Глава 98. 8 страница

... Як Польського Владислава короля не стало, а по смерті його обрали на Польське королівство брата його теперішнього Поль­сь­кого Яна Казимира короля, і в той час послані були з Москви посли для підтвердження старої братської дружби і любові роду Стреш­нєвих: а Польський король в той час оженив брата свого з коро­левою. І перебуваючи ті московські посли у Польського короля на весіллі, від царя і від цариці королю і королеві правили посольство і підносили дари; і проти того Польський король відіслав до царя послів своїх, і наказав посольство правити, і дари підносити від себе і від королеви царю і цариці, згідно того ж звичаю. І ті посли, пе­ребуваючи у царя, посольство своє правили і дари підносили; а до цариці посольства правили та її бачити не допустили, і відповіли тим, що назвали царицю хворою, а вона у той час була здорова, і слухав у послів посольства, і дари за царицю приймав сам цар.

Питання: Для чого так чинять?

Відповідь: Для того: Московської держави жінки грамоті не навчені, і не звичай тому є, а природнім розумом простуваті і на від­повіді некмітливі і сором’язливі: оскільки від малечих років до за­міжжя свого у батьків своїх живуть в таємних покоях, і крім самих ближніх родичів, чужі люди ніхто їх, і вони людей бачити не можуть – і тому можна зрозуміти, від чого б їм бути розумнішими і смі­ли­вішими; так само як і заміж вийдуть, і їх тому ж люди бачать мало. І тільки б цар в той час учинив так, що Польським послам наказав би бути у цариці своєї на посольстві, і вона б, вислухавши посольство, сама б відповіді не дала ніякої, і від того прийшло б самому царю соромно.

Про помістя[194], вотчини[195],
поступове зрівняння цих форм земельної власності

Питання: Що є помістя, і вотчини, і землі?

Відповідь. Буде який боярин, або окольничий і думна і ближня людина, або стольник та інші служилі чини дослужаться помістя, і помістя їм, по їх чолобиттю або і без чолобиття, будуть дані..., по їх життя і по ньому жінкам їх, і дітям, і внукам; і по смерті їх дано буде, хто залишиться, жінка, або діти, і брати, і племінники, і по­ді­лено буде по указу жінкам, вдовам і дівкам на проживання, а синам навічно.... І то помістя, кому дадуть за службу, і після нього жінці ж і дітям або кому-будь, нікому їм того помістя не продати, і не за­ло­жити, і в монастир і в церкву по душі не віддавати. А буде хто з ким захоче міняти помістя на помістя або помістя на вотчину, і їм між себе міняти можна, жиле на пусте, і пусте на жиле, і рівне на рівне, по чолобитній; і той їх обмін запишуть в книги.... А хто поміняє помістя на вотчину, і йому то помістя в вотчину, а після того йому можна і продати, і закласти; а тому, хто виміняє вотчину на помістя, продати і закласти ті вотчини не можна, тому що за те його помістя, яке виміняє, та вотчина буде помісна земля. А даються з тих вимо­рочених[196] помість матерям і дітям їх дівкам і вдовам на прожиток, по їх життя, по указу, як про те писано в Уложеній книзі, а дітям же синам дають ті помістя навічно, по окладах їх.

... Вотчинна земля. Як у минулих давніх роках, земля жила і пуста роздана і розверстана в помістя боярам і окольничим, і дум­ним і ближнім людям, і стольникам, і стряпчим, і інших чинів слу­жилим людям, і дана за службу у вотчину...; і хто землі купив, і йому можна тому продати, і закласти, і в придане за доньками віддати. А буде кому дано помістя, а після того він почне бити чолом, щоб йому те помістя продано було йому ж у вотчину, і йому то помістя із царської казни продадуть у вотчину, і гроші на царя візьмуть по ука­зу, і то помістя йому потому ж можна продати і закласти. І по та­кому опису різняться помістя з вотчиною, а вотчина − з помістям.

Про ділові риси московських людей

... А в Московській державі золота і срібла не родиться, хоча в хроніках пишуть, що Руська земля на золото і на срібло родюча, про­те знайти не можуть, а коли і знайдуть, і то незначне, і до такої спра­ви Московські люди не підприємливі; а інших держав люди ті місця, де родиться золото і срібло, найшли б, а не хочуть до цієї справи долучитися для того, що багато грошей витратять на завод, і як вони свій розум прикладуть, і потім їх ні у що промисел і завод по­став­лять і від справи відлучать.

