Норми права: поняття, ознаки, структура.

(4 год.)

План занять:

1. Поняття норми права та її основні ознаки.

2. Види норм права та критерії їх класифікації.

3. Особливості дефінітивних норм, основоположних норм та норм-принципів.

4. Структура норми права.

5. Способи викладення диспозицій та гіпотез правових норм.

6. Способи викладення санкцій правових норм.

7. Співвідношення норми права та статті нормативно-правового акту.

8. Відмінність норм права від індивідуально-конкретних правових приписів (актів застосування права).

Методичні вказівки:

1.Перше питання передбачає розгляд визначення поняття норми права та її основних ознак і властивостей, завдяки яким норма стає юридично встановленою мірою соціальної свободи і рівності. Норми права є результатом відображення соціальної дійсності. Вони виникають в результаті усвідомлення необхідності врегулювання правом суспільних відносин. Правові норми мають свій зміст, форму та займають особливе місце в правовій системі. Таким чином норма права – це формально визначене правило поведінки, яке зафіксоване в нормативно-правовому акті (у таких офіційних формах як закони, укази, постанови) за правилами формальної логіки та граматики. Ознаками норми права можна в певній мірі вважати ті ж ознаки, що характеризують право в цілому, оскільки і норма права і право є системами правових засобів, що використовуються суб’єктами права для досягнення своєї мети, але мають різний рівень, або масштаб. Даючи відповідь на це питання студентові слід перерахувати загальні та специфічні ознаки норми права та порівняти їх. До специфічних ознак норм права відносять: загальнообов’язковість, формальну визначеність, врегулювання найважливіших суспільних відносин, їх встановлення або санкціонування певним колом суб’єктів та з дотриманням спеціальної процедури.

2.Відповідь на друге питання слід розпочати з того, що у будь-якій державі існує та постійно розвивається значна кількість правових норм. Саме ця обставина зумовлює необхідність розподілу їх на певні види, тобто класифікацію всієї сукупності норм права на групи згідно з тією чи іншої ознакою (критерієм). Даючи відповідь на це питання студентові необхідно надати класифікацію норм права за наступними ознаками:

а) за суб’єктом правотворчості - норми органів державної законодавчої влади, норми глави держави, норми органів державної виконавчої влади, норми органів місцевого самоврядування, юридичні норми, встановлені громадськими об’єднаннями, трудовим колективом і т.і.;

б) за предметом правового регулювання (за галузями права) – конституційні, адміністративні, цивільні, кримінальні, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, трудові і т.д.;

в) за способом встановлення правил поведінки - імперативні, диспозитивні;

г) за характером диспозиції - уповноважуючі (дозволяючі), зобов’язуючі, забороняючі;

д) за ступенем визначеності змісту - абсолютно визначені, відносно визначені;

є) за роллю, призначенням у правотворчості - первинні, похідні, (доповнюючі, конкретизуючі);

ж) залежно від характеру правовідносин, що врегульовуються - матеріальні, процесуальні;

з) за терміном дії в часі - постійні, тимчасові;

і) за сферою територіальної дії(дією у просторі) - загальні(загальнодержавні), місцеві(локальні);

к) за дією на коло суб’єктів(за колом осіб) - загальні, спеціальні, виняткові;

Класифікація правових норм має велике значення і дає можливість більш чітко визначити місце кожного виду юридичних норм в системі права і їх взаємозв’язку, з’ясувати функції правових нормі їх роль у механізмі правового регулювання, мати схему шляхів і засобів правового впливу на суспільні відносини, точно визначити можливості регулюючого впливу права на суспільні відносини, суттєво поліпшити правотворчу і правозастосовну діяльність держави.

3.Відповідь на третє питання слід розпочати з того, що крім загальних норм права є так звані спеціалізовані (такі, що забезпечують, або похідні) норми. Це — нетипові правові розпорядження, тобто розпорядження «нестандартного» характеру, у яких відсутні ті чи інші властивості, ознаки, об’єктивно притаманні класичній моделі норми права. Вони мають специфічні ознаки, які студент має виділити при висвітленні даного питання: мають субсидіарний, тобто допоміжний, характер, допомагають основним нормам додати праву вивершеність і повноту; самі не регулюють суспільні відносини і як би приєднуються до регулятивних і охоронних норм, створюючи разом з ними єдиний регулятор. Тому щодо основних норм ці норми кваліфікуються як додаткові; утворюються на основі «первинних», «вихідних» норм, але містять у собі додатково інші розпорядження (вбирають нові регулятивні якості) з метою охоплення нової групи суспільних зв'язків. За характером утворення вони є похідними від основних норм.

До видів спеціалізованих норм належать: загальнозакріпні норми, або норми-начала; установчі норми, або норми-принципи; прогностичні норми, або норми-цілі; декларативні норми, або норми-оголошення; дефінітивні норми, або норми-дефініції. Необхідно дати загальну характеристику кожного з видів спеціалізованих норм права та навести приклади, де вони зустрічаються. Так, наприклад дефінітивні норми, або норми-дефініції (визначення) - норми, які містять визначення правових категорій і понять, це поняття юридичної особи, злочину, угоди та ін. Такі визначення мають загальнообов’язкове значення. Так, у ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» вказується що звернення – це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. По аналогії студент повинен охарактеризувати основоположні норми та норми-принципи та їх значення в правовому регулюванні.

4.У четвертому питанні треба вказати, що структура норми права це її будова, тобто форма її внутрішнього змісту, яка виражає як єдність зв’язків між її елементами, так і закони цих зв’язків. Традиційно вважається, що правова норма має три складових елемента, це гіпотеза, диспозиція та санкція. Слід зазначити, що гіпотеза – це частина норми права, яка вказує за яких обставин норма починає діяти, іншими словами відповідає на питання: Де? Коли? У якому випадку? При яких умовах? В свою чергу диспозиція – це частина норми права у якій формулюється саме правило поведінки, права і обов’язки а санкція – це частина норми, яка встановлює заходи (вид та обсяг) державного примусу, що застосовуються у разі її порушення. Елементи класичної моделі норми права можна умовно змалювати за допомогою такої схеми: «якщо - то - а у противному разі» або «якщо - то - а інакше».

Дата добавления: 2015-07-20