Засобів, процесу та інших обставин виготовлення документів

Конспект лекції висвітлює такі питання:

1. Поняття, система і розподіл положень встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення документів.

2. Поняття та співвідношення письма, почерку і писемної мови, характеристика її ознак.

3. Стисла характеристика загальних і часткових ознак почерку, їх ідентифікаційне значення.

4. Можливості діагностичних та авторознавчих досліджень, встановлення виконавців і засобів їх виготовлення.

Питання 1. Поняття, система і розподіл положень встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення документів

Сучасне бачення поняття встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення документів як часткового криміналістичного вчення базується на запропонованому С. А. Кириченком у процесі дисертаційного дослідження новітньому розумінні поняття і видового поділу документів як різновиду речових джерел антиделіктних відомостей, основні положення чого зводяться до наступного.

Під документами у криміналістиці, ордистиці, ордистичному, антикримінальному та в інших видах судочинства пропонується розуміти такі речові джерела, які містять в собі візуальні чи звукові відомості про людину чи її діяння, інші речові джерела і факти у цілому та їх окремі сторони у вигляді певних знаків, символів та інших формалізованих зображень чи різного роду візуальних образів, що не є трасами, або звукових сигналів (звуків).

Поділ документів в залежності від характеру і способу фіксації, зміни, зберігання та отримання такого роду відомостей викладений окремо (див. лекція 4 з курсу криміналістики, питання 2).

З урахуванням видового поділу документів під встановленням автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення документів пропонується розуміти часткове вчення криміналістики, яке на основі пізнання закономірностей відображення матеріально фіксованих ознак виконавця, автора, засобів чи процесу виконання різних видів документів, збирання, особистого і експертного дослідження цих ознак та/чи вивчення оформлення і змісту документу та отримання таким способом антикримінальних відомостей, її оцінки і використання у протидії правопорушенням, розробляє поняття і класифікацію вказаних ознак і документів та інші складові частини гласної методики ведення даної протидії на всіх її стадіях.

Як й будь-яке інше часткове вчення криміналістики встановлення виконавця, автора, засобів чи процесу виконання документів має тотожній іншим частковим вченням внутрішньоструктурний статус, коли:

1. Основи встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виконання документів (поняття, система і внутрішньоструктурний статус даного вчення, поняття і класифікацію документів у цілому і кожного з його різновидів, поняття, класифікацію та основи встановлення матеріально фіксованих ознак виконавця, автора, засобів чи процесу виконання різних видів документів тощо) мають викладатися у другому розділі «Основі галузі техніки» другої частини базового навчального курсу криміналістики «Техніка».

2. Тактичні особливості збирання та особистого дослідження матеріально фіксованих ознак автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виконання різних видів документів при проведенні окремих де-факто слідчих, судових та інших процесуальних чи парапроцесуальний дій, їх комбінації при викладанні таких тем, як «Тактика обстеження (перш за все, тактики обстеження документів та інших речових джерел)», «Тактика обшуку і виїмки (перш за все, тактики обшуку і виїмки документів та інших видів речових джерел)», «Тактика пошуку, розшуку і затримання переслідуваного», «Тактика слідчої чи судової перевірки показань на місці», «Тактика слідчого чи судового експерименту» тощо – у другому розділі «Тактика проведення окремих де-факто і де-юре процесуальних і парапроцесуальних дій чи їх комбінацій» третьої частини базового навчального курсу криміналістики «Тактика».

3. Тактичні особливості підготовки матеріалів, призначення і проведення почеркознавчої експертизи та експертиз із встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення всіх інших видів документів, у т. ч. поняття, класифікацію та основи отримання вільних, умовно вільних та експериментальних зразків почерку чи підписів та інших видів документів - третього розділу «Експертна тактика» даної частини базового навчального курсу криміналістики у межах теми «Тактика призначення і проведення окремих видів експертиз».

4. Методичні особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів документів у процесі протидії окремим видам чи групам макроправопорушень чи протидії такого роду діянням за особливих обставин – у другому розділі «Методики протидії окремим видам і групам макроправопорушень» і у третьому розділі «Методики протидії макроправопорушенням за особливих обставин» третьої частини базового навчального курсу криміналістики «Методика», у першу чергу, при вивченні таких тем, як «Методика протидії привласненню і розкраданню через зловживання службовим становищем», «Методика протидії хабарництву та іншим службовим макроправопорушенням», «Методика протидії економічним макроправопорушенням», «Методика протидії податковим макроправопорушенням», «Методика протидії транспортним макроправопорушенням», «Методика протидії суспільне небезпечним порушенням охорони праці» тощо.

