Білет 6

1. Головний мозок - це головний відділ ЦНС всіх- хребетних та великого числа безхребетних тварин. Будова стовбура. Стовбурова частина головного мозку складається з довгастого мозку, моста, середнього мозку і проміжного мозку. Довгастий мозок являє собою продовження догори спинного мозку, форму якого він зберігає. По передній і задній поверхнях його, так само як і в спинного мозку, проходять добре виявлені поздовжні борозни. Вище довгастого мозку лежить відокремлений від нього різкою поперечною борозною міст. Середній мозок лежить ще вище. На його верхній поверхні добре видно дві пари горбиків чотиригорбкового тіла. Проміжний мозок займає у стовбурі найвище положення. Від нижньої його поверхні відходить гіпофіз.

Всередині стовбура проходить канал, що подекуди розширяється. Він є продовженням спинномозкового каналу. Більша частина поверхні стовбура мозку вкрита білою речовиною. Сіра речовина утворює ядра всередині стовбура. Від ядер починаються дванадцять пар черепномозкових нервів. Функції стовбура. В сірій речовині мозкового стовбура знаходиться дихальний центр. Тут же лежать серцевий і судиноруховий центри, в яких відбувається перехід збудження з різних доцентрових нервів на відцентрові нерви серця і кровоносних судин. У стовбурі мозку лежать центри ссання, жування, ковтання і виділення травних соків. До цих центрів збудження надходить від рецепторів порожнини рота і глотки. В центрах воно переходить на відцентрові волокна. По одних з цих волокон збудження доходить до м'язів, при скороченні яких відбуваються сисні, жувальні і ковтальні рухи. По інших відцентрових волокнах збудження проводиться до слинних, шлункових, підшлункових залоз, викликаючи їх діяльність.

У стовбурі мозку лежать центри, які регулюють скорочення м'язів, від яких залежать поза людини і всі її рухи. Дуже важливою частиною мозкового стовбура є ядра, що регулюють обмін речовин: білковий, жировий, вуглеводний, сольовий і водний, теплоутворення, тепловіддачу і потовиділення. утворюють провідні шляхи головного мозку, по яких збудження йде як у низхідному, так і у висхідному За допомогою провідних шляхів, а також черепномозкових і спинномозкових нервів мозковий стовбур сполучається з усіма органами. По доцентрових волокнах нервів і по висхідних шляхах у центри стовбура завжди надходить збудження від рецепторів усього тіла. У центрах стовбура воно переключається на волокна низхідних шляхів і відцентрових нервів. Дійшовши по цих волокнах до органів, збудження впливає на їх роботу: посилює або ослаблює діяльність серця, розширює або звужує судини, змінює секрецію травних і потових залоз, збільшує або зменшує тепловіддачу, підвищує або знижує обмін речовин у клітинах і т. д. Всі ці реакції мають характер безумовних рефлексів. З цього виходить, що регуляцію і погодження діяльності органів, пристосування її до змін в орга­нізмі і поза ним мозковий стовбур здійснює з самого народження людини.

2. Легені знаходяться в грудній порожнині. Рухи м'язі, що змінюють об'єм цієї порожнини, спричиняють рух повітря в легені та з легень, поперемінно збільшуючи чи зменшуючи об'єм грудної клітки. Це обумовлюється ритмічними скороченнями дихальних м'язів, унаслідок чого і здійснюються вдих і видих - надходження і видалення з легень повітря, їхня вентиляція. Під час вдиху міжреберні м'язи піднімають ребра, а діафрагма,скорочуючись, стає менш опуклою, у результаті об'єм грудної клітки збільшується, легені розширюються, тиск повітря в них стає нижче атмосферного, і повітря спрямовується в легені — відбувається спокійний вдих Під час глибокого вдиху, крім зовнішніх міжреберних м'язів і діафрагми, одночасно скорочуються м'язи грудей та плечового пояса. Під час видиху міжреберні м'язи і діафрагма розслаблюються, ребра опускаються, опуклість діафрагми збільшується, у результаті об'єм грудної клітки зменшується, легені стискуються, тиск у них стає вище атмосферного, і повітря спрямовується з легень — відбувається спокійний видих. За часом вдих завжди коротший ніж видих. Процес дихання відбувається мимовільно. Це забезпечується завдяки нервовій і гуморальній регуляції дихання. За нервову регуляцію дихальних рухів відповідальний дихальний центр, розміщений у довгастому мозкові. Гуморальна регуляція дихальних рухів тісно поєднана з нервовою. Вона спричинюється впливом певних хімічних речовин крові. Оскільки нервові клітини дихального центру чутливі до вуглекислого газу, який є в крові, вони й регулюють частоту та глибину дихальних рухів, що сприяє вирівнюванню його концентрації. На уроках фізкультури ви виконували певні фізичні вправи і спостерігали, що частота й глибина дихання збільшуються. Це відбувається тому, що під час фізичних навантажень посилюється робота скелетних м'язів, а це прискорює процеси окиснення в їхніх клітинах, а відповідно й збільшення вуглекислого газу в крові. Кров з надлишком вуглекислого газу надходить до дихального центру і спричинює його збудження, яке передасться до дихальних м'язів. Людина починає дихати глибше, і це зумовлює виведення надлишку вуглекислого газу. Завдяки дихальним рухам (вдих і видих) повітря в легенях постійно оновлюється. Дихальні рухи регулює дихальний центр, що збуджується під впливом гуморальних чинників (вуглекислого газу). Життєва ємність легенів є показником фізичного розвитку людини.

3. Загартування - одна з важливих частин фізичного виховання, що відноситься до самостійний занять. Загартовування — це науково обгрунтоване систематичне використання природних чинників природи підвищення стійкості організму до несприятливим агентам довкілля. Водні процедури - найефективніший засіб загартування. Загартування водою слід починати в теплу пору року. Спочатку температура води має бути не нижчою за +32...+34. С. щотижня рекомендується знижувати температуру на 1 доводячи її поступово до +18С. Загартування водою може бути місцевим і загальним. Місцеве загартування - це ножні ванни, вмивання, часткове обтирання, обливання, купання. Обтираючи кожну частину тіла, слід енергійно розтирати її аж до почервоніння шкіри. Далі тіло сильно розтирають сухим волохатим рушником або простирадлом Обливання роблять під душем або за допомогою поливальниці. Голову обливати не слід. Уся процедура мас тривати не більш ніж півхвилини, а потім треба енергійно розтерти тіло сухим волохатим рушником до почервоніння шкіри. Якщо після процедури дитину морозить, обливання слід відмінити або почати обливати водою вищої температури.

Купання є найкращим засобом загартування. Починати купання слід починати в тиху погоду при температурі повітря не нижче ніж +25С і температурі води не нижчій за +20С. перші два купання мають бути дуже короткочасними, не більше як 2...3 хв і вже потім можна поступово збільшувати тривалість їх до 20... 25хв. Купання слід поєднувати з іншими видами загартування.

Дата добавления: 2015-07-15