Білет 11

1. Рухова сенсорна система забезпечує виконання висококоординованих рухів. Усі скоординовані рухи людини можливі завдяки спеціальній руховій сенсорній системі. У м'язах, сухожиллях суглобів містяться рецептори, які сигналізують нервовій системі про ступінь напруження м'язових волокон, про положення суглобів і різних частин тіла в просторі. Складні трудові операції (ювеліра, художника), спортивні захоплюючі рухові дії (акробата, балерини), віртуозна гра на музичних інструментах (скрипаля, акордеоніста) тощо потребують високої координації рухів. Усі скоординовані рухи людини можливі завдяки руховій сенсорній системі. У м'язах, сухожилках, суглобах містяться рецептори (механорецеїтгори), які сигналізують нервовій системі про ступінь напруження м'язових волокон, про положення суглобів і різних частин тіла в просторі, а також відносно інших частин тіла. За допомогою рухового аналізатора людина навіть за відсутності зору може виконувати складні висококоординовані рухи. Формуванні сприйняття і відчуття смаку бере участь смакова сенсорна система. Смакові відчуття є суб'єктивними й індивідуальними.. З чого складається смаковий аналізатор? Смакова сенсорна система за своєю будовою здається простішою, ніж інші. Рецептори смаку - це спеціалізовані клітини, розташовані в роговій порожнині - на язиці, в слизовій оболонці внутрішньої поверхні щік і піднебіння.

Спостерігається досить чітка спеціалізація рецепторів до сприйняття різних смакових подразнень. Так, до солодкого найчутливішим є кінчик язика, до солоного - кінчик і краї язика, до кислого - його краї, а до гіркого - корінь язика.Відчуггя смаку відіграє важливу роль у формуванні апетиту, регуляції травлення. Людина, в організмі якої не вистачає кухонної солі, вважатиме навіть пересолену їжу несолоною. Смак їжі людина починає відчувати з 9-10 дня життя. На 3-4 місяці відбувається диференціація сприйняття основних харчових речовин. Процес дозрівання (зокрема зростання чутливості) цієї сенсорної системи триває до 6 років.

Запахи ми сприймаємозавдяки нюховій сенсорній системі - це функціональна система, яка спеціалізується на сприйнятті хімічних подразників і формуванні специфічного відчуття запаху. Запахи супроводжують певний психологічний настрій, впливають на емоційний стан людини, на процеси травлення. За запахом людина може відрізнити неякісну їжу, виявити в повітрі шкідливі домішки.

З чого складається нюхова сенсорна система? Нюхова сенсорна система (нюховий аналізатор) складається з нюхових рецепторів (хеморецепторів), від яких нервові імпульси передаються на нюховий нерв і далі прямують до нюхового центру. Це най-коротший зв'язок головного мозку із навколишнім середовищем.

Органом нюху є ніс. Хеморецептори містяться у слизовій оболонці верхнього і частково середнього носових ходів і здатні сприймати запахи різних хімічних речовин. Нюхова сенсорна система швидко звикає до запаху. Нюх можна тренувати, підвищуючи здатність розрізняти і характеризувати запахи. Індивідуальна чутливість до запахів може різнитися у десятки разів. Промислове і міське забруднення атмосфери, паління різко знижують гостроту нюху. Емоційні перенапруження і деякі захворювання нервової системи можуть значно загострити або притупити нюх.

2. Методи дослідження процесів травлення. Основи сучасної фізіології травлення були закладені дослідженнями видатного російського фізіолога Павлова. Він розробив принципово нові методичні підходи, що дозволили відкрити закономірності слиновиділення, виділення шлункового соку і жовчі; зібрати чисті, не змішані з їжею травні соки, визначити їхній склад, вивчити регуляцію травлення в природних умовах. За ці праці Павлову 1908 р буж) присуджено Нобелівську премію. Свої досліди робив на собаках Павлов розробив метод фістул. Фістула - це сполучення порожнини будь-якого органа з зовнішнім середовищем.

У даний час використовують нові сучасні методи дослідження:

широко відомий метод зондування (введення в шлунок або в 12-палу кишку гумового зонду для взяття соків, які потім досліджують у біохімічних лабораторіях);метод ендоскопії - введення в травний канал гнучкої пластикової трубки з освітлювальними приладами, що дає змогу безпосередньо оглянуту порожнину травного каналу. Через трубку спеціальним маніпулятором забирають маленькі шматочки слизової оболонки для цитологічного дослідження; електрогастрографія - реєстрація електричних струмів шлунка - дає змогу визначити його рухову активність;

рентгенологічне дослідження дає можливість виявити пухлини травного тракту, виразки шлунка та 12-палої кишки, кишкову непрохідність, пухлини товстого кишечнику. Для вивчення стану товстого кишечнику (глисти, кровотеча, мікроорганізми) застосовують методи дослідження калу. Для виявлення пухлин, виразок кишечнику застосовують ендоскоп через відхідник.

3. Інфекційні захворювання - це є розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, грибками, бактеріями, кліщами,...X продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених до здорових осіб і схильні до масового поширення.

Інфекційні захворювання можуть передаватися різним шляхом, а саме: через повітря, контакт з хворими і предмети, які контактували з хворими. А також інфекційні захворювання можуть передаватися через продукти харчування.

Такі складники, які є необхідними для виникнення і розвитку інфекційного процесу: 1 наявність патогенного мікроба;проникнення його в сприйнятливий макроорганізм;певні умови зовнішнього середовища, в якому відбувається взаємодія між мікро- і макроорганізмом. Виділяються такі періоди при розвитку інфекційного процесу:

- Інкубаційний період (особливістю такого періоду є те, що ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний прихований, інкубаційний період. Такий період може тривати від кількох годин до кількох днів (дифтерія) і навіть тижнів (черевний тиф). Протягом інкубаційного періоду відбувається розмноження й нагромадження мікробів та їхніх отрут, підвищення реактивності організму до збудника),

- Період провісників хвороби, або як ще його називають - продромальний період (характеризується наявністю деяких загальних ознак захворювання: невеликим підвищенням температури, загальним нездужанням тощо),

- Період розпалу хвороби (у такий період, інфекційний процес досягає високої інтенсивності, тримається на цьому рівні певний час, що є неоднаковим при різних захворюваннях),

- Період реконвалесценції, тобто одужання (при сприятливих умовах перебігу, така хвороба переходить у стадію одужання, першою ознакою чого є спадання температури, поліпшення загального самопочуття і т.п. При багатьох інфекційних захворюваннях клінічне одужування не збігається за часом зі звільненням інфікованого організму від збудника хвороби). Класифікація інфекційних захворювань:

- Кишкові інфекції.

- Інфекції дихальних шляхів.

- Кров'яні інфекції.

- Інфекції шкірних покривів.

Кір - гостре інфекційне захворювання, що характеризується підвищенням температури, інтоксикацією, ураженням верхніх дихальних шляхів.

Скарлатина, характеризується загальною інтоксикацією, ангіною, висипкою.

Дата добавления: 2015-07-15