Методи аналізу ризиків проекту

Аналіз проектних ризиків поділяється на дві складові частини:

· Якісний -опис всіх можливих ризиків і їх джерел, а також вартісна оцінка їх наслідків і заходів по їх зниженню. Якісний аналіз проектних ризиків проводиться на стадії розробки бізнес-плану. Першим кроком такого аналізу є визначення (ідентифікація) ризиків стосовно конкретного проекту. Потім проводиться пошук причин (факторів) виникнення ризикових подій, розрахунок їх граничних значень, опис можливих наслідків їх реалізації, розробку компенсуючих чи мінімізуючих ризики заходів.

· Кількісний аналіз дає можливість кількісно визначити масштаби окремих ризиків і ризики проекту в цілому. Він передбачає проведення розрахунків змін ефективності проекту в зв’язку з ризиками. Математичний апарат кількісного аналізу ґрунтується на методах теорії ймовірності, що обумовлено ймовірним характером невизначеності і ризиків. Головним результатом кількісної оцінки ризику є формулювання можливостей, які можуть бути використані, і загроз, на які необхідно звернути увагу.

Визначення ризиків починається з аналізу проекту з метою ідентифікації причин їхньої появи (Risk Identification). При аналізі ризиків потрібно звірятися зі статистикою попередніх проектів (Historical information). Ризики повинні бути оцінені кількісно (Risk Quantification). Повинна бути статистична оцінка тривалості/вартості проектів з урахуванням ризиків. Самі ризики повинні бути розділені на ті, котрі вимагають спеціальних дій по попередженню, і на ті, що не спричиняють відчутного впливу на хід виконання проекту.

Призначення процесу Risk Identification & Quantification — визначення, які ризики можуть впливати на проект та документування їх характеристик.

Для цього використовуються такі методи ідентифікації ризиків:

1. Аналіз документації.

2. Досвід експертів.

3. Методи творчої генерації ідей:

- «мозковий штурм» (10-15 чол., 2 години) (декілька зборів при розділенні проекту на частини);

- метод Delphi (учасники не спілкуються, списки питань і від-повідей складає і розсилає ведучий);

- метод номінальної групи (7-10 чол., анонімно і таємно фор-муються списки, обговорюються, анонімно і таємно ранжу-ються);

- картки Кроуфорда (група 7-10 чол., 10 питань, на які кожен повинен дати відповіді, що розрізняються, 10 разів задається одне і те ж саме питання).

- та інші.

Для збереження ідей, які виникли в процесі ідентифікації ризиків, варто використовувати метод ментальних карт (МindMap) (з англ., mind — розум, map — карта), який останніми роками набув широкого розповсюдження. В основі ментальних карт (МК), лежить припущення, що для людського мозку природним є: асоціативне мислення, ієрархічне мислення. А також припущення, що для структуризації, розуміння, обробки і запам’ятовування інформації краще всього підходить візуальне мислення.

Ментальні карти (МindMap) це зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі.

І навпаки, МК дозволяють так оформити інформацію, що мозок легко її сприйме, бо інформація записана на «мові мозку».

Після того як ризики ідентифіковані, їх треба проаналізувати.

Аналіз ризиків вважається дуже важливою і відповідальною частиною загального аналізу і оцінки варіантів проекту, адже в його рамках вирішується завдання узгодження і поєднання двох цілей замовника – максимізація прибутку і мінімізація ризику.

Існують наступні методи аналізу ризиків проекту:

1. Аналіз чутливості.

2. Оцінка стійкості проекту.

3. Визначення точки беззбитковості.

4. Методи формалізованого опису невизначеності.

4.1. Аналіз сценаріїв розвитку.

4.2 Метод дерева рішень.

4.3 Метод Монте-Карло.

Аналіз чутливості передбачає оцінку реагування показника ефективності проекту (NPV-проекту) при зміні факторів, що його обумовлюють, за інших рівних умов.

Послідовність етапів даного виду аналізу наступна: спочатку визначають найзначніші чинники і обчислюють їх очікувані значення. Розраховують NPV (чистий дисконтований прибуток) для цих базових значень. Потім обчислюють NPV при зміні значення кожного фактора на певну визначену величину при незмінності інших. Після цього аналізують рівень відхилення NPV від базового і визначають ті фактори, які найсуттєвіше впливають на показники ефективності проекту. Аналіз чутливості в літературі інколи має іншу назву – “Ранжування параметрів”. Результати аналізу використовуються для планування заходів, які запобігають суттєвому відхиленню найбільш чутливих чинників від своїх базових значень.

Оцінка стійкості проекту передбачає опис і аналіз сценаріїв розвитку проекту в базовому і найнебезпечніших для його учасників варіантах. Проект вважають стійким, коли в усіх розглянутих ситуаціях дотримуються інтереси всіх його учасників.

Визначення точки беззбитковості (програми самоокупності виробництва) – розрахунок обсягу продажів (виробництва), при якому дохід від реалізації продукції збігається з витратами виробництва.

Для розрахунку даного показника витрати виробництва поділяють на умовно-постійні (амортизація основних фондів, відсотки за авансований капітал, заробітна плата управлінського персоналу, орендні і лізингові, страхові витрати, оплата комунальних послуг і т.д.) і умовно-змінні (витрати на сировину, матеріали, комплектуючі, заробітну плату виробничих працівників, придбання силової електроенергії і палива, торгівельні витрати та ін.).

Точку беззбитковості розраховують за формулою:

Значення точки беззбитковості використовується для оцінки ризику майбутнього виробництва. Для цього розраховують показник ризику майбутнього виробництва (х_р) і порівнюють його із шкалою надійності і ризику інвестицій в підприємницький проект. Показник х_р розраховують за формулою:

де N_m – виробнича потужність майбутнього виробництва.

Таблиця 10.1

Шкала надійності і ризику інвестиційного проекту

Аналіз сценаріїв розвитку найменш трудомісткий метод формалізованого опису невизначеності. Аналіз сценаріїв — це техніка аналізу проектного ризику, що дає змогу врахувати як чутливість NPV до зміни вхідних змінних, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.

Даний метод передбачає опис можливих сценаріїв реалізації проекту, які обумовлюються певним комплексом основних технічних, економічних та інших параметрів проекту; розрахунок для цих сценаріїв показників ефективності; визначення експертним шляхом ймовірності розвитку таких сценаріїв і обчислення очікуваного інтегрального ефекту за формулою математичного сподівання

де Е_і –очікуваний ефект за і-го сценарію,

Р_і – ймовірність реалізації і-го сценарію.

Метод дерева рішень. Даний метод застосовується для аналізу ризиків проекту, який характеризується невеликою кількістю можливих сценаріїв розвитку.

Дерево рішень – це схема, на якій події позначаються вузлами, роботи – стрілками, а також наводиться інформація щодо часу, вартості робіт між ключовими подіями і ймовірності прийняття того чи іншого рішення. Після побудови дерева рішень визначають наскільки ймовірний є кожен сценарій розвитку проекту, розраховують NPV (чистий дисконтований прибуток) кожного сценарію, а також інтегральний показник NPV для усього проекту. Якщо NPV проекту більший нуля, тоді є підстави говорити про прийнятний ступінь ризиків даного проекту.

Дата добавления: 2015-07-12