ЛЕКЦІЯ № 18

ТАКТИКА ОБСТЕЖЕННЯ (ОГЛЯДУ, ОСОБИСТОГО ДОСЛІДЖЕННЯ)

Лекція висвітлює такі питання:

1. Обстеження як процесуальна дія, метод дослідження і спосіб отримання відомостей.

2. Законодавче і доктринальне бачення різновидів огляду.

3. Тактика різних видів гласного огляду, передбачених КПК України.

4. Тактика різних видів негласного огляду, передбачених КПК України.

5. Обов’язкові та факультативні учасники і принципи проведення різних видів огляду.

6. Етапи і способи проведення огляду місця діяння, черговість збирання та фотовідеодокументування антиделіктних слідів.

Питання 1. Обстеження як процесуальна дія, метод дослідження і спосіб отримання відомостей

Згідно ч. 1 ст. 237 «Огляд» КПК України метою огляду місцевості, приміщення, речей і документів є:

1. Виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Більш точною, але й більш широкою за змістом була ч. 1 ст. 190 «Проведення огляду» КПК України 1960 р., яка передбачала, що огляд місцевості, приміщення, предметів і документів проводиться з метою:

1. Виявлення слідів власне злочину та інших речових доказів.

2. З’ясування обстановки та інших значущих для справи обставин.

В останньому випадку більш менш точно вказані завдання власне огляду - виявлення слідів макроправопорушення та інших речових доказів, а не виявлення та фіксація відомостей за ч. 1 ст. 237 КПК України. Як відомо (див. лекція 4 з курсу криміналістики, питання 1, 4, 5) виявляють або збирають не відомості чи докази, а речові джерела доказів, особистісні джерела встановлюють, а вже потім від особистісних джерел і через особисте чи експертне дослідження трасосубстанцій чи шляхом вивчення оформлення і змісту документу отримують ті відомості, які за наявності чотирьох основних юридичних властивостей такого роду відомостей можуть стати доказами по справі.

Поза межами ч. 1 ст. 237 КПК України залишилися завдання власне особистого дослідження трасосубстанцій та вивчення документів, що у ч. 1 ст. 190 КПК України 1960 р. висловлено таким чином: «з’ясування обстановки та інших значущих для справи обставин», що є неточним, але все ж таки є на відміну від ч. 1 ст. 237 КПК України.

Як у ч. 1 ст. 237 КПК України, так й у ч. 1 ст. 190 КПК України 1960 р. не вказані традиційні завдання обох названих практичних дій:

1. Огляду, метою якого повинно бути здійснення головним суб’єктом, як правило, у присутності понятих[38]:

1.1. Документування стану і взаємного розташування слідів макроправопорушення та інших речових джерел антикримінальних відомостей та об’єктів оточуючої обстановки місця огляду.

1.2. Збирання (а не лише виявлення) слідів макроправопорушення та інших речових джерел антикримінальних відомостей.

2. Особистого дослідження, яке проводиться головним суб‘єктом антикримінального судочинства і має бути визнано процесуальною дією за участю понятих, а також має переслідувати мету через вивчення стану і характеру виявлених слідів макроправопорушення та інших речових джерел антикримінальних відомостей, а також оточуючої обстановки і взаємного розташування всіх названих об’єктів:

2.1. Остаточно відповісти без залучення спеціальних знань на значущі для протидії певному макроправопорушенню питання.

2.2. З’ясувати, чи потрібно для цього залучати спеціальні знання у форму експертного дослідження вказаних слідів макроправопорушення та інших речових джерел антикримінальних відомостей чи оточуючої обстановки у цілому.

Поряд із врахуванням названих суттєвих положень чинного і колишнього процесуального статусу огляду та особистого дослідження також пропонується:

1. Уникати проведення позапроцесуального (парапроцесуального, негласного) огляду та особистого дослідження. Протилежне може бути пов’язано із значною складністю доведення необґрунтованості підозри сторони захисту чи інших суб’єктів антикримінального судочинства у тому, що:

1.1. Протягом проведення позапроцесуального огляду чи особистого дослідження головний суб’єкт або інший учасник даної дії міг сфальшувати чи іншим чином зацікавлено змінити речові джерела майбутніх доказових відомостей.

