Подієва комунікація з персоналом

Внутрішні події – події, що відбуваються на підприємстві і спрямовані на внутрішню громадськість. До них належать:

3 внутрішні збори персоналу підприємства або окремих його підрозділів; щорічні конгреси фірми;

3 участь у спільних акціях зі ЗМІ (прес-конференціях, зустрічах тощо); конференції;

3 прийоми, які влаштовує керівництво для персоналу на свята, знаменні дати тощо; вечори, бенкети (у них беруть участь, як правило, і члени сімей); пікніки (у них також беруть участь, як правило, і члени сімей);

3 спортивні змагання; конкурси, лотереї тощо; концерти та інші видовищні заходи;

3 виставки (періодичні та постійно діючі) продукції цього підприємства або конкурентів;

3 благодійництво.

Приклади застосування

Внутрішньої подієвої комунікації

Індивідуальні комунікації. Компанія “Ситроен” вирішила провести акцію внутрішньої комунікації стратегічного плану, розраховану на розробку перспектив підприємства у ХХІ столітті. Було підготовлено 300 “місіонерів”, які будуть протягом десяти років (!) проводити роботу з персоналом невеликими групами, щоб забезпечити реалізацію стратегії фірми в майбутньому.

Необхідність проведення такої акції була зумовлена тим, що автомобільний ринок опинився перед загрозою завоювання японськими та корейськими фірмами. “Ситроен” мав намір переконати всіх, зокрема персонал компанії, у тому, що й за десять років із цією маркою змушені будуть рахуватися. “Марка бере на себе зобов’язання заспокоїти свій персонал, утвердити в його свідомості те, що й за десять років – у 2006 році –“Ситроен” буде однією з трьох марок, які клієнт мріятиме придбати”. Спе-
ціально був підготовлений проект розвитку компанії у ХХІ столітті, розрахований на кожного з 50 тисяч працівників. Спеціалісти “Ситроена” вирішили обійтися без “проведення великого шоу, надавши перевагу індивідуалізованій комунікації. Експерти зараховують цю специфічну форму реалізації проекту компанії до внутрішньої корпоративної події, яка в цілому відображає тенденцію того, що “реєстр” можливих подій стає ширшим, а їхні межі – менш строгими” [65, 61].

Свято переможців. Дослідники зазначають, що на великих підприємствах США раз на рік практикують свята, які називають святами переможців. Працівники підприємства разом із членами своїх сімей приходять у будній день (підприємство не працює) у святково прикрашений зал. На сцену виходить генеральний директор (цей обов’язок ніколи і нікому не передоручається) і по одному викликає працівників, що відзначилися. Директор кожного вітає і голосно зачитує текст грамоти. У тексті дуже докладно розповідається, за що вручається грамота. Професор М.І.Станкін наводить такий приклад тексту: “Верстат, на якому Ви працювали, вийшов із ладу. Запросили ремонтників, але вони відмовилися його лагодити, пославшись на те, що він відслужив свій вік і підлягає списанню. Ви своїми золотими руками відремонтували верстат, і він працює не гірше нового. Фірма гордиться тим, що в її рядах працює такий висококваліфікований спеціаліст, майстер на всі руки, і в День переможця нагороджує Вас Грамотою”.

У цей момент, як правило, відбувається щось несподіване, якийсь сюрприз. Часто на голову того, кого нагороджують, сиплються троянди, відсувається бокова куліса і вражений зал шквалом оплесків зустрічає видатного кіноактора –“кумира” переможця. Артист обнімає нагородженого, цілує його, якщо це людина іншої статі, і говорить йому кілька теплих слів. Клацають фотоапарати, гудуть кінокамери – і до Грамоти додаються фото і кінофільми, на яких нагороджений знятий з генеральним директором та артистом кіно. Таке свято залишається в пам’яті на все життя, а для колег та дітей нагородженого є уроком на все життя.

Дослідження показали, що витрати на такі свята виправдовують себе, оскільки вони є могутнім стимулом до праці, зменшують плинність персоналу, підвищують продуктивність праці, роблять більш ефективною раціоналізаторську роботу [102, 61].

Дата добавления: 2015-07-17