Порівняння характерних ознак місцевих запозичень

Позитивні властивості	Негативні властивості
Додаткове джерело фінансових ресурсів для органів місцевого самоврядування	Бюджет має додаткові зобов’язання щодо обслуговування боргу
Є можливість забезпечення відповідно до часу сплати податків й отримання суспільних послуг	Є ризики пов’язані з фіскальною, бюджетною, монетарною, валютною політиками держави
Сприяють ощадливішому ставленню органів влади до коштів бюджету	Запозичення коштів до бюджету не сприяє відшукуванню резервів розширення дохідної частини

Сучасна українська система місцевих запозичень активно формується з середини 90-х років минулого століття. У 1995 р. почав функціонувати вітчизняний ринок субнаціональних запозичень, контроль за випуском місцевих облігаційних позик було покладено на ДКЦПФР. Перші в Україні місцеві облігаційні позики з’явилися в 1995 р. у Дніпропетровську, Києві, Харкові і Донецьку. До 2000 р. місцевих позик було розміщено на суму більше 200 млн грн. Запозичені кошти використовувалися здебільшого для вирішення питань комунального господарства, житлового будівництва та розвитку міської транспортної інфраструктури. Пік активності вітчизняного ринку облігацій місцевих позик припав на 1996 – 1997 рр. У цей самий час було сформовано нормативно-правове забезпечення системи місцевих запозичень.

Спад активності вітчизняного ринку місцевих запозичень розпочався у 1998 р. Причиною цього, насамперед, вважають оголошення дефолту за випущеними в Одесі облігаціями на суму, що перевищила 91 млн грн.

Запозичення – операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, у результаті яких виникають зобов’язання держави, АРК або місцевого самоврядування перед кредиторами.

Отже, на початкових етапах механізм місцевих запозичень в Україні мав певні недоліки внаслідок не відпрацьованості нормативної бази, а також допущених помилок у процесі випуску, розміщення і погашення позик, а також:

- первинне розміщення було надто тривалим і неповним за обсягом;

- були окремі неточності й помилки в підготовці документації;

- спостерігалося слабке кадрове і матеріально-технічне забезпечення;

- було недостатньо інформації про емісію;

- не було чітко визначених гарантій забезпечення позики, відповідальності емітентів, механізму стягнення боргів за облігаціями;

- відсутні стимули і пільги для покупців облігацій;

- не передбачався механізм дострокового погашення позики.

Новий етап розвитку муніципальних позик розпочався в Україні після ухвалення Бюджетного кодексу, а також Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» (2006 р.), Постанови Кабінету Міністрів [28] і Положення ДКЦПФР [26].

Основні вимоги Бюджетного кодексу України щодо місцевих запозичень:

- ВР АРК та міські ради можуть здійснювати внутрішні запозичення (крім позик на покриття тимчасових касових розривів і позик з інших бюджетів);

- зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст, населення яких становить понад 800 тис. осіб;

- надходження від запозичень АРК та міс­цевого самоврядування перераховуються до бюджету розвитку місцевих бюджетів;

- запозичення здійснюються лише на визначену мету і підлягають обов'язковому поверненню;

- держава не несе відповідальності за зобов'язаннями щодо запози­чень до місцевих бюджетів;

- видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету;

- видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідно­го місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, в яко­му планується обслуговування боргу;

- за порушення графіка погашення боргу з вини позичальника від­повідна рада позбавляється права здійснювати нові запозичення протя­гом наступних п'яти років.

Сьогодні характерною ознакою вітчизняної системи місцевих запози­чень є наявність двох основних груп муніципальних позик, що викону­ють різні функції, але доповнюють одна одну:

1) позики, призначені для покриття тим­часових касових розривів, що виникають під час виконання місцевих бюджетів. Практика надання таких позик набула поширення із запровадженням ор­ганами казначейства касового обслуговування бюджетів усіх рівнів Такі позики надають регіональні управління держав­ного казначейства органам місцевої влади на безоплатній основі. Про­цедури цих запозичень не відзначаються складністю, а їх умови є доступ­ними для місцевих бюджетів усіх рівнів. Позики для покриття тимча­сових касових розривів дають змогу забезпечувати своєчасне здійснен­ня основних видів поточних видатків із загального фонду місцевих бю­джетів, насамперед видатків соціального спрямування;

2) запозичення до бюджетів розвитку ор­ганів місцевого самоврядування – дають можливість розширити комунальну інфраструктуру та зміцнити матеріально-фінан­сову базу муніципалітетів за рахунок реалізації прибуткових проектів. Ці запозичення спрямовуються не стільки на розв'язання локальних проблем, як на вирішення стратегічних питань, що дають змогу досяг­нути якісно вищого рівня фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Такі запозичення можуть здійснюватися або шляхом випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, або на основі укладення угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах (рис. 3. 2).