1.2. Неможна об’єктивно встановити, які саме були умови і порядок проведення та фактичні результати цієї дії, що іноді може відіграти суттєве значення у контексті призначення експертного дослідження зібраних речових джерел антикримінальних відомостей чи проведення наступного процесуального огляду.

2. З метою забезпечення безперервного ланцюжка процесуального документування роботи із речовими джерелами антикримінальних відомостей та іншого посилення процесуальних гарантій отримання протягом огляду і особистого дослідження достовірних майбутніх доказових відомостей:

2.1. Особисте дослідження, яке традиційно іменується «попереднє дослідження», «позаекспертне дослідження» та іншими семантично необґрунтованими термінами і, як за КПК України 1960 р., так і за чинним КПК України, є позапроцесуальною дією, визнати процесуальною дією, яка має по аналогії із оглядом проводитися у присутності понятих.

2.2. Визначити обов’язкову участь понятих при проведенні всіх видів процесуального слідчого огляду та особистого дослідження, у т. ч. й освідування або у разі технічної можливості запровадити обов’язковий відеозапис усіх дій слідчого, у т. ч. й огляду та особистого дослідження і вже без участі понятих.

2.3. Передбачити у КПК України огляд та особисте дослідження трасосубстанцій та вивчення оформлення і змісту власне документів як самостійні процесуальні дії із аналогічними вимогами щодо порядку їх проведення, а у разі збігу у часі необхідності паралельного проведення обох цих дій щодо одних і тих же об’єктів іменувати дану комбінацію практичних дій «обстеження» відповідного об’єкту.

2.4. Допустити до внесення згідно ч. 1 ст. 214 «Початок досудового розслідування» КПК України в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про макроправопорушення (кримінальне правопорушення) обстеження (огляд, особисте дослідження) місця діяння, а з санкції прокурора й будь-якого іншого виду обстеження трасосубстанцій та вивчення власне документів, якщо проведення цих дій буде необхідне для отримання відомостей про макроправопорушення, достатніх для внесення Єдиний реєстр досудових розслідувань і для початку досудового розслідування даного діяння чи для відмови у цьому, або про наявність обставин, що виключають провадження по справі.

2.5. Визнати, що речові джерела антикримінальних відомостей з моменту їх виявлення головним суб’єктом мають бути лише у належній упаковці, а поза нею – при проведенні процесуального обстеження (огляду, особистого дослідження) чи іншої де-факто (отримуючої) процесуальної дії із детальним документуванням стану упаковки до її порушення, всіх здійснених щодо речового джерела дій та процедури виконання його нової упаковки по завершенню даної дії.

Підводячи підсумок, можна підкреслити, що замість існуючого огляду, який фактично поєднує лише частину завдань власне огляду та особистого дослідження, що зараз поза межами огляду є лише парапроцесуальною дією чи негласним заходом, більш правильно впровадити єдину практичну дію – обстеження, яке має:

1. С кладатися із огляду та особистого дослідження трасосубстанцій або представляти й вивчення оформлення та змісту власне документів, якщо ця дія проводиться одночасно з обстеженням щодо одних й тих же об’єктів, наприклад, обстеження документу як трасосубстанцій і вивчення оформлення та змісту документу як власне документу (різновиду речового джерела антикримінальних відомостей).

2. Являти собою де-факто (отримуючу) процесуальну чи лише, як виняток, що значно зменшує процесуальні гарантії достовірності отриманих відомостей як майбутніх доказів, парапроцесуальну дію або негласний захід і

3. Полягати у:

3.1. Документуванні стану і взаємного розташування речових джерел антикримінальних відомостей як трасосубстанцій та об’єктів оточуючої обстановки на момент проведення даної дії (заходу),

3.2. Збиранні антиделіктних слідів та інших речових джерел - трасосубстанцій і документів, та

3.3. В особистому дослідженні трасосубстанцій чи вивченні власне документу із метою:

3.3.1. Остаточно відповісти на значущі для протидії певному макроправопорушенню питання або

3.3.2. Щоб з’ясувати необхідність призначення із таким завданням експертного дослідження.

