Цільові фонди місцевого самоврядування

Одним з важливих джерел формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування є різноманітні місцеві позабюджетні фонди грошових ресурсів. Вони нагромаджуються на окремих рахунках у банківських установах і використовуються для фінансування конкретних цільових програм і заходів, які здійснює місцеве самоврядування.

Позабюджетні фонди – специфічна форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залучених для фінансування деяких суспільних потреб. Головне призначення полягає у фінансуванні цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань та інших джерел.

Процес створення та функціонування позабюджетних фондів відбувається на підставі нормативних актів, що приймаються органами місцевого самоврядування і регламентують діяльність фондів.

Так Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 26 березня 1992 р. встановив, що місцеві ради утворюють позабюджетні, цільові та валютні фонди. Уточнювався перелік джерел позабюджетних і цільових фондів.

Закон України «Про бюджетну систему України» від 29 червня 1995 р. встановив, що централізовані та децентралізовані фонди, утворені ВР АРК, місцевими радами включаються до бюджетів за доходами та видатками. Заборонено використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року надав право органам самоврядування формувати позабюджетні, у тому числі валютні, фонди, кошти яких мають зберігатися на спеціальних рахунках в установах банків.

Бюджетний кодекс України від 22 червня 2001 р. заборонив створювати позабюджетні фонди органами державної влади, влади АРК, місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами.

На сьогодні самостійного місцевого фінансового інституту позабюджетних фондів в Україні немає. Державні цільові фонди такими вважати не можна, тому що вони не функціонують поза бюджетом, а включаються за доходами і видатками до відповідних бюджетів.

Протягом останніх років лише 1,5 % сукупних доходів місцевих бюджетів України формується за рахунок відрахувань до цільових фондів. До їх складу належать:

- фонди охорони навколишнього природного середовища;

- інші цільові фонди місцевих рад;

- цільові фонди, утворені ВР АРК, органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади.

З 1998 р. до місцевих бюджетів надходить частина зборів на забруднення навколишнього природного середовища. Цей збір є екологічним податком і справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; розміщення відходів.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються так:

- 20 % – до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів;

- 50 % – до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджету АРК, обласних бюджетів;

- 30 % – до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складі державного бюджету України.

Загалом механізм формування і використання цільових фондів органів місцевого самоврядування за роки їх існування, як свідчать численні перевірки органів фінансового контролю, виявився недостатньо прозорим. Найпоширенішими недоліками сучасної практики позабюджетних фондів місцевого самоврядування є:

- порушення під час формування фондів. Наприклад, у рішеннях про створення фондів окремі органи місцевого самоврядування та виконавчої влади визначають джерелами їх наповнення платежі, які відповідно до законодавства мають зараховуватися до загального фонду бюджету або залишатися в розпорядженні бюджетних установ як власні надходження (штрафи, плата за оренду майнових комплексів, збори за надання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, плата за реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності тощо);

- застосування примусу щодо підприємницьких структур під час формування фондів. Наприклад, у вигляді відрахування частини прибутку суб’єктів господарювання або частини вартості об’єкта будівництва;

- використання коштів цільових фондів органів місцевого самоврядування не за цільовим призначенням, переважно на преміальні виплати, відшкодування вартості санаторно-курортного лікування для працівників органів влади та управління, ремонт адміністративних приміщень тощо;

- залучення до цільових фондів благодійних надходжень та їх використання державними адміністраціями на власне утримання та утримання органів влади, які фінансуються з державного бюджету;

- застосування тиску на суб’єкти господарювання стосовно «добровільного» перерахування благодійної допомоги на спеціальні рахунки органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з подальшим наданням пільг на сплату податків та інших платежів до бюджету.

Валютні фонди. Законодавство колишнього СРСР забороняло місцевим органам влади мати власні валютні фонди і встановлювало державну валютну монополію. Після запровадження в Україні права на валютні фонди місцевих рад у 1990 р. порядок формування їх досить часто змінювався.

Джерелами, за рахунок яких місцеві ради формували свої валютні фонди, були:

- доходи від власної зовнішньоекономічної діяльності;

- добровільні внески й пожертвування фізичних і юридичних осіб;

- надходження від реалізації товарів, робіт, послуг іноземним юридичним особам і громадянам;

- інші не заборонені законодавством джерела.

Валютні фонди зберігалися на спеціальних рахунках в установах банків,витрачалися за рішенням відповідної місцевої ради і не підлягали вилученню.

Кардинальні зміни у механізм утворення валютних фондів місцевих рад, які, власне, започаткували припинення практики їх функціонування, вніс Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93. Ним скасовувався порядок формування дохідної частини цих фондів за рахунок надходжень від податку на валютну виручку, а також скасовувався підхід до їх формування за рахунок відрахувань за стабільними довготерміновими нормативами від виручки в іноземній валюті, одержаної суб’єктами господарювання.

Уряду АРК, місцевим державнимадміністраціям, виконавчим комітетам місцевих рад дозволяється формувати відповідно республіканський (АРК) і місцеві валютні фонди через купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених ВР АРК і місцевими радами. Не маючи можливостей придбати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку через постійний дефіцит бюджетних ресурсів, після запроваджених змін у 1993 р., органи місцевого самоврядування змушені були припинити практику створення власних валютних фондів.

Резервні фонди. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначає Кабінет Міністрів України.

Формування резервних фондів місцевих рад передбачено в 1990 р. законом "Про бюджетну систему Української РСР". Згідно з ним резервні фонди формувались у складі місцевих бюджетів, зокрема їхніх видатків. Стаття 13 передбачала самостійне утворення місцевими радами резервних фондів за рахунок власних доходів і частини перевищення доходів над видатками бюджетів нижчого рівня. Ці кошти, згідно із законом, могли передаватися на договірних і компенсаційних засадах раді вищого рівня для фінансового збалансування бюджетів нижчого рівня шляхом дотацій і субвенцій.

У республіканському бюджеті АРК, обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і в районних бюджетах утворюються резервні фонди уряду АРК, а також виконавчих органів обласних, міських (міст Києва та Севастополя і міст обласного підпорядкування) та районних рад. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Резервні фонди використовуються для фінансування невідкладних заходів, не передбачених відповідними місцевими бюджетами. Ці фонди утворюються за рішеннями відповідних рад. Фінансування з них здійснюється на основі постанови відповідних місцевих виконавчих органів влади.

Уряд АРК, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані подавати щоквартальні письмові звіти про видатки з резервних фондів з обґрунтуванням їхньої необхідності, економічності й ефективності. ВР АРК та відповідні місцеві ради розглядають і приймають рішення щодо схвалення чи несхвалення цих видатків. Вони також можуть приймати рішення про відновлення резервних фондів.

Питання для самостійного вивчення:

Дата добавления: 2015-07-12