Сутність та ознаки права, його місце в системі регулювання суспільних відносин. Функції та принципи права.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 2. Загальнотеоретичне вчення про право

Семінарські заняття 10,11

Сутність та ознаки права, його місце в системі регулювання суспільних відносин. Функції та принципи права.

План заняття:

1. Сутність та система соціального регулювання відносин у суспільстві.

2. Соціальні норми, їх поняття, особливості, види.

3. Причини виникнення права.

4. Теорії виникнення права, їх конструктивні та хибні аспекти.

5. Право як основний регулятор суспільних відносин. Відмінність правових норм від інших соціальних норм.

6. Поняття та ознаки права.

7. Об’єктивне та суб’єктивне право.

8. Функції права як основні напрямки впливу на суспільні відносини.

9. Сутність принципів права.

10. Право, політика, економіка, їх взаємозв’язок та взаємозумовленість.

Методичні вказівки:

1.В першому питанні слід зазначити, що соціальне регулювання –це регулювання за допомогою соціальних норм. Слово «регулювати» - означає направляти поведінку людей, їх груп і в цілому суспільства, обмежувати діяльність людей певними рамками. Це, насамперед, система засобів, спрямованих на впорядкування поведінки людей, їх соціальних спільностей з метою узгодження і стабілізації суспільних відносин. До системи соціального регулювання відносяться: стихійні регулятори, які мають природний характер та можуть проявлятися у вигляді конкретних подій загально соціального масштабу, економічних явищ, феноменів масової поведінки тощо. Серед них можна виділити такі як демографічні процеси, міграція населення, інфляційні процеси і т.і.. Розрізняють два види соціального регулювання: індивідуальне, тобто, впорядкування поведінки певної особи в певному випадку, та нормативне, впорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил(зразків, моделей), що розповсюджуються на всіх, тобто на всі подібні випадки.

2.В другому питанні слід надати поняття соціальних норм, вказати на те, що це певні стандарти, зразки поведінки учасників соціального спілкування, що відображають рівень економічного, соціально-політичного і духовного розвитку суспільства. До соціальних норм зазвичай відносять:·норми моралі, що регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра й зла, справедливості, гідності, милосердя і спрямовані на формування загальних принципів, внутрішніх переконань та установок бажаної поведінки; норми звичаї – правила поведінки, що складались у результаті багаторазового повторення певних дій, стали звичкою та передаються з покоління в покоління в усній формі, релігійні норми - правила поведінки, що поширюються на представників тих або інших напрямів віросповідання і містяться в релігійних джерелах;·корпоративні норми - правила поведінки громадських організацій, рухів, об’єднань, асоціацій та інших утворень недержавного характеру, що містяться у відповідних статутах, програмах, інших документах, регламентують їх функції, права й обов'язки, умови вступу і виходу з них; політичні норми - правила поведінки суб'єктів політики, учасників політичного процесу, політичних відносин, які містяться в політичних маніфестах, програмах, рішеннях, заявах, деклараціях, статутах політичних партій і рухів; економічні норми - правила, що регулюють відносини між галузями промисловості, сільського господарства,торгівлі, а також грошово-фінансову систему, діяльність банків, бірж у сфері господарського життя суспільства; естетичні норми - відносно змінювані уявлення людей про прекрасне й потворне, згідно з якими вони обирають певний стиль і зразок поведінки; норми права - загальнообов'язкові, формально визначені правила соціально значущої поведінки, встановлені або санкціоновані державою, спрямовані на регулювання суспільних відносин за допомогою закріплення прав і обов’язків їх учасників та забезпечені можливістю застосування державного примусу.

Підсумовуючи відповідь, слід вказати на загальні ознаки соціальних норм, вони є загальними правилами, виникають внаслідок свідомо-вольової діяльності людей, регламентують форми соціальної взаємодії людей, виникають у процесі історичного розвитку і функціонування суспільства, відповідають типу культури і характеру соціальної організації суспільства і т.і. Завдяки цим ознакам соціальні норми є важливим регулятором суспільних відносин, активно впливають на поведінку людей і визначають її напрями в різних життєвих обставинах.

3. При вивченні третього питання важливо враховувати, що в основі виникнення права фактично знаходяться ті ж закономірності, що й в основі виникнення держави. На фоні характеристики цих закономірностей особливого пояснення потребує взаємозв'язок між виникненням права, приватної власності і держави. Виникнення права -- це процес переходу від мононорм первісного суспільства до нових, ефективніших засобів регулювання суспільних відносин, об'єктивно зумовлений появою відтворювальної економіки, змінами в системі суспільних відносин, необхідністю забезпечення еквівалентного обміну між товаровиробниками і узгодження суспільних інтересів в умовах соціальної диференціації

