личную компетентность (умение справляться с собой).

2. Самоосознание (Знание своих внут. сост., предпочтений, возможностей).

3. Саморегуляция (Умение справляться со своими внут. Сост. и побужд.).

4. Мотивация (Эмоц. склон-ти, кот. направ. или облегчают достиж. целей).

5. Эмпатия (Осознание чувств, потребностей и забот других людей).

6. Соц. навыки (Искусство вызывать у других желательную для вас реакцию).

УМЕНИЯ ДЛЯ ЭР

1. Сп-сть управлять своим вниманием (развитость мимики, тренированность мимики и жестов, использование богатого набора тембров голоса).

2. Развитость воображения (умение верить тому, что придумал, умение действ. «как если бы», погружать себя «в предполагаемые обстоятельства»).

3. Управ. дыханием (контроль своего дых., сп-сть играть своим дыханием, возможность успокаивать или возбуждать себя разными типами дыхания).

4. Умственная и психологическая зарядка (стимулирование к действию и хорошему настроению).

ГЛАВНЫЕ СПОСОБЫ ЭР (в кратце, в обобщенном варианте):

1) посредством другой эм.: сознательные усилия, направ-ные на активацию др. эмоции, противоположной той, кот. чел. переживает и хочет устранить.

2) когнитивная регуляция: исполь-ние внимания и мышл. для подавления нежелательной эмоции или установления контроля над нею. Это переключение сознания на события и деятельность, вызывающие у человека интерес, положительные эмоциональные переживания.

3) моторная регуляция: использование физической активности как канала разрядки возникшего эмоционального напряжения. Или же наоборот физическое расслабление, дыхание, медитации, т.д.

Непосредственные методики:

1. БИОФИДБЭК-ТРЕНИНГ ЭР: Тренинг на основе биол. обратной связи (биофибэк-тренинг). Посредством спец. техн. устройств чел-у передается инфо о его текущем состоянии релаксации. На основе полученной инфо, чел. развивает навыки самоконтроля и саморегуляции состояния расслабления.

Метод БИОФИДБЭК-ТРЕНИНГА (БОС-тренинг) позволяет обучиться устойчивым навыкам индивидуал. релаксации за короткий промежуток вр.

2. (* выделен в книге по Юрке!) RAP-группы – груп. психотерапия оказания психологической помощи юристам, перенесшим психотравмирующий стресс.

3. (* выделен в книге по Юрке!) Дебрифинг стресса критических инцидентов: тренер работает с группой людей, которые объединены либо а) профессией, либо б) психотравмирующим инцидентом. Метод похож на 2ой, но чем отличается, в книге не указано.

4. (* выделен в книге по Юрке!) Комнаты расслабления (чаще в ВВС-службах). И там все как надо: не вызывающие цвета у стен, мягкие кресла, бабы и т.д. Ну и психологи могут помочь, особенно арттерапевты или специализирующиеся на данной профессии.

ПРИНЦИПЫ ЭФФЕКТИВНОЙ ЭР (внутри субъекта):

1. Твердо знать, чего хо добиться.

2. Чтобы были ясны намерения, нужен ясный план.

3. Вообразить желаемый результат.

4. Сформулировать сильную мотивацию достижения успеха;

5. Быть уверенным в себе.

6. Превратить препятствие в трамплин для нового прыжка к цели.

7. Оглянуться в прошлое, насладиться настоящим, интересоваться будущим.

8. Овладейть умением преуспевать с ощущением радости и счастья.

А снаружи можно обнаружить эффективность способов ЭР в такие способы:

А) увеличению работоспособности, производительности, продуктивности;

Б) увеличение общего тонуса юриста, настроения;

В) методики на самочувствие, активность, настроение (например, опросник САН в чистом виде)

Г) «замерить» эм. сост. «до» и «после», например? с помощью методики «Самооценка эмоциональных состояний» А. Уэссмана и Д. Рикса

Д) субъективная оценка психолога после работы с клиентом.