Нова редакція семи частинної ст. 84 «Сутність та ознаки доказів, суб’єкти, дії і порядок їх отримання і форми оперування ними» КПК України, що враховує вказані підходи, вже викладена окремо (див. лекція 4 з курсу криміналістики, питання 5).

Виходячи з викладеного та із вже розглянутої класифікації практичних дій в антикримінальному судочинстві (див. лекція 4 з курсу криміналістики, питання 5), можна запропонувати наступну класифікацію обстеження (огляду, особистого дослідження) за його процедурною сутністю і суб’єктом проведення:

1. Де-факто процесуальне обстеження (огляд, особисте дослідження):

1.1. Де-факто слідче обстеження (огляд, особисте дослідження).

1.2. Де-факто судове обстеження (огляд, особисте дослідження).

1.3. Де-факто експертне обстеження (огляд, особисте дослідження).

2. Де-факто парапроцесуальне обстеження (огляд, особисте дослідження):

2.1. Де-факто параслідче обстеження (огляд, особисте дослідження).

2.2. Де-факто парасудове обстеження (огляд, особисте дослідження).

2.3. Де-факто параекспертне обстеження (огляд, особисте дослідження).

3. Де-факто негласне обстеження (огляд, особисте дослідження).

Необхідно мати на увазі, що особисте дослідження, проведене експертом, по суті є попереднім дослідженням направлених на експертизу об’єктів (речових чи особистісних джерел) як початковий етап експертного дослідження.

Сторона захисту чи обвинувачення має право лише заявити клопотання про участь у процесуальному обстеженні трасосубстанцій або у процесуальному вивченні оформлення чи змісту документу, яке мають проводити лише головні суб’єкти антикримінального судочинства.

І у разі задоволення такого клопотання вказані суб’єкти антикримінального судочинства під контролем головного суб’єкта також можуть оглядати чи особисто досліджувати або вивчати відповідні об’єкти, зауваження з приводу чого можуть заноситися у відповідний протокол лише зі згоди головного суб’єкта, тоді як зауваження щодо аналогічних дій самого головного суб’єкта та інших учасників даної процесуальної дії головний суб’єкт зобов’язаний занести у протокол проведення цієї процесуальної дії або дозволити це зробити стороні захисту чи обвинуваченні при підписуванні даного протоколу як його учасника.

Сторона захисту, обвинувачення може провести обстеження трасосубстанцій чи вивчення документів й самостійно, якщо об’єкти без порушення закону знаходяться поза володінням головного суб’єкта (до нього ще не дійшли чи виключені ним із складу речових джерел доказів по певній кримінальній справі). Але такі дії сторони захисту чи обвинувачення будуть мати вкрай негативні наслідки у контексті первинної чи поновленої перспективи вже процесуального, перш за все, обстеження цих же самих об’єктів.

Сутність інших процесуальних видів обстеження (огляду, особистого дослідження) трасосубстанцій чи вивчення документів полягає у тому, що ці дії мають розглядатися як:

1. Самостійна процесуальна чи парапроцесуальна дія, що може лише проводитися або як обстеження із паралельним проведення огляду та особистого дослідження трасосубстанції чи вивчення документу окремо як огляд чи як особисте дослідження трасосубстанції або як вивчення власне документу.

2. Складова частина у вигляді:

2.1. Повноцінної процесуальної частини певної де-факто (отримуючої) процесуальної дії, коли, зокрема, виїмка речових джерел антикримінальних відомостей, як правило, супроводжується оглядом та особистим дослідженням трасосубстанцій та хоча б мінімальним вивченням документів. оскільки інакше не завжди можна буде зробити висновок про те, що саме має бути піддано виїмці (що зараз як окрема де-факто процесуальна дія в КПК України, чомусь, не передбачена).