Про Мідний бунт у Москві, деспотизм,
беззаконня та свавілля московської влади

... Та в минулих роках, як сталася у Московського царя з Поль­ським Яном Казимиром королем не дружба і війна... і за продов­жен­ням Польської війни, і для поповнення казни, і для забезпечення рат­ним людям на жалування зроблені гроші...

... Та в той же час робили гроші полтинники мідні з єфимок.... І побачивши цар, що в тих грошах не стало бути прибутку.... І по­чали робити після того гроші мідні ж дрібні, і ходили ті дрібні гроші багато часу зі срібними нарівні.... І дуже швидко в Москві і в містах знайшлося в тих мідних грошах багато воровських[197].

І які злодії були люди багаті, і вони від своїх бід відкуплялися і давали в Москві хабарі великі боярину, царському тестю, Іллі Даниловичу Милославському, та думному дворянину Матюшкіну.

... І на них про те доводили стрільці, і монетні майстри, і ті люди, хто бачив...; і по тому їх доказу тих людей всіх мордували, а вони винилися і говорили з тортур, що серед багатьох людей, зло­діїв, тесть його царський боярин та думний дворянин і дяки, і під­дячі мали посули великі.

... І на того боярина цар був довгий час розгніваний, а думну людину звільнили з Приказу, а покарання їм не здійснили ніякого; а дякам і піддячим... здійснили кари, відсікали руки, і ноги, і пальці від рук і від ніг, і засилали в заслання в далекі міста. І тих злодіїв то­вариші, побачивши, що тому боярину і думній людині за їх зло­дій­ство не зроблено нічого, надумали написати на того боярина і на інших трьох злодійські листи, щоб їх покарали і вчинили в Москві смуту для пограбування домів.... А цар в той час був у поході зі всім своїм домом... в селі Коломенському, від Москви 7 верств. І на ра­нок всякого чину люди, йдучи в місто... і прийшли на площу, до Лобного місця... і надумали йти в місто до царя і просити тих бояр, щоб їм цар видав їх головою на розправу.

... А прийшовши до царя на двір...; а цар в той час сідав на коня, мав намір їхати в Москву... почали у царя просити для роз­прави бояр, і цар відповідав, що для слідства тієї справи їде до Моск­ви сам; і вони почали царю говорити суворо і неповажно, із по­гро­зами: "буде він добром їм тих бояр не віддасть, і вони у нього за­беруть самі, за своїм звичаєм". Цар, вбачаючи їх злий задум... і ді­знавшись, що стрільці до нього на допомогу в село прийшли, крик­нув і наказав... тих людей бити і рубати до смерті і живих ловити. І як почали бити, і сікти, ловити, а вони захищатися не могли, тому що в руках у них не було нічого ні у кого, почали бігати і топитися в Москві ріці, і потопилося їх в річці більше 100 чоловік, і пересікли і переловили більше 7 000 чоловік, а інші розбіглися. І того ж дня біля того села повісили з 150 чоловік, а решту всім був указ, мордували і палили, по слідству за провину відсікали руки і ноги, і у рук і у ніг пальці... а іншим злодіям того ж дня, вночі, виданий указ: зав’язавши руки назад, посадивши у великі таці, потопити в Москві ріці.... А ті всі, які покарані, і потоплені, і розіслані, не всі були злодії, а прямих злодіїв більше не було, як з 200 чоловік; і ті невинні люди пішли за тими злодіями дивитися, що вони, будучи у царя, в своїй справі учинять, а злодіям на таку кількість людей надійно було говорити і ро­бити, що хотіли, і від того всі погинули, винуватий і правий.

Про царський титул

... Питання: Для чого пишеться "самодержцем"?

Відповідь. Як колишні царі, після царя Івана Васильовича, об­рані на царство: і на них були взяті записи, що їм бути нежорс­токими і запальними, без суду і без вини нікого не карати ні за що і думати про всякі справи з боярами і з думними людьми разом, а без відома їх таємно і явно ніяких справ не робити. А теперішнього царя обрали на царство, а листа він на себе не дав ніякого, що колишні царі давали, і не питали, тому що сприймали його тихішим, і тому найвище пишеться "самодержцем" і державою своєю править по своїй волі. І з ким захоче здійснити війну і спокій, і по спокою що кому по дружбі віддати, або яку поміч здійснити, або й інші усякі ве­ликі і малі своєї держави справи захоче за своєю думкою здійснити, з боярами і з думними людьми радиться про те мало; в його волі, що хоче, то здійснити може. Проте кого із бояр і з думних, і з простих людей любить і жалує, питається і радиться з ними про усякі справи. А батько його, блаженної пам’яті цар Михайло Федорович, хоча "са­модержцем" писався, однак без боярської ради не міг робити нічого.

