ВИСНОВОК. Особливо велике значення для психічного розвитку дитини має її спілкування з

Особливо велике значення для психічного розвитку дитини має її спілкування з дорослими на ранніх етапах онтогенезу. У цей час всі свої людські, психічні та поведінкові якості він набуває майже виключно через спілкування, тому що аж до початку навчання в школі, а ще більш точно - до настання підліткового віку, він позбавлений здібності до самоосвіти та самовиховання.

Психічний розвиток дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, що виникає в онтогенезі і завдяки якому немовля отримує необхідну для його індивідуального розвитку інформацію. Що ж стосується предметної діяльності, яка так само виступає як умова і засіб психічного розвитку, то вона з'являється набагато пізніше - на другому, третьому році життя. У спілкуванні спочатку через пряме наслідування (вікарні начіння), а потім через словесні інструкції (вербальне научіння) купується основний життєвий досвід дитини. Люди, з якими він спілкується, для дитини носіями цього досвіду, і ніяким іншим шляхам, крім спілкування з ним, цей досвід не може бути придбаний. Інтенсивність спілкування, різноманітимо його змісту, цілей, засобів є найважливішими чинниками, що визначають розвиток дітей. Виділені вище види спілкування служать розвитку різних сторін психології та поведінки людини. Так, ділове спілкування формує і розвиває його здібності, служить засобом набуття знань і навичок. У ньому ж людина вдосконалює вміння взаємодіяти з людьми, розвиваючи в собі необхідні для цього ділові та організаторські якості.

Особистісне спілкування формує людину як особистість, дає можливість придбати певні риси характеру, інтереси, звички, схильності, засвоїти норми і форми моральної поведінки, визначити цілі життя і вибрати засоби їх реалізації. Різноманітне за змістом, мети, засобів спілкування так само виконує специфічну функцію у психічному розвитку індивіда. Наприклад,матеріальне спілкування дозволяє людині отримувати необхідні для життя предмети матеріальної та духовної культури, що як ми з'ясували, виступають в якості умови індивідуального розвитку.

Когнітивне спілкування безпосередньо виступає як фактор інтелектуального розвитку, оскільки спілкуються індивіди обмінюються і, отже, взаємно збагачуються знаннями.

Кондиційне спілкування створює стан готовності до навчання, формулює установки, необхідні для оптимізації інших видів спілкування. Тим самим воно побічно сприяє індивідуальному інтелектуальному й особистісному розвитку людини.

Мотиваційний спілкування є джерелом додаткової енергії для людини, своєрідною для його "підзарядкою". Купуючи в результаті такого спілкування нові інтереси, мотиви і цілі діяльності, людина збільшує свій психоенергетично розвиває його самого.

Діяльне спілкування, яке ми визначаємо як міжособистісний обмін діями, операціями, уміннями і навичками, має для індивіда прямий розвиваючий ефект, оскільки удосконалює і збагачує його власну діяльність.

Біологічне спілкування служить саме збереженню організму як найважливішої умови підтримки та розвитку його життєвих функцій.

Соціальне спілкування обслуговує суспільні потреби людей і є чинником, що сприяє розвитку форм життя, груп,колективів і т.д.

Безпосереднє спілкування необхідно людині для того, щоб звертатися і виховуватися в результаті широкого використання на практиці даних йому від народження, найпростіших і ефективних засобів і способів навчання: умовно-рефлекторного, вікарного і вербального.

Опосередкований спілкування допомагає удосконаленню засобів спілкування і вдосконаленню на базі їх здатності до самоосвіти і самовиховання людини, а також до свідомого управлінню самим спілкуванням.

Завдяки невербальному спілкуванню людина отримує можливість психологічно розвиватися ще до того, як він засвоїв і навчився користуватися мовою (близько 2-3 років). Крім того, саме по собі невербальне спілкування сприяє розвитку і вдосконаленню комунікативних можливостей людини, внаслідок чого він ставати більш здатним до міжособистісних контактів і відкриває для себе більш широкі можливості для розвитку.

Що ж до вербального спілкування та його ролі в психологічному розвитку індивіда, то її важко переоцінити. Воно пов'язане із засвоєнням мови, а вона, як відомо, лежить в основі всього розвитку людини, як інтелектуального, так і власне особистісного.

Також як видно зі змісту курсової роботи на кожному етапі спілкування дитини з матір'ю і батьком.

Таким чином, в даній курсовій роботі було здійснено теоретичний аналіз по темі курсової роботи, а саме "Психолого-педагогічні особливості спілкування дитини з матір'ю (батьком) у різні вікові періоди"; зроблені відповідні висновки.

Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що завдання і мета курсової роботи, поставлені на її початку, були успішно досягнуті.

Дата добавления: 2015-07-11