Тема 13. Політична ідеологія, пропаганда, реклама, PR-технології, їх особливості і межі впливу на свідомість індивіда та громадську думку. Політичне прогнозування.

Будь-яка спільнота потребує наявності базових знань та уявлень, які б визначали зміст буття спільноти та вказували на перспиктиви існування і розвитку. Можливо ця та подібні потреби спільноти, що є конгломератом людських індивідів, сполучена з особливістю людського мислення – воно є лінійним. Людина мислить в межах причина – наслідок, добре якщо усвідомлює серединну ланку мислення – процеси та засоби, що трансформують причину в наслідок.

Оскільки все ж людські індивіди наділені окрім здатності до мислення низкою інших атрибутивних рис та здібностей, які в своїй сукупності створюють кожен раз неповторну “комбінацію”, що часто асоціюється з поняттям індивідуальності, то, очвидно існують відмінності в сприйнятті засадничих основ розвитку спільноти.

З іншого боку, оскільки людина є соціальною істотою, вона з необхідністю засвоює досвід попередніх поколінь та долучається до вже наявних переконань і уявлень, в тому числі про засадничі основи розвитку спільноти. Звідси, виходячи з двох щойно згаданих базових моментів, маємо змогу говорити про наявність в будь-якій спільноті декількох альтернативних варіантів розуміння змісту і особливостей існування і розвитку спільноти. В деякому наближенні такі альтернативні варіанти є ничім іншим як зразками ідеологій.

Ідеологія – система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, ідеали, світогляд, умонастрої людей, соціальних груп та страт, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики. Політична ідеологія розглядається як форма суспільної (колективної) свідомості або/та як явище (політичної) культури.

Отже ідеологічне наповнення суспільного існування є невід’ємною його часткою, як і те, що ідеології, притаманні певним стратам чи колективним суб’єктам спільноти (політичної сфери), постійно перебувають у взаємодії та/або протистоянні. Та з ідеологій, яка є приємлемою для панівної політичної групи в спільноті, звичайно отримує значну підтримку на рівні держави та витісняє інші, в тому числі на рівні громадської свідомості. Засобом до волюнтариського поширення певної ідеології в спільноті та нав’язування її масам є пропаганда.

Пропаганда – цілеспрямована діяльність політичного інстититу сполучена з нав’язуванням (навіюванням) певної ідеології чи певних переконань та масового світогляду. Об’єктом пропаганди є великі соціальні групи або суспільство в цілому.

Іншим способом нав’язування членам спільноти системи певних уявлень та переконань, а також вибору, що відповідає укладу політичного життя так званих демократій, є політична реклама. Основне її завдання полягає в просуванні “політичного товару” в маси та формування привабливого (політичного) іміджу, інакше – “товарного вигляду”.

Різновидом політичної реклама є агітація. Агітацією займались в ще Давньому Римі. Як свідчить історія, під час виборів до Сенату, громадяни Риму агітували за ту чи іншу особу. На руїнах одного з стародавніх міст археологи виявили декілька написів, що закликали римлян голосувати за Полібія.

Саме поняття агітації давньоримського походження і в перекладі з латини означає, приведення до руху, спонукання, примус. Агітація – спосіб поширення інформації і впливу на вибір людини чи групи людей. На відміну від реклами, пропаганди тощо, агітаційну роботу веде безпосередньо група людей чи індивід. Тому левова частка успіху у здійсненні агітаційної роботи залежить, безумовно, від агітатора.

Під час агітації співрозмовник звертає увагу не лише на предмет розмови, але й реагує на агітатора. По-перше, на зовнішній вигляд: одяг, вираз обличчя, руки, статуру в цілому. По-друге, на тембр голосу, дикцію, міміку, жести.

Виходячи з цього варто пам’ятати, що одяг агітатора має відповідати нормам, типовим для відповідної місцевості. Агітатор має добре володіти мовою, мати добре поставлену дикцію. Темп мови повинен відповідати здатності сприймати співрозмовником інформацію на слух. Молодші за віком люди краще сприймають швидкий темп, старші – помірний.

