Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Демократична французька романтична історіографія. Жуль Мішле.

Читайте также:
  1. Британська і французька моделі промислового перевороту.
  2. Візантійська історіографія. Амміан Марцеллін.
  3. Ерудитською історіографія. Ф. Бьондо
  4. Релігійна система цінностей і романтична концепція історії.
  5. Романтична історіографія в США. Дж. Бенкрофт
  6. Сійєс і Французька революція

У 20-40-х рр. ХІХ ст. з’явл. ще один напрям у романтичній історіографії – демократичний. Для нього властиво: 1) намагання розглядати історію з позиції простого народу; 2) основні акценти у творах істориків цього напряму робилися на образі народу – дрібних виробників, селян, ремісників; 3) піддавали критиці капіталізм, хоча й не відмовлялися від ідей прогресу та нрваціій промислової революції; 4) подекуди погляди істориків набували соціалістичного забарвлення (Луї Блан); 5) завдання реконструкції неповторного колориту минулого; 6) детальний опис подій у творах, історична розповідь, текст часто писали в художньому стилі.

Дальше наближення історичного дослідження до конкретики — народу як соціальної категорії — здійснив французький вчений, професор Сорбонни. а потім престижного вищого навчального закладу Колеж де Франс, автор багатотомних синтезів з історії Франції (Історія Фр у 6, 11 т.) і Французької революції(Іст. Фр. Революц. у 7 т) Жюль Мішле (1798-1874). Свої методологічні погляди він виклав у “Вступі до всесвітньої історії” (1831). Вважав, що змістом історії є одвічна боротьба людини з природою, духу з матерією, подолання природних законів. Він не поділяв погляду на роль станової боротьби в минулому й сучасності. У нього народ виступав головним актором історії, який у своїх діях керується не розумом, а “могутнім народним інстинктом”, що у ньому провідну роль грають прив’язаність до рідної землі, родинність, самопожертва тощо. Ідеалізація народу, його позитивних якостей і протиставлення йому представників різних станів, які лише певною мірою відбивали народні прагнення, стали вихідним положенням його історичних праць, в яких він намагався знайти насамперед риси масової свідомості мас, показати вияв у подіях “народного інстинкту”. З цією метою він одним з перших почав обстеження французьких архівів і виявлення масових джерел, передусім правового плану.

У його викладанні історія та філософія йшли поруч; в курсі першої він подавав історію цивілізації, намагаючись змалювати характери різних народів і їх релігійну еволюцію. В цей же час в його думці зародилася філософська концепція, що історія є драма боротьби між свободою і фаталізмом. Свої думки про народ він виклав у книгах «Le peuple» (1848) і «Le Banquet» (1854). Мішле є тут рішучим противником соціалізму. Останній бажає знищення приватної власності, а життєвий і моральний ідеал справжнього народу, тобто селянства, обумовлювався, в очах Мішле, саме володінням приватною власністю, своїм шматком землі. В її інтересах він вимагав знищення залишків суспільної власності, що пережили революцію. Несимпатичний був йому і елемент насильства у прихильників комунізму; він не розумів братства без свободи, з обуренням відкидав всякі терористичні заходи для здійснення ідеалу любові. Але, відкидаючи соціалістичні та комуністичні мріяння, Мішле гірко відчував всю глибину суспільного розладу (divorce social). Можливість усунути його видавалася йому лише у зближенні верхніх шарів з народом - зближенні, заснованому на любові та зреченні від егоїзму. Бажаючи при цьому залучити співчуття до народу, він його сильно ідеалізував; він звеличував народний інстинкт, приписував народу здатність до подвигу і самопожертви на противагу холодному егоїзму забезпечених класів. Такі погляди цілком виправдовують дану одним з істориків Мішле кличку – «народник». Ключ до розв'язання соціальної проблеми Мішле знаходив у психічному явищі, яке представляє собою геній: як геній гармонійний і плідний, коли обидва елементи, в ньому співпадають - людина інстинкту і людина роздумів, - сприяють один одному, так і творчість, що виявляється в історії народу, плідно, коли нижчі і верхні шари його діють у взаємному розумінні та злагоді. Перш за все, проповідував М., потрібно вилікувати душу людей; засобом для цього повинна бути народна школа, яка ставила б собі метою збудження соціальної любові. У цій загальній школі повинні перебувати рік або два діти всіх класів, всякого стану; вона настільки ж повинна служити зближенню класів, наскільки нинішня школа сприяє роз'єднанню їх. У загальнонародної школі, за планом Мішле, дитина повинна була, перш за все, дізнатися свою батьківщину, щоб навчитися бачити в ньому живе божество (un Dieu vivant), в яке він міг би вірити; ця віра підтримала б у ньому потім свідомість єдності з народом, і в той же час у самій школі постало б йому наяву вітчизна в образі дитячої громади, попередньої громаді громадянської. За допомогою засвоєної з дитинства громадянської любові Мішле вважав можливим досягти ідеальної держави, заснованого, однак, не на рівності, а на нерівності, побудованого з людей різних, але наведених в гармонію допомогою любові, все більш і більш нею зрівнюються. Встановлення союзу між різними класами Мішле очікує від учнів вищих шкіл: вони повинні з'явитися посередниками, природними миротворцями цивільної громади.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 225 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Леонардо Бруні. | Ерудитською історіографія. Ф. Бьондо | Французька гуманістична історіографія –головні постаті та здобутки. | Історичні погляди Жана Бодена | Впливи гуманізму на англійську історіографію | Натурфілософські підстави історіографії Просвітництва | Нова наука про природу націй ” Джамбаттисто Віко | Історичні погляди Шарля Луї Монтеск’є | Особливості історіографії німецького Просвітництва. | Романтизм і європейська історіографія ( основні риси ). |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ліберальні французькі романтики: Тьєрі, Гізо, Міньє| Історія культури в німецькій романтичній історіографії: Шлегель, Фіхте, Шеллінг.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)