Візитки: історія виникнення, види, правила користування

Існують різні версії походження візитівок. Згідно з однією з версій, візитні картки з’явилися в Стародавньому Китаї в II ст. до н. е. Китайські чиновники зобов’язані були мати картки на червоному папері з написаними на них ім’ям і посадою. Також було прийнято посилати картку разом з дарами. На таких картках писалися побажання успіху, здоров’я та ім’я дарувальника.

Першу офіційну згадку про візитну картку відносять до епохи короля Людовіка XIV. Візитна картка становила гральну карту з ім’ям візитера. Із Франції походить назва візитної картки – від французького слова vizite, що означає „візит”.

За часів Катерини ІІ візитні картки з’явилися в Росії. Поступово вони стали невід’ємним атрибутом світського життя. Виготовлення візиток стало особливим мистецтвом, яким займалися кращі гравери. Перша друкована візитна картка була виявлена в Германії й датувалася 1786 р. З бурхливим розвитком промисловості й банківської справи візитна картка стала предметом ділового етикету. Дизайн візитних карток став більш суворим. Найбільшого розповсюдження візитні картки набули в Америці.

Розрізняють такі види візитівок:

· Особиста візитна картка. Зазвичай вона містить ім’я і прізвище власника. Телефонні номери, посади, адреси в ній не обов’язкові. Для неї характерний доволі вільний стиль виконання.

· Ділова візитна картка. Тут обов’язково вказують ім’я, прізвище, посаду, назву й реквізити компанії, використовують фірмовий стиль компанії, логотип тощо, суворий дизайн.

· Корпоративна візитна картка. Вона, як правило, не містить імен і прізвищ. У ній указується сфера діяльності фірми, перелік послуг, контактні телефони, карта проїзду, адреса веб-сторінки, використовується фірмова символіка. Така візитка має рекламний характер, в основному використовується на виставках. Часто їх роблять двосторонніми, або книжечкою.

Візитівка повинна бути односторонньою, щоб людина могла робити записи на чистій стороні, тобто візитівка може бути використана для передачі потрібної інформації за допомогою спеціальної міжнародної символіки. Позначення пишуться на зворотній стороні візитівки в лівому нижньому кутку олівцем.

· P.F. (pour feliciter) – „щоб привітати”

· P.F.N.A. (pour feliciter le Nouvel An) – „щоб привітати з Новим роком”

· P.R.N.A. (pour remercier et pour feliciter le Nouvel An) – „щоб подякувати і привітати з Новим роком”

· P.R. (pour remercier) – „щоб подякувати”. Висилається протягом 24 годин на знак подяки за отриману візитку.

· P.C. (pour condoleance) – „для співчуття”

· P.P.S. (pour rendre) – „на знак прощання”

· P.P. (pour presenter) – „дозвольте відрекомендуватись”. Такий напис висилається тому, кому Ви бажаєте бути відрекомендованим, але тільки з карткою третьої особи, вже знайомої з тим, кому Ви хочете відрекомендуватися.

· P.F.C. (pour faire connaissance) – вираження задоволення від знайомства.

Існують етичні правила користування візитками.

1. Першим візитку дарує підлеглий начальникові, чоловік – жінці. Під час знайомства першим вручає свою візитну картку той, чиє посадове положення або ранг нижчі. Якщо партнери перебувають на одному посадовому рівні, першим вручає свою візитну картку той, хто молодший за віком. Якщо ж посадове положення й вік партнерів однакові, першим вручає свою візитку той, хто ввічливіший.

2. Візитку виймають із зовнішньої нагрудної кишені піджака. Жінка наперед кладе візитку в сумку, кишеньку, блокнотик. Візитну картку прийнято подавати партнерові так, щоб він міг відразу прочитати текст. Потрібно також виразно вимовити ім’я і прізвище, щоб партнер міг більш-менш запам’ятати їх вимову. Під час переговорів візитівки краще покласти перед собою, щоб не помилятися в іменах. Проте заглядати в них потрібно непомітно, відкрито читати ім’я співбесідника вважається поганим тоном. Це може бути сприйнято ним як неповага.

