Білет №19

1. За дослідження фагоцитозу в 1908 p. І. І. Мечникову присуджено Нобелівську премію. Захист організму від інфекцій забезпечується також утворенням білими клітинами крові особливих білкових речовин — антитіл (імуноглобулінів). Антитіла склеюють чужорідні білки, розчиняють або розщеплюють їх. Вони утворюються деякими видами лейкоцитів, плазматичними клітинами й містяться в плазмі крові.

Імунітет (від лат. immunitas — звільнення, позбавлення від чого-небудь) — несприйнятливість, резистентність, опірність, здатність організму захищати власну цілісність і біологічну індивідуальність. Це явище відоме з кінця XVIII ст. Воно було відкрито англійським лікарем Е. Дженнером при спостереженні хворих на натуральну віспу. Дженнер став основоположником вакцинації, оскільки він вперше почав проводити вакцинацію проти натуральної віспи.

Природний імунітет — це несприйнятливість до інфекційного захворювання у осіб, що перенесли це захворювання (набутий імунітет), або у дітей після хвороби матері (природжений імунітет). При природженому імунітеті дитина одержує антитіла або внутрішньо-утробно через судини плаценти, або після народження з молоком матері.

Штучний імунітет досягається введенням в організм вакцин або сироваток. Вакцини (препарати з ослаблених або вбитих збудників) створюють активний імунітет, оскільки у відповідь організм виробляє антитіла. Такий імунітет стійкий і тримається протягом років. Пасивний імунітет пов'язаний з введенням до організму сироватки заражених тварин або людини, котра перехворіла, що містить готові антитіла. Цей імунітет нестійкий, він зберігається 4-6 тижнів, після чого антитіла руйнуються і необ-хідне повторне введення імунної сироватки.

2.Розрізняють безумовне і умовне гальмування умовних рефлексів.

Безумовне гальмування є вродженим, може проявлятися в любому відділі ЦНС. Розрізняють безумовне гальмування:

- зовнішнє - виникає, якщо у корі великого мозку під час здійснення умовного рефлексу виникає нова, досить сильна ділянка збудження, не зв’язана з даним умовним рефлексом. Даний вид гальмування не потребує вироблення - умовний рефлекс гальмується одразу, як тільки подіє сторонній, надзвичайно сильний подразник. У молодших школярів гальмуються умовні рефлекси пов’язані з письмом, якщо на учнів подіє достатньо сильний сторонній подразник. Таким подразником може бути крик вчителя, почуття голоду, переповнення сечового міхура, запалення певної ділянки. Така форма взаємодії між нервовими центрами дозволяє зосередити увагу на більш важливій у даний момент події;

- позамежове, яке проявляється при надмірному збільшенні сили або часу дії умовного подразника. При цьому умовний рефлекс різко послаблюється, або повністю зникає. Позамежове гальмування захищає нервові клітини від виснаження. У школярів позамежове гальмування спостерігається тоді, коли вчитель пояснює навчальний матеріал надто гучним голосом.

3.Поставу визначають багато факторів, перерахуємо найбільш значні.

• Довжина і форма кінцівок. Для правильної постави необхідно щоб довжина і форма ніг були однакові, оскільки навіть при невеликій різниці у функціональній довжині кінцівок не може бути правильного положення тазових кісток і крижів. Крижі - це підстава хребта, на ньому базуються всі інші відділи. Тому навіть невелике відхилення крижів від правильного положення веде до значних змін становища верхніх відділів хребта.

• Кут нахилу таза - кут, утворений горизонтальною площиною і площиною входу в малий таз. У нормі у жінок цей кут дорівнює 55-60 градусів, у чоловіків - 50-55 градусів. Величина цього кута багато в чому визначає величину вигинів хребта в сагітальній площині.

• Положення і форма хребта. У нормі хребет має вигини в сагітальній площині: грудної і крижово-куприковий кіфози, поперековий та шийний лордоза. У фронтальній площині хребет вигинів не має;

• Положення лопаток. У нормі лопатки розташовані симетрично, на всьому протязі рівномірно прилягають до грудної клітки.

• Ступінь розвитку мускулатури. В даний час відомо дві системи поперечносмугастих м'язів. Вони різняться між собою тим, що одні схильні до підвищення тонусу і вкорочення, а інші - до гіпотонії і збільшення довжини. До перших належать: литковий, пряма стегна, клубово-поперековий, напружує широку фасцію стегна, задня група стегна, грушовидна, розгиначі спини, грудина частина великого грудного, що піднімає лопатку і деякі м'язи верхніх кінцівок. До других відносяться: великі, середні, малі сідничні, широкі голівки чотириголового м'яза стегна, передня великогомілкова, малогомілкові, м'язи черевного преса, нижні фіксатори лопаток, поверхневі і глибокі згиначі шиї. У дітей дошкільного віку на м'язи припадає 21-25% маси тіла, у дорослого - 35 - 40% і більше. Тому навіть невеликі відхилення від оптимальних значень м'язового тонусу призводять у дітей до значних порушень постави.

• Наявність хронічних хвороб. Будь-яке хронічне захворювання супроводжується появою захисної напруги м'язів над хворою областю, що змінює м'язовий баланс у всьому тілі. Деякі захворювання супроводжуються порушенням дихального стереотипу або прийняттям вимушеного положення. Це теж порушує поставу.

Дефекти постави умовно можна поділити наступним чином: порушення постави у фронтальній, сагітальній площині і обох площинах одночасно. Для кожного виду порушення постави характерно своє положення хребта, лопаток, тазу та нижніх кінцівок. Збереження патологічної постави можливо завдяки певному стану зв'язок, фасцій і м'язів.

З'явилися в дитячому віці відхилення в поставі можуть у подальшому призвести до утворення стійких деформацій кісткової системи. Порушення постави сприяє тривале вимушене сидіння на одному місці, особливо якщо стілець і стіл не відповідають зростанню і пропорцій тіла дитини. Тому слід регулярно проводити з дітьми фізичні вправи, рухливі ігри, прогулянки на свіжому повітрі, зміцнюють їх здоров'я та опорно-руховий апарат. Не можна допускати, щоб діти лежали чи спали в дуже м'якій або прогибающейся під вагою їх тіла ліжка, і до того ж завжди на одному і тому ж боці. Не можна до 3 місяців життя тримати дитину у вертикальному положенні, до 6 місяців садити, до 9 -10 місяців надовго ставити на ніжки. При навчанні ходьбі не слід водити дитину за ручку, тому що при цьому положення його тіла стає дещо асиметричним; корисно користуватися спеціальними пристосуваннями.

Дата добавления: 2015-07-15