Читайте также:
|
1. При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.
2. До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі.
3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.
Класифікація допиту за:
1. Процесуальним статусом особистісного джерела:
1.1. Допит заявника.
1.2. Допит свідка (очевидця, параочевидця, парасвідка).
1.3. Допит потерпілого (де-факто потерпілого, де-факто парапотерпілого, де-юре потерпілого, де-юре парапотерпілого) та його представника.
1.4. Допит цивільного позивача чи відповідача та їх представників.
1.5. Допит третіх осіб та їх представників.
1.6. Допит переслідуваного (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, причетного, парапричетного, квазіпричетного, парапереслідуваного) та його законного представника.
1.7. Допит експерта.
2. Віком особистісного джерела:
2.1. Допит дорослого особистісного джерела (допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день; попереджається про антикримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання).
2.2. Допит малолітнього особистісного джерела (до 14 років, у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря, захисника; не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день; роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань; не попереджається про антикримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання).
2.3. Допит неповнолітнього особистісного джерела (від 14 до 16 років, у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря, захисника; не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день; роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань; не попереджається про антикримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання).
2.4. Допит неповнолітнього особистісного джерела (від 16 до 18 років – у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря, захисника; не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день; попереджається про антикримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання попереджається про кримінальну відповідальність).
2.5. Допит старого особистісного джерела (після 80 років, враховуються особливості психіки, які можуть бути в межах психічного захворювання, яке не обумовлює неосудність особи; допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день).
3. Часом допиту:
3.1. Первісний допит – основний допит, який проводиться першочергово, чим скоріше, тим більш повні та достовірні відомості можна отримати.
3.2. Додатковий допит (щоб з’ясувати додаткові обставини чи факти у цілому або їх окремі сторони).
3.3. Повторний допит (щоб перевірити правильність і повноту первісного допиту).
4. Характером антиделіктної ситуації на час проведення допиту:
4.1. Допит у безконфліктній антиделіктній ситуації.
4.2. Допит у конфліктній антиделіктній ситуації.
4.3. Допит у гостро конфліктній антиделіктній ситуації.
5. Складом учасників:
5.1. За участю лише обов’язкових учасників.
5.2. За участю факультативних осіб.
5.3. Без участі факультативних осіб.
5.4. За участю третіх осіб.
5.5. Без участі третіх осіб.
6. Сутністю процедури отримання відомостей від особистісного джерела:
6.1. Допит у вигляді безпосереднього отримання головним суб’єктом відомостей від особистісного джерела.
6.2. Допит у вигляді опосередкованого питаннями інших учасників отримання відомостей від особистісного джерела.
6.3. Перехресний допит у вигляді почергової постановки питань учасниками судового засідання одному особистісному джерелу.
6.4. Перехресна очна ставка у вигляді почергової постановки питань учасниками судового засідання одночасно двом особистісним джерелам з метою усунення суперечностей в їх показаннях.
6.5. Дистанційний допит особистісного джерела згідно:
6.5.1. Статті 232 КПК України - у режимі відеоконференції.
6.5.2. Частини 11 ст. 232 КПК України - опитування, проведене у режимі відео- або телефонної конференції через знаходження особистісного джерела у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин.
6.6. Допит особистісного джерела під псевдонімом:
6.6.1. Безпосередньо.
6.6.2. У режимі відео конференції (згідно ч. 10 ст. 232 КПК України з такими змінами зовнішності і голосу особистісного джерела, за яких його неможливо було б упізнати).
7. Суб’єктом проведення допиту:
7.1. Ордистичне опитування.
7.2. Ордистичне отримання пояснення.
7.3. Слідче опитування.
7.4. Слідче отримання пояснення.
7.5. Слідчий допит без участі інших осіб.
7.6. Слідчий допит за участю інших осіб.
7.7. Судовий допит.
7.8. Спілкування з підекспертним.
8. Процедурно-комунікативною сутністю дії:
8.1. Допит одного особистісного джерела.
8.2. Очна ставка як додатковий паралельний допит двох особистісних джерел (за) з метою усунення суперечностей в їх показаннях, коли згідно:
- абз. 1 ч. 9 ст. 224 «Допит» КПК України, слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань..
- абз. 4 ч. 9 ст. 224 «Допит» КПК України, у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.
8.3. Отримання пояснення від одного особистісного джерела.