Виходячи ж із сучасного видового поділу документів встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин документів має перерости традиційні межі викладу матеріалу лише у контексті почеркознавства і мати в собі систему даного часткового вчення у складі при наймі 12 розділів, які б відображали основи, тактичні і методичні особливості встановлення виконавця, автора, засобів і процесу виготовлення кожного із сучасних різновидів документів (див. лекція 4 з курсу криміналістики, питання 2). Наприклад, в межах такої теми техніки, як «Основи встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення документів» мають бути наступні розділи:

1. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення письмодокументів, в межах чого не було б зайвим розглянути відповідні основи щодо окремо рукописних, машинописних і типографських документів.

2. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення образодокументів, де також можуть бути відповідні підрозділи щодо певних різновидів такого роду документів.

3. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів фотодокументів.

4. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів кінодокументів.

5. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів аудіодокументів.

6. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів відеодокументів.

7. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів голограмодокументів.

8. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів пластикодокументів.

9. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів електроннографодокументів.

10. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів електроннодокументів.

11. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів комп’ютеродокументів.

12. Особливості встановлення автора, виконавця, засобів, процесу та інших обставин виготовлення різних видів полідокументів.

Поряд з цим кожний з вказаних 12-ти розділів часткового вчення встановлення виконавця, автора, засобів чи процесу виготовлення відповідних видів документів має містити в собі взаємопов’язані підрозділи із відображення основ і та особливостей у контексті тактики проведення окремих де-факто процесуальних і парапроцесуальних дій чи їх комбінації, а також методики протидії окремим видам чи групам макроправопорушенням чи протидії такого роду діянням за особливих умов встановлення: 1. Виконавця відповідного різновиду документів. 2. Автора відповідного різновиду документів. 3. Засобів виготовлення відповідного різновиду документів. 4. Процесу виготовлення відповідного різновиду документів. 4. Інших обставин виготовлення відповідного різновиду документів.

У даному випадку документ вивчається, перш за все, як власне документ, та піддається особистому чи експертному дослідженню документа вже як трасосубстанція або паралельно як трасосубстанція і як власне документ.

Викладена деталізація щодо кожного із 12-ти різновидів документів обґрунтована лише у контексті вивчення основ даного вчення, тоді як тактичні та методичні особливості відповідних різновидів документів не можуть претендувати на аналогічну конкретизацію і більш правильно їх вивчати вже спільно у контексті певних тем тактики і методики курсу криміналістики.

У той же час, оскільки сьогодні найбільш розвинутим розділом є «Почеркознавство» як сукупність знань про закономірності встановлення виконавця, автора, засобів і процесу виготовлення лише одного з різновидів письмодокументів - рукописного тексту та підписів людини і розробці на цій основі поняття і класифікації ознак вказаних процесів і різного роду документів та інших складових частин гласної методики протидії макроправопорушенням на всіх стадіях її ведення, то даній сукупності знань і варто приділити основну увагу у дійсній достатньо обмеженій аудиторним часом лекції.

Питання 2. Поняття та співвідношення письма, почерку і писемної мови, загальна характеристика її ознак

Основними понятійними категоріями почеркознавства є:

1. Письмо, під яким розуміється спосіб матеріально фіксованого відображення на папері і при необхідності інших носіях (промислових та інших виробах тощо) думки, мови, жестового та іншого усного спілкування людини за допомогою спеціально створеної системи умовних графічних (рукописних) знаків чи позначень (букв, знаків, символів).

Даний спосіб пройшов тривалий історичний шліх від примітивної форми малюнкового (піктографічного) відображення думки та усного спілкування людини до сучасної складної системи алфавітного письма та іншого знаково-формалізованого відображення мислення, мови, жестового та іншого усного спілкування людей.

При цьому письмо призвано відображати таку діяльність людей, як їх: 1. Мислення. 2. Голосову мову (усну голосову мову). 3. Жестикулярну мову (усну мову глухонімих). 4. Іншу рухову усну мову (усну мову умовних жестів тощо).

2. Почерк, що означає відображення у рукописах ознак індивідуальної і відносно стійкої для кожного виконавця чи автора системи навиків мислення і письмових рухів при виготовлені чи виконанні даного рукопису, застосуванні засобів його виготовлення.