... А якому боярину і воєводі і приказним людям, або послам і посланникам і гінцям, або хто до якої справи буде долучений, ста­неться писати царю проти усяких справ відписки, і вони пишуть таким звичаєм: "Государю царю і великому князю, а по титулу: "хо­лоп твій Янка Черкаський, Івашко Воротинський"...

А кому станеться про які справи бити чолом самому царю, і в приказах суддями, і в містах і на війні воєводам, або послам, і в чо­лобитних своїх пишуть бояри, і окольничі, і думні, і всякого чину служилі люди: "Царю государю і великому князю"..., а потім "б’є чолом холоп твій князь або боярин" і проста людина напівім’ям же, без князівства і без чину; а посадські люди і селяни пишуться в чо­лобитних своїх "рабами і сиротами", а не холопами.

ü Котошихин Г. О России в царствование Алексея Михайловича // Московия и Европа. История России и Дома Романовых в мемуарах современников ХVІІ−ХХ вв. – М., 2000. – С. 29–31, 33, 34, 35, 44, 45, 46, 47.

ДОКУМЕНТ № 4

Костомаров М. Цар Олексій Михайлович

Уривок

Про російське суспільство часів Олексія Михайловича

... Російська людина жила як-небудь, набувала засоби до жит­тя як-небудь; піддаючись завжди загрозі бути пограбованою, обду­реною, по-зрадницьки загубленою, вона і сама не утруднювалася по­переджати те, що з нею могло бути, вона так само обдурювала, гра­бувала, де могла поживлялася за чужий рахунок ближнього заради засобів до свого, завжди нестабільного існування. Від цього росій­ська людина відрізнялася в домашньому житті неохайністю, в праці – лінивством, у відносинах з людьми − брехливістю і безсердечністю.

... Характер азіатського застою, тупа прихильність до старого звичаю, жах перед усякою новизною, байдужість до поліпшення сво­го духовного і матеріального побуту і відраза до всього іноземного.

Привітний, ласкавий цар Олексій Михайлович дорожив велич­чю своєї царської влади, своїм самодержавним достоїнством: воно вабило і насичувало його. Він тішився своїми гучними титулами і за них готовий був проливати кров. Найменше випадкове недотри­ман­ня правильності титулів вважалося важливим кримінальним злочи­ном. Всі іноземці, які відвідали Москву, були вражені величчю дво­ру і східним рабопоклонством, що панували при дворі "тишайшого государя"… Все концентрується навколо двору. Піддані, осліплені його блиском, привчаються тим більше благоговіти перед царем і став­ляться до нього, як до Бога. … Цар Олексій зробився значно само­державнішим, ніж був його батько. Дійсно, ми не зустрічаємо при цьому царі так часто земських соборів, як це бувало при Михайлові. Земство поглинається державою. Цар стає уособленням нації. Все для царя. … Цар тримає у покірності народ і зміцнює свою безмежну самодержавну владу, між іншим, тим, що дає багато влади своїм чиновникам – вищому (тобто служилому) стану – над народом. … Служилим і приказним людям було так добре під самодержавною владою государя, що особиста їх користь змушувала горою стояти за неї. З іншого боку, це ставало приводом до крайнього насильства над народом. Зловживання посадових осіб, і раніше обтяжливі, не тільки не припинилися, а й посилилися в період царювання Олексія, що призводило до постійних повстань.

… Іноземці дуже правильно помічали, що почесті, які на­давали тогочасні московські люди верховній владі, були не синів­ськими почуттями, не усвідомленням законності, а радше, рабським страхом, який легко минав, як тільки випадала нагода...

