Доходи і видатки країни

У бюджеті відображається структура видатків і доходів держави. Видатки показують напрямки і цілі бюджетних асигнувань і визначаються характером досить різноманітних функцій держави, які узагальнено об'єднують, як правило, у три великі групи: політичні, економічні та соціальні функції. Державні доходи становлять фінансову базу її функціонування, їх, як правило, класифікують за джерелами надходження коштів у бюджет. Цим політична, економічна і соціальна діяльність держави вже передбачає державні доходи як об'єктивну необхідність і закономірну реальність. Розглянемо більш конкретно, куди спрямовуються фінансові ресурси держави і за рахунок яких джерел формуються доходи бюджету.

До складу видатків, пов'язаних з політичними функціями держави, входять:

· утримання армії, закупівля військової техніки та обладнання, зброї;

· витрати на утримання державного апарату управління і влади;

· витрати на утримання посольств, консульств, представництв за кордоном;

· система внесків до міжнародних організацій тощо.

Вони становлять 3-10% ВВП і 10-25% загальної суми державних видатків розвинутих країн.

До складу видатків, пов'язаних з економічнішії функціями держави, входять:

· державні інвестиції в галузі економічній інфраструктури,

· субсидії приватному капіталу і державним підприємствам,

· видатки на зовнішньоекономічну діяльність та інші.

Держава в сучасних умовах перетворилась на великого підприємця, споживача й інвестора, банкіра, позичальника й експортера капіталу. Вона через власні капітало вкладення досить активно впливає на норму нагромадження, її рівень та динаміку, чим значно сприяє прискоренню темпів оновлення капіталу й економічного зростання. Досить велике значення мають видатки на економіку для регулювання ринкових відносин. У цілому, в розвинутих країнах видатки, зумовлені економічними функціями держави, становлять 10-15% ВВП і 20-35% загальної суми державних видатків.

Важливе місце в системі державних видатків посідають видатки на соціальні потреби - освіту, науку, культуру, охорону здоров'я і санітарне обслуговування, соціальне страхування і забезпечення тощо. Соціальні функції сучасної держави значно розширились, що пов'язано з об'єктивними вимогами НТР, зокрема, економічними потребами відтворення і підготовки висококваліфікованої робочої сили. Держава розвиває старі і впроваджує нові форми соціального страхування, підвищує загальноосвітній рівень населення, розширює систему професійної підготовки. Соціальні видатки називають „інвестиціями в людину", і сьогодні вони, як правило, займають провідне місце, становлять у розвинутих країнах 15-20% ВВП і 30-50% загального обсягу державних видатків.

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку Вона бере свій початок у XVI ст.

Була загальновійськова казна, до якої надходили прибутки від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів тощо. У 1990 р. прийнято Закон "Про бюджетну систему України", згідно з яким державний бюджет складається з двох ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені доходи та видатки.

До основних джерел доходів відносять:

- податки;

- платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);

- неподаткові надходження (від приватизації);

- доходи від операцій з капіталом;

- офіційні трансферти;

- цільові фонди.

Основним джерелом поповнення державного бюджету є податки. Податки забезпечують близько 90% доходів держави. Розглянемо їх суть детальніше.

Податки - це обов'язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб.

Податки виконують дві основні функції:

- розподільчу - є інструментом перерозподілу грошових доходів держави;

- фіскальну - формування державних фондів.

Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків державного бюджету над доходами. Дефіцит вважається безпечним, якщо він перебуває на рівні 2-3% від ВВП.

До причин дефіциту державного бюджету можна віднести:

- зменшення приросту національного доходу в умовах кризового стану економіки;

- падіння доходів;

- зменшення акцизних податків, які надходять до держбюджету;

- збільшення бюджетних витрат;

- непослідовна фінансово-економічна політика. Для зменшення бюджетного дефіциту потрібно:

- змінити систему оподаткування;

- перейти від фінансування до кредитування;

- зменшити управлінські витрати;

- підвищити роль місцевих бюджетів;

- скасувати необгрунтовані фінансові пільги;

- здійснювати конверсію;

- ліквідувати дотації збитковим підприємствам.

Виділяють такі види бюджетного дефіциту:

Дата добавления: 2015-07-11