Правова система суспільства та система права

План заняття:

1. Правова система суспільства: поняття та структура.

2. Види правових систем суспільства.

3. Сутність поняття «система права».Загальна характеристика структурних елементів системи права. Особливі структурні елементи системи права.

4. Підстави розподілу права на його структурні елементи.

5. Матеріальне та процесуальне право.

6. Публічне право та приватне право.

7. Співвідношення системи права та системи законодавства.

Методичні вказівки:

1. Відповідаючи на перше питання треба сказати, що сам термін „правова система” відображає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов’язаних юридичних засобів і явищ держави. В цьому терміні закріплюється узагальнена теоретична модель(конструкція) правового змісту, яка функціонує легітимно. Правова система- це система, яка постійно розвивається, тобто не є сталою. Вона безперервно вдосконалюється та змінюється в ході історичних процесів.

Правову систему слід відрізняти від поняття „система права”. Система права на відміну від правової системи відображає не всю сукупність правових явищ, а лише внутрішню будову права, як сукупність правових норм. Правова система це більш широке поняття, яке охоплює не лише право, як нормативну систему, його джерела, а й праворозуміння, правоутворення, правозастосування, юридичну науку, юридичну практику і т.і. Поняття правової системи дає змогу охопити всі правові явища в сукупності, взаємозв’язку та взаємодії. Таким чином правова система – це цілісний комплекс правових явищ, який зумовлений об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлюваний та відтворюваний людьми та їх організаціями(державою) і який використовується ними для досягнення своїх цілей. Студентові необхідно дати визначення правової системи та надати характеристику її структурних елементів, таких як система права, система законодавства, правові принципи, правова культура, юридичні установи, юридична техніка, юридичні терміні, правова політика.

2.Слід звернути увагу на те, що правові системи – це не тільки цілісні сукупності норм, що об'єктивувалися (закріплені в джерелах – актах), але й вся діюча (фактична) структура права в єдності його конкретних і абстрактних форм, включаючи правовідносини і правосвідомість, а також правові звичаї, судові прецеденти, підзаконні акти та правозастосовчу практику.

Чимале значення для правової системи мають питома вага в ній приватного і публічного права, матеріального і процесуального права, різновидів судового процесу, місце юриспруденції і, звичайно, рівень правової культури суспільства, характер пануючої ідеології і переважаючого світогляду.

Сучасна теорія держави і права і практика виділяють наступні правові сім'ї:

- романо-германська або система континентального права (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія і інші держави);

- система загального права, або англосаксонська система(Англія, США, Канада, Австрія, Індія і ін.);

- система релігійно-традиційного права (багато держав Азії і Африки). При вивченні цього питання необхідно надати якомога повну характеристику всіх зазначених правових систем.

3. В юридичній літературі затвердилася думка, що система права – це обумовлена економічним і соціальним устроєм структура права, що виражає внутрішню узгодженістьі єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі, підгалузі та інститути права. При характеристиці системи права слід пам’ятати, що вона є явищем об’єктивного характеру, що укладається не довільно, а у зв’язку із системою існуючих суспільних відносин. Система права має такі характерні риси: розкриває внутрішню побудову, організацію права, співвідношення її структурних елементів; має об’єктивний характер, відображає реальний стан суспільних відносин; складові елементи системи права відповідають усім вимогам системності, а також підлягають процесам інтеграції та диференціації і т.і. Отже, система права – це об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності і погодженості усіх юридичних норм та диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами. У відповіді слід охарактеризувати кожен із структурних елементів системи права, навести класифікацію галузей права України, назвати ознаки інституту права та принцип їх поділу на галузеві та міжгалузеві, прості і складні, регулятивні та охоронні.

4. При розгляді наступного питання необхідно зосередити увагу на критеріях, за якими формується, діє і розвивається система права, тобто її структурні елементи (галузі та інститути права). Основою побудови системи права прийнято вважати два критерії, які використовують у їх взаємодії – це предмет та метод правового регулювання. Тут слід визначити, що предмет правового регулювання – це сукупність соціальних відносин певного виду, що підлягають правовому регулюванню. Слід зазначити, що в структуру предмета входять: суб’єкти та їх поведінка, явища навколишнього світу та соціальні цінності, з приводу яких люди вступають у правові відносини. Іншими словами, це сфера на яку право поширює свою дію. Метод правового регулювання – це набір юридичного інструментарію(прийоми та засоби), за допомогою якого держава здійснює необхідний вплив на вольову поведінку учасників суспільних відносин. Поряд із загальним методом правового регулювання існують і конкретні методи, характерні для тих чи інших галузей права. До них відносяться6 імперативний, диспозитивний, заохочувальний, рекомендаційний, метод автономії і рівності сторін, переконання і примусу. Студентам слід пояснити в чому полягає сенс перерахованих методів правового регулювання..

5.Норми всіх галузей права направлені на врегулювання суспільних відносин. Встановлюючи правові норми, держава одночасно визначає форми його здійснення. Таким чином в позитивному праві дві цілісності правових норм, це матеріальне право та процесуальне право. Під матеріальним правом розуміють сукупність норм, що безпосередньо врегульовують суспільні відносини, процесуальне ж право – це сукупність норм, що регулюють діяльність з реалізації матеріальних норм. Тобто матеріальне і процесуальне право співвідносяться як зміст та форма. Процесуальні норми це своєрідна форма запровадження в життя матеріального права. Визначивши сутність, студент має дати повну характеристику матеріального та процесуального права.

6.Потрібно також з'ясувати, що залежно від того, які саме інтереси є провідними у виникненні тих чи інших відносин (приватних або державних), в системі права виділяються приватне і публічне право. На цій основі слід дати відповідні визначення даних явищ. Так, публічне право - це система норм, що врегульовують відносини між державними органами та між державою й особою(суспільством). Тому до публічного права відносять такі галузі, як конституційне, адміністративне, фінансове, кримінальне та ін. Приватне право –це система норм, що врегульовують відносини між приватними фізичними і юридичними особами. Це такі галузі права, як цивільне, сімейне тощо.

7. При розгляді питання про співвідношення системи права і системи законодавства слід, насамперед, мати на увазі, що система права складається з норм права, а система законодавства включає нормативні правові акти. Як уже відзначалося, розподіл системи права на галузі й інститути об'єктивно обумовлений розподілом норм права за предметом та методом правового регулювання. Виділення тих або інших галузей у системі законодавства обумовлено волею законодавця.

В основі системи законодавства полягає нормативно-правовий акт, що оформляє рішення повноважного органу держави. Система законодавчих актів являє собою ієрархію за ознаками їхньої зовнішньої форми. В основі цієї системи знаходиться найважливіший акт, який має найвищу юридичну силу – Конституція (Основний Закон) держави. Система законодавства постійно розвивається. Система законодавства виступає і як результат, наслідок систематизації, і як органічна властивість права.

Дата добавления: 2015-07-20