… Незважаючи на прекрасні риси цього государя як людини, він не був придатним управляти: у нього завжди були добрі почуття до свого народу, всім бажав щастя, усюди хотів бачити порядок, бла­гоустрій, але для цього не міг придумати нічого іншого, як тільки покластися у всьому на існуючий механізм приказного управління. Вважаючи себе самодержавним і ні від кого не залежним, він був зав­жди під впливом то одних, то других; але справжніх чесних людей біля нього було мало, а освічених і далекоглядних − ще менше. Тому царювання його в історії є прикрим прикладом, коли під владою цілком хорошої особи державні справи у всіх відношеннях скла­да­лись погано.

ü Костомаров Н. Царь Алексей Михайлович // Русская история в жизнеописаниях ее глав­нейших деятелей. – М., 1991. – С. 485, 486.

ДОКУМЕНТ № 5

Ключевський В. Курс російської історії

Уривок

Про царя Олексія Михайловича

... Цар Олексій Михайлович прийняв в перетворюючому русі позу, що відповідала такому погляду на справу: однією ногою він ще міцно спирався на рідну православну старовину, а другу вже заніс було за її межу, але так і залишився в цьому нерішучому пере­хід­но­му становищі. Він виріс разом з поколінням, яке нужда вперше зму­сила обережно і тривожно поглядати на єретичний Захід з наміром знайти там засоби для виходу з домашніх ускладнень, не відріка­ючись понять, звичок і вірувань благочестивої старини.

ü Ключевський В. Курс русской истории. Соч.: В 9-ти т. Т. 3. – М., 1988. – С. 301.

ТЕМА 7
РЕФОРМИ ПЕТРА І (перша чверть XVIII ст.)

1. Росія на межі ХVІІ−ХVІІІ ст. Передумови перетворень.

2. Основні напрями петровської модернізації Росії:

військова реформа;

реформи в галузі промисловості і торгівлі;

зміни в державному устрої;

зміни в соціальній структурі суспільства;

перетворення в галузі культури.

3. Результати петровських реформ.

Теми індивідуальних завдань

v Особливості формування абсолютизму в Росії.

v Велике посольство в Європу (1697−1698).

v Проблеми соціально-економічного та духовного розвит­ку Росії в першій чверті ХVІІІ ст. − за працею І. По­сош­кова "Книга про бідність та багатство".

Джерела

1. Петр Великий. Избранное / [Сост., автор вступ. ст. и ком­мент. А. Б. Каменский]. – М.: Российская политическая энцикло­пе­дия (РОССПЭН), 2010.

2. Письма и бумаги Петра Великого. – СПб., 1887−1912. М.–Л., 1946−1975; М., 1992. – Т. 1−13.

3. Посошков И. Книга о скудности и богатстве и другие сочи­нения / Под ред. Б. Кафенгауза. – М., 1951.

4. Россию поднял на дыбы / Сост., предисл., вступ. ст. к доку­ментам Н. Павленко. Т. 1−2. – М., 1987.

5. Российское законодательство Х−ХХ веков: В 9-ти т. Т. 4. – М., 1986.

6. Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до 1861 г. / Сост. П. Епифанов, О. Епифанова. – М., 1987.

7. Хрестоматия по истории СССР XVIII в. / Под ред. Бес­кров­ного Л., Кафенгауза Б. – М., 1963.

Література

1. Абсолютизм в Росии (XVII−ХVIII вв.). – М., 1964.

2. Анисимов Е. Государственные преобразования и самодержа­вие Петра Великого в первой четверти XVIII века. – СПб., 1997.

3. Анисимов Е.Время петровских реформ. – Л., 1989.

4. Анисимов Е. Петр Великий: личность и реформы. – СПб., 2009.

5. Алексеева Е. Использование европейского опыта управле­ния государством при Петре І // Вопросы истории. – 2006. – № 2.

6. Баггер X. Реформы Петра Великого: Обзор исследований. – М., 1985.

7. Брикнер А. История Петра Великого (Репринт. изд.). – М., 1991.

8. Власть и реформы в России: материалы круглого стола // Отечественная история. – 1998. – № 2.

9. Власть и реформы: От самодержавия к советской России. – СПб., 1996.

10. Водарский Я. Петр I // Вопросы истории. – 1993. – № 6.

11. Волкова И. Военное строительство Петра І и перемены в системе социальных отношений в России // Вопросы истории. – 2006. – № 3.

12. Демидова Н. Служилая бюрократия в России ХVII в. и ее роль в формировании абсолютизма. – М., 1987.

13. Жидков В., Соколов К. Десять веков российской менталь­ности: картина мира и власть. – СПб., 2001.

