Загальна характеристика структури і функції клітин.

Кліти́на (від лат. cellula — комірка) — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. Від середовища, яке її оточує, клітина відмежована плазматичною мембраною (плазмалемою). Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві для всіх інших клітинних форм життя, зокрема рослин, грибів та тварин. До неклітинних форм життя належать лише віруси, але вони не мають власного метаболізму і не можуть розмножуватись поза межами клітин-живителів. У всіх клітинах під контролем генетичного апарату здійснюється синтез білків. Клітка, що не синтезує білки, по суті справи мертва.. Цитоплазма, ядро і оболонка клітин складаються переважно з білків, ліпідів, вуглеводів (цукру і полісахариди), вітамінів і гормонів, органічних кислот та інших складних органічних сполук, а також простих за хімічною будовою речовин - солей, різних радикалів.

2. Синапси, передача збудження через синапси. Місця, в яких збудження з однієї нервової клітини передається на другу, називають синапсами. Синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної частин, між якими лежить синаптична щілина. До пресинаптичної частини відноситься кінцева гілочка аксона, яка поблизу місця контакту втрачає мієлінову оболонку і розширюється, утворюючи синаптичний ґудзичок. У синаптичному ґудзичку знаходяться міхурці (везикули), наповнені хімічною речовиною —медіатором, а також мітохондрії. Збудження в синапсах передається за допомогою хімічних речовин, що дістали назву медіаторів. В нервово-м'язових синапсах, синапсах парасимпатичної нервової системи медіатором є ацетилхолін. Збудження в ід клітин до клітин передається хімічним шляхом за допомогою речовин що називаються медіаторами.

3. Плоскостопість, її причини і ознаки. Заходи попередження.

Плоскостопістю називають деформацію стопи, що характеризується уплощением а також опущенням її поздовжнього і поперечного склепінь. Плоскостопість може бути вродженим, однак останнє зустрічається вкрай рідко. Набагато частіше доводиться стикатися з плоскостопістю придбаним. Причинами розвивається плоскостопості можуть бути: 1) рахіт, загальна слабкість, порушення тонусу певних груп м'язів ніг, знижений фізичний розвиток, 2) плоскостопість особливо легко розвивається, якщо діти передчасно (до 10-12 місяців) починають багато стояти і пересуватися, особливо в м'якій взуття; 3) шкідливо позначається на формуванні стопи тривале ходіння дітей по гладкій твердій поверхні (підлозі, асфальту), 4) деформація стоп може виникнути також у результаті паралічів (поліомієліт) і травм м'язів, зв'язок і кісток ніг. При плоскостопості: а) порушується і знижується опорна функція стопи, погіршується її кровопостачання; стопа стає пітливість, холодної, синюшної; б) болі можуть виникнути і в литкових м'язах, в колінних суглобах, а також у ділянці нирок; в) діти, які страждають плоскостопістю, при ходьбі широко розмахують руками, сильно тупають, хода їх напружена, незграбна. З метою попередження плоскостопості необхідно: 1) щоб дитяча взуття не була тісною. Вона повинна щільно облягати ногу, мати жорсткий задник, 2) не рекомендується носити взуття з вузькими носами або жорсткою підошвою; 3) не слід також дозволяти дітям ходити вдома у теплому взутті, так як частий перегрів ніг послаблює зв'язковий апарат стопи, сприяє розвитку плоскостопості. Щоб виправити плоскостопість, бажано проводити вправи для м'язів ніг і стоп: ходьба на носках, зовнішніх краях стоп, по похилій площині, катання м'яча і обруча ногами, присідання стоячи на палиці. Тривалість вправ - 10-20 хв, залежно від віку дитини. Профілактичні (стандартні) супінатори маються на деякій взуття, яку бажано купувати для дитини з тенденцією до плоскостопості. Лікувальні супінатори застосовуються в більш важких випадках, їх повинен підібрати по гіпсовим зліпком зі стопи дитини лікар-ортопед.

Дата добавления: 2015-07-15