Яким має бути комплімент?

Коли, говорячи компліменти, ми постійно коментуємо зовсім очевидні позитивні якості, це менше вражає, ніж якби ми помічали приховані риси. Чим більше прихованих „дріб’язків” зауважують наші колеги, партнери по діловій комунікації, тим більш щирими здаються їхні слова. Крім того, роблячи такий щирий комплімент, ми не тільки допомагаємо людині відчути нашу повагу, але й самі розуміємо, чому поважаємо цю людину.

Кожна людина прагне почути про себе щось певне, тому що саме конкретність компліменту дозволяє людині відчути його правдивість і щирість. Крім того, більшість людей думають, що людина, яка помітила якісь нюанси нашої особистості й відзначила їх з допомогою компліменту, насправді виявляє до нас щирий інтерес. Це можуть бути риси характеру, особливості поведінки й зовнішності.

Не „Ви такий гарний! ”, а „Ви незвичайно доброзичливі!” (Звучить краще, тому що особисто)

Не „Ви так красиві” (звучить лестиво), а „У вас незвичайно гарні очі (руки, ноги, волосся та ін.)”. (Зробить більше враження, тому що конкретно).

Не „Ви такий розумний” (виглядає невідверто), а „Ви незвичайно проникливий”, „Ви напрочуд уважний” та ін.

Якщо ви хочете відзначити позитивне в одязі, то сильніші й дієвіші будуть слова, що відзначають позитив у самій людині, ніж дифірамб елементу його одягу: не „Мені дуже подобається ваше пальто!”, а „Який Ви елегантний у цьому новому пальті!”

Комплімент позитивно впливає навіть тоді, коли ваш партнер ставиться до вас із ворожістю. У межах ділової взаємодії, роблячи комплімент ситуативно доречно й адекватно очікуванням ділового партнера, можна зробити його своїм прихильником, змінити його негативну установку.

У науково-популярній літературі виділяють принципи компліменту:

1. Фактична основа. Позитивному сприйняттю компліменту сприяє використання в ньому фактів, відомим обом партнерам. Дається інтерпретація цього факту, що представляє співрозмовника у вигідному світлі. Відсутність фактичної основи робить комплімент непереконливим і може звести висловлення до рівня банальних лестощів. Найгірше, якщо комплімент суперечить фактам. Наприклад, співробітниця не спала ніч, мучаючись від зубного болю, а їй скажуть, що вона прекрасно виглядає. Ці слова будуть сприйняті тільки як глузування.

2. Можливість додумати. Найбільший успіх мають компліменти, що пробуджують уяву того, кому вони призначені, що дають йому можливість подумки продовжити їх. Наприклад, жінці з дитиною говорять: „Яка гарна дитина!”. Мати зраділа від задоволення. Ще б: дитина буває гарною у гарних батьків, сама вона доглянута, добре одягнена – усе це компліменти батькам. Хвалимо дитину, а батьки додумують похвалу як комплімент собі.

3. Стислість – сестра таланту. Комплементарна частина висловлення повинна бути якомога більш короткою, містити одну-дві думки, не більше. Бути простою за конструкцією, свідомо зрозумілою.

4. Виявлення емпатії. Тільки виявивши емпатію, можна зрозуміти, що співрозмовникові буде приємно почути. Однак є речі, приємні кожному. Усі хочуть добре виглядати (особливо жінки), досягати успіху в усьому, користуватися повагою, визнанням, любов’ю; мати гарну сім’ю, розумних, здорових дітей тощо. Спілкування з людиною подає додаткову інформацію. Чим більше персоніфікований комплімент, тим він цінніше, оскільки повніше враховує пріоритети цієї людини.

Комплімент має й культурну специфіку. Так, дуже дивне враження на носіїв іншої культури можуть справити деякі компліменти жінкам. В Індії, наприклад, можна підлестити жінці, якщо порівняти її з коровою, а її ходу – з ходою слона. Гарний комплімент японці – порівняння зі змією, татарці й башкирці – із п’явкою, що персоніфікує досконалість форм і рухів. Звертання до жінки „Гуска!” в українській культурі – образа, а в Єгипті – ласкавий комплімент.

Дата добавления: 2015-07-20