Тема 10. Політика, етика і мораль; політика і релігія. Етнос, народ, нація як об’єкти та суб’єкти політики. Проблема глобалізації.

В межах традиційного розуміння політики питання співвідношення політики з етикою та мораллю є постійно актуальним, оскільки, будучи сполученою з інтересом, політична діяльність вимагає постійної експертизи на предмет відповідності інтересів, що є рушійними для політичної діяльності та прийняття політичних рішень, з нормами етики та приписами моралі.

При цьому досить важливо розрізняти норми етики та мораль, адже вони мають в першу чергу відмінне джерело, а також способи легітимації, сферу прямої дії та площину прикладання. Політичну етику прийнято визначати як норми поведінки, порядок дій і правил, взаємовідносин і принципів у політиці, що представляють собою сукупність найбільш доцільних, глибоко усвідомлених і конкретизованих стосовно того чи іншого суспільства норм суспільного буття та життєвого укладу. Джерелом етики є людська раціональність, а основою соціальна доцільність етичних норм.

Якщо слідувати в контексті кантівської філософії, де стверджується, що людський розум є обмеженим щодо гносеологічних спроможностей, особливо в напрямку встановлення онтологічної доцільності, то мораль, яка за своє джерело має позараціональні чинники, сутнісно відрізняється від етики і виконує свою, властиву лише їй функцію. Оскільки мораль онтологічно сполучена з людською гіднісю, сумлінням та “страхом божим”, то вона в першу чергу відповідає політичним діям та вчинкам, а не політичній поведінці.

Часто мораль асоціюється з релігійними нормами або догматами. Таким чином релігія як соціальне явище опосередковано впливає на функціонування політичної сфери. Крім того релігійні інститути безпосередньо чи опосередковано виступають водночас, як об’єкти політики, так і суб’єкти. Часто непорозуміння на релігійній основі призводили до потужних політичних конфліктів, інструментом розв’язання яких здебільшого виступали збройні дії.

В глобальних конфліктах суб’єктами, як правило, виступають великі соціальні групи: народи, нації, етноси. Етнос – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історією, самосвідомістю та етнізмом (назвою). Народ – історично змінна спільність соціальних груп, що має історично динамічну структуру соціальних страт. Нація – соціально-економічна та духовна спільнота людей, що характерезується спільністю історичної долі та ментальністю, ілентичною для членів нації.

Сучасні світові процеси сприяють деструктуризації стійких культурно-історичних утворень та формуванню метакультури. Подібні зміни відбуваються на фоні глобалізації економіки, формування світового ринку. Глобалізація напряму пов’язана з уніфікаціє, як етносів, так і націй, руйнуванням суверенітету народу та “демонтажем” держави.

Завдання та запитання для самостійної роботи та самоконтролю.

1. Прокоментуйте, будь ласка, вислів О. Уайльда: “Той, хто бажає вести народ за собою, вимушений слідувати за натовпом”.

2. Як ви розумієте поняття “натовп”? За яких умов маса перетворюється в натовп?

3. Прослідкуйте поетапно, будь ласка, трансформацію етносу в націю. Які чинники сприяють цій трансформації?

4. Виразіть власне ставлення до вислову Станислава Єжи Леца: “Велич нації повинна вміщуватися в кожному її представнику”. Що Ви вважаєте під величністю нації? Чи вміщуєте Ви велич свої нації?

5. Поміркуйте над висловом Б. Рас села: “Етика – це спроба надати всезагальну значущість деяким нашим бажанням”? На основі чого формуються моральні засади спільнот?

Дата добавления: 2015-07-20