Нормативно-правовий акт, його поняття та ознаки.

(4 год.)

План занять:

1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.

2. Відмінності нормативно-правового акта від акта застосування права та актів тлумачення правових норм.

3. Особливості Конституції як основного закону держави.

4. Закон як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили та його види.

5. Система підзаконних нормативно-правових актів та їх загальна характеристика.

6. Особливості нормативно-правових актів місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх система та межі дії.

7. Порядок оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності.

8. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та щодо кола осіб.

Методичні вказівки:

1.Відповідь на перше питання слід розпочати з визначення поняття нормативно-правового акту, так, нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом права у визначеній формі і за встановленою процедурою, який регулює суспільні відносини і містить норми права. Далі треба вказати на наступні ознаки нормативно-правового акта: є зовнішньою формою норми права; створюються в результаті правотворчої діяльності компетентних органів держави або шляхом всенародного волевиявлення (референдум); в них містяться тільки норми права, тобто загальні правила поведінки, що мають обов’язковий характер, розраховані або на необмежене коло осіб, або на широке коло та на багаторазове застосування; має вольовий характер, фіксує волю держави або окремої особи; оформляється у вигляді офіційного державного документа, що має обов’язкові атрибути назви акта (закон, указ, постанова, розпорядження); завжди містить нові норми права або змінює чи відміняє чинні, та чітко формулює зміст юридичних прав та формулює зміст юридичних прав та обов’язків; всі нормативно-правові акти мають пройти реєстрацію у міністерстві юстиції та офіційне опублікування;

В цьому питанні слід навести критерії класифікації нормативно-правових актів: за суб’єктами ухвалення (акти органів держави, народу в процесі референдуму, територіальних громад,трудових колективів, посадових осіб, спільні акти органів держави і недержавних формувань); за юридичною силою (закони та підзаконні нормативно-правові акти); за сферою дії (загальнообов’язкові, спеціальні, локальні); за ступенем загальності правових норм (загальні, конкретизаційні); за характером волевиявлення – на акти встановлення (акти встановлення, зміни та скасування норм права); за галузями законодавства (цивільні, кримінальні, кримінально-процесуальні та ін..); за часом дії (визначено-строкові, невизначено-строкові). Найбільш поширеною вважається класифікація нормативно-правових актів за їх юридичною силою.

2.В другому питанні слід вказати на те, що нормативно-правовий акт має суттєві відмінності від актів застосування права. Їх особливістю є те, що вони мають загальнообов’язковий характер та мають неконкретного адресата, тобто обов’язкові для всіх суб’єктів, на яких вони поширюються. Мають довготривалу дію і не вичерпуються фактом їх застосування, можуть застосовуватись необмежену кількість разів при наявності необхідних для цього передумов. Від інтерпретаційних, або актів тлумачення норм права вони відрізняються тим, що не містять нових юридичних норм, а лише роз’яснюють існуючі. Тут також слід навести ознаки нормативно-правового акта та порівняти їх з ознаками актів застосування та актів тлумачення правових норм.

3. В третьому питанні слід зауважити, що Конституція - це прийнятий в особливому порядку законодавчий акт вищої юридичної сили, що закріплює найбільш значущі особливості політики держави, правового, економічного та територіального устрою, права та обов’язки громадян та є базою для всіх національних джерел (форм права). В цьому питанні слід вказати на особливості конституції у порівнянні з іншими законами держави, назвати її характерні ознаки, особливий порядок прийняття. До цих ознак слід віднести наступні:по-перше, це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили; по-друге, є юридичною базою всіх законодавчих, підзаконних та інших джерел права; по-третє, містить норми прямої дії, що не потребують додаткових законів та постанов для їх застосування; по-четверте, має специфічний зміст та структуру; по-п’яте, має особливу процедуру прийняття та внесення змін. Також слід охарактеризувати кожну з вищенаведених ознак.

4.Одним із видів нормативно-правових актів є закон. Слід зазначити, що закон – це нормативний акт вищої юридичної сили, який регулює найважливіші суспільні відносини, що приймається органом законодавчої влади або референдумом і є основною категорією законодавчої системи. В цьому питанні слід висвітлити основні його ознаки, до яких належать наступні: приймається лише законодавчим органом представницького характеру або населенням держави в порядку референдуму; у межах своєї дії регулює найважливіші суспільні відносини; має найвищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів держави, будь-який інший правовий акт приймається на основі, на виконання і відповідно до закону; має загальний характер; встановлює загальнообов’язкові правила поведінки, має належну форму, породжує юридичні наслідки та гарантується державою; є стабільним нормативним актом, у разі необхідності може доповнюватись, змінюватись чи скасовуватись чітко визначеним колом суб’єктів; має відповідну структуру, тобто організацію змісту, доцільне розміщення нормативних приписів та правові атрибути; є нормативним актом, що приймається в особливому процесуальному порядку; охороняється і гарантується державою; приймається відповідно до умов логіки, стилю, і мови, що сприяє однаковому й точному його розумінню і застосуванню.

Крім того, слід вказати на те, що як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили щодо інших нормативно-правових актів закон повинен відповідати Конституції (згідно ст.8 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і мають відповідати їй). До того ж необхідно перелічити критерії класифікації законів та надати їх характеристику: за юридичною силою (конституційні та поточні); за суб’єктами законотворчості (прийняті на референдумі та законодавчим органом держави); за предметом регулювання (конституційні, цивільні, кримінальні); за характером регулювання (органічні, виключні); за обсягом дії на суб’єктів (загальні, спеціальні).