Рис. 3.2. Форми місцевих запозичень до бюджету розвитку

Життєвий цикл облігацій внутрішніх місцевих позик, як і державних цінних паперів, включає такі стадії: визначення мети й умов випуску, безпосереднє виготовлення; первинне розміщення; обіг на ринку; погашення вартості цінних паперів у встановлені згідно з умовами випуску терміни (рис. 3.3).

1 2 3

Рис. 3.3. Життєвий цикл облігацій місцевих позик

Основні вимоги до механізму місцевих позик:

- прозорість механізму та неупередженість при виборі виконавців проектів;

- дієвість позики, яка передбачає акумулювання усієї запланованої суми коштів;

- ефективність позики, тобто порівняно невеликий обсяг додаткових витрат;

- вкладання коштів у прибуткові проекти;

- чітке визначення джерел погашення боргу;

- відносно невелика тривалість позики – не більше, ніж період активного використання об’єкта, який споруджується.

Одним з відповідальних етапів у випуску облігацій внутрішніх міс­цевих позик є початковий етап, що передбачає:

- визначення мети позики – конкретного проекту, який буде профінансований за рахунок залучених коштів;

- проведення ретельного аналізу проекту;

- визначення потенційних джерел погашення позики;

- прогнозування впливу реалізації проекту на соціально-економічний стан території тощо.

Зміст підготовчої роботи для здійснення місцевої позики такий:

- визначається мета випуску місцевої позики;

- проводиться економічний і фінансовий аналізи проекту;

- визначаються джерела погашення позики;

- прогнозується очікуваний вплив місцевої позики на доходи і ви­датки відповідного місцевого бюджету;

- здійснюється аналіз стану фінансового ринку;

- розробляється дизайн облігацій, визначаються умови їх випуску;

- визначаються агенти з продажу облігацій, реєстратори, агенти зі здійснення виплат;

- формується механізм адміністрування продажу та виплат за міс­цевою позикою;

- визначаються юридичні аспекти випуску місцевої позики.
Місцеві позики можуть бути таких видів:

- загальні – випускаються з метою обслуговування загальних або поточних потреб органів місцевого самоврядування, для фінансування проектів, які не приносять прибутків. Це – спорудження об’єктів у сферах науки, освіти, охорони здоров’я, офісних приміщень для органів місцевого самоврядування, благоустрій територій тощо;

- прибуткові – здійснюються під конкретний проект, реалізація якого матиме відповідну грошову вигоду – прибуток;

- проектні – призначені для фінансування капіталомістких проектів, їх погашення проводиться за рахунок місцевих надходжень і коштів державного бюджету. Для вітчизняної практики випуску місцевих позик найбільш характерними є загальні та проектні позики.

Загальна економічна і політична ситуація в країні, проблеми у сфері державних і місцевих фінансів зумовлюють недостатній рівень розвитку вітчизняного ринку місцевих позик. Основні фактори, що перешкоджають успішному функціонуванню системи муніципальних запозичень в Україні, представлені на рис.3.4.

На рис. 3.5. представлені умови здійснення запозичень, які визначені Положенням [23].

Функціонування місцевих запозичень зумовлює формування відповідного місцевого боргу територіальних громад, які здійснюють запозичення.

Місцевий борг – це загальна сума заборгованості АРК або територіальної громади міста, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань АРК або територіальної громади міста, з урахуванням боргових зобов’язань, що вступають у дію в результаті наданих гарантій за кредитами чи зобов’язань, які виникають на підставі законодавства або договору

Аналіз нормативно-правової бази місцевих позик свідчить про те, що вона є недостатньо відпрацьованою, фрагментарною та не дає змоги сфор­мувати цілісну систему регулювання місцевих запозичень. Розвиток місцевих запозичень в Україні суттєво гальмує також система наявних обмежень, не всі з яких обґрунтовані. Інший стримуючий фактор – слабо­розвинута інфраструктура вітчизняного ринку муніципальних цінних па­перів.

Рис. 3.4. Основні причини недостатнього

Дата добавления: 2015-07-12