Власне криміналістичних методів дослідження

Наукові основи, поняття й види ідентифікації (індивідуальної, групової). Відмінність методу ідентифікації від методу групофікації (установлення групової належності речових джерел). Сутність методу ідентифікації як ототожнення ознак зовнішньої будови (для людей - ознак зовнішності) одного твердого тіла чи певної групи такого роду об’єктів за їх матеріально-фіксованим відображенням на поверхні і не виключно у структурі іншого твердого тіла чи у свідомості людини.

Поняття об’єктів ідентифікації, їх види. Сутність ототожнюваного об’єкту як ознак зовнішньої будови конкретного твердого тіла або динамічних чи функціональних ознак зовнішності людини (при індивідуальній ідентифікації) чи як такі ж ознаки певної групи твердих тіл або людей (при груповій ідентифікації) та ототожнюючого об’єкту як відбитки цих же ознак на поверхні і не виключно у структурі іншого твердого тіла чи у свідомості людини, коли у першому випадку власне зовнішня будова конкретного твердого тіла виступає в якості трасоутворюючого об’єкту, а у другому – інше тверде тіло і свідомість людини є трасосприймаючим об’єктом. Значення в ідентифікаційному, діагностичному і ситуаційному дослідженні зворотних ідентифікаційних зв’язків, коли певні взаємодіючі об’єкти взаємно та одночасно виступають (розглядаються) в якості і трасоутворюючого об’єкту і трасосприймаючого об’єкту.

Класифікація методу ідентифікації за рівнем досягнутої індивідуалізації. Характеристика методу індивідуальної і групової ідентифікації і співвідношення цих понять. Класифікація методу ідентифікації (діагностування, ситуаційного дослідження) за філософською сутністю ототожнюючого (діагностуючого, устанавлюючого) об’єкта. Метод ідентифікації (діагностування, ситуаційного дослідження) за матеріальним та ідеальним відбитком (відображенням). Класифікація методу ідентифікації за криміналістичною сутністю ототожнюючого об’єкта. Сутність методу ідентифікації за відбитком ознак зовнішньої будови конкретного твердого тіла чи певної групи таких тіл або анатомічних і функціональних ознак зовнішності конкретної людини чи певної групи людей.

Класифікація методу ідентифікації за суцільністю ототожнюючого об’єкта. Стисла характеристика методу ідентифікації суцільного твердого тіла за відбитком його ознак, цілого за відбитками ознак спільної лінії розділу частин твердого тіла, цілого за відбитками ознак спільної площини розділу частин твердого тіла і цілого за відбитками ознак зовнішньої будови частин твердого тіла, що не мають спільної лінії чи площини розділу.

Сутність ознак зовнішньої чи внутрішньої будови конкретного цілого твердого тіла як ототожнюваного об’єкту методом ідентифікації цілого за частинами. Характеристика відбитків ознак спільної лінії розділу частин твердого тіла, відбитків ознак спільної площини розділу частин твердого тіла і відбитків ознак зовнішньої будови частин твердого тіла, що не мають спільної лінії чи площини розділу як основних ототожнюючих об’єктів методом ідентифікації цілого за частиною. Морфологічні ознаки, якісно-кількісний склад та фізичні константи частин твердого тіла як загальна ідентифікаційна ознака (додатковий ототожнюючий об’єкт) методом ідентифікації цілого за частиною. Особливість відбитків ознак спільної лінії чи площини розділу частин як взаємно та одночасно трасоутворюючого і трасосприймаючого об’єктів.

Класифікація методу ідентифікації (групофікації, діагностування, ситуаційного дослідження, класифікаційного дослідження і методу встановлення загального джерела походження) за суб’єктом проведення. Сутність ордистичної, слідчої, експертної і судової ідентифікації (групофікації, діагностування, ситуаційного дослідження, класифікаційного дослідження і методу встановлення загального джерела походження).

Характеристика методу групофікації як встановлення факту певної групової схожості ознак зовнішньої і внутрішньої будови та інших морфологічних ознак, якісно-кількісного складу чи фізичних констант двох і більше твердих тіл або морфологічних ознак, якісно-кількісного складу чи фізичних констант двох і більше об’ємів сипких, рідких чи газоподібних речовин. Співвідношення установлюваного об’єкту (ознаки зовнішньої і внутрішньої будови та інші морфологічні ознаки, якісно-кількісний склад чи фізичні константи певної групи твердих тіл; морфологічні ознаки, якісно-кількісний склад чи фізичні константи певної групи сипких, рідких чи газоподібних речовин) та устанавлюючого об’єкту (такого роду ознаки двох і більше твердих тіл або об’ємів сипких, рідких чи газоподібних речовин).

Загальна характеристика ознак зовнішньої будови та інших морфологічних ознак двох і більше твердих тіл; ознак внутрішньої будови та інших морфологічних ознак двох і більше твердих тіл; ознак якісно-кількісного складу чи фізичних констант двох і більше твердих тіл; морфологічних ознак двох і більше об’ємів сипких, рідких чи газоподібних речовин; а також ознак якісно-кількісного складу чи фізичних констант двох і більше об’ємів сипких, рідких чи газоподібних речовин як різновидів устанавлюючого об’єкту методом групофікації.

Відмінність встановлення групової належності двох і більше твердих тіл чи об’ємів сипких, рідких і газоподібних речовин від методу класифікаційного дослідження як встановлення факту належності конкретного об’єкту живої чи неживої природи до певної таксономічної одиниці (царство, тип, підтип, клас, підклас, ряд, підряд, сімейство, підсімейство, рід, підрід, вид, підвид, різновид, форма) чи до іншої класифікаційної групи. Сутність устанавлюваного об’єкту (ознаки певної класифікаційної групи) та устанавлюючого об’єкту (ознаки конкретного об’єкту живої чи неживої природи) методом класифікаційного дослідження.