4. Відповідаючи на це питання треба зазначити, що існують різні концепції праворозуміння. Саме по собі праворозуміння -- це процес і результат розумової діяльності людини, спрямованої на пізнання права, його сприйняття (оцінку) і ставлення до нього як до цілісного соціального явища. Теорія природного права – це напрям праворозуміння, що виходить з існування двох систем права - природного і позитивного. Позитивістська теорія права - це напрям праворозуміння,що розглядає як джерело правоутворення волю держави, вводить поняття "суб'єктивне право" як похідне від об'єктивного,встановленого державою, ототожнюючи право і закон. Держава делегує суб'єктивні права і встановлює юридичні обов'язки, закріплюючи їх у нормах права. Нормативістська теорія права - це напрям праворозуміння, який ґрунтується на уявленні про те, що право - це сукупність правових норм, встановлених державою і формально виражених у законах та інших нормативно-правових актах. Психологічна теорія права -- це напрям праворозуміння, який ґрунтується на розрізненні позитивного права, що офіційно діє в державі, та інтуїтивного права, джерела якого містяться в людській психіці як результат "переживання" юридично значущих ситуацій. Соціологічна теорія права - це напрям праворозуміння, що розглядає як основу права реальні суспільні відносини, інтенсивний розвиток яких зумовлює необхідність пристосовувати право до життєвих потреб конкретних індивідів через процес правозастосування. Марксистська теорія права -- це напрям праворозуміння, що ґрунтується на матеріалістичній філософії і розглядає класове за сутністю право як частину надбудови над економічним базисом суспільства.

При розгляді різних теорій і поглядів щодо права слід враховувати, що всі вони формувалися у відповідних соціально-історичних умовах і відображають певні актуальні для свого часу аспекти поняття права як складного соціального явища.

5.У відповіді на наступне питання треба відмітити, що право має функціональне призначення, яке виражається в тому, що право виступає регулятором суспільних відносин. За допомогою права забезпечується загальний стабільний порядок у суспільних відносинах. Завдяки праву досягається відповдність, точність в самому змісті суспільних відносин. Правове регулювання спроможне охопити соціально-корисні форми правомірної поведінки, відмежувати їх від свавілля і несвободи. Право забезпечує можливість нормальних активних дій особи, оскільки не припускає втручань у сферу його правомірної діяльності за допомогою механізмів юридичної відповідальності та інших примусових заходів. Право у громадянському суспільстві забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливості. На правовій основі формується громадянське суспільство.

Характеризувати ознаки права, які відрізняють його від соціальних норм найбільш доцільно через з'ясування змісту кожної з них. Оскільки правові норми є різновидом соціальних норм, вони мають всі ознаки цих норм, але мають особливі риси, які не притаманні іншим засобам соціального регулювання. Під нормою права ми розуміємо загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, яке встановлюється чи санкціонується державою і забезпечується нею. Інші ж соціальні норми здебільшого виникають внаслідок свідомо-вольової діяльності людей.Одні створюютьсяв процесі цільової діяльності, інші виникають внаслідок багаторазових повторюваних актів поведінки людей, не відокремлюються від самої поведінки і виступають як зразки і стереотипи, треті формуються у вигляді принципів, які закріплюються у суспільній свідомості та ін. Закінчуючи відповідь на запитання треба провести порівняльний аналіз між правовими нормами та нормами моралі, нормами звичаями, релігійними нормами, корпоративними нормами, етичними та естетичними нормами, політичними та економічними нормами.

6.Право – це соціальний регулятор суспільних відносин, побудований на уявленні про справедливість, яке є в даний момент у конкретному суспільстві і має загальнообов’язковий, формально-визначений, нормативний характер, встановлений або санкціонований державою і гарантований нею. Слід зауважити, що поняття права є визначальним для теорії держави і права та всієї юридичної науки. Потрібно підкреслити, що юристів право цікавить насамперед як соціальний інститут, призначений для впорядкування суспільних відносин, забезпечення гідної та безпечної життєдіяльності людини в суспільстві. Необхідно чітко сформулювати визначення поняття права, детально проаналізувати його ознаки.

Ознаками права є найсуттєвіші характеристики права, що вирізняють його серед інших засобів регулювання суспільних відносин. До ознак права належать нормативність, загальнообов'язковість, формальна визначеність, забезпеченість можливістю державного примусу, свідомо-вольовий характер, системність і універсальність. Студентові слід перерахувати вищезазначені ознаки права та охарактеризувати їх.

7.Право слід розуміти в об’єктивному та у суб’єктивному сенсах. Об’єктивне право – це нормативний регулятор, який є системою загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що служать критерієм правомірності чи неправомірності поведінки особи, юридичною основою, на підставі якої визначається наявність або відсітність у особи юридичних прав чи обов’язків. Тобто в цьому сенсі право наближене до терміну „закон”, а саме дещо „об’єктивне” у суспільстві – юридичні норми, що виражені в законах або інших джерелах, або в цілому право будь-якої держави, як то англійське право, російське чи українське, або його частина(тобто галузь, підгалузь) - цивільне, трудове, адміністративне право. Суб'єктивне право -це вид і міра можливої або дозволеної поведінки, що підлягає забезпеченню та охороні державою.

Між цими двома значеннями існує щільний взаємозв’язок. Суб’єктивні юридичні права та обов’язки виникають на підставі норм об’єктивного права. Об’єктивне ж право в свою чергу є системою норм, що виражається в законах, та є критерієм правомірності чи неправомірності поведінки суб’єктів правових відносин (фізичних та юридичних осіб та держави).