14. Имперская Россия / Classical Russia 1700−1825. Т. 1. – 2006.

15. Каменский А. От Петра І до Павла І. Реформы в России ХVIII века. – М., 1999.

16. Каменский А. Российская империя в XVIII веке: традиции и модернизация. – М., 1999.

17. Ключевский В. Курс русской истории. Т. 4. – М., 1989.

18. Комиссаренко А. Русский абсолютизм и духовенство в ХVIII веке. – М., 1990.

19. Мавродин В. Петр І и петровская эпоха в оценке нашего современника. – Л., 1972.

20. Мавродин В. Петр І и преобразования России в первой чет­верти XVIII в. – Л., 1954.

21. Медушевский А. Петровская реформа государственного ап­парата: цели, проведение, результаты // Реформы второй половины ХVII−XX вв.: подготовка, проведение, результаты. – М., 1989.

22. Медушевский А. Административные реформы в России XVIII−XIX вв. в сравнительно-исторической перспективе: Науч.-ана­лит. обзор. – М., 1990.

23. Медушевский А. Утверждение абсолютизма в России: Срав­нительное историческое исследование. – М., 1994.

24. Медушевский А. Государственный строй России периода феодализма (ХV−ХІХ вв.). (Зарубежная историография). – М., 1989.

25. Павленко Н. Петр Великий. – М., 1990.

26. Писарькова Л. От Петра І до Николая І: политика прави­тель­ства в области формирования бюрократии // Отечественная ис­тория. – 1996. – № 4.

27. Преображенский А. Великое посольство 1697−1698 гг.: ста­рое и новое в русской дипломатии // Вопросы истории. – 1999. – № 2.

28. Соловьев С. Публичные чтения о Петре Великом. – М., 1984.

29. Троицкий С. Русский абсолютизм и дворянство XVIII в.: Формирование бюрократии. – М., 1974.

30. Уортман Р. С. Сценарии власти. Мифы и церемонии рус­ской монархии. Т. 1. – М., 2002.

Методичні рекомендації

Мета – з’ясувати передумови петровських реформ і про­ана­лізувати зміст та основні напрями реформ Петра І; визначити їх ха­рактер та результати.

Розглядаючи перше питання заняття, з’ясуйте, чи були ре­фор­ми Петра І закономірним результатом попереднього розвитку Росії? Проаналізуйте: чи була Росія рівноправним партнером європейських держав з середини ХVІІ ст.? Зверніть увагу, що упродовж ХVІІ ст. відсталість Росії, бідність власних матеріальних та духовних засобів, порівняно з європейськими державами, відчувалися доволі гостро. Зробіть порівняльний аналіз соціально-політичного, економічного і культурного розвитку європейських країн і Росії. Розкрийте досяг­нення європейських країн в економіці, військовій справі, суспільних відносинах упродовж ХVІІ ст. З’ясуйте, у чому причини відставання Росії? При цьому зверніть увагу на екстенсивний характер еконо­міки, старий апарат і методи управління, повільність накопичення грошових засобів, неефективність експлуатації залежного сільського населення, відсутність власної морської торгівлі, повноцінної і добре озброєної армії, фахівців у різних галузях і системи їх підготовки. Висновок: у другій половині ХVІІ ст. Росія зазнала кризи тради­ціоналізму[198].