8.4. Опитування - почергове отримання пояснення від декількох осіб з метою встановити, хто з них може стати по певній справі особистісним джерелом.
Питання 2. Процес формування доказів, сутність підготовки до допиту різних категорій осіб
Процес формування показань складається із:
1. Сприйняття, під час якого відбувається адекватне чи неадекватне (недостатньо адекватне) відображення реальної дійсності. Сприйняття особою предметів чи явищ, пов’язаних з її професією, часто є більш правильним і точним.
2. Запам’ятовування, тобто здатність створювати умовні зв’язки, зберігати і відтворювати їхні сліди. Воно має вибірковий характер: людина запам’ятовує не все, що сприймає, а тільки те, що викликає в неї глибокі переживання чи має для неї істотне значення.
3. Відтворення, яке буває двох видів:
3.1. Вільне відтворення смислового змісту з відхиленням від форми, тобто виклад лише суті діяння.
3.2. Відтворення змісту із збереженням його форми виявляється в детальному і послідовному викладі діяння, без виділення її головних і другорядних рис.
Процес формування показань у малолітніх є специфічним, не маючи життєвого досвіду та необхідних знань вони схильні до імітування, фантазування, через мірного збудження та ін.
Складові підготовчої стадії допиту:
1. Криміналістична складова:
1.1. Вивчення матеріалів антикримінальної справи.
1.2. Проведення де-факто слідчих чи судових дій, що повинні передувати допиту.
1.3. Підготовка речових джерел доказів та інших матеріалів, які планується демонструвати у процесі допиту.
1.4. Визначення черговості допиту і способів виклику осіб на допит.
1.5. Запрошення необхідних учасників допиту.
1.6. Підготовка місця, технічних засобів та іншого матеріального забезпечення проведення допиту.
1.7. Складання плану допиту і формулювання питань.
Існуючі рекомендації із проведення допиту особистісного джерела на місці діяння суперечать ст. 194 КПК України 1960 р. та ст. 240 «Слідчий експеримент» КПК України. Такого роду дії мають бути проведені лише через уточнення та\чи перевірки показань на місці діяння в межах слідчого експерименту за вимогами ст. 240 КПК України.
2. Спеціальна складова:
2.1. Ознайомлення із довідковими джерелами з предмету допиту.
2.2. Отримання консультацій спеціаліста з предмету допиту.
3. Психологічна складова:
3.1. Вибір послідовності, тону та інших тактичних прийомів проведення допиту особи.
3.2. Вибір послідовності постановки питань та проведення інших дій по допиту особи.
Питання 3. Стадії проведення допиту у безконфліктній ситуації, його тактичні особливості у конфліктній і гостро конфліктній ситуації
Стадії проведення допиту:
1. Підготовча стадія допиту:
1.1. Підготовка до допиту поза межами місця проведення даної дії (але не на місці діяння, що фактично буде іншою де-факто слідчою дією – уточнення та\чи перевірки показань на місці діяння у межах слідчого експерименту за ст. 240 КПК України) і за відсутністю особистісного джерела.
1.2. Підготовка до допиту на місці проведення дії та у присутності особистісного джерела та інших учасників.
2. Стадії вільної розповіді.
3. Стадія питань і демонстрації речових джерел та інших матеріалів.
4. Заключна стадія допиту.
Тактичні прийоми проведення допиту у безконфліктній антиделіктній ситуації:
1. Ознайомлення особистісного джерела із фрагментами показань іншого особистісного джерела, яке було допитано раніше.
2. Пред’явлення особистісному джерелу речових джерел доказів - трасосубстанцій чи документів.
3. Ознайомлення особистісного джерел із висновком експертизи чи із протоколами проведення інших де-факто процесуальних дій у цілому або їх фрагментами.
4. Пред’явлення особистісному джерелу інших матеріалів справи (фототаблиці відеозапису, довідкових даних тощо).
5. Пропозиція особистісному джерелу викласти відомості у чіткій послідовності діянь (подій).
6. Допит особистісного джерела в іншому місці, що може сприяти спілкуванню - за місцем лікування, проживання, роботи тощо.
7. Формування особистісному джерелу розумового завдання.
8. Нагадування, деталізація і співставлення фактів та обставин
Додаткові тактичні прийоми проведення допиту у конфліктній і гостро конфліктній антиделіктній ситуації:
1. Переконання особистісного джерел в об’єктивності головного суб’єкта.
2. Навіювання допитуваному поваги до головного суб’єкта.
