Організація підприємницької діяльності в системі охорони здоров’я

Підприємницькою діяльністю в сфері охорони здоров’я, як уже говорилось, згідно зі статтею 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я медичною діяльністю можуть займатись особи. які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

Такі вимоги встановлені наказом Міністерства України від 25.12.92. №195 "Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання, в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю.

Про відповідність зазначеним вимогам можуть свідчити:

а) диплом про медичну освіту, який видано державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації або такими, що до них прирівнені і мають право видавати документа державного зразка згідно з чинним законодавством;

б) свідоцтво (довідка) про підвищення кваліфікації за останні 5 років, видане державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації, науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів або такими, що до них прирівнені i мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством; в) свідоцтво про присвоєння (підвищення) відповідної кваліфікаційної категорії;

г) сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, виданий відповідно до наказу Міністерства від 09.06.93 № 130 "Про внесення змін і доповнень до наказу МОЗ України від 21.11.91 № 168 "Про подальше удосконалення атестації лікарів"

д) атестаційно-експертний висновок AT Української асоціації народної медицини.

Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності, у т.ч. на підприємницьких засадах, після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому наказом Міністерства від 19.08.94 №118-с (із змінами № 410 z 0754-06 від 27.06.2006 “Про порядок допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн“.

Медична практика, судово-медична і судово-психіатрична експертизи здійснюються тільки за спеціальністю, визначеною у сертифікаті або посвідченні про спеціалізацію за переліками відповідних медичних спеціальностей, які затверджуються Міністерством охорони здоров’я.

Якщо особи хочуть застосувати методи не передбачені кваліфікаційними вимогами певної спеціальності, але дозволені у медичній практиці для лікарів або середнього медичного персоналу, до зазначених документів додаються посвідчення про опанування такими методами в закладах, яким надано право видавати посвідчення до диплома певної спеціальності державного зразка.

Особи, які хочуть отримати ліцензії на медичну практику з проведенням розрахованих на масову аудиторію лікувальних сеансів та інших аналогічних їм заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу, повинні відповідно до статті 32 “Основ законодавства України про охорону здоров’я” отримати на це спеціальний дозвіл Міністерства.

До початку заснування приватного медичного бізнесу слід продумати наступні позиції:

1) чітко сформувати мету і місію майбутньої приватної установи, враховуючи обмеження у видах надання медичної допомоги в приватному секторі;

2) вивчити кон’юнктуру ринку аналогічних послуг, враховуючи наявність закладів державної та комунальної форми власності;

3) визначити кількісну і якісну структуру потенційних пацієнтів, з ракурсу захворюваності і платоспроможності;

4) на основі попереднього вивчення ринку визначитися із формуванням ціни на пропоновані послуги;

5) знайти бізнес-партнерів;

6) визначитися із формами та розмірами фінансування проекту;

7) скласти баланс потенційних витрат, доходів і прибутків, зважаючи на динаміку доходів населення;

8) врахувати можливі ризики бізнесу, як зміну фінансової політики, падіння доходів населення, епідемічні ризики, вплив реформування системи тощо.

Після визначення виключно стратегічних питань, організація приватного бізнесу вимагає певних тактичних кроків:

1) вибір приміщення для здійснення приватного бізнесу – це може бути як орендоване приміщення так і приватне пристосоване чи спеціально збудоване;

2) оформлення технічного паспорта на приміщення;

3) довідка про матеріально-технічний стан суб'єкта підприємницької діяльності та про наявність нормативно-правових документів;

4) висновок санітарно-епідеміологічних служб;

5) оформлення санітарного паспорта;

6) дозвіл органів протипожежного нагляду;

7) пакет документів, що стосуються охорони праці.

8) пакет документів для допуску до роботи персоналу;

9) метрологічна повірка устаткування;

10) написання статуту підприємства;

11) отримання ліцензії на приватну підприємницьку діяльність

12) реєстрація організаційно-правової форми в органах державної влади.

З самого початку приватної діяльності основну увагу необхідно буде приділяти професійній підготовці персоналу, маркетинговим програмам просування послуги, формуванню морально-психологічного клімату в колективі, іміджу фірми, або, як сьогодні прийнято говорити корпоративній культурі тощо.

Слід наголосити на такому важливому моменті приватного бізнесу, як прибуток. З одного боку, будь-який приватний бізнес орієнтований на прибуток, з іншого – медична послуга особлива тим, що, окрім емоційної сфери (як біль, страх, невідомість, страждання тощо) зачіпає не лише здоров’я, працездатність, а й життя людини. Тому, якщо інтерес приватної фірми на боці прибутку, то лікування перетворюється на процес у тривалому недоконаному виді, або поширюється лікування неіснуючих хвороб тощо, що по суті є не лише злочином, а й гріхом.

Позитивними моментами приватного бізнесу в системі охорони здоров’я є можливість приділення більшої уваги пацієнтові, незрівняно вищі сервісні послуги, не обмеження лікаря часовими нормативами, зацікавленість у позитивних результатах діяльності для завоювання постійних пацієнтів і поширення позитивного іміджу. Останнє слід особливо враховувати приватним лікарям, так як відгуки про їх роботу, завдяки інтернет зв’язку можуть поширювати швидко, вичерпно, емоційно і на достатньо широку аудиторію.

Щодо вирішення питання фінансування приватної підприємницької діяльності, то одним із ефективних його способів є лізингові операції.

Лі́зинг (англ. leasing - оренда, майновий найм)

- підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна.

Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів..

Лізин покликаний підвищувати ефективність підприємницької діяльності в усіх галузях народного господарства, в тому числі і в охороні здоров’я. Лізингові операції розглядаються діловим світом як новий і перспективний вид фінансування. Не тільки тому, що вони надають фінансову допомогу установам, що її потребують, але й тому, що вони забезпечують економічні вигоди для установ: збереження ліквідності, збереження власного капіталу, міцна основа для розрахунків, балансові переваги, вигода страхування.

В системі охорони здоров’я лізинг дає можливість користуватися або придбати дорого вартісне медичне обладнання та апаратуру. Користуючись лізинговою програмою. Медичний працівник не має проблем із моральним устаріванням цього ж обладнання, а також вільний у локалізації її використання. З позицій економічної вигоди приватний лікар не має мороки з гарантійним обслуговуванням чи заставою майна тощо.

Дата добавления: 2015-07-11