Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Білет №11

Читайте также:
  1. Білет 1
  2. Білет 11
  3. Білет 12
  4. Білет 13
  5. Білет 14
  6. Білет 15
  7. Білет 16

1. Смак у фізіології — один із видів хеморецепції; відчуття, що виникає в ротовій порожнині під дією різних речовин, переважно на рецептори смаку. У людини відчуття смаку виникає за участю інших рецепторів.

Орган смаку (organum gustus) — периферійна частина смакового аналізатора, представлена рецепторними епітеліальними клітинами язика. Є 4 види сосочків: ниткоподібні (papillae filiformes), грибоподібні (papillae fungiformes), жолобкуваті (papillae vallatae) і листоподібні (papillae foliatae). Всі сосочки є похідними слизової оболонки. Поверхня сосочків утворена багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє або частково роговіє (у ниткоподібних сосочках) та лежить на базальній мембрані[

Нюх — відчуття запаху, здатність визначати запах — речовин, розсіяних (розчинених) у повітрі (чи у воді — для тварин, які живуть в ній Нюховий епітелій, нерви і корковий центр нюху об'єднують в нюховий аналізатор.

Функція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Вестибулярний апарат (від лат. vestibulum) – орган чуттів, що відповідає за сприйняття лінійних та кутових прискорень, а також положення тіла у просторі. Він сприймає зміни положення голови й тулуба, напрям руху тіла й призначений для координації рухів та збереження рівноваги тіла. У людини і хребетних тварин є частиною внутрішнього вуха.

2.Підвалини сучасної фізіології травлення заклали Дослідження видатного російського фізіолога І. П. Павлова.
Він розробив принципово нові методичні підходи, що дали змогу встановити закономірності слиновиділення, виділення соку підшлункової залози і жовчовиділення, а також зібрати чисті (не змішані з їжею) травні соки, визначити їхній склад, вивчити регуляцію травлення в природних умовах. За ці праці І. П. Павлова 1904 р. було удостоєно Нобелівської премії.

Нині використовують такі методи дослідження органів травлення: зондування, ендоскопію, електрогастрографію, ультразвукову діагностику, сканувальну томографію, рентгенографію. Зондування - це введення в порожнину шлунка або дванадцятипалої кишки гнучкої трубки для взяття шлункового та кишкового соку; ендоскопія - введення в травний канал спеціальних освітлювальних приладів зі світловиводами, що дає змогу безпосередньо оглянути порожнину та стінки травного каналу.

3.Поняття про інфекційні захворювання.
Інфекція (infectio – зараження) – це сукупність біологічних процесів в макроорганізмі, що відбуваються при заглибленні в нього патогенних мікроорганізмів, незалежно від того, чи спричиняють ці збудники явне чи приховане захворювання, чи призводять до короткочасного носійства.
З біологічної точки зору – інфекційний процес – це різновид паразитизму.
Інфекційна хвороба – це крайній ступень прояву інфекційного процесу.

Інкубаційний період - Це час, що проходить від моменту зараження до появи перших ознак захворювання. Період провісників, або продромальний період, спостерігається не при всіх інфекційних хворобах і триває зазвичай 1-2-3 дні. Вінхарактеризується початковими хворобливими проявами, що не мають яких-небудь характерних клінічних рис, властивих певної інфекційної хвороби. Скаргами хворих у цей період є загальне нездужання, невеликий головний біль, біль і ломота в тілі, познабливание і помірна лихоманка.

При різних інфекційних хворобах періоди наростання і розпалу захворювання мають неоднакову тривалість: від декількох годин (харчові токсикоінфекції) та кількох днів (шигельоз, сальмонельоз, холера, чума та ін) до одного тижня (тифи, гепатит А) або декількох тижнів, рідко до місяця і більше (бруцельоз, вірусні гепатити В і С, ієрсиніози та ін.) У більшості випадків вони закінчуються одужанням. В наші дні летальні випадки рідкісні, але до цих пір мають місце (правець, ботулізм, менінгококова інфекція, вірусний гепатит

 


Дата добавления: 2015-07-15; просмотров: 117 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Гігієна шкіри | Загальна характеристика структури і функції клітин. | Білет №3 | Білет №4 | Механізм вдиху і видиху, нервово – гуморальна регуляція дихання | Білет 7 | Білет №10 | Білет 14 | Вікові особливості швидкості, точності виконання рухів | Білет №17 |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Білет № 9| Білет №12

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)