Загальна характеристика методу діагностування як встановлення факту наявності ознак загального характеру певного зовнішнього чи внутрішнього впливу за їх матеріально фіксованим відображенням (матеріальним відображенням) на поверхні чи у структурі твердого тіла і не виключно речовин іншого агрегатного стану або у свідомості людини. Співвідношення діагностованого об’єкту (ознаки загального характеру певного зовнішнього чи внутрішнього впливу) і діагностуючого об’єкту (матеріальні чи ідеальні відображення такого роду ознак). Характеристика зовнішнього чи внутрішнього впливу як трасоутворюючого об’єкту, а також об’єктів будь-якого агрегатного стану і свідомості людини як трасосприймаючих об’єктів методом діагностування.

Стисла характеристика методу ситуаційного дослідження як встановлення механізму (ситуації) взаємодії двох і більше твердих тіл чи об’єкту будь-якого агрегатного стану з певним твердим тілом за матеріально фіксованим відображенням (матеріальним відображенням) ознак даного механізму чи ситуації на поверхні або у структурі цих чи інших твердих тіл і не виключно речовин іншого агрегатного стану або за уявним образом (ідеальним відображенням) цих ознак у свідомості людини. Сутність устанавлюваного об’єкту (механізм чи ситуація взаємодії об’єктів будь-якого агрегатного стану із певним твердим тілом), устанавлюючого об’єкту (матеріальні чи ідеальні відображення ознак такого роду механізму чи ситуації), трасоутворюючого об’єкту (об’єкт будь-якого агрегатного стану) і трасосприймаючого об’єкту (певне тверде тіло, свідомість певної людини) методом ситуаційного дослідження.

Характеристика методу встановлення загального джерела походження як констатація факту колишнього сумісного місця знаходження або спільного виготовлення чи експлуатації двох і більше твердих тіл або двох і більше об’ємів сипких, рідких чи газоподібних речовин. Сутність факту колишнього сумісного місця знаходження, спільного виготовлення ї спільної експлуатації двох і більше твердих тіл або двох і більше об’ємів сипких, рідких чи газоподібних речовин як устанавлюваного об’єкту, а також ознак вказаних тіл і речовин як устанавлюючого об’єкту у процесі джерельності. Відмежування методу встановлення джерела від методу ідентифікації цілого за частиною, методу групофікації і методу класифікаційності.

Література:

Основна:

1. Курс лекцій з криміналістики. Лекція: Основи базисних власне криміналістичних методів дослідження: Навч. посібник / Ю. О. Ланцедова, Ю. Д. Ткач, О. С. Тунтула; за наук. ред. О. А. Кириченка. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – 24 с.

2. Ткач Ю. Д. Новая концепция теорологии криминалистики и ордистики / Ю. Д. Ткач // Актуальные проблемы современного законодательства: теория и правоприменение. Сб. науч. тр. Международн. научн.-практ. конференции, 23.12.2011 г. / Под ред. А. Д. Моисеева, Л. П. Клименко. - Липецк (Россия). – Николаев (Украина): Изд-во Першина Р. В., 2012. – С. 282-290.

Додаткова:

1. Ткач Ю.Д. Сутність і класифікація базисних власно криміналістичних методів дослідження // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса: НДРВВ ОІВС, 2009. - № 2. - С. 203-206

2. Криміналістика: Підручник /За ред. П.Д. Біленчука. - К.: АТІКА, 2001.- С.27-32, 33-43.

3. Маркусь В. О. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2007. – С. 35-49.

4. Салтевський М. В. Криміналістика: Підручник: К.: Кондор, 2006. – С. 28-39.

5. Шепитько В. Ю. Криминалистика: Курс лекций. – К.: ООО «Одиссей», 2011. – С. 21-26.

6. Шеремет А. П. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Центр учб. літ., 2009. – С. 31-44.

7. Шурухнов Н.Г. Криминалистика: Учебник. - М.: Юрист, 2003. - С. 34-43.

Дисертації:

1. Прохоров-Лукин Г.В. Теоретические и методические основы судебно-экспертной ситуалогии: Автореф канд. юрид. наук.- К., 1993.- 17 с.

2. Салтевский М.В. Теоретические основы установления групповой принадлежности в судебной экспертизе (методологические, правовые проблемы): Дис.... д-ра юрид. наук.- Харьков, 1969. - 482 с.

3. Сегай М.Я. Методология судебной идентификации: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук.- К., 1970.- 30 с.

Інші джерела:

1. Зорин Г.А. Криминалистическая методология: Монография.- Мн.: Амалфея, 1999.- 608 с.

2. Колдин В. Я. Идентификация и ее роль в установлении истины по уголовным делам.- М., 1969.

3. Колдин В. Я. Идентификация при расследовании преступлений. - М.: Юрид. лит., 1978. - 286 с.

4. Колдин В. Я. Судебная идентификация.- М.: ЛексЭст, 2002. - 528 с.

5. Колмаков В. П. Идентификационные действия следователя. - М.: Юрид. лит., 1977. - 187 с.

6. Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений. Научн.-практ. пособие..- М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 238 с.

7. Потапов С.. М. Принципы криминалистической идентификации // Сов. гос-во и право. - 1940. - № 1.

8. Седых-Бондаренко Ю. Криминалистическая идентификационная експертиза.- М., 1973.

9. Снетков В. А. Проблемы криминалистической диагностики. - М., 1972. - Вып. 23.

10.. Снетков В. А. Экспертная криминалистическая диагностика. - М., 1984.

Дата добавления: 2015-07-20