Соціалізація і ювентизация молоді

Соціалізація молоді не є лише пасивним відображенням дійсності, своєрідним дзеркалом соціальних умов і громадського впливу. Таке розуміння ролі молоді було б примітивним, бо завдання виховання зводилася б до вироблення механізму адаптації, конформізму, повторення в кожному новому поколінні одних і тих же властивостей. А це виключало б прогрес, рух вперед. Саме тому так важливо розвивати молодій людині почуття нового, ініціативу, творчість. Це своєрідний процес суспільного омолодження, протидіючий відсталості, інерції, застою.

Відомий болгарський соціолог П. Мітєв назвав його «ювентизацией». Це поняття описує зміни, що вносяться молоддю в суспільні відносини. За своїм змістом ювентизация є специфічним видом творчості, породженого новим доступом молоді до соціально - політичної та ціннісній системі суспільства». [14]

Отже, включення молоді в суспільне життя носить двосторонній характер: соціалізація як форма прийняття суспільних відносин і ювентизация як форма оновлення суспільства, пов'язана з включеністю в його життя молоді. Однак тут важливо мати на увазі, що ювентизация може набувати вкрай й односторонні форми заперечення всього попереднього досвіду, культурної спадщини: псевдоноваторство; різні форми відхиляється; альтернативні рухи.

Оптимальним способом співвідношення соціалізації і ювентизации є соціальна ініціатива, коли молодь не просто пристосовується до суспільства, але і стає суб'єктом соціальної діяльності. Цей двосторонній підхід робить молодь не тільки глядачем, але й ініціативним автором історичних подій, людським фактором у розвитку суспільства. Бо важливим критерієм відмінності зрілої особистості від інфантильної є диференційованість самооцінки, здатність самостійно приймати рішення.

«Успіх» або «невдача» соціалізації дуже часто залежать від методів, застосовуваних для її здійснення. Буває і так, що соціалізація терпить повне фіаско.

Необхідно постійно надавати допомогу молоді у подоланні її духовної слабкості, розгубленості і неприкаяність. Це вимагає розробки програми соціалізації вступаючих в життя молодих поколінь, що немислимо без формування надихаючого образу майбутнього, заснованого на серйозному аналізі всього ходу як сучасного, так і попереднього історичного розвитку, відмови від грубої політичної тенденційності.

У деяких публікаціях останніх років нав'язується точка зору, згідно з якою у «колишні часи молодь виступала лише об'єктом соціалізації, а головним принципом соціалізації залишався традиціоналізм тобто «старші знають», «старші навчать» [15]. Мабуть, автори подібних «відкриттів» абсолютно не знайомі з соціологічною літературою 60-х років, в якій аргументовано критикувалася неприпустимість ставлення молоді лише як до об'єкта виховання», а не як до суб'єкта соціального життя. Десь була і надмірна опіка молодого покоління, яка виховує інфантилізм, але саме молодь першою їхала на цілину, на сибірські будівництва, захищала рубежі Батьківщини. Про це слід пам'ятати.

Соціалізація здійснюється як в ході цілеспрямованого впливу на людину в системі виховання, так і під впливом широкого кола інших впливаючих чинників (сімейного і поза сімейного спілкування, мистецтва, засобів масової інформації та ін).

Розширення і поглиблення соціалізації індивіда відбувається в трьох основних сферах: діяльності, спілкування і самосвідомості.

На думку Нейла Смелзера, «агентами соціалізації є інститути, люди і соціальні групи, які сприяють соціалізації особистості»[16].

На формування особистості молодої людини вирішальний вплив роблять наступні фактори:

• Цілеспрямований вплив суспільства на особистість, тобто виховання в широкому сенсі слова.

• Соціальна середа, в якій людина постійно перебувати, виховується і формується.

• Активність самої особистості, її самостійність у відборі і засвоєнні знань та їх осмисленні;

• Вміння зіставляти різні точки зору, критично їх оцінювати;

• Активна участь у практичній, перетворення діяльності.

Соціалізацію не можна зводити лише до механічного «накладання на молодь» готових соціальних «форм», до простої взаємодії або тільки до суми зовнішніх впливів макро - і мікросередовища. Це процес формування цілісного, виховання та становлення молоді як особливої соціальної групи на основі того кола специфічних суспільних відносин, в які вона включається за допомогою всіх видів суспільно значущої життєдіяльності. Молодь не тільки і не стільки об'єкт впливу з боку суспільства та його соціальних інститутів, вона – активний суб'єкт соціального життя. Від її свідомості і самосвідомості, власної соціальної активності багато в чому залежить кінцевий «результат» соціалізації - молода людина як явище має «відбутися».

Таким чином, соціалізація молоді здійснюється під загальним впливом соціальних (насамперед, загально молодіжних) економічних, культурно-освітніх та демографічних процесів, що відбуваються в суспільстві.

Дата добавления: 2015-07-11