Е) другие способы на твою фантазию, читатель, как и все выше написанные =D

9. Дослідження згуртованості групи робітників юридичної сфери. Поняття групової згуртованості відрізняють від поняття сумісності людей в групі. Сумісність членів групи означає, що даний склад групи можливий для забезпечення виконання групою її функцій, що члени групи можуть взаємодіяти, а також забезпечити виконання групою визначених службових завдань. Згуртованість групи означає, що даний склад групи не просто можливий, але що він інтегрований найкращим чином, що в ньому досягнута особлива ступінь розвитку відносин, а саме така ступінь, при якій всі члени групи в найбільшою мірою поділяють цілі групової діяльності і ті цінності, які пов'язані з цією діяльністю, образно кажучи, живуть «єдиним диханням». В юридичній психології основними характеристиками групи вважаються: її параметри (склад, структура); внутрігрупові, міжособистісні процеси; групові норми і ціннісні орієнтації; система санкції. У тих випадках, коли юристу приходиться мати справу з групою, з оцінкою групової поведінки людей, досить важливо звертати увагу на зміст функціональних обов'язків її членів у ході їхньої спільної діяльності, а також на характер їхніх міжособистісних, рольових відносин до динаміки групового життя. Саме по цим ознакам і відрізняється кожна група людей від іншої групи. Для індивіда, що входить до групи, усвідомлення приналежності до неї здійснюється насамперед через прийняття цих характеристик, тобто через усвідомлення факту деякої психічної спільності з іншими членами даної соціальної групи, що і дозволяє йому "ідентифікуватися з групою. Психологами виведений індекс групової згуртованості (у відомій мері досить формальна характеристика малої групи), що підраховується за відношенням кількості взаємних позитивних виборів членів групи до їх загального можливого числа. Завдяки застосуванню соціометрічного методу встановлюється рівень благополуччя взаємин її членів, що дозволяє судити про ступінь згуртованості, стійкості групи, імовірності внутрігрупових конфліктів, напруженості або, навпроти, комфортності психологічної атмосфери в групі. З погляду юридичної психології згуртованість групи — це її характеристика, що відбиває різний рівень, процес розвитку внутрігрупових зв'язків, що перетворює зовні задану структуру в психологічну спільність людей, зайнятих спільною діяльністю, які живуть за своїми, схвалюваною групою законами. За допомогою даного поняття оцінюється групова активність, діяльнісне опосередкування міжособистісних відносин в групі. Згуртований колектив здатний легше справлятися з труднощами, дружно працювати, створювати найбільш сприятливі можливості для розвитку особи кожного, зберігатися як ціле в різних, у тому числі несприятливих, умовах.Згуртованість означає те, що даний склад групи юристів, слідчих, та представників оперативної сфери не просто може взаємодіяти, а що він інтегрований найкращим чином, що в ньому досягнуто особливий ступінь розвитку відносин, а саме такий ступінь, у відповідності до якого всі члени слідчо-оперативної групи якнайбільше поділяють цілі групової діяльності і ті пріоритети, що постають у професійній діяльності. А з протилежного боку треба зазначити, що психологічна ж несумісність внаслідок нетотожності сприйняття має вибірковий характер. Один і той же слідчий, що викликає антипатію у одного оперативного працівника, може викликати симпатію у іншого, і навпаки. При цьому вирішальне значення можуть мати такі чинники, як: статево-вікові відмінності, на-явність або відсутність тих або інших рис вдачі, звичок. Нехтувати станом психологічної несумісності між слідчим і оперативним працівником не треба, інакше конфлікти неминучі. Приводом для психологічної несумісності може бути невміння і небажання підтримувати офіційні стосунки, встановлювати контакт, а також наявність негативних психологічних властивостей. Якщо на перших порах спільної роботи колеги чи працівники юридичної сфери не завжди ясно усвідомлюють причину взаємної антипатії і неприязні, то у подальшому вони вже досить чітко можуть сформулювати взаємні претензії. Важливою умовою успішної організації згуртованості в групі є групова структура. Зовнішній рівень групової структури (зовнішня страта) – це емоційні міжособистісні відносини службових осіб, які входять до складу групи чи колективу. Треба мати на увазі, що емоційні відносини мають одну особливу здатність: відособлюючись, вони починають існувати своїм власним життям, суттєво впливаючи на ділові відносини і навіть на продуктивність роботи. А звідси – без емоційної привабливості членів групи, поза їх сумісництвом, важко створити згуртовану слідчо-оперативну групу. Друга страта являє собою більш глибоке утворе терміном «ціннісно-орієнтаційна єдність». Третій шар групової структури - є ще більш глибоким шаром і передбачає ще більше включення індивіда у сумісну групову діяльність. На цьому рівні відносин члени групи розділяють загальні цілі групової діяльності.Мотиви вибору на цьому рівні пов'язані теж з прийняттям загальних цінностей, але таких, які мають загальне відношення до праці, до оточення, до світу. Цей третій шар відносин було названо «ядром» групової структури. Ця структура має безпосереднє відношення до розуміння згуртованості, вона являє собою певний процес розвитку внутрішньогрупових зв'язків. Таким чином, три шари психологічної структури можуть бути розглянуті як три рівні розвитку групової згуртованості групи. На першому рівні згуртованість виражається розвитком емоційних контактів. На другому рівні відбувається подальша згуртованість групи, що виражається у збігу основної системи цінностей, які пов'язані з процесом сумісної діяльності. На третьому рівні інтеграція групи виявляється в тому, що всі члени групи починають поділяти загальні цілі групової діяльності.

