Білет №18

1.Еритроци́ти — або червонокрівці, у ссавців і людини є нерухомими, високодиференційованими клітинами, які у процесі розвитку втратили ядро та всі цитоплазматичні органели і пристосовані до виконання практично єдиної функції - дихальної, що здійснюється завдяки наявності в них дихального пігменту гемоглобіну. Тобто еритроцити, це невеликі без'ядерні клітини крові червоного кольору, функція яких — транспорт кисню і вуглекислого газу.

Еритроцити у людини і ссавців здебільшого мають форму двоввігнутих дисків, їх називають дискоцитами. У нормі дискоцити становлять 80% від загальної кількості еритроцитів. Діаметр еритроцита у людини 7,1 - 7,9 мкм, товщина клітини на краях 2-2,5 мкм, у центрі - до 1мкм.

За хімічним складом еритроцити мають 60% води і 40% сухого залишку.95% сухого залишку складає гемоглобін і лише 5% - інші речовини. Таким чином, гемоглобін становить одну третину загальної маси еритроцитів. У крові дорослої людини міститься близько 600г гемоглобіну, тобто в 100г крові 15г гемоглобіну. Гемоглобін є пігментом, який надає крові червоного кольору.

Гемоглобін зв'язуючи кисень переносить його і віддає периферійним тканинам. Гемоглобін, який віддав кисень називається відновленим або редукованим, він має колір венозної крові. Віддавши кисень кров поступово вбирає в себе продукт обміну речовин СО2 (вуглекислий газ). Гемоглобін який зв'язує вуглекислий газ називаєтьсякарбогемоглобіном.

Скорочення кількості гемоглобіну у еритроцитів крові називається анемією.Функції

Основна функція еритроцитів – перенесення кисню від легень до тканин і вуглекислого газу від тканин до легень. Газообмін організму з навколишнім середовищемздійснюється таким чином. Проходячи через капіляри легень, гемоглобін легко приєднує кисень і перетворюється у нетривку сполуку — оксигемоглобін, що у тканинах інших органіврозщеплюється виділяючи при цьому кисень, який використовується клітинами тканин.

Лейкоци́ти (грец. leuko - білий), білокрівці, білі (безбарвні) кров'яні клітини — складаються із цитоплазми і ядра; утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. На відміну від еритроцитів, що рухаються завдяки току крові, лейкоцити здатні самі активно рухатись подібно до амеби, проникати крізь стінку капілярів і виходити у міжклітинний простір. Лейкоцити виконують важливу функцію захисту організму від проникнення хвороботворних мікробів. При пошкодженні шкіри вони направляються із судин у тканини, до рани, де захоплюють бактерії і перетравлюють їх. Цей процес називається фагоцитозом, а білі кров'яні клітини, що здійснюють цю функцію, — фагоцитами.

Є кілька видів лейкоцитів, різних за розмірами, будовою і функціями. Всі вони мають ядро. Форма лейкоцитів непостійна, змінна. Лейкоцити руйнуються в селезінці та місцях запалення. Живуть від кількох діб до кількох десятків років. Лейкоцитам, на відміну від еритроцитів, властивий амебоїдний рух, завдяки чому вони здатні проходити крізь стінки найменших кровоносних судин і рухатися між клітинами. Збільшення лейкоцитів понад фізіологічну норму називають лейкоцитозом. Система крові - це поняття, яке об”єднує власне кров, органи кровотворення і кроворуйнування. У процесі онтогенезу кількісні і якісні параметри, які характеризують стан системи крові зазнають значних змін.

На 4-5 місяці починається третій кістково-м”язовий період кровотворення, який поступово стає визначальним в продукції формених елементів крові.

На момент народження припиняється кровотворення в печінці, а селезінка зберігає лише функцію утворення лейкоцитів.