2.2. Методу дослідження (на чому вже акцентувалася увага у контексті лекції про основи методології криміналістики, див. лекція 2 з курсу криміналістики, питання 2) будь-якої іншої самостійної де-факто процесуальної або де-факто парапроцесуальної дії, наприклад, обшуку, перевірки та\чи уточнення показань на місці, експерименту і, навіть, де-юре процесуальних чи де-юре парапроцесуальних дій, які спрямовані на дотримання процедури антикримінального судочинства чи підзаконної регламентації протидії певному макроправопорушенню. Зокрема, у процесі ознайомлення із матеріалами справи по завершенню досудового слідства сторона захисту може робити відповідні нотатки чи записи виписки із матеріалів справи, а значить й оглянути чи особисто дослідити трасосубстанції чи вивчити документи (звичайно під контролем головного суб’єкта у межах де-факто процесуального огляду разом із понятими).

Важливого значення при проведенні будь-якого різновиду обстеження (огляду, особистого дослідження) трасосубстанцій, перш за все місця діяння макроправопорушення, набувають такі супроводжувальні дії, як:

1. Пошукові практичні дії або заходи із встановлення місцеперебування індивідуально невизначених речових джерел антикримінальних відомостей.

2. Розшукові практичні дії або заходи із встановлення місцеперебування такого роду джерел із відомими індивідуальними ознаками.

3. Де-факто(отримуючі) практичні дії або заходи) із отримання антикримінальних відомостей, що у даному аспекті здійснюється власне шляхом особистісного дослідження.

4. Де-юре (дотримуючі) практичні дії (заходи) із дотримання певних супроводжувальних процедур, наприклад, із вирішення заявлених протягом обстеження клопотань

Питання 2. Законодавче і доктринальне бачення різновидів огляду

КПК України 1960 р. передбачав такі види огляду, коли:

1. Частина 1 ст. 190 «Проведення огляду» даного кодексу вказувала на:

1.1. Огляд місцевості, що на практиці достатньо обґрунтовано тлумачиться у вигляді огляду такої місцевості, яка не є місцем діяння.

1.2. Огляд приміщення – із аналогічним тлумаченням.

1.3. Огляд предметів – поза межами місця діяння.

1.4. Огляд документів – поза межами місця діяння.

2. Частина 2 даної норми вказує на огляд місця події (що точніше говори як місце діяння) без пояснення, що саме мається на увазі: місце вчинення макроправопорушення тощо.

Аналогічно у ч. 1 ст. 237 «Огляд» нового КПК України говориться про:

1. Огляд місцевості.

2. Огляд приміщення.

3. Огляд речей.

4. Огляд документів.

У той же час в інших частинах даної статті про огляд місця діяння (місця події) мова, як у ч. 2 ст. 190 КПК 1960 р., не йде, але у наступній ст. 238 «Огляд трупа» КПК України вже говориться й про огляд місця події, що свідчить не недосконалість редакції ст. 237 КПК України й у частині не відображення й такого фактично існуючого за даним кодексом різновиду огляду, як огляд місця діяння, яке у такому разі має бути розмежоване із іншими видами огляду, перш за все, місцевості та приміщення.

Окрім вказаних різновидів передбачаються й інші різновиди огляду, зокрема:

1. Стаття 238 «Огляд трупа» КПК України передбачає огляд трупа людини (хоча з назви даної статті цього не видно і її доцільно було б уточнити як огляд трупу людини, щоб запобігти застосування даної норми до огляду трупів тварин),

2. Стаття 239 «Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією» КПК України – огляд трупа людини, пов'язаний з його ексгумацією.

Труп в ґрунт може потрапити у декілька способів, а саме внаслідок:

1) власне такого способу приховування слідів макроправопорушення у вигляді трупа людини;

2) здійснення передбаченої законодавством процедури поховання трупа людини;

3) аналогічного поховання з порушенням існуючого порядку;

4) стихійного лиха (підтоплення, землетрус тощо);

5) нещасного випадку при виконанні робіт (зсув ґрунту тощо);

6) дії інших природних факторів (засипання трупу ґрунтом силою вітру) та ін.

І лише вилучення трупа людини з місця поховання, проведеного із дотриманням встановленого порядку, має визнаватися ексгумацією, яка може бути антикримінальною процесуальною та адміністративною (в останньому з випадків - з метою перепоховання), тоді як всі інші названі випадки вилучення трупу з ґрунту вже охоплюються дією із обстеження місця діяння.

При проведенні ж як названого обстеження місця діяння за наявністю засипаного ґрунтом трупа людини, так й ексгумації трупу важливе значення можуть мати стан і поза трупа та його кінцівок, одягу тощо.