Проаналізуйте, чи було усвідомлення такого стану в сере­до­вищі російської еліти. Чи зазнала Росія європейських впливів і як во­ни проявилися? Безперечно, зміни, які відбувалися в європейських країнах (створення регулярної армії, світового ринку, різке приско­рення темпів економічного розвитку) не могли не позначитися на Росії: почалося форсування державою розвитку великого промис­ло­вого виробництва (з’явилися перші мануфактури, концесії інозем­ців); ринкові відносини міцніше стягували воєдино окремі регіони дер­жави; відбувалося реформування армії (полки "іноземного строю", запрошення іноземних фахівців, модернізація і стандартизація арти­лерії, спроба реформування стрілецьких військ і помісної кавалерії); робилися спроби побудувати перші морські кораблі; відбувалася централізація та бюрократизація в системі управління, "порода" де­далі поступалася професійним рисам людей влади (аж до відміни "місництва" за правління Федора Олексійовича); культура набувала світського характеру (все більше з’являлося культурно-освітних дія­чів українського та білоруського походження, вихованців Києво-Мо­гилянського колегіуму); запрошувалися на російську службу іно­зем­ці тощо. Наведіть конкретні приклади. Отже, модернізація[199] в Росії почалася ще у другій половині ХVІІ ст. (див. документи № 14, 15). Був зроблений значний крок у наближенні до європейських зразків розвитку. Пояність, чому перші спроби модернізації в Росії часто за­кінчувалися невдачами; прокоментуйте вислів: "... Сконструйована європейським розумом і зібрана в Москві колісниця морозівських реформ швидко ув’язла в багнистому роздоріжжі російської дійс­ності". Дайте відповідь: які загрози виникали перед Росією за умови непроведення радикальних реформ? Зверніть увагу на дилему: залишатися державою переважно азіатською, продовжувати відгоро­джуватися від Заходу "залізною завісою" чи робити ставку на про­грес, пов’язаний із західноєвропейським досвідом. Отже, петровські перетворення витікали вже з усвідомлених раніше потреб держави і логічно продовжували основні тенденції попереднього часу. За влуч­ним виразом В. Ключевського, ХVІІ ст. не тільки створило атмо­сфе­ру, в якій виріс і якою дихав реформатор, а й накреслило програму його діяльності, яка де в чому навіть випереджала те, що він зробив.

Предметом розгляду другого питання є реформи Петра І. Яку мету, на Вашу думку, ставив перед собою Петро І, намагаючись європеїзувати Росію? Чому саме Петром І була проведена військова реформа? Зауважте, що метою військової реформи було формування регулярної армії (проаналізуйте основні етапи та зміст військової реформи). Водночас було створено морський флот (розкрийте істо­рію його створення). Доведіть, що регулярна армія і флот ставали надійною опорою абсолютизму.

Потреби армії відразу ж зіткнулися з техніко-економічною відсталістю Росії, гостро засвідчили необхідність реформ у промис­ловості та торгівлі. Перетворення в цих галузях призвели, з одного боку, до певного економічного піднесення (будівництво заводів, ма­нуфактур, створення нових галузей металургійного комплексу на Ура­лі, проведення політики меркантилізму[200] тощо), а з другого − про­мис­лове піднесення і часткове подолання технічної відсталості до­сягалися гальмуванням розвитку капіталістичних тенденцій в еконо­міці (державною монополією на торгівлю, державними замовлен­ня­ми, жорстким державним контролем та регулюванням, повним за­кріпаченням більшості категорій селян і використанням кріпацької праці у фабрично-заводському виробництві, розоренням середнього та дрібного купецтва, гальмуванням процесу формування буржуазії тощо). Потлумачте вислів "промисловості ставало більше, а капі­та­лізму менше?" Адже, попри господарські успіхи в першій чверті ХVІІІ ст., Росія залишалася державою з кріпосницькою економікою. Чому, на вашу думку, Петро І розвивав промисловість на кріпос­ницькій основі? Опрацюйте документ № 9 і доведіть, що створення промисловості, торгівлі тощо у часи Петра І було здійснено завдяки вирішальній ролі держави. Чим це було зумовлено?

Реформи державного апарату були зумовлені потребами зміц­нення абсолютистської держави, створення уніфікованого, чіткого у функціонуванні апарату управління та примусу. При цьому Петро І намагався застосувати на російському грунті відомі йому західно­євро­пейські структури і методи управління (переважно шведські). Мо­дер­нізація адміністративного апарату полягала насамперед у руйну­ванні старої системи традиційних державних установ та створенні нової – Сенату, колегій, Головного магістрату (опрацюйте докумен­ти № 1, 7). Проаналізуйте структуру, характер та організацію назва­них установ. Якісно новими рисами петровської реформи держав­ного апарату, порівняно зі старою системою, стали уніфікація, цент­ралізація, диференціація функцій апарату управління, а також його мілітаризація (поясність ці поняття). Окремо приділіть увагу важли­вій політичній реформі – утворенню Синоду. Що це означало у взаємовідносинах світської влади та церкви?