У різних країнах існують свої правила щодо візитної картки. Згідно з традиціями Південно-Східної Азії це, як правило, робиться двома руками, а текст візитівки повинен бути звернений до того, кому вона передається. Брати візитку також бажано двома руками. В арабських країнах у жодному випадку не можна давати візитку лівою рукою, оскільки ліва рука в мусульман уважається нечистою. Візитну картку прийнято вручати особисто, але вона може бути послана кур’єром або шофером. Не рекомендується, але допускається відправка візитівок поштою. Якщо візитівки, адресовані кільком людям, відправляються у фірму поштою, то у верхньому лівому кутку візитівки пишеться прізвище того, кому вона призначена.

Візитівки, що привозяться адресатові особисто власником, загинаються відповідно до місцевої традиції. У нашій країні прийнято загнути, а потім розпрямити правий верхній кут візитки або праву сторону по всій ширині. Прізвище того, кому дається візитка, не пишеться. Вручати її з відчуттям подяки особисто адресатові не прийнято. Серйозним порушенням правил етикету вважається ситуація, коли людина не впізнає ділового партнера, з яким колись обмінялася візитними картками.

3. Усі отримані візитки доцільно систематизувати за сферою діяльності їхніх власників або за абеткою. Для їх зберігання зручно використовувати спеціальні візитниці. Аналіз зібраних візитівок може дати додаткову інформацію про статус власника візитниці, організацію, яку він представляє.

4. Виправляти на візитівках телефони, що змінилися, можна просто закреслюючи старі й написавши зверху нові. Але в жодному випадку не можна виправляти посаду, у цьому випадку доцільно замовити нові візитівки.

5. Візитівки ніколи не повинні „раптом” закінчитися! Якщо в Росії або у Франції до відсутності візитки при веденні переговорів партнер поставиться поблажливо й просто запише інформацію на листі паперу, то в Японії бізнесмен, який просить вибачення, що в нього закінчилися візитівки, повністю себе компрометує. Співрозмовник сприйме це або як несерйозність людини, або, що ще гірше, як неповагу до себе.

Запитання для самоконтролю

Поясніть, чим офіційний лист відрізняється від приватного?

Складіть алгоритм оформлення ділового листа відповідно до правил міжнародного ділового етикету.

Яких правил слід дотримуватися під час оформлення електронного листа?

Сформулюйте правила оформлення візитівок й користування ними.

Висновки

У Розділі 2.3 розкрито основні аспекти листування як стандартної етикетної ситуації, сформульовано вимоги, норми і правила оформлення ділового листа, особливості користування електронною поштою, вітального адреса й візитівок.

Тема: „Використання етикетних формул в опосередкованому спілкуванні”

Зміст.

1. Види спілкування.

2. Особливості телефонної розмови.

3. Правила користування мобільним зв’язком.

Ключові слова: контактне спілкування, дистантне спілкування, телефонна розмова, компоненти телефонної розмови, правила користування телефоном.

Цілі та завдання вивчення розділу:

Успішне вивчення розділу дозволить ознайомитися з видами спілкування, засвоїти правила користування телефоном і ведення телефонної розмови, допоможе запобігти типовим помилкам, що виникають під час спілкування телефоном.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.4.

У розділі 2.4 подано загальні відомості про контактне і дистантне спілкування, розкрито особливості використання етикетних формул в опосередкованому спілкуванні. Вивчаючи пункт 1, важливо звернути увагу на відмінність понять контактний і дистантний діалог. Пункт 2 знайомить з особливостями телефонної розмови: аспекти телефонної розмови, компоненти телефонної розмови, правила ведення розмови телефоном і помилки, яких часто припускаються. Вивчаючи пункт 3, спробуйте відповісти на питання: „Чи завжди я дотримуюся визначених правил користування мобільним телефоном?”.

Навчальний матеріал.

Дата добавления: 2015-07-20