Білет 15

1. До складу кістки входять і органічні і неорганічні речовини. У дорослої людини частка мінеральних складових (переважно, фосфорнокисле і вуглекисле вапно та Фосфорнокисла магнезія. а також фтористого, хлористого кальцію й інші) становить близько 60—70 % маси кістки, а органічні речовини (в основному осеїн, яки відноситься до клейодавальних речовин) — 30—40 %. Поверхня кісток вкрита тонкою оболонкою — окістям. Вона складається з щільної волокнистої сполучної тканини. Через дрібні отвори окістя в кістку проходять кровоносні судини, які живлять її. Глибше, за окістям, лежить щільна речовина, а під нею — губчаста речовина. Всі довгі кістки (стегнова, плечова та ін.) мають у своїй середній частині порожнину; тому їх можна порівняти з трубками.

Губчаста речовина складається з численних кісткових перекладок.

За формою кістки поділяють на: довгі, короткі, плоскі, змішані. Довгі або трубчасті кістки — такі, у яких довжина значно переважає ширину і товщину (видовжені); вони мають більш-менш циліндричну середню частину, тіло (діафіз) (Согриз з. МарЬузіз) з порожниною усередині і 2 кінці або епіфізи (Ехігетіїаіез з. ЕрірЬузез), що завжди ширші за тіло і покриті на суглобних поверхнях шаром гіалінового хряща, знаходяться в кінцівках і більш-менш вигнуті. До довгих трубчастих кісток належать кістки плеча, передпліччя, стегна і гомілки. Короткі — кістки п'ястка, плесно, фаланги пальців. Діафізи побудовані у вигляді трубки, стінка якої має компактну кісткову тканину. Епіфізи мають губчасту будову. В цих кістках жодний вимір не переважає значно над іншими.

Плоскі кістки побудовані із губчастої речовини, яка зовні вкрита тонкими пластинками компактної. До них відносяться лопатки, кістки черепа, грудина. У широких кісток два виміри переважають над третім; такі кісти служать переважно для утворення стінок порожнин, що містять різні органи (череп, грудину, тазову порожнину) і можуть бути плоскими, вигнутими, увігнутими і т. д. Змішані кістки мають складну будову. Вони складаються із декількох частин, що мають різну будову, форму і походження. Наприклад, хребці, кістки основи черепа тощо. В окрему групу іноді виносять повітроносні кістки: лобна, клиноподібна, решітчаста, верхньощел епна. Вони так називаються, бо в них є повітряні порожнини, які вистелені слизовою оболонкою. Типи з'єднань Кістки людини з'єднанні між собою і утворюють скелет (кістяк). Всі кістки (окрім кісточок у вусі) з'єднанні між собою 3 способами: нерухомо — коли кістки зрослись і між ними помітний лише шов; напіврухамо — коли кістки з'єднані між собою за допомогою хрящових пластинок; рухомо — суглоби. Суглоб — це рухоме з'єднанні кісток. В утворені суглоба беруть участь як мінімум 2 кістки, голівки яких вкриті гіаліновим хрящем. Кожний суглоб оточений суглобовою сумкою, що утворена міцною сполучною тканиною. Із сумки в порожнину між кістками виділяється суглобова рідина. Рідина діє як мастило, зменшуючи тертя в суглобах. Таке ж значення має і гіаліновий хрящ на кістках. Ззовні суглоби укріплені зв'язками. Суглоби розрізняють; одноосьовий циліндричний — рух кісток здійснюється в одній площині (ліктьовий суглоб); двохосьовий сідлоподібний — рух кісток здійснюється у двох напрямках (колінний суглоб); трьохосьовий кулястий — рух кісток здійснюється у трьох напрямках (плечовий суглоб).

2. Умови і механізми утворення умовних рефлексів Умовні рефлекси — це рефлекси, що набуваються протягом життя на базі безумовних рефлексів під впливом певних чинників зовнішнього середовища. Умовні рефлекси є індивідуальними: той або інший рефлекс може бути присутній у одних особин виду і відсутній у інших. При зміні умов зовнішнього середовища одні умовні рефлекси можуть зникати, а інші — виникати. Для вироблення умовних рефлексів не потрібен специфічний подразник. Вони виникають на будь-які умовні подразники. Для їх утворення повинні виконуватися три умови: 1) дія умовного подразника повинна обов'язково співпадати в часі з безумовним (у собаки вигляд і запах м'яса викликає слиновиділення, якщо показ його кілька разів поєднувався з їжею); 2) початок дії умовного подраз­ника повинен дещо передувати дії безумовного (для утворення у собаки умовного слиновидільного рефлексу на дзвінок потрібно, щоб він починав дзвонити за 5—ЗО с до подачі корму та якийсь час супроводжував їжу); 3) умовний подразник повинен неодноразово підкріплюватися дією безумовного подразника.Механізм утворення умовного рефлексу полягає у встановленні тимчасового зв'язку між двома вогнищами збудження в корі головного мозку, наприклад між центром зору і центром слиновиділення. Після декількох поєднань умовного і безумовного подразників тимчасовий зв'язок, виникаючий у результаті розповсюдження збудження в цих центрах, стає більш міцним. Завдяки наявності такого зв'язку дія одного умовного подразника без підкріплення безумовним викликає виникнення другого вогнища збудження й у відповідь реакцію, відповідну безумовному рефлексу. Умовні рефлекси сприяють пристосуванню організму до умов зовнішнього середовища (досконалішому орієнтуванню в змінних умовах, уникненню небезпеки, усуненню шкідливих дій). З віком число умовних рефлексів зростає, і дорослий організм виявляється краще пристосованим до навколишнього середовища, ніж дитячий Вироблені умовні рефлекси при зміні умов середовища можуть втрачати своє значення і угасати в результаті гальмування. Гальмування — це процеси, які приводять до послаблення або припинення збудження в центральній нервовій системі. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє гальмування. Зовнішнє гальмування розвивається в результаті дії нового зовнішнього досить сильного подразника, який приводить до виникнення нового вогнища збудження в корі. Це вогнище збудження викликає гальмування старого. Наприклад, вироблений у тварини умовний рефлекс (слиновиділення) на світло не виявляється при раптовому шумі. Внутрішнє гальмування розвивається поступово. Основною умовою його виникнення є відсутність підкріплення умовного подразника безумовним. Наприклад, якщо вироблений слиновидільний рефлекс на світло у тварини не підкріплювати годуванням, світло втратить значення умовного подразника і рефлекс поступово почне згасати і зникне, тобто руйнуватиметься тимчасовий зв'язок між двома центрами. У природних умовах так і відбувається: всі не підкріплювані умовні рефлекси гальмуються, а замість них утворюються нові. Наприклад, при пересиханні водоймища, з якого тварини пили воду, умовний подразник (вид струмка) не підкріплюватиметься безумовним (пиття води), умовний рефлекс загасне і тварини перестануть ходити сюди на водопій. Вони знайдуть нове джерело води, і виникне новий рефлекс замість втраченого. Згасання — один з видів внутрішнього гальмування.

3. Ревматизм – захворювання запального характеру, пов’язане з стрептококовою інфекцію. проявляється перш за все ураженням серця.(із виникненням вад),суглобів, рідше – нервової системи та інших внутрішніх органів. Хвороба протікає із загостренням, яким за 1-2 тижні передує ангіна або фарингіт. Лікування проводять у стаціонарі, проводять протизапальну терапію, іноді призначають кортикостероїди, та на початку лікування антибіотики.

Дата добавления: 2015-07-15