Наслідком реформ державного апарату стала бюрократизація системи управління. Бюрократія перетворювалась у стан, статус і вплив якого дедалі зростали. Створений бюрократичний державний апарат значно зміцнив владу монарха, став його опорою. Загалом нова дер­жавна машина працювала ефективніше, ніж стара. Однак в умовах російського самодержавства бюрократичний апарат почав працю­вати за внутрішніми законами – заради зміцнення свого становища. Назвіть вади, якими був вражений бюрократичний апарат. Чим це, на вашу думку, можна пояснити? Чому нововведення, перенесені з європейських країн на російську землю, зводились тут нанівець? З метою обмеження зловживань бюрократичних установ та чіткої ор­ганізації їх роботи було створено інститут фіскалів і прокуратури, затверджено регламенти, введено Табель про ранги (1722 р.) (див. документи № 3, 6, 8). Наскільки ефективними були ці заходи?

Ідеалом Петра І стало створення "регулярної держави" (раціо­нальне та ефективне управління суспільством, в якому виконуються добре продумані закони). Така "регулярна держава" була невід­діль­ною від бюрократизації влади та зумовлювалася абсолютизацією ро­лі служби в ім’я державної користі. На зміну середньовічній ідеї "цар служить Богу, а народ − государю" прийшла інша: "і цар, і його піддані служать "загальному благу" держави Російської". Вперше ідея служіння державі поширилася на самого імператора. Вітчизна – це держава, втілена в особі і волі монарха, який "нікому на світі про свої справи звітувати не повинен" (див. документи № 4, 5). Чи стала ідея "регулярної держави" панацеєю у вирішенні всіх проблем росій­ського суспільства?

Проаналізуйте зміни, які відбулися в соціальній структурі су­спільства (зокрема, формування дворянського стану). Охарак­тери­зуй­те основні фактори, які сприяли консолідації дворянства в єди­ний стан. Обов’язок кожного дворянина перебувати на постійній держав­ній службі стало єдиною законодавчою гарантією всіх його приві­леїв, передусім володіння землею і селянами. Дворянство одержало законодавчо оформлену структуру за чиновницьким рангом і служ­бо­вим становищем, були вироблені нові принципи соціальної мо­біль­ності (див. документи № 2, 6). Важливі зміни відбулися й в інших станах (юридичне оформлення нової категорії селян – дер­жавних селян; уніфікація та злиття інших категорій селян; поси­лен­ня кріпосної залежності). Чому, на Вашу думку, соціальні відносини надалі розвивалися на кріпосницькій основі?

Проаналізуйте перетворення в галузі освіти, науки і культури, відзначте нововведення й організацію вищих спеціальних шкіл, дру­кування книг, випуск газет, запровадження арабських цифр і нового цивільного шрифту, західноєвропейського літочислення, організа­цію наукових експедицій, заснування Академії наук, театру, зміни у побуті тощо. При цьому наголосіть на обмеженому характері "євро­пеїзації" культури (на браку політичної демократії, створенні умов для розвитку культури лише для привілейованих станів тощо).

Третє питання заняття присвячене аналізу наслідків реформ Петра І. Акцентуйте увагу на тому, що внаслідок петровських ре­форм Росія перетворилась у велику світову державу з розвинутою індустрією і з сильною владою абсолютного монарха, який опирався на політичні структури, засновані на принципі регулярності. Наго­ло­сіть на тому, що реформи Петра І забезпечили економічне зростання Росії, призвели до глибоких змін у російському суспільстві, його культурі, побуті, ментальності. Проаналізувавши наслідки петров­сь­ких реформ, зверніть увагу на такі проблеми: якою ціною здійс­ню­валися реформи; чи були протиріччя в реформах і в чому вони най­більше проявилися; чи стала Росія європейською державою; у чому полягає найбільший парадокс петровської модернізації? Опрацюйте документи № 10−18.

Як підсумок: реформи Петра І були відгуком на внутрішні по­треби розвитку Російської держави кінця ХVІІ ст. Вони зумовили модернізацію соціально-політичного, економічного і духовного роз­витку Росії, однак за суттю на європейську державу не перетворили. Одночасно з реалізацією реформ відбувалося придушення будь-яких початків саморегуляції суспільства адміністративним регулюванням, що в перспективі надовго залишило Росію кріпосницькою країною.

Документи

ДОКУМЕНТ № 1

Указ про утворення урядового Сенату
і про його персональний склад 22 лютого 1711 р.

Сенат – новий вищий державний орган − став важливим кро­ком у формуванні бюрократичного апарату абсолютизму.

Про персональні призначення

Визначили бути для відлучень наших Урядуючий Сенат для управління:

Господин граф Мусін-Пушкін,

Дата добавления: 2015-07-18