Етичні норми зовнішнього вигляду під час ділової зустрічі

Немає потреби доводити, що за зовнішністю можна багато сказати про людину. Наприклад, діловий колір – темно-синій. У ділової жінки має бути мінімум косметики, мінімум прикрас, щоб не відволікати увагу партнера на зовнішність, якщо це офіційна зустріч. Від того, як людина одягнена, взута, яка у неї зачіска тощо залежать її самопочуття, настрій, а отже, й спілкування. Перше враження про людину складається саме на основі її зовнішнього вигляду, протягом кількох початкових хвилин, і якщо в майбутньому це враження не надто дисонуватиме з іншими враженнями від людини (її інтелекту, поведінки, ділових якостей), то стає стійким й залишається надовго або й назавжди.

Чоловічий одяг. Чоловік може бути присутнім на будь-якій церемонії чи уро­чистості у звичайному костюмі, але не яскравого кольору. На ділові зустрічі, зазвичай, приходять у сірих, темно-сірих, темно-синіх, чорних костюмах. Костюм і сорочка (однотонна, для особливих урочистостей – біла) мають бути у якнайкращому стані, краватка – не надто яскрава. Що темніший костюм, то світлішою має бути сорочка. Для костюмів усіх кольорів, крім білого, найкраще личить біла сорочка.

У застібнутому піджаку входять у чуже приміщення, на наради, зустрічі тощо, танцюють теж у застібнутому піджаку. Розстебнути його можна тільки за столом або в глядацькій залі. Знімають піджак тільки тоді, коли це зробила перша особа (господар, почесний гість), а в гостях – попросивши дозволу в господаря.

Негарно, коли кишені костюма відстовбурчені, коли з них стремлять окуляри, авторучка, гребінець тощо.

Добираючи костюм, зважають на індивідуальні прикмети людини. Так, брюнетам більше личать кольори теплих тонів (різних відтінків коричневого, жовтуватого, гірчичного тощо), а блондинам – холодних (сірих, голубих, синіх). Високим худим чоловікам не личать надто вузькі, як і надто широкі, штани, їм варто уникати костюмів у вертикальну смужку, натомість невисоким така смужка надає стрункості. Повноту певною мірою приховує костюм-трійка.

Шкарпеткирекомендують добирати темніші, ніж костюм, але світліші, ніж взуття. Віддають перевагу темно-синім, темно-сірим, темно-зеленим і чорним шкарпеткам.

Чорні черевикипасують до костюмів будь-якого кольору, світлі носять зі світлими костюмами (і влітку), лаковані – тільки з фраком і смокінгом. Взувати коричневі черевики до темного костюма не рекомендують.

Зачіска. Головна вимога до неї – чистота волосся. Діловому іміджеві чоловіка не сприяє ні надто пишна шевелюра, ні волосся до плечей, ні борода. Потрібно також пам’ятати, що обличчя завжди має бути ідеально поголене.

Головні убори. До сфери предметного спілкування належать і самі головні убори, і знімання їх у певних ситуаціях. Скажімо, до церкви чоловікам не можна заходити в головному уборі, а до синагоги – без головного убору. Європейська традиція знімання головного убору на знак пошани започаткована чи то в стародавньому Римі, де раби мусили це робити, щоб було видно поголену – рабську – голову, чи в середні віки, коли лицарі знімали шолом, аби засвідчити добрі наміри й довіру до співрозмовника.

Нині виховані чоловіки під час вітання, прощання, знайомлення, спілкування з жінкою знімають капелюх (не знявши головного убору, не можна цілувати жінку, зокрема її руку). В Англії кілька десятиліть тому засновано товариство джентльменів, які знімають капелюхи навіть під час телефонної розмови.

Жіночий одяг. На офіційні заходи жінки приходять у ко­стюмах, сукнях-костюмах, вовняних спідницях з блузою, сукнях. Рука́ва – довгі або „труакар”, виріз – невеликий, фасон – класичний. Аксесуари в одній кольоровій гамі з сукнею (костюмом). Не радять поєднувати більше двох кольорів.

Капелюшок можна не знімати взагалі. Панчохи – обов’язкові.

Щоденний одяг жінки має бути насамперед функціональним. Діловим жінкам рекомендують костюм або сукню-костюм. Аби не відвертати увагу партнерів, їм не радять міні-спідниці, глибоке декольте, відкриті плечі, яскраві кольори. Увечері й узимку одяг має бути темнішим, ніж удень і влітку.

Повним жінкам рекомендують одяг у вертикальну смужку, темних кольорів і фасонів, які приховують повноту. Їм не варто носити одяг з великими візерунками. Візерункові надається неабиякого значення. Коли він вдало дібраний, яскравий, упадає в око, то маскує вади фігури, сутулість тощо. Чорний колір підкреслює зморшки на обличчі, білий, навпаки, вигладжує й відсвіжує обличчя. Проте блідим не варто одягатися в біле й голубе, а рум’яним – у червоне. Енергійним дівчатам личить одяг спортивного типу, скромним, мрійливим – романтичного. Худим жінкам рекомендують носити пишні спідниці. Високим жінкам не личать маленькі сумочки, а мініатюрним – великі.

Зачіска. Колір волосся жінки повинен гармоніювати з кольором її обличчя й очей. Пофарбоване в темний колір волосся надає жінкам суворості, світле волосся робить їх молодшими. Діловій жінці не личить надто яскравий колір на голові, вигадлива зачіска, дуже довге, як і надмірно коротке, волосся.

Макіяж. Косметичним засобам належить неабияка роль у тому, як себе почуває жінка та як її сприймає оточення. Щоб останнє було позитивним, макіяж має бути ледь помітним і гармоніювати з формою обличчя, кольором волосся й очей.

Прикраси. Коли на людині надто багато всіляких ювелірних виробів, до того ж із різних матеріалів (платини, золота, срібла тощо), – це несмак. Для ділового чоловіка достатньо одного персня (обручки або „печатки”), запонок і шпильки для краватки. Ділова жінка одягає дорогі, високомистецькі прикраси тільки на свята, урочистості, але не на роботу. Натільні хрестики поверх блузки чи светра теж не засвідчують витонченості естетичного смаку, не кажучи вже про християнську мораль.

Дата добавления: 2015-07-20