5.В наступному питанні слід насамперед дати визначення підзаконного нормативно-правового акта, так підзаконним нормативно-правовим актом визнається письмовий документ уповноваженого суб’єкта, прийнятий на підставі та на виконання закону, в якому закріплені правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державою. Далі слід зауважити, що вони поділяються на чотири основні групи: загальні, місцеві, відомчі та локальні, та дати їх загальну характеристику. Далі слід назвати види підзаконних нормативно-правових актів, а саме: укази й розпорядження Президента України, постанови Верховної Ради України та інші акти; нормативні акти Автономної республіки Крим; міжнародні договори, укладені і належним чином ратифіковані (юридична сила таких договорів визначається тим, яким органом вони ратифіковані); інструкції, вказівки і нормативні накази керівників міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, господарського управління і контролю; інструкції і нормативні накази міністерств, керівників відомств СРСР щодо питань, поки що не врегульованих відповідними нормативно-правовими актами України; нормативні акти місцевих органів державної виконавчої влади, які торкаються прав, свобод і інтересів громадян, або носять міжвідомчий характер; постанови Національного банку України; рішення територіальних громад; рішення сільських, селищних, районних у містах, обласних і районних рад. Слід визначити і специфічні юридичні акти України, які можуть набувати нормативного значення: акти прямого волевиявлення населення, що фіксують результати всеукраїнського або місцевих референдумів; окремі рішення певних громадських об’єднань(акти делегованої або санкціонованої державою правотворчості таких об’єднань); окремі рішення трудових колективів (рішення зборів і рад трудових колективів).

6. На місцевому рівні видаються підзаконні нормативно-правові акти місцевого значення місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Слід дати визначення такого виду актів та дати його загальну характеристику. До актів місцевих органів державної виконавчої влади належать: постанови, рішення та розпорядження Ради міністрів АРК(є загальними в межах території для всього населення); розпорядження голів обласних та районних адміністрацій; нормативні акти відділів, управлінь, інших служб місцевих органів державної виконавчої влади, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації. Органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування виконують різні функції і мають різні повноваження, але взаємодіють між собою і мають право делегувати свої повноваження на видання актів один одному, або видавати спільні правові акти.

7.Щодо порядку оприлюднення нормативно-правових актів, слід вказати на наступне: за загальним правилом закони України набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самим законом, але не раніше дня їх опублікування. Вони підлягають офіційному опублікуванню протягом 15 днів після підписання і прийняття до виконання Президентом України. Офіційним щодо законів України, а також інших актів Верховної Ради України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України є опублікування тільки в таких друкованих виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України». Постанови та інші акти Верховної Ради України нормативного характеру набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Щодо законів та інших рішень, прийнятих референдумом, то вони публікуються у встановленому законодавством України порядку опублікування правових актів Верховної Ради України та місцевих рад і вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо у самому законі чи рішенні не передбачений інший термін. Датою прийняття закону, рішення вважається день проведення референдуму. Укази і розпорядження Президента України за своєю юридичною природою поділяються на нормативні і ненормативні. Всі Укази Президента за юридичною силою стоять після законів. Вони набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не визначено самими актами, але не раніше дня їх опублікування. Рішення та постанови Автономної Республіки Крим оприлюднюються у тому ж порядку що і закони та інші нормативно-правові акти України. Постанови Кабінету Міністрів України переважно носять нормативний характер і є нормативно-правовими актами, а розпорядження як правило приймаються з конкретних питань і не мають нормативного характеру. У зв’язку з тим, що Кабінет Міністрів України є вищим органом державної виконавчої влади, його акти за юридичною силою стоять в системі законодавства після актів Верховної Ради та Президента України. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, які не визначають права та обов’язки громадян набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній термін набрання ними чинності не передбачений цими актами, а ті, що визначають права та обов’язки громадян, набирають чинності з дня передбаченого цими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Міжнародні договори України набирають чинності в порядку, передбаченому для інших нормативно-правових актів України, а саме: договори, що потребують ратифікації згідно зі ст..7 ЗУ «Про міжнародні договори України» - в порядку передбаченому для законів України, договори, які не потребують ратифікації, приєднання до яких або прийняття проводиться від імені України, - в порядку передбаченому для указів Президента України. Зазначені договори публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України» та у «Зібранні чинних міжнародних договорів України» і т.і..

8.Восьме питання передбачає засвоєння порядку надання чинності нормативно-правовим актам, а також обставин за яких вони втрачають чинність. Для практики має безпосереднє значення проблема меж дії нормативних актів. Вона містить у собі наступні питання: з якого часу і по який час нормативний акт має юридичну чинність (дія в часі); на яку територію він поширює свій регулюючий вплив (дія в просторі); які його адресати (дія за колом осіб).

Дія в часі пов’язана з вступом нормативного акта в силу і моментом втрати ним юридичної чинності. Всі акти нормативного характеру набирають законної сили після закінчення визначеного часу після офіційного опублікування, якщо при прийнятті акта не встановлений інший термін уведення його в дію. Існують три способи припинення дії нормативних актів у часі: а) вказати термін, протягом якого акт буде діяти, і не продовжувати його;б) скасувати даний акт;в) замінити даний акт іншим, регулюючим фактично ті ж питання.Дія нормативних актів у просторі пов’язується з їхнім поширенням на державну територію. Дія за колом осіб означає за загальним правилом поширення нормативних вимог на всіх адресатів у рамках територіальної сфери дії того чи іншого акта. Адресатами нормативних актів можуть бути всі громадяни чи визначені групи населення, усі посадові особи чи окремі їх категорії.

Потрібно також знати умови застосування на території України законодавства інших держав і норм міжнародного права, загальні правила дії нормативно-правових актів за колом осіб, сформулювати поняття екстериторіальності s дипломатичного імунітету.

Дата добавления: 2015-07-20