Контроль якості проекту

Контроль якості проекту – включає відстеження конкретних результатів за проектом для встановлення того, чи відповідають вони стандартам і вимогам якості, а також визначення шляхів усунення причин незадовільного виконання робіт.

Контроль здійснюється на протязі усього часу виконання проекту.

На передінвестиційній фазі контрольні функції можуть виконуватися замовником, зовнішнім експертом, у вигляді самоконтролю, проект-менеджером.

На етапі розробки проектної документації контроль здійснює група контролю проектної організації, виконавці у вигляді самоконтролю, проект-менеджер.

В процесі реалізації проекту контроль здійснюють ВТК підприємства, проектні організації як авторський нагляд, лабораторії, геодезичні служби, технічні інспекції, виконавцями у вигляді самоконтролю, проект-менеджером.

На заключній стадії за контроль відповідає пуско-налагоджувальна організація, приймальна комісія, проект-менеджер.

Для контролю якості проекту використовують такі методи та засоби:

· інспекція (перевірка);

· графіки контролю (контрольні карти);

· діаграми Парето;

· статистичні методи;

· графіки потоків;

· аналіз тенденцій.

Інспекція включає такі дії, як вимірювання, перевірка, тестування, що виконуються для визначення того, чи відповідають отримані результати встановленим вимогам. Інспекція може здійснюватися на будь-якому рівні: на рівні окремих робіт, комплексу робіт чи проекту загалом; інспекції може піддаватися кінцевий і проміжний продукт проекту.

Графіки контролю, або контрольні карти — це графічне зображення характеру змінипоказника якості в часі (рис. 10.5).

Галузь застосування контрольних карт також стосується всіх можливих процесів організації, де реалізується проект. Контрольні карти використовують для визначення того, чи перебуває процес «під контролем», тобто чи відмінності у результатах спричинені випадковими відхиленнями, а чи виникли непередбачені події, які мають бути ідентифіковані та скориговані. Якщо процес контролюється, він не повинен змінюватися.

Рис. 10.5. Контрольна карта виконання процесу

Розрізняють:

Контрольні карти за кількісними ознаками

Контрольні карти за кількісними ознаками — це зазвичай здвоєні карти, одна з яких змальовує зміну середнього значення процесу, а друга — розкиду процесу. Розкид може обчислюватися або на основі розмаху процесу R (різниці між найбільшим і найменшим значенням), або на основі середньо- квадратичного відхилення процесу S. Зазвичай використовуються x–S-карти, x–R-карти використовуються рідше.

Контрольні карти за якісними ознаками

1. Карта для частки дефектних виробів (p-карта). У p-карті підраховується частка дефектних виробів у вибірці. Вона застосовується, коли обсяг вибірки — змінний.

2. Карта для числа дефектних виробів (np-карта). У np-карті підраховується число дефектних виробів у вибірці. Вона застосовується, коли обсяг вибірки — постійний.

3. Карта для числа дефектів у вибірці (с-карта). У с-карті підраховується число дефектів у вибірці.

4. Карта для числа дефектів на один виріб (u-карта). У u-карті підраховується число дефектів на один виріб у вибірці.

Діаграма Парето — це діаграма, яка ілюструє появу різних причин невідповідності, впорядкованих за частотою (рангом) виникнення певної причини (рис. 10.6). Упорядкування за рангом використовують для здійснення коригуючих дій: команда проекту повинна на основі відомого правила 80: 20 вживати заходи, спрямовані насамперед на усунення проблем, які спричиняють найбільшу кількість дефектів.

Рис. 10.6. Діаграма Парето

Статистичні методи (статистичні вибірки, аналіз динамічних рядів, кореляційно-регресійний аналіз тощо) передбачають створення статистичних вибірок і моделей для проведення перевірки, щоб значно скоротити витрати і час на контроль якості. Тому потрібно, щоб команда управління проекту була обізнана з різними технологіями статистичного моделювання.

Графіки потоків (див. вище) використовують під час контролювання якості як допоміжний засіб в аналізі проблем, що виникають.

Аналіз тенденцій передбачає використання математичних методів для прогнозування майбутніх результатів. Аналіз тенден­цій часто використовують для відстежування:

· технічних показників виконання (скільки похибок або дефектів було визначено і скільки з них залишилося невиправленими);

· вартісних і планових показників виконання (скільки робіт за період було завершено зі значними відхиленнями).

Результатом контролю якості мають бути рішення щодо:

· прийняття робіт, продукції;

· ідентифікації браку і розробки та реалізації заходів для уп­равління про -дук цією, яка не відповідає встановленим вимогам, нормам і стандартам

· переробки продукції;

· введення змін у процеси;

· заходів для поліпшення якості.

Крім описаних існує ще багато інших методів, які також можуть бути корисними в певних проектах або в деяких прикладних сферах.

Бенчмаркінг (benchmarking) —це спосіб знаходження можливостей для вдосконалення своїй діяльності на основі її порівняння з діяльністю кращих або провідних у своїй галузі підприємств або підрозділів.

Фактично бенчмаркінг включає підходи:

1) змагання між підрозділами однієї компанії;

2) отримання інформації про роботу інших підрозділів або компаній на взаємній або односторонній основі.

Розрізняють декілька видів бенчмаркінгу, виходячи з того, з ким порівнюється своя діяльність:

1. Внутрішній бенчмаркінг — порівняння відділу з відділом (обмін передовим досвідом).

2. Конкурентний бенчмаркінг — порівняння наших можливостей з конкурентами.

3. Функціональний бенчмаркінг — порівняння себе з кращою фірмою в даній сфері діяльності (що не є нашим конкурентом).

4. Зовнішній бенчм аркінг — порівняння себе з кращою фірмою незалежно від виду діяльності.

Бенчмаркінг — широко поширене в світі явище. Для багатьох компаній престижно бути бенчмаркинговою організацією — зразком, на який рівняються інші. Деякі фірми регулярно порівнюють себе з іншими компа- ніями, які, на їх погляд, є кращими в тій або іншій сфері управління бізнесом.

Дата добавления: 2015-07-12