Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Етапи розвитку місцевих бюджетів України

Читайте также:
  1. II. РЕЖИМ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ
  2. II. УКЛАДЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ УКРАЇНИ
  3. III група— установи й організації при Кабінеті Міністрів України.
  4. IV. Виконати тест «Педагогічні ситуації» на визначення рівня розвитку педагогічних здібностей майбутніх інженерів-педагогів, зробити самостійні висновки.
  5. IV. ОХОРОНА ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ
  6. IY рівень. Розкажіть про політичну систему України.
  7. XX. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
Періоди (роки) Соціально-економічні передумови Характеристика явищ
     
1864-1917 Організаційне оформлення перших органів місцевого самоврядування – земств, окреслення кола їхніх питань Визначення напрямів витрачання коштів земських бюджетів, дохідних джерел, формування та вдосконалення місцевого оподаткування
1918-1930 Відновлення інституту місцевих фінансів і місцевих бюджетів Законодавче оформлення місцевих бюджетів, засад їхнього функціонування, впорядкування місцевого оподаткування, процедур бюджетного процесу, механізму надання субсидій, вдосконалення структури доходів і видатків місцевих бюджетів, забезпечення їх бездефіцитності, визначення засад бюджетного регулювання
1930-1959 Зміцнення адміністративно-командних методів управління, централізація бюджетної системи, обмеження прав місцевих рад у використанні коштів місцевих бюджетів, пошуку додаткових дохідних джерел, справлянні місцевих податків і зборів тощо Зростання обсягів місцевих бюджетів, збільшення їхньої залежності від державного бюджету, включення місцевих бюджетів до держбюджету, зміни в дохідній базі після податкової реформи, переважне використання в бюджетному регулюванні методу відсоткових відрахувань від загальнодержавних доходів, скорочення переліку місцевих податків і зборів
1960-1990 Послаблення централізованого управління, зміцнення демократичних засад, економічна реформа, розширення прав місцевих рад, удосконалення їх взаємодії з підприємствами, що діяли на їх території Удосконалення бюджетного права, зміни в структурі доходів місцевих бюджетів, піднесення ролі платежів з прибутку, зміни в бюджетному процесі, бюджетних взаємовідносинах, використання госпрозрахунку і нормативних методів у бюджетному плануванні
1990-сучасний період Відновлення місцевого самоврядування, зміцнення позицій місцевих рад Законодавча регламентація бюджетних відносин, системи оподаткування, бюджетного регулювання, формування зацікавленості місцевої влади у збільшенні доходів державного і місцевих бюджетів, Ухвалення Бюджетного кодексу України

 

Місцеві бюджети в кожній країні є найбільш численною ланкою бюджетної системи. Усього місцевих бюджетів в Україні понад 13 тис.

 

 

 


Рис. 2.1. Структура місцевих бюджетів України

Місцеві бюджети складаються з:

- бюджету АРК;

- обласних бюджетів;

- районних бюджетів;

- бюджетів районів у містах;

- бюджетів місцевого самоврядування, а саме бюджетів територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

В Україні існує система так званих зведених бюджетів. Вони використовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання.

До місцевих зведених бюджетівв Україні відносять:

- бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет автономії та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цієї автономії;

- бюджет області складається з обласного бюджету та бюджетів районів і міст обласного підпорядкування;

- бюджет району об’єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, бюджети селищних і сільських рад;

- бюджет міста з районним поділом об’єднує міський бюджет і бюджети районів у місті.

Зведений (консолідований) бюджет України – це сукупність усіх бюджетів, що входять до складу державного та місцевих бюджетів.

Конституція України не визначила характеру республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів. Але їх, безумовно, слід вважати місцевими, оскільки у правовій унітарній державі може бути лише один державний бюджет – бюджет центрального уряду.

Структура місцевих бюджетів, крім рівнів (рис. 2.1), включає доходи та видатки, що враховуються і не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів і фонди. Так у структурі місцевих бюджетів виділяють:

1) доходи та видатки, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (тобто дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до бюджетів вищого рівня) – це так звані делеговані повноваження. Доходами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, вважаються ті, які закріплені державою за місцевим бюджетом для забезпечення фінансування видатків, що обраховуються за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості. Якщо сума вказаних доходів менша за суму видатків, що передані державі і обраховані за формулою то на різницю даному місцевому бюджету надається трансферт (дотація вирівнювання);

2) доходи і видатки, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів – власні повноваження. Доходами, що не враховуються за умови визначення обсягів міжбюджетних трансфертів, вважаються такі, що повністю залишаються в розпорядженні відповідного бюджету та не враховуються у розрахунках обсягів дотацій вирівнювання або обсягів вилучення. Ці доходи призначено для забезпечення видатків, які в межах чинного законодавства повністю передані на розгляд місцевих органів влади.

Бюджетний кодекс передбачає можливість поділу бюджетів на фонди: загальний і спеціальний, що, в свою чергу, має обумовлюватися законом про державний бюджет України.

Загальний фонд є джерелом більшості видатків бюджету і має включати:

а) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

б) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

в) фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальні фонди були введені з метою поліпшення звітності за державні кошти, які раніше спрямовувалися до численних позабюджетних фондів, тобто для підвищення прозорості щодо використання державних коштів. Вимоги до спеціального фонду:

а) має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей;

б) включають гранти, або вартісне вираження дарунків, одержаних розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

в) включають різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Спеціальний фонд – це класичний випадок закріплення джерела доходів до статті видатків, за яким певні види доходів призначаються на фінансування деяких видів видатків.

Місцевий бюджет поділяється на:

· поточний бюджет – використовується для виконання як власних, так і

делегованих повноважень. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів стосовно соціального захисту населення. Покриває щоденні витрати на надання послуг;

· бюджет розвитку – є складовою частиною спеціального фонду

місцевих бюджетів і створюється з метою фінансування програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних із розширеним відтворенням. В основному фінансує витрати на розвиток інфраструктури, громадські споруди, обладнання та викуп земельних ділянок.

Поділ місцевих бюджетів на поточний і розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності дефіциту бюджету у зв’язку з недовиконанням доходів бюджету. У такому випадку насамперед фінансуються видатки, що включені в поточний бюджет.

Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

- кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є власністю відповідної територіальної громади;

- кошти від повернення позик, що надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користування ними;

- кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;

- запозичення, здійснені в порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;

- субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

- погашення основної суми боргу АРК і місцевого самоврядування;

- капітальні вкладення;

- внески органів влади АРК та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб’єктів підприємницької діяльності.

Бюджет АРК і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно

в частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету АРК та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.

Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради АРК чи відповідні ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але в межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому – забороняється.

Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету і підлягають обов’язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями стосовно запозичень до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів щодо його обслуговування, обумовленої договором між кредитором і позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом 5 наступних років.

 


Дата добавления: 2015-07-12; просмотров: 417 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Тема. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу та комунальних транспортних підприємств | СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ | Додаткова література | Формування науки про місцеві фінанси | Сутність, функції та роль місцевих фінансів | Система місцевих фінансів | Функції територіальної громади, її роль і правовий статус | Фінансова автономія місцевих органів влади | З питань місцевого самоврядування_ | Тести для самоперевірки |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ| Поняття самостійності місцевих бюджетів і їх суспільна роль

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)