Суттєвим моментом у цьому процесі є та обставина, що розвиток згуртованості здійснюється не за рахунок комунікативної практики, а на основі сумісної діяльності. За такої інтерпретації згуртованості в її аналізі потрібно встановити не тільки єдність ціннісних орієнтацій, але й цілей групової діяльності як вираження згуртованості. Також групова згуртованість випливає з функції прийняття рішень в групі, а також процесу мислення. Функція прийняття рішень безпосередньо пов'язана з цілеспрямованою діяльністю людини. У щоденному житті кожен індивід приймає велику кількість рішень. Формування та вибір більшості рішень відбувається емпірично: шляхом логічного мислення та інтуїції. Мислення – це процес пізнавальної діяльності індивіда, який характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Розумовий процес характеризується: 1) проблемністю, тобто спроможністю вбачати проблемний аспект при зовнішній очевидній простоті; 2) динамічністю мислення, тобто спроможністю швидкого осмислення сформованої ситуації; 3) широтою мислення, тобто спроможністю охоплювати мисленням перелік різних питань; 4) глибиною мислення, тобто спроможністю проникати в суть явища; 5) оригінальністю, нестандартністю мислення, тобто в умінні аналізувати проблему різносторонньо, вирішувати її нестандартними засобами. Групова дія, як правило, є кількісно і якісно вищою за дію середнього індивіда, але часто вона поступається ефективності дії непересічної особистості, тим більше, якщо сама група укомплектована малоздібними працівниками і розв'язує складне службове завдання. Отже, для вироблення і здійснення продуктивного групового рішення необхідно спеціально добирати членів слідчо-оперативної групи, виходячи з їхніх професійних характеристик. Групомислення – це режим мислення, що виникає у людей у тому разі, коли пошуки консенсусу стають настільки домінуючими для згуртованої групи, що вона схильна відкидати реалістичні оцінки, альтернативні способи дій. Групова діяльність при розслідуванні особливо складних кримінальних справ, більшість з яких вчиняються в умовах неочевидності, підвищує якість оперативно-службових рішень. Але під час дискусії у членів групи можуть виникати деякі деформації (помилки, розбіжність думок), які знижують якість рішення. Отже, згуртованість колективу визначаться єдністю мети, соціально-позитивною конструктивною діяльністю і позитивними емоціями, які в сукупності утворюють «дух колективу». Різні ситуація єдності не тільки не виключають, а й передбачає різноманітність поглядів і оцінок з конкретних питань реалізації мети, форм діяльності, доцільності методів реалізації мети тощо.

Дата добавления: 2015-07-20