Таким чином, письмо і почерк співвідносяться між собою як загальне і часткове, коли:

1. Письмо як загальний для всіх людей спосіб формалізованого відображення думки, мови та усного спілкування людей.

2. Реалізується через індивідуальні і відносно стійкі для кожної людини навички рукописного відображення її мислення, мови та усного спілкування.

Почерк характеризується двома основними властивостями:

1. Індивідуальність почерку, що засновано на природній здібності людини через навчання і тривалі тренування вироблювати стійкі, які переходять на рівень підсвідомості, навички рухів при ході, жестикуляції, артикуляції іншому функціонуванні організму чи здійсненні інших постійно повторюваних його рухах, у т. ч. й при автоматичному написанні букв, знаків та інших формалізованих відображень думки та усного спілкування людини.

2. Відносна стійкість почерку означає те, що набуті стійкі навички виконання рукописів та підписів піддаються певній зміні у наслідок:

2.1. Природних факторів: 2.1.1. Старіння організму у контексті уповільнення чи іншої зміни рухів руки і процесу мислення. 2.1.2. Триваюче удосконалення у наслідок подальшого набуття життєвого і спеціального досвіду і постійного виготовлення рукописів чи підписів навиків їх виконання і мислення. 2.1.3. Триваюче угасання такого роду навиків при протилежних процесах.

2.2. Функціональних факторів: 2.2.1. Захворювань і травм. 2.2.2 Психічних чи фізичних навантажень і перенавантажень. 2.2.3. Різних видів сп’яніння (алкогольного, наркотичного, токсичного).

2.3. Незвичних умов написання рукопису чи підпису, у т. ч. в наслідок особливостей паперу та іншого носія, засобів і процесу виготовлення рукопису чи підпису, зміни руки написання тощо.

2.4. Навмисних дій автора або виконавця рукопису чи підпису через: 2.4.1 Маскування почерку чи підпису. 2.4.2. Імітація почерку чи підпису іншої людини.

Письмова мова – це опосередкований складною системою алфавітного письма та іншого знаково-формалізованого відображення процес мислення, мови, тестикулярного та іншого усного спілкування людей.

Ознаки писемної мови: 1. Граматичні ознаки писемної мови. 2. Лексичні ознаки писемної мови (словарний запас). 3. Фразеологічні ознаки писемної мови (звичні для певної людини фрази чи окремі слова, місцеві діалекти, жаргон). 4. Стилістичні ознаки писемної мови.

5. Топографічні ознаки писемної мови (просторова орієнтація букв чи знаків або їх елементів щодо паперу та один до одного) у вигляді:

5.1. Наявності і характеру: 5.1.1. Полів. 5.1.2. Абзаців (відступу першої букви чи знаку кожної красної строки). 5.1.3. Красних строк. 5.1.4. Позначок на полях.

5.2. Будова строк за: 5.2.1. Напрямком. 5.2.2. Відстанню між ними. 5.2.3. Проміжками між словами. 5.2.4. Скорочення слів. 5.2.5. Характерні переноси слів чи фраз. 5.2.6. Наявність і характер виділення окремих слів чи фраз. 5.2.7. Спосіб написання дат. 5.2.8. Наявність і спосіб нумерації сторінок. 5.2.9. Наявність і спосіб нумерації чи іншого виділення красних строк, окремих фраз. 5.2.10. Наявність і розміщення щодо основного тексту: 5.2.10.1. Найменування та інших структурних складових тексту. 5.2.10.2. Підпису. 5.2.10.3. Анкетних даних автора чи виконавця тощо. 5.2.10.4. Посилань чи пояснень: 5.2.10.4.1. У межах основного тексту. 5.2.10.4.2. Поза межами основного тексту.

Питання 3. Стисла характеристика загальних і часткових ознак почерку, їх ідентифікаційне значення

Ознаки почерку – це стійка вироблена чи нестійка навмисно створена система рухів, що обумовлює характерні на певної особи чи привнесені нею особливості написання букв чи знаків або їх елементів окремо чи у сукупності.

Ознаки почерку поділяються на: 1. Загальні ознаки почерку. 2. Часткові ознаки.

Загальні ознаки почерку поділяються на наступні:

1. Ступінь виробленості почерку, що характеризує рівень оволодіння технікою письму: 1.1. Низька ступінь виробленості, коли відсутня ритмічність рухів і повільний темп, що призводе до появи викривлення прямолінійних рухів букв і вуглуватості їх овальних елементів. 1.2. Середня ступінь виробленості характеризує незначні вказані відхилення від норми. 1.3. Висока ступінь виробленості призводе до появи складних координованих рухів, які точно повторюються при виконання аналогічних елементів різних букв.

