Державні цільові фонди: досвід зарубіжних країн

Перехід до ринкової економіки супроводжувався формуванням принципово нової фінансової системи, важливою ланкою якої були і є в нинішній час цільові фонди держави. Питання створення та функціонування цільових фондів держави є досить актуальним, що зумовлено пошуком органами державної та місцевої влади додаткових можливостей одержувати кошти не тільки з бюджету, а й з інших джерел, для виконання своїх завдань та функцій.

Теоретико-методологічні, методичні, прикладні питання проблем функціонування цільових фондів та підвищення його ефективності були і залишаються предметом і об'єктом наукових досліджень. Різні аспекти створення спеціальних фондів та управління ними досліджували вчені: Волощук Г.О., Бондар І.К., Гнибіденко І.Ф., Лагутін В.Д., Лібанова Е.М., Мандибура В.О., Новікова О.Ф., Новіков В.М., Онікієнко В.В., Пирожков С.І., Сахань І.Я., Василенко Л.І, Черняк В.К., Чухно А.А., Шклярський Ю.О. та інші. Проте незважаючи на велику кількість дослідження цього питання, воно є актуальним і поява нових робіт, присвячених цій темі є необхідною.

На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні у сфері функціонування цільових соціальних фондів нагромадилася низка нерозв'язаних проблем законодавчого і організаційного характеру:

- взаємодублювання функцій окремих соціальних фондів;

- великі розміри внесків до державних соціальних фондів не збільшують надходження коштів від підприємств, організацій, що пов'язано з таким негативним явищем, як "тінізація" економіки;

- відсутність єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних пільг;

- відсутність чіткої спрямованості соціальних витрат на допомогу сім'ям із низьким рівнем доходів;

- недостатня узгодженість соціальних витрат із іншими державними витратами;

- не вирішено питання узгодженого формування бюджетних видатків та видатків державних соціальних фондів на соціальні виплати на основі використання державних мінімальних соціальних стандартів тощо. [1].

Тому, для вирішення зазначених вище проблем та підвищення ефективності функціонування державних цільових фондів необхідно звернутися до зарубіжного досвіду.

У фінансовій системі зарубіжних країн спеціальні (цільові) фонди займають важливе місце. В них акумулюється значний обсяг грошових коштів. У Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни. У Японії зі спеціальних фондів фінансується більше половини державних витрат, у Великобританії - 1/3.

До спеціальних фондів у зарубіжних країнах відносяться різні автономні і приєднані бюджети, позабюджетні фонди, спеціальні кошториси і рахунки. На них покладаються, насамперед, економічна і соціальна функція. За рахунок коштів фондів держава втручається в процес виробництва, надає субсидії і кредити підприємствам, а також зовнішні позики, робить соціальні послуги населенню. Так, у США функціонує фонд перебудови і розвитку економіки, що формується за рахунок коштів федерального бюджету. Головне його завдання - страхування банківських операцій із приватними промисловими компаніями. З 1984 р. він здійснює управління новими програмами економічного розвитку і, насамперед, програмами розвитку чорної металургії. Цей фонд стимулює приватний бізнес, особливо в роки спаду виробництва.

Різноманітні економічні фонди діють у Японії: інвестиційний бюджет або програма державних інвестицій і позик; спеціальні рахунки (автономні бюджети центрального уряду і місцевої влади). Самий великий фонд - інвестиційний бюджет, що становить кошторис субсидій і кредитів держави державним корпораціям. Його обсяг досягає половини державного бюджету. Цей фонд формується з коштів ощадних, страхових, пенсійних і інших довірчих фондів і використовується для фінансування державного сектора у формі безповоротних субсидій і пільгових кредитів. Державні корпорації створюють сприятливі умови для функціонування приватного капіталу за допомогою політики низьких цін і тарифів. Таким чином, інвестиційний бюджет, обслуговуючи ці корпорації, підтримує через них широку мережу приватних компаній. [2]

У таблиці 1. наведені різноманітні зарубіжні фонди за метою їх використання.

Таблиця 1. Спеціальні урядові фонди зарубіжних країн

За метою використання	Назва фонду
1.	2.
Економічні	1. Фонд реконструктивної фінансової корпорації. Фонд перебудови і розвитку економіки (США); 2. Західнонімецький фонд вирівнювання тягаря війни; Фонд економічного і соціального розвитку (Франція); 3.Резервний інвестиційний фонд (Швеція); Інвестиційний бюджет в Японії
Науково-дослідні	1. Національний науковий фонд (ННФ) і Науковий фонд бюро стандартів (НФБС) у США; 2.Фонд національної корпорації з розвитку досліджень (Великобританія)
Кредитні	1. Фонди Банку Франції, Банку для зовнішньої торгівлі, депозитно-сохранной каси (Франція); 2. Фонд адміністрації фермерського кредиту, фонд експортно-імпортного банку (США); 3.Фонди фінансових корпорацій і фонди спеціальних банків, Японський банк розвитку, експортно-імпортний банк (Японія)
Соціальні	1. Фонд страхування по старості, інвалідності та на випадок втрати годувальника; фонд страхування державних службовців; фонд допомоги нужденним (США); 2. Фонд пенсійного страхування робітників і службовців, фонд страхування на випадок хвороби (Німеччина); 3. Фонд національного страхування, пенсійні фонди державних підприємств (Великобританія); Фонд страхування здоров'я, фонд страхування від виробничого травматизму (Японія);

Продовж. табл.1.

1.	2.
	4. Національний інститут соціального страхування, Національний інститут страхування на випадок хвороби, Національне установа соцстрахування державних службовців (Італія); 5. Фонд страхування на випадок хвороби, інвалідності та материнства; пенсійний фонд, фонд допомоги сім'ям; національний фонд допомоги безробітним (Франція)
Державні фонди майнового та особистого страхування	1. ДГЕК (Великобританія); 2. КОФАСЕ (Франція); 3. Гермес Тройарбайте (ФРН); 4. Асоціація страхування експортних кредитів (США)
Військово-політичні фонди	1.Конфіденційні (секретні) фонди федерального бюджету (США) [4]

Отже, можна зазначити, що виходячи з досвіду розвинених країн світу з метою стабільного функціонування державних цільових фондів потрібно вжити таких першочергових заходів: забезпечити стабільне, стійке фінансування прийнятих програм соціального захисту населення відповідно до затверджених показників бюджетів усіх рівнів, бюджетів фондів державного соціального страхування, бюджетів недержавних фондів, які здійснюють різні види соціального страхування громадян; активніше залучати кошти населення через розвиток і стимулювання обов'язкового і добровільного страхування; забезпечити стійкість і надійність страхових систем у виконанні страхових зобов'язань за рахунок підвищення вимог до розміру статутного капіталу, розвитку інституту перестрахування, резервування тощо.

Література:

1) Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Прямухіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові, пенсійні: Навч. посібник.- К: Центр навчальної літератури, 2004.- 184с.

2) Міжнародні фінанси / Під. ред. І. М. Жук. - Мн.: БГЕУ, 2001. - С. 16

3) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org/gorodetska-ai-derzhavni-tsilovi-fondi-ta-yih-rol-v-sotsialnomu-zahisti-naselennya

4) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uareferat.com/Позабюджетні_фонди_2_Вивчення_соціально-економічної

Дата добавления: 2015-07-14