Видаткової частини місцевих бюджетів

Звичайно, ступінь фінансової автономії місцевого самоврядування істотно знижується у випадку обслуговування місцевих бюджетів національним казначейством, проте організація муніципального казначейства потребує значних бюджетних інвестицій і подальших видатків місцевого бюджету на його утримання.

Фаза виконання бюджетів є найдовшою серед етапів бюджетного процесу і триває весь бюджетний період, який в Україні становить один рік. Бюджетним кодексом визначено стадії виконання видаткової частини бюджету (рис. 4.6).

Рис. 4.6. Стадії виконання видаткової частини бюджету

Рис. 4.6. Стадії виконання місцевих бюджетів України

В Україні місцеві бюджети перебувають на обслуговуванні Державного казначейства. Запровадження казначейського обслуговування в Україні справило певний позитивний вплив на виконання видаткової частини бюджетів:

- підвищився рівень фінансової дисципліни органів місцевого самоврядування;

- оперативнішою та достовірнішою стала фінансова звітність про виконання бюджетів;

- органи самоврядування отримали можливість здійснювати безпроцентні позики за рахунок ресурсів Державного казначейства.

Недоліком існуючої моделі виконання місцевих бюджетів залишається наявність у Державного казначейства повноважень ухвалювати нормативні документи, які регламентують процес виконання місцевих бюджетів, що призводить до асиметричного розподілу прав та обов’язків між органами місцевої влади і казначейством.

Виконання видаткової частини місцевого бюджету розпочинається після затвердження бюджету місцевими радами зі складання розпису видатків бюджету. Розпис видаткової частини бюджету – це документ, в якому визначається розподіл бюджетних асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів.

Бюджетне асигнування надає повноваження розпоряднику бюджетних коштів брати бюджетні зобов’язання та здійснювати платежі щодо їх погашення.

Бюджетне призначення – це повноваження, яке надає головному розпоряднику коштів право надавати бюджетні асигнування, має кількісні й часові обмеження.

Розпис видатків місцевого бюджету складається окремо за загальним та спеціальним фондом і річним та помісячним розписом асигнувань.

На другій стадії виконання видаткової частини бюджету затверджують кошториси та плани асигнувань розпорядників коштів місцевих бюджетів.

Механізм виконання місцевих бюджетів України передбачає обов’язкову реєстрацію зобов’язань розпорядників коштів в органах казначейства, що дає можливість контролювати асигнування із бюджету, а також здійснювати оперативне управління бюджетними коштами.

Рис. 4.7. Послідовність реєстрації зобов’язань та оплати видатків розпорядників коштів місцевих бюджетів

Процедура реєстрації зобов’язань визначена нормативними документами Державного казначейства України, в яких окреслена обов’язкова умова здійснення оплати видатків – реєстрація зобов’язань і фінансових зобов’язань (рис. 4.7).

Зобов’язання бюджетної установи – це укладена угода, договір, які передбачають необхідність здійснювати розпорядником бюджетних коштів платежі на виконання цієї угоди.

Фінансове зобов’язання – це зобов’язання розпорядника або одержувача коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто це кредиторська заборгованість або попередня оплата, дозволена законодавством.

Чинна нормативно-правова база, яка регламентує процес виконання місцевих бюджетів, передбачає поділ зобов’язань на:

- бюджетні – розміщення замовлення, укладання договору відповідно до передбачених у кошторисі асигнувань і

- небюджетні – будь-яке зобов’язання бюджетної установи, взяте без відповідних бюджетних асигнувань, або їх перевищення.

Бюджетне фінансове зобов’язання – зобов’язання розпорядникаабо одержувача коштів сплатити кошти в межах реалізації бюджетного зобов’язання.

Невикористані асигнування поточного місяця розпорядник бюджетних коштів має право використовувати в наступному місяці бюджетного року, а якщо ці кошти не використані в поточному році, вони анулюються і в наступному році не враховуються.

Необхідна умова здійснення видатків розпорядників та одержувачів коштів – це наявність коштів на їхніх рахунках. Перерахування коштів на рахунки відбувається після визначення бюджетних асигнувань чи затвердження кошторисів бюджетних установ або після взяття бюджетних зобов’язань чи отримання товарів.

Є відмінність у механізмі перерахування коштів загального та спеціального фонду бюджету. Доходи спеціального фонду бюджету в частині власних надходжень бюджетних установ зараховують безпосередньо на спеціальний реєстраційний рахунок розпорядника коштів; залишками коштів цього рахунку можна розпоряджатися тільки відповідно до напрямів, які визначені у кошторисі.

Процес передачі необхідних бюджетних коштів загального фонду бюджету на рахунок одержувача розпочинається з перерахування коштів із рахунку бюджету, на якому відбувається акумулювання усіх надходжень загального фонду бюджету.

Платежі, передбачені для оплати видатків місцевих бюджетів, відбуваються в межах касових надходжень бюджету. Факт виникнення розбіжності між запланованими обсягами доходів і фактичними надходженнями трактується як тимчасовий касовий розрив. В цьому разі відповідні місцеві ради можуть отримувати короткотермінові позики у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Оскільки місцеві бюджети перебувають на обслуговуванні державного казначейства України, чинними нормативними документами передбачена можливість отримання короткотермінових позик на покриття тимчасових касових розривів за рахунок ресурсів Державного казначейства України.

Система виконання місцевих бюджетів в останні роки зазнала певних змін, які були зумовлені в основному реформуванням касового виконання бюджету. Але система видатків місцевих бюджетів орієнтована в основному на фінансування наявної мережі бюджетних установ і не передбачає стимулів підвищення ефективності їх діяльності. Звітність про виконання бюджету, яку отримують як владні інститути, так і громадськість, стосується тільки обсягів виділених коштів на виконання тих чи інших цілей. Для об’єктивної оцінки діяльності органів самоврядування цієї інформації недостатньо, адже неможливо зробити висновок про нестачу чи надлишок витрачених ресурсів, раціональність їх використання, і найголовніше, яку користь отримали платники податків від здійснених видатків. Вирішити цю проблему можна шляхом поступового запровадження програмно-цільового методу бюджетування, адже в цьому разі при виділенні бюджетних асигнувань для розпорядників бюджетних коштів будуть встановлені суспільно значущі індикатори, досягнення яких стане основою для оцінки їхньої діяльності.

Контрольні питання

1. Як реалізуються функції суспільних фінансів за допомогою бюджетних видатків?

2. Поясніть нові підходи у плануванні видатків місцевих бюджетів згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

3. Розкрийте економічну сутність і значення видатків місцевих бюджетів у забезпеченні справедливого перерозподілу фінансових ресурсів.

4. Охарактеризуйте основні принципи формування видаткової частини місцевих бюджетів.

5. Як ви розумієте поняття «виконання місцевих бюджетів за видатками»?

6. Які проблеми доводиться найчастіше вирішувати при виконанні видаткової частини місцевих бюджетів?

7. Вкажіть спільні та відмінні риси фактичних і касових видатків місцевих бюджетів.

8. Охарактеризуйте метод нарахувань і касовий метод обліку виконання місцевих бюджетів.

9. Яка різниця між поняттями «бюджетне зобов’язання» і «бюджетне фінансове зобов’язання»?

10. Як можна ліквідувати тимчасовий касовий розрив, що виникає при виконанні місцевого бюджету? Які інструменти при цьому слід застосовувати?

Дата добавления: 2015-07-12