3. Виклик у допитуваного зацікавленості до предмету допиту і до процесу спілкування із головним суб’єктом.
4. Демонстрація і стимулювання позитивних якостей допитуваного.
5. Проява клопотання про законні права та інтереси допитуваного.
6. Створення і підтримка при допиті спокійної і доброзичливої атмосфери.
7. Роз’яснення особистісному джерелу значення щиросердечного покаяння і давання правдивих показань.
8. Переконання допитуваного за допомогою логічного аналізу у безглуздості давання неправдивих показань.
9. Максимальна деталізація і конкретизація питань.
10. Пред’явлення речових джерел доказів та інших матеріалів справи у певній послідовності чи у конкретній обстановці.
11. Запрошення на допит осіб, у присутності яких неправдиві показання особистісного джерела менш можливі.
12. Додатковий допит особистісного джерела через деякий час або в інших умовах, які можуть сприяти отриманню від нього правдивих показань.
Питання 4. Тактика допиту свідка, потерпілого, переслідуваного та експерта, малолітніх і неповнолітніх осіб, осіб з вадами і з імунітетом
Тактичні особливості проведення допиту свідка:
1. Застосування заходів, щоб недопитані свідки по одній справі не спілкувалися між собою, із переслідуваним, потерпілим чи з іншими зацікавленими особами.
2. З’ясування анкетних даних про особу свідка.
3. Повідомлення свідку, по якій справі він викликаний.
4. З’ясування анкетних даних про особу.
5. Попередження свідка про:
5.1. Кримінальну відповідальність за:
5.1.1. Відмову від дачі показань щодо відомих йому обставин за ст. 385 КК України.
5.1.2. За дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України.
5.2. Можливість:
5.2.1. Накладення судом грошового стягнення за неявку на виклик головного суб’єкта без поважних причин або без повідомлення про причини своєї неявки, згідно ч. 1 ст. 139 «Наслідки неприбуття на виклик» КПК України у межах:
5.2.1.1. Від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора.
5.2.1.2. Від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
5.2.2. Застосування головним суб’єктом приводу свідка через органи внутрішніх справ у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 139 і ст. 140 КПК України, у разі неявки на виклик без поважних причин або при неповідомленні про причини неявки.
5.2.3. Адміністративну відповідальність свідка за злісне ухилення від явки на виклик головного суб’єкта у відповідності із ч. 1 ст. 185-3 або ст. 185-4 КпАП України.
6. Роз’яснення свідку його право відмовитися від показань у випадках, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 66 «Права та обов’язки свідка» КПК України, щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню;
7. З’ясування, які стосунки на цей час між свідком і переслідуваним та потерпілим.
Тактичні особливості проведення допиту потерпілого:
1. Застосування заходів, щоб недопитані потерпілі по одній справі не спілкувалися між собою, із переслідуваним, свідками чи з іншими зацікавленими особами.
2. З’ясування анкетних даних про особу потерпілого.
3. Повідомлення потерпілому, по якій справі він викликаний.
4. Роз’яснення потерпілому у разі заподіяння йому матеріальної шкоди його права при провадженні в антикримінальній справі пред'явити у відповідності із ст. 128 «Цивільний позов у кримінальному провадженні» КПК України до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з антикримінальною справою.
5. Попередження потерпілого про:
5.1. Кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України.
5.2. Право головного суб’єкта застосувати привід потерпілого через органи внутрішніх справ у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 139 і 140 КПК України, у разі неявки на виклик без поважних причин чи при неповідомленні про причини неявки.
5.3. Адміністративну відповідальність потерпілого за злісне ухилення від явки на виклик головного суб’єкта згідно ч. 2 ст. 67 «Відповідальність свідка» КПК України за ч. 1 ст. 185-3 або ст. 185-4 КпАП України.
5.4. Можливість накладення судом грошового стягнення за неявку на виклик головного суб’єкта без поважних причин або без повідомлення про причини своєї неявки, згідно ч. 1 ст. 139 «Наслідки неприбуття на виклик» КПК України у межах:
5.4.1. Від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора.
5.4.2. Від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
6. Роз’яснення потерпілому його:
6.1. Громадянського обов’язку давати показання по справі і про негативні наслідки для ПК України.
7. З’ясування, які стосунки на цей час між потерпілим і переслідуваним та із відомими на цей час свідками.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 119 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Стаття 224 «Допит» КПК України | | | Тактичні особливості проведення допиту малолітнього і неповнолітнього |