Оформіть результат у такій формі: 1. Так, тому що…; 2. Ні, адже … і т. п.

Другий модуль „Мовленнєвий етикет і вид спілкування”

Тема: „.Культура усного виступу. Етичні вимоги до оратора”

Зміст.

Види підготовки до публічного виступу.

Етичні вимоги до оратора.

Засоби виразності у процесі виступу.

Ключові слова: тема виступу, портрет аудиторії, вступ, основна частина, висновки, підготовка до виступу, способи запам’ятовування промови, етичні вимоги до мовця, види промов, засоби виразності ділового мовлення.

Цілі та завдання вивчення розділу:

Успішне вивчення розділу дозволяє познайомитися з основними поняттями, що розкривають особливості підготовки до публічного виступу, подолати труднощі під час виголошення промови, засвоїти основні етичні вимоги до мовця й своєрідність кожного виду промови.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.1.

Розділ 2.1 дає загальні відомості про культуру усного виступу й основні вимоги до оратора. Вивчаючи пункт 1, важливо звернути увагу на особливості підготовки виступу, види запам’ятовування тексту промови, засвоїти, чим щоденна підготовка до виступу відрізняється від підготовки до конкретної промови. Пункт 2 знайомить з етичними вимогами до оратора, тому важливо пригадати, що Ви пам’ятаєте про вербальне й невербальне спілкування. Після вивчення пункту 3 сформулюйте основні засоби виразності в процесі виступу.

Навчальний матеріал.

1. Види підготовки до публічного виступу

Підготовка виступу – важливий і відповідальний етап для кожного промовця. Вона розпочинається з визначення теми виступу. Добираючи тему, потрібно виходити з власного досвіду й рівня знань. Важливо, щоб тема була цікавою, актуальною, значущою для Вас і слухачів. Іноді доводиться виступати на вже визначену тему, у цьому випадку її треба уточнити, конкретизувати.

Наступний етап – формулювання теми. Назва виступу має бути чіткою, зрозумілою й по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст виступу й обов’язково привертати увагу слухачів. Слід уникати й загальних назв, що вимагають висвітлення багатьох питань, чого не зможе зробити доповідач у межах одного виступу. На думку Н. Голуб, теми „Будьмо здорові”, „Комп’ютер і сьогодення” неможливо висвітлити всебічно, тому серед слухачів завжди будуть незадоволені, які не отримали відповіді на свої запитання. Для конкретизації загального формулювання теми можна використати підзаголовки, наприклад, „Гомеопатичні засоби”, „Про шкідливість самолікування” тощо.

Процес підготовки виступу вимагає визначення його мети. Мовець повинен чітко визначитися для кого, з якою метою він виступає, якої реакції слухачів прагне. Чітке формулювання цільової настанови полегшує сприйняття виступу, певним чином настроює слухачів.

Важливою умовою правильного визначення теми й мети виступу є складання уявного психологічного портрета аудиторії: оцінка рівня обізнаності слухачів з темою виступу й зацікавленості в розкритті певних питань, характеристика вікових особливостей, роду діяльності.

Аудиторії поділяють за кількома ознаками:

1) за віком (дитячого, молодіжна, середнього й старшого віку);

2) щодо оратора (доброзичлива, байдужа, недоброзичлива);

3) за рівнем підготовленості (добре підготовлена, підготовлена й малопідготовлена);

4) за професійною ознакою (представники точних наук, гуманітарії, учні, робітники);

5) за розміром (велика, невелика);

6) за типом психіки (ригідна й боязка);

8) за національною ознакою;

9) за рівнем розуміння;

10) за ставленням до сприйманої інформації.