Ексгумація трупа може проводитися й за наявності підозри того, що людину поховано заживо; а у будь-якому випадку – при необхідності перевірити ті чи інші наявні докази або встановлені обставини справи.

3. Стаття 241 «Освідування особи» КПК України – тільки слідче освідування, тоді як ст. 193 КПК України 1960 р. передбачала два види освідування: слідче (ч. 1) і судово-медичне (ч. 2), коли останнє проводилося одноособово судово-медичним експертом чи лікарем, і оформлялися відповідно протоколом та актом судово-медичного освідування або довідкою лікаря, що зараз вже може проводитися лише слідчим, але при необхідності за участю судово-медичного експерта чи лікаря.

4. Глава 21 «Негласні слідчі (розшукові) дії» КПК України передбачає по суті декілька традиційних негласних заходів як різновидів огляду, що являє собою алогічне поєднання в гласному кодексі та в діяльності слідчого де-факто процесуальних дій та за суттю де-факто негласних заходів (набуття необхідного обсягу теоретичних знань та практичних навичок ефективного, раціонального та якісного проведення яких слідчим протягом вузівської освіти просто нереальне) і більш правильно кодифікувати окремо – процесуальні дії в Кодексі антикримінального судочинства України, а негласні заходи – у перспективному Кодексі ордистичного судочинства України.

Слідчий (прокурор та інший головний суб’єкт антикримінального судочинства) чи суддя практично має лише призначати (краще за все аналогічно призначенню експертизи лише у контексті постановки певного завдання, а не конкретного негласного заходу: адже ж слідчий перед експертом ставить лише певні питання, а не пропонує провести дослідження за певною методикою) негласний захід (ставити певне завдання, яке має бути досягнуте) і доручати його проведення (виконання певного ордистичного завдання) відповідному ордистичному підрозділу (див. лекція 1, питання 3, лекція 4, питання 5).

Звідси слідчий чи суддя може призначати ордистичному підрозділу проведення згідно:

4.1. Статті 262 «Огляд і виїмка кореспонденції» КПК України – огляду і виїмки кореспонденції, а точніше - встановлення негласного контролю над засобами спілкування певних особистісних джерел, що, може однак бути як гласним, так і негласним або поєднувати обидві практичні дії.

Передбачати особливості правової регламентації огляду та виїмки таких специфічних об’єктів, як кореспонденція, в принципі можливе в межах вказаної де-факто практичної дії, що однак охоплюється й лише оглядом кореспонденції, виїмка якої в разі необхідності може бути проведене в межах огляду.

Адже ж завдання будь-якого огляду – збирання, а, значить й виїмка, слідів та інших речових джерел доказів, і тому акцент уваги у цьому відношенні й на виїмці є непрофесійним. У такому аспекті де-факто процесуальна дія чи де-факто не гласний захід або комбінація даної дії та заходу в одну де-факто практичну дію - контроль засобів зв’язку, може охопити й низку інших вказаних у гл. 21 КПК України практичних дій: ст. 263 «Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж», ст. 264 «Зняття інформації з електронних інформаційних систем», а також в певній мірі - ст. 269 «Спостереження за особою, річчю або місцем» і ст. 270 «Аудіо, відеоконтроль місця», ст. 271 «Контроль за вчиненням злочину» [3].

4.2. Статті 267 «Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи» КПК України – негласне обстеження (огляд та особисте дослідження) публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи [3].

Таким чином, КПК України фактично передбачає таки різновиди огляду, як:

1. Огляд місця події, що точніше говорити як огляд місця діяння.

2. Огляд місцевості.

3. Огляд приміщення.

4. Огляд речей, що точніше буде представити як огляд трасосубстанцій, які після залучення до справи мають стати мікроречовими, мікроречовими, ультрамікроречовини, ультраречовими, латентноречовими чи параречовими джерелами доказів (див. лекцію 4 з курсу криміналістики, питання 2).

5. Огляд документів.

6. Огляд трупу людини.

7. Огляд трупу людини, пов'язаний з ексгумацією, що правильніше іменувати просто «ексгумація», яка без огляду трупу проведена бути не може, оскільки це завдання є основним як при ексгумації, так й при звичайному огляді трупу людини.

