Аналіз діяльності комерційних банків в складі кредитної системи України

Комерційні банки формують банківську систему і виконують такі основні функції: акумуляція тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб; проведення безготівкових розрахунків; касове обслуговування готівкового обігу; кредитування; агентські та інші послуги клієнтам банку.

Виділяються два типи комерційних банків: універсальні і спеціалізовані. Універсальні здійснюють всі види банківських операцій. Спеціалізовані банки проводять тільки окремі види операцій, або обслуговують певні галузі. Більшість банків в Україні є універсальними. До спеціалізованих банків відносяться Ощадний банк, інвестиційні, іпотечні та інші види банків.

За формою власності розрізняють державні, акціонерні і приватні банки. Однак незалежно від форми власності комерційні банки є суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність на основі комерційного розрахунку.

Організація діяльності комерційних банків, основою якої є їх ресурси, представлена на схемі (рис.5).

Джерелами формування ресурсів виступають власний капітал банку, цільові надходження та залучені кошти. Цільові надходження характеризують діяльність банку за дорученням, наприклад фінансування бюджетних капітальних вкладень чи обслуговування кредитних ліній інших банків. Залучені кошти являють собою залишки на поточних рахунках клієнтів, депозитні вклади і сертифікати, випущені облігації і векселі, ресурси, що куплені у центральному банку та на міжбанківському ринку. Власні ресурси виступають стабілізуючою основою діяльності банків і створюються виходячи з необхідності забезпечення їх надійності. Наприклад, в Україні встановлено мінімальний розмір статутного фонду на рівні 2 млрд. ECU. Потужність банківської системи, її роль та місце у фінансовій системі та економіці країни визначаються обсягом ресурсів, які концентруються в комерційних банках.

Розміщення ресурсів комерційного банку характеризується залишками коштів, вкладеннями та резервами. Залишки коштів і резерви призначені для забезпечення надійності функціонування банківської системи. Вкладення ресурсів здійснюється банком з метою отримання доходу. Саме вони характеризують діяльність банку на фінансовому ринку.

Залишки коштів відображаються на кореспондентських рахунках у центральному та інших комерційних, насамперед, закордонних банках і в касі. Відкриття кореспондентських рахунків необхідне для здійснення розрахунків, в т.ч. міжнародних, клієнтів банку. Встановлення ліміту залишку цих коштів забезпечує надійність функціонування платіжної системи. Залишок готівки в касі необхідний для здійснення касового обслуговування клієнтів.

Рисунок 5. Формування та використання ресурсів комерційного банк у

Напрямки вкладення ресурсів банку:

1) Кредитування;

2) Вкладення в цінні папери - акції та облігації державних позик та казначейські векселі.

3) Валютний ділинг і факторинг.

Валютний ділинг - це операції купівлі-продажу валют, метою яких є отримання прибутку від різниці у валютних курсах на різних валютних ринках. Дані операції можуть бути досить прибутковими, однак для їх проведення необхідна значна сума ресурсів, яка б дозволяла на незначних курсових різницях отримувати достатні доходи. Факторингові операції являють собою переуступку за певну плату підприємством банку своєї дебіторської заборгованості.

4) Формування резервних фондів.

З одного боку, це звужує кредитний потенціал банку. Однак, з другого, це забезпечує високі гарантії відшкодування втрат при невиконанні зобов`язань клієнтами банку і виконання банком своїх зобов`язань перед клієнтами. Виникає задача встановлення оптимального рівня банківських резервів, який надавав би достатні гарантії і не підривав ресурсний потенціал банку.

Дата добавления: 2015-07-26