Після народження у дитини гемопоез здійснюється в кістковому мозку всіх кісток. У дітей раннього віку відзначається функціональна лабільність кровотворної системи і існує можливість повернення її до ембріонального типу кровотворення під впливом будь-яких несприятливих чинників. При цьому вогнища кровотворення виникають в печінці,селезінці, лімфатичних вухлах. У дітей раннього віку також висока регенеративна здатність клітин крові.

В абсолютних значеннях кількість крові у дітей значно менша, ніж у дорослих (відповідно 0,5 і 4-6 л). Але відносно маси тіла у новонароджених маса крові складає 15%, у грудних дітей - 11%,а у дорослих - 7%. Відносно великий об”єм крові у дітей забезпечує вищий рівень обміну речовин в дитячому віці.

У новонароджених і дітей 1 року життя кров за своїми фізико-хімічними властивостями відрізняється від крові дорослих. У процесі старіння фізико-хімічні показники крові змінюються мало: залишаються постійними рН (в нормі 7,4 - 7,36), осмотичний тиск, концентрація Nа + і К+, в”язкість крові. Але підвищується ШОЕ, осмотична резистентність еритроцитів, зменшуються показники гематокриту, абсолютна та відносна концентрація альбумінів, рівень глобулінів істотно не змінюється (або підвищується за рахунок гама-фракцій), коефіцієнт А/Г зменшується (в нормі 1,2 - 2,0).

2.Головний подразник, що викликає в корі головного мозку найсильніший осередок збудження, називають домінантним, а нервове збудження, що виникає під впливом, називають домінантною.

Відомий російський фізіолог І. П. Павлов так говорив про фізіологічні механізми домінанти: якби черепна коробка людини була скляною, а нервові імпульси світилися на зразок електричних, то ми б побачили, як то в одному, то в другому куточку кори головного мозку з'являється електричний вогник, який може світитися все яскравіше, коли увага зростає, або переміщатися в інший бік, коли людина переключає свою увагу. При цьому всі інші нервові клітини знаходяться у стані гальмування.

Щоб краще зрозуміти явище домінанти, спробуйте уявити собі, що у вас дуже сильно болить зуб і при цьому засвербіла рука. Чи звернете ви увагу на свербіння? Звичайно, ні, тому що зубний біль буде сильнішою домінантою, яка підкорить собі всі інші осередки збудження від подразників.

3.Енурез – мимовільне або навмисне випускання сечі в ліжку або в одязі, не обумовлене відсутністю контролю над функцією сечового міхура внаслідок будь-якого неврологічного захворювання, епілептичного нападу або структурної аномалії сечових шляхів. Енурез може безперервно спостерігатися з самого народження або виникнути після періоду контролю над цією фізіологічною функцією. В деяких випадках, енурез сполучається з емоційними або поведінковими розладами загального характеру.

Принципи лікування:

а) корекція навичок батьків з контролю сечовипускання у дитини – запобігання покарань, нічних її розбуджень, заохочення дитини до своєчасного сечовипускання, обмеження її споживання рідини перед сном;

б) поведінкова психотерапія – використання апарату, який подає звуковий сигнал при зволоженні постільної білизни; ефект забезпечується в 50% випадків;

в) медикаментозна терапія:

1) за наявності емоційної напруженості, тривоги, зниженого настрою, схильності до страхів і побоювань призначають денні транквілізатори у вікових дозах: медазепам (рудотель) та інші

2) при дуже глибокому сні рекомендують повторні короткі курси (3-5 днів) меліпраміну, дітям до 5 років можна рекомендувати на ніч пірацетам 0,25-0,5 г

г) фізіотерапевтичні методи лікування (електрофорез седативних засобів).

Профілактика

- Первинна – навчання батьків тренуванню контролю сечевипускання у дітей.

- Вторинна – основне значення має нормалізація психологічної атмосфери в сім’ї, виключення залякування, фізичних покарань, глузувань і застосування покарання в зв’язку з енурезом.

- Третинна – формування стійкості особистості до впливу психотравмуючих ситуацій, недопущення невротичних та інших розладів як ускладнень енурезу, шляхом психотерапії та психофармакотерапії.

Дата добавления: 2015-07-15