Розмова здебільшого підкріплюється жестами, а співрозмовники при цьому займають певні позиції. Найкраща позиція, яка задовольняє обох чи декількох співрозмовників – це коли очі знаходяться відносно на одному рівні, а співрозмовники повернуті один до одного, чи до центру кола, яке вони утворюють. При цьому важливо витримати відповідну дистанцію між співрозмовниками. У кожної людини є, так звана, інтимна зона, порушення якої викликає у людини інстинкт опору чи уникнення. У міських жителів подібна інтимна зона порівняно менша ніж у сільських. Для ведення розмови агітатор має розташовуватися напроти співрозмовника на відстані двох витягнутих рук (на відстані потискання рук). Збільшення зазначеної дистанції також викликає дискомфорт.

Під час ведення співрозмови агітатор не повинен займати, так званих, закритих чи агресивних поз. Руки схрещені перед грудьми, глибоко вперед виставлена права (ліва) нога. Простягання руки для потискання тильною стороною долоні свідчать про агресивну налаштованість співрозмовника.

Тримання рук в кишенях, або прихованими від очей співрозмовника викликає у нього відчуття недоброзичливого ставлення або прагнення уникнути розмови. Виражене потирання мочки вуха або кінчика носа, рідше прикривання долонею рота або його часте витирання свідчать про нещирість співрозмовника.

І якби чудово не формулювалась думка на словах, які б переконливі факти не наводилися, якщо жести та поза людини демонструють зневагу, побоювання чи прагнення обманути співрозмовника, останній, як мінімум, на рівні підсвідомості це зафіксує. Результат від такого спілкування в кращому випадку буде відсутній.

Про готовність сприймати інформацію свідчить, перш за все, вираз обличчя та легке подавання вперед співрозмовника, скорочення відстані, а також тримання рук перед поглядом співрозмовника, іноді з відкритими долонями. Між тим, від того, який тип мислення переважає у людини, вона схильна приймати характерну позу чи демонструвати жести під час сприйняття інформації.

Взагалі вирізняють три способи мислення: статистичне, кінетичне та образне. Статики (люди з переважаючим статистичним мисленням) під час сприйняття інформації погляд спрямовують до землі, завмирають на місці, а руки іноді тримають за спиною чи з замкненими пальцями на рівні пояса. Найкраще такі люди сприймають інформацію у вигляді структурованих фактів та чисел і показників. Кінетики в момент засвоєння сказаного часто перебирають в руках якийсь предмет, іноді ходять по приміщенню, їх погляд весь час рухається від рук співрозмовника до очей або вони кивають головою в такт мові співрозмовника. Найкращий спосіб подачі інформації для таких людей у поступовому розкритті розвитку подій.

Люди з переважаючим абстрактним типом мислення часто дозволяють собі торкатися співрозмовника, розглядати власні руки, потирають їх. В таких людей помітно змінюється ширина зіниць очей, а голова дещо закинута догори. Найкраще такі люди сприймають інформацію збагачену епітетами та порівняннями.

Політичний імідж – образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на реципієнта (споживача, виборця, електорат) з метою популяризації ідей, легітимації діяльності політичних суб’єктів або їх політичної реклами.

Проте всякі спроби нав’язати бажану поведінку чи вибір або ідеологію масам стикаються з небезпекою вийти за межі припустимого, коли процес нав’язування перестане бути контролюваним та призведе до інших, можливо радикально протилежних, очікуваних наслідків. Існує мало досліджена проблема – до якої межі людська свідомість (громадська свідомість) піддається маніпулюванню, і що може відбутися, коли така межа буде переступлена.

Завдання та запитання для самостійної роботи та самоконтролю.

1. Як ви ставитеся до вислову Френсіса Конфорка: “Пропаганда це мистецтво брехати, частіше обманюючи своїх прибічників, аніж суперників”?

2. Для чого існує пропаганда? В чому полягає її призначення і чим вона відрізняється від реклами та ідеології?

3. Поміркуйте над висловом Мартті Ларні: “Реклама – це засіб примусити людей потребувати те, про що вони раніше, навіть, не чули”. Яким чином цей вислів стосується політичної реклами?

4. Хто і чому на вашу думку замовляє політичну рекламу? Якими методами впливу на вибір людини володіє політична реклама?

5. Антон Бенн в свій час виразився про ідеологію таким чином: “Віра – те, заради чого вмирають; ідеологія – те, заради чого вбивають”. Висловіть свою думку про роль ідеології в суспільному житті.

6. Яким чином, на вашу думку, член суспільства може захистити себе від впливу ідеології, пропаганди, реклами і тому подібного?

Дата добавления: 2015-07-20