2. Конструктивна складність почерку: 2.1. Проста конструктивна складність почерку, що характеризується наявності близьких до нормативно-типових прописів, які чіткі, розбірливі написані із вироблено постійною ритмічністю. 2.2. Спрощена конструктивність почерку проявляється у наявності спрощених до нормативно-типових прописів письмових знаків та їх елементів через скорочення кількості рухів і як наслідок втрату окремих букв чи їх елементів та появу нерозбірливості почерку. 2.3. Складна конструктивність почерку призводе до появи додаткових рухів у написанні не передбачених нормативно-типовими прописами елементів, що також обумовлює нерозбірливість почерку.

3. Загальний напрям почерку, що визначається напрямком виконання основних елементів букв чи знаків і буває за:

3.1. Характером написанням елементів букв чи знаків: 3.1.1. Коровидне або овальне написання елементів букв чи знаків. 3.1.2. Вугрувате написання елементів букв чи знаків. 3.1.3. Змішаний характер написання елементів букв чи знаків.

3.2. Основним напрямом руху: 3.2.1 Правоколовидне написання елементів букв чи знаків. 3.2.2. Лівоколовидне написання елементів букв чи знаків. 3.2.3. Змішаний характер написання елементів букв чи знаків.

4. Розмір букв і знаків: 4.1. Дрібний почерк – висота букв 2-2,5 мм. 4.2. Середній почерк – висота букв 3-4 мм. 4.3. Крупний почерк – висота букв понад 4 мм.

5. Розгін почерку, тобто співвідношення висоти букв чи знаків до відстані між їх основними елементами: 5.1. Малий розгін почерку, коли дана відстань менше ½-ї висоти букви. 5.2. Середній розгін почерку – між ½-ї до 1-ї висоти букви чи знаку.5.3. Великий розгін почерку – понад 1-ну висоту букви чи знаку.

6. Зв’язність почерку, тобто ступінь безперервності написання знаків та їх окремих елементів, що змінюється в залежності від умов написання: 6. Велика зв’язність почерку проявляється у безперервному написанні 6-ти і більше букв чи знаків. 6.2. Середня зв’язність почерку – 4-5-ти букв чи знаків. 6.3. Низька зв’язність почерку – 2-3-х букв чи знаків і менше.

7. Нахил почерку: 7.1. Правонахильний почерк. 7.2. Лівонахильний почерк. 7.3. Із поперечним розташуванням букв чи знаків. 7.4. Стійкий змішанонахильний почерк. 7.5. Нестійкий змішанионахильний почерк.

8. Темп виконання почерку: 8.1. Високий темп написання, коли за 1 с. виконується понад 8-ми букв чи знаків. 8.2. Середній темп написання – від 3 до 8 букв чи знаків. 8.3. Повільний темп написання – 2-ві і менше букви чи знаки. 8.4. Уповільнений темп написання, який характеризує маскування чи інший спосіб навмисної зміни почерку або певні несприятливі умови написання (захворювання, алкогольне та інше сп’яніння, незручні умови тощо).

Викладені загальні ознаки почерку за винятком виробленості почерку у певній мірі піддаються навмисній зміні, у наслідок чого більше звертається увага на часткові ознаки почерку – стійкі особливості написання окремих елементів букв чи знаків, їх розташування один до одного і до паперу чи іншого носія.

Питання 4. Можливості діагностичних та авторознавчих досліджень письмодокументів, встановлення виконавців і засобів їх виготовлення

Загальна характеристика діагностичних та авторознавчих експертних досліджень письмодокументів. Установлення автора тексту і вирішення у процесі дослідження письмових текстів питань діагностичного характеру.

Встановлення приналежності тексту певному функціональному стилю мови, факту навмисного спотворення почерку, інших фактів щодо умов створення письмодокументів.

Можливості встановлення засобів виконання рукописних письмодокументів: перової та кулькової авторучок, олівців тощо, матеріалів письма (паперу, фарбової речовини тощо).

Сучасні можливості встановлення виконавця, автора і засобів виконання машинописних, друкарських та виконаних іншим способом письмодокументів.

Загальна характеристика встановлення виконавця чи автора і засобів виконання інших видів документів (образодокументів, фотодокументів, кінодокументів, аудіодокументів та ін.).

Дата добавления: 2015-07-20