8. Освідування, тобто огляд тіла живої людини та пов’язаного з цим огляд одягу та інших супутніх речових джерел доказів, що правильніше іменувати як слідче чи судове освідування, коли судово-медичне освідування має замінити судово-медична експертиза, як це фактично зараз і є за ст. 241 КПК України.

9. Гласний чи негласний контроль засобів зв’язку або комбінація названих практичних дій у частині огляду кореспонденції та інших письмових засобів спілкування (зв’язку), коли наявність негласного заходу спонукає слідчого чи суддю лише призначити дану практичну дію і доручити її проведення відповідному ордистичному підрозділу.

10. Призначення і доручення відповідному ордистичному підрозділу негласного обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи у порядку, передбаченого ст. 267 «Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи», ст. 269 «Спостереження за особою, річчю або місцем» та за ст. 270 «Аудіо-, відеоконтроль місця»).

Практично ж може появитися тактична необхідність негласного обстеження й публічно доступних місць і тому обмеження КПК України завдання даної практичної дії обстеженням лише публічно недоступних місць виявляється помилковим.

Наведений законодавчий перелік практично значущих видів огляду є не вичерпним і за цим переліком не можна оглянути із дотриманням «букви закону» транспортний засіб, труп тварини та ін.

Вказані недоліки їх чинної законодавчої регламентації спонукає запропонувати із врахуванням інших викладених новацій наступне доктринальне бачення різновидів обстеження (огляду, особистого дослідження) трасосубстанцій:

1. Обстеження (огляд, особисте дослідження) місця діяння, під яким має розумітися:

1.1. Як місце макроправопорушення:

1.1.1. Місце готування макроправопорушення.

1.1.2. Місце вчинення макроправопорушення.

1.1.3. Місце приховування слідів даного діяння.

1.2. Так і місце знаходження слідів макроправопорушення або інших речових джерел, антикримінальних відомостей, у т.ч. й власне документів.

Встановлення ознак і розмежування кожного із названих місць потребує від головного суб’єкта окремої уваги, аналітичної діяльності і при необхідності проведення певних практичних дій.

2. Обстеження (огляд, особисте дослідження) місцевості без названих очевидних ознак місця діяння.

3. Обстеження (огляд, особисте дослідження) приміщення без названих очевидних ознак місця діяння.

4. Обстеження (огляд, особисте дослідження) транспортного засобу без названих очевидних ознак місця діяння.

5. Обстеження (огляд, особисте дослідження) тіла живої людини і пов’язаного з цим одягу та інших супутніх речових джерел.

6. Обстеження (огляд, особисте дослідження) трупу людини поза межами місця діяння, наприклад, у морзі паралельно із судово-медичною експертизою трупу.

7. Обстеження (огляд, особисте дослідження) при ексгумації трупу людини.

8. Обстеження (огляд, особисте дослідження) трупу тварини без очевидних ознак місця діяння.

9. Обстеження (огляд, особисте дослідження) документів поза межами місця діяння, зокрема, у кабінеті слідчого чи у ході судового засідання.

10. Обстеження (огляд, особисте дослідження) письмових засобів зв’язку.

11. Обстеження (огляд, особисте дослідження) інших речових джерел антикримінальних відомостей поза межами місця діяння.

12. Негласне обстеження (огляд, особисте дослідження) публічно доступних і недоступних місць, житла та іншого володіння особи.

Поряд з цим має існувати як окрема де-факто процесуальна дія – вивчення документу, яка має оформлюватися протоколом вивчення документу, а протоколом обстеження лише тоді, коли дана дія буде співпадати за часом і об’єктами із обстеженням, наприклад, коли у процесі обстеження місця діяння буде проведене й вивчення оформлення та змісту документів або коли у процесі обстеження документ оглядається та особисто досліджується як трасосубстанція та вивчається як документ.

Питання 3. Тактика різних видів гласного огляду, передбачених КПК України

Тактика проведення різних видівгласного огляду, передбачених КПК України, має виходити із існуючого правового регулювання порядку їх проведення.

Дата добавления: 2015-07-20