Білет №24

1.До системи органів травлення належать травний канал і травні залози. Травний канал — це порожниста трубка довжиною 8–10 м, що проходить через усе тіло і поділяється на ротову порожнину, глотку, стравохід, шлунок, тонку і товсту кишку.

Травний канал починається ротовою порожниною, що обмежена верхньою і нижньою щелепами. У ротовій порожнині їжа куштується, подрібнюється, перетирається й змочується слиною. Механічна переробка їжі здійснюється за допомогою зубів і язика. У дорослої людини 32 зуби: по 4 плескатих різці, по 2 загострених ікла, по 2 малих і 6 великих кутніх зубів на верхніх і нижніх щелепах. Будова і форма зубів залежить від функцій, які вони виконують. Кожен зуб складається з кореня, шийки та коронки. Зовні коронка вкрита твердою зубною емаллю, під якою знаходиться дентин. Усередині зуба є пульпа, заповнена сполучною тканиною, судинами і нервами.

У ротовій порожнині міститься периферична частина смакового аналізатора — язик. Це рухомий м’язовий орган, покритий епітелієм. Язик бере участь у механічній обробці їжі, перемішуванні її під час пережовування та проштовхуванні у глотку під час ковтання, яке здійснюється рефлекторно. Язик — орган мовлення. У ротову порожнину відкриваються три пари великих слинних залоз, а також численні дрібні залози. Слинні залози виділяють секрет — слину — рефлекторно. Вона обволікає їжу під час пережовування, сприяє формуванню харчової кашки; полегшує ковтання та проходження кашки у стравохід. У слині людини є також ферменти, які розщеплюють складні вуглеводи на простіші. Слина має слабколужну реакцію. У ній міститься особлива знезаражуюча речовина — лізоцим.

З ротової порожнини їжа потрапляє в глотку, а потім у стравохід — вузьку вертикальну трубку, по якій просування харчової кашки відбувається внаслідок хвилеподібних скорочень його стінок. Стравохід переходить у шлунок. Шлунок — розширений відділ травного тракту, об’ємом до 3 л. Численні залози слизової оболонки шлунка виділяють у його порожнину шлунковий сік. Шлунковий сік — безбарвна рідина, у якій містяться ферменти, слиз і невелика кількість соляної кислоти. Слиз уберігає стінки шлунка від механічних ушкоджень. Соляна кислота вбиває бактерії, активує ферменти та здійснює денатурацію і набухання білків, а їх розщеплення відбувається під дією ферментів. Із шлунка їжа потрапляє у кишечник.

2.Життє́ва є́мність леге́нь (ЖЄЛ) — максимальна кількість повітря, що видихається після найглибшого вдиху. ЖЄЛ є одним з основних показників стану апарату зовнішнього дихання, широко тим, що використовуються в медицині.

Разом із залишковим об'ємом, тобто об'ємом повітря, що залишається в легенях після найглибшого видиху, ЖЄЛ утворює загальну ємність легенів (ЗЄЛ). В нормі ЖЄЛ становить близько 3/4 загальної місткості легенів і характеризує максимальний об'єм, в межах якого людина може змінювати глибину свого дихання. При спокійному диханні здорова доросла людина використовує невелику частину ЖЄЛ: вдихає і видихає 300–500 мл повітря (так званий дихальний об'єм). При цьому резервний об'єм вдиху, тобто кількість повітря, яка людина здатна додатково вдихнути після спокійного вдиху, і резервний об'єм видиху, рівний об'єму повітря, що додатково видихається після спокійного видиху, складає в середньому приблизно по 1500 мл кожний. Під час фізичного навантаження дихальний об'єм зростає за рахунок використовування резервів вдиху і видиху.

Дата добавления: 2015-07-15