8. Функції права -- це найістотніші напрями впливу права на суспільні відносини, в яких розкриваються соціальна цінність, загальнолюдська і класова природа, соціальне призначення права. Розрізняють загальносоціальні та спеціально-юридичні функції права. Загальносоціальні функції права розкривають основні напрями загального впливу права на суспільні відносиниі поділяються на економічну, політичну, культурну, виховну, оцінну, інформаційну, орієнтаційну та ін. Спеціально-юридичні функції права розкривають основні напрями специфічного регулятивного впливу за допомогою юридичних засобів і поділяються на регулятивну (регулятивно-статичну і регулятивно-динамічну) і охоронну:- регулятивно-статична функція права спрямована на закріплення в нормах суспільно корисних відносин, що потребують стабільності й непорушності; - регулятивно-динамічна функція права спрямована на зміну та вдосконалення існуючих і виникнення нових суспільно корисних відносин. Регулятивно-динамічна функція виражається у впливі права на суспільні відносини за допомогою сприяння їх розвитку, руху (динаміки); - охоронна функція права спрямована на забезпечення нормального здійснення регулятивно-статичної і регулятивно-динамічної функцій права, а також на охорону права від порушень. Завершуючи відповідь на питання треба зауважити, що функції та роль права в Україні пов’язані з умовами переходу до ринкової економіки, побудови правової держави. При цьому варто звернути увагу на вдосконалення врегулювання відносин щодо власності, посилення боротьби зі злочинністю, вдосконалення бюджетно-фінансової сфери, банківської системи, політики ціноутворення, оподаткування, захисту малозабезпечених громадян, інвалідів, пенсіонерів тощо.

9. Стосовно дев’ятого питання слід зазаначити, що принципи права -- це основні керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві, виражають закономірності права як найзагальніші норми, що діють в усіх сферах правового регулювання і поширюються на всіх суб'єктів. Ці норми або прямо сформульовані в законі, або випливають із загального змісту законодавства. Принципи права поділяються на соціально-правові (загальносоціальні) та спеціально-правові (спеціально-юридичні).

Соціально-правові принципи права -- це такі, що відображають систему цінностей, властивих суспільству загалом: домінування загальнолюдських цінностей, визнання пріоритету прав і свобод людини й громадянина, єдність загальних і приватних інтересів та ін. Спеціально-правові принципи права -- це такі, що відображають основні засади формування й дії права як специфічного соціального регулятора. За сферою дії принципи поділяють на загальноправові, міжгалузеві та галузеві.· Загальноправові принципи права притаманні всім галузям права, відбивають природу права загалом. До них належать принципи законності, справедливості, юридичної рівності, соціальної свободи, соціального і громадянського обов'язку, демократизму у формуванні й реалізації права, національної рівноправності, гуманізму, рівності громадян перед законом, взаємної відповідальності держави й особистості, верховенства права, політичного, ідеологічного й економічного плюралізму, непорушності прав людини. Міжгалузеві принципи характерні водночас кільком галузям права: здійснення правосуддя тільки судом, гласність судового розгляду, національна мова судочинства, незалежність суддів і підпорядкування їх лише закону, принцип змагальності в цивільно-процесуальному та кримінально-процесуальному праві.· Галузеві принципи права визначають специфіку конкретної галузі права: забезпечення свободи праці й зайнятості -- у трудовому праві; індивідуалізації покарання – у кримінальному праві; рівноправності всіх форм власності - в цивільному праві.

10.У відповіді на останнє питання треба надати визначення понять. Політика - це пов'язана з відносинами різних соціальних груп сфера життєдіяльності суспільства, ядром якої є проблема завоювання, утримання і застосування державної влади, а також організація соціального життя загалом. Політика безпосередньо впливає на право так само як і право залежить від політики. Законодавчі органи держави формуються з політиків (політичних партій і блоків), які в свою чергу приймають законодавчі акти для врегулювання суспільних відносин. Політика в праві формується у вигляді формально закріплених прав і обов'язків. Політичні вимоги стають правом тільки в тій мері, у якій вони закріплені в системі загальнообов'язкових правил поведінки, охоронюваних державою. Право конституційно закріплює політичний лад суспільства, механізм дії політичної системи (поділ влади, політичний плюралізм, статус партій, виборче право й ін.), політичні права і свободи громадян;

Економіка — одна зі сторін матеріального виробництва в широкому значенні цього поняття, друга сторона — соціальна сфера суспільства, що забезпечує існування і відтворення фізичного життя людини. Взаємодія цих сторін матеріальних відносин є об'єктивною основою формування права. Економіка впливає на право або безпосередньо, або опосередкованим шляхом — через державу, політику, правосвідомість і право закріплює сформовані економічні відносини, гарантує їхню стабільність (право як закріплювач); право стимулює створення і розвиток нових економічних відносин, якщо для цього маються відповідні умови; підтримує й охороняє існуючі економічні відносини.

Дата добавления: 2015-07-20