Після визначення теми, мети виступу, починається етап пошуку й добору матеріалу. Уміло дібрані факти, цифри збагачують, увиразнюють мовлення. Критеріями відбору фактів є достовірність, абсолютна точність. Досвідчений оратор підпорядковує факти загальній ідеї виступу. Для підготовки цікавого, змістовного виступу краще використовувати не одне, а кілька джерел. Американський учений Поль Сопер радив ораторам-початківцям: „Не хвилюйтесь, якщо способи добору матеріалу в бібліотеці та інших місцях спочатку здаватимуться складними. Оволодівши ними, ви уникнете великих витрат часу й зайвих клопотів. Якщо засвоїте, як користуватися бібліотекою, то Ви набудете найважливішого – дослідницьких навичок і невтомного бажання знати досконало все з питань, які вас цікавлять”.

Далі досвідчені оратори рекомендують скласти попередній план виступу, що відображатиме власне бачення проблеми, зміст матеріалу. У процесі роботи над виступом план може змінюватися.

Після написання плану необхідно попрацювати над побудовою окремих частин виступу: вступу, основної частини та висновку.

Експериментально доведено, що найкраще запам’ятовується те, що дається на початку й у кінці виступу. Від того, як оратор почав говорити, наскільки йому вдалося зацікавити аудиторію, багато в чому залежить успіх виступу. Невдалий початок знижує інтерес слухачів до теми. Тому треба починати виступ з цікавого прикладу, афоризму, гумористичного зауваження, розповіді про визначні події, що мають відношення до цієї аудиторії чи теми виступу. Можна використати цитату, яка допоможе глибше осмислити почуте. Ефективними прийомами завоювання уваги слухачів є запитання до аудиторії, удалі етикетні формули привітання, звернення: Шановні добродії..., Шановні друзі..., Я радію щасливій нагоді зустрітися з вами...

Важливою композиційною частиною є висновок, у якому роблять підсумки сказаного, узагальнення й висновки, ставлять перед слухачами конкретні завдання, що випливають зі змісту виступу.

Необхідно попрацювати над останніми словами виступу. Якщо перші слова оратора повинні привернути увагу слухачів, то останні покликані посилити ефект виступу, спонукати аудиторію до міркувань, відповідних дій, вчинків, тобто, за К. Станіславським, реалізувати не тільки мету й завдання виступу, а й „надзавдання” (зворотна реакція слухачів).

Одним із важливих етапів підготовки публічного виступу є запам’ятовування, що полягає в умілому використанні мнемонічних прийомів і підготовці до безпосереднього виголошення промови. Існує кілька способів запам’ятовування промов.

Як неефективний практикою визнаний механічний спосіб (це послідовне заучування окремих частин матеріалу без опори на смисловий зв’язок між ними), оскільки інформація, опанована таким чином, недовго утримується в пам’яті, не збагачує й не розвиває людину.

Логічне запам’ятовування ґрунтується на розумінні відношень і зв’язків між частинами тексту, сприяє усвідомленню матеріалу, тому його вважають продуктивним. Умовами логічного запам’ятовування вважають усвідомлення мети, мотивів запам’ятовування й розуміння смислу об’єкта запам’ятовування.

Поширеним у практиці відомих ораторів є мнемотехнічний спосіб, що спирається на проведення різноманітних аналогій та асоціацій між змістом тексту, який необхідно запам’ятати, і власним досвідом людини.

Крім способів запам’ятовування, науковці сформулювали поради для ораторів-початківців. Ось кілька з них:

– необхідна внутрішня установка на запам’ятовування тексту: доповідач повинен чітко поставити собі завдання запам’ятати саме цей текст; краще при цьому переконати себе, що цей матеріал потрібний надовго, тобто давати собі установку на тривале запам’ятовування;

– треба виділяти в матеріалі те, що запам’ятовується, тобто найцікавіше;

– намагайтеся налаштувати себе на те, щоб матеріал став для вас по-справжньому цікавим;

– не забувайте, що якість запам’ятовування залежить від емоційного ставлення до матеріалу: спробуйте не тільки пробудити в собі інтерес до предмета викладеного, але й викликати деякі позитивні емоції щодо тексту;

– знайте, що якість запам’ятовування поліпшується, якщо текст сформувався в процесі діяльності або супроводжується коментарями;

– продуктивне запам’ятовування тексту можливе лише в процесі репетиції.

